Постановление суда № 140014313, 23.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20024/26

Провадження № 1-кс/643/7383/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42026222750000150 від 30.007.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

16.09.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42026222750000150 від 30.007.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у якому заявник просить: скасувати арешт предметів, схожих на грошові кошти, у сумі 427 (чотириста двадцять сім) тисяч гривень, предметів, схожих на грошові кошти, у сумі 650 (шістсот п`ятдесят) доларів США, предметів, схожих на грошові кошти, у сумі 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) євро, у кримінальному провадженні №42026222750000150 від 30.07.2026, який накладено Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 26.08.2026 у справі №643/18311/26 та зобов`язати прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вилучені під час обшуку 19.08.2026, проведеного на підставі слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 18.08.2026 у справі №643/17820/26 (№1 кс/643/6751/26), грошові кошти у розмірі: 427 000,00 гривень, 650,00 доларів США, 2660,00 євро.).

На обґрунтування клопотання заявник серед іншого зазначила, що 19.08.2026 старший слідчий в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , в рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42026222750000150 від 30.07.2026, на підставі Ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 18.08.2026 у справі №643/17820/26 (№1-кс/643/6751/26) провів обшук за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 проживає у вказаній квартирі разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 .. Старшим слідчим в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено, зокрема, грошові кошти у розмірі 427 000,00 гривень, 650,00 доларів США, 2660,00 євро , що належать ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, оскільки набуті нею до укладання шлюбу з ОСОБА_7 .. Прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42026222750000150, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2026, вилученого 19.08.2026 в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 26.08.2026 у справі №643/18311/26 накладено арешт на майно, вилучене 19.08.2026 в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: мобільний телефон ULEFONE у чорно-помаранчевому кольорі; мобільний телефон CUBOT в корпусі чорно-помаранчевого кольору; мобільний телефон DOOGEE в корпусі чорно-сірого кольору; предмети, схожі на грошові кошти, у сумі 427 (чотириста двадцять сім) тисяч гривень; предмети, схожі на грошові кошти, у сумі 650 (шістсот п`ятдесят) доларів США; предмети, схожі на грошові кошти, у сумі 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) євро ; предмети, схожі на набої калібру 5.56, в кількості 240 штук; предмети, схожі на набої калібру 5.45, в кількості 15 штук; предмети, схожі на набої калібру 9х19, в кількості 50 штук; два корпуси гранат типу М67; один корпус гранати типу DM51A2; один корпус гранати типу GHO-1; один корпус димової гранати типу G272; два підривачі типу М213; один підривач типу DM82A3; один підривач типу М201А1; один підривач типу УЗРГМ. Власником грошових коштів у розмірі 427 000,00 гривень, 650,00 доларів США, 2660,00 євро, є ОСОБА_3 . Загальний розмір вилучених у ОСОБА_3 коштів у гривневому еквіваленті становить орієнтовно 576 000,00 грн. Так як грошові кошти важко ідентифікувати, оскільки при отриманні готівки через банкомат чи касу банку у жодному з документів (чеку, квитанції тощо) не фіксуються серійні номери таких купюр логічним є те, що при вирішенні питання про законність походження коштів потрібно встановлювати чи наявність документального підтвердження доходів договорів, банківських виписок, довідок про доходи, податкових декларацій, а також факт сплати податків із задекларованих сум, оскільки їх несплата може свідчити про приховування реального джерела або незаконність походження коштів. Необхідно також з`ясовувати, чи не набувалися активи за рахунок інших законних джерел спадкування, дарування, кредитних або позикових коштів за наявності підтверджуючих договорів, продажу іншого майна, яке раніше перебувало у власності особи. Водночас важливим є підтвердження відсутності ознак, які виключають законність походження коштів, зокрема відсутність вироку чи рішення суду, яким встановлено їх незаконне отримання, та відсутність зв`язку з кримінальними чи корупційними правопорушеннями. За наявності належних доказів, які у сукупності підтверджують відповідність вилучених коштів задекларованим і документально підтвердженим доходам особи, є підстави для повернення цих коштів як таких, законність походження яких доведена. Водночас, згідно з офіційними відомостями Державного реєстру застрахованих осіб (довідка ОК-7) та податкових органів, ОСОБА_3 , працюючи в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829), за період 2024 2026 років отримала офіційний дохід у загальному розмірі 2 265 151,08 грн, а саме: у 2024 році 566 463,04 грн; у 2025 році 991 339,01 грн; у 2026 році 707 349,03 грн. Отже, сукупний офіційний дохід ОСОБА_3 майже у чотири рази перевищує загальну суму вилучених у неї коштів. З цих доходів АТ «ПУМБ» як податковим агентом у повному обсязі нараховано, утримано та сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір, що свідчить про їх абсолютну легальність. Вилучена сума в розмірі ~576 тис. грн становить лише близько 25% від отриманого ОСОБА_3 чистого доходу за вказаний період. Накопичення чверті від зароблених коштів у готівковій формі (зокрема шляхом поступової конвертації частини заощаджень у стабільні іноземні валюти USD та EUR) є абсолютно природною, економічно обґрунтованою та стандартною поведінкою фізичної особи для збереження власних заощаджень в умовах воєнного стану та інфляційних ризиків. Судова практика слідчих суддів та судів апеляційної інстанції при розгляді клопотань про арешт/повернення майна виходить з того, що особа не зобов`язана доводити купюру за купюрою шлях зняття коштів з банківського рахунку, оскільки грошові кошти є родовими речами (знаками вартості). Достатнім та належним доказом є сам факт наявності легального джерела доходів у обсягах, які дозволяють сформувати відповідні заощадження. У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що вилучені кошти були предметом, засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або здобуті злочинним шляхом. ОСОБА_3 є сумлінним платником податків, має безперервний страховий стаж та високооплачувану роботу в системно важливому банку України

Наявність офіційно підтвердженого легального доходу в розмірі 2 265 151,08 грн, з якого повністю сплачено податки, є повістю достатньою, належною та допустимою підставою для визнання вилучених коштів (427 000 грн, 650 USD, 2660 EUR) такими, законність походження яких належним чином доведена, та підлягають поверненню законному власнику. На даний час вказанi грошовi кошти зданi для зберiгання до банкiвської установи та їx кримiналiстичнi дослiдження не призначались. Це свідчить про те, що орган досудового розслідування не розглядає ці кошти як предмет або доказ вчинення злочину, які містять на собі сліди кримінального правопорушення чи зберегли його сліди (сліди речовин, відбитки тощо), що виключає необхідність їх подальшого утримання для цілей проведення експертиз чи оцінки органами досудового розслідування. З наведеного можна зробити висновок про відсутність подальшої потреби для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна

Від представника власника майна адвоката ОСОБА_4 до початку судового засідання надійшла заява про проведення судового засідання без її участі, на задоволенні клопотання наполягала.

Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві ОСОБА_8 у судове засідання не звився, до його початку подав письмові пояснення, в яких просив розглянути клопотання без його участі, проти задоволення клопотання заперечував, оскільки на цей час досудове розслідування триває, походження вилучених грошових коштів та їх можливий зв`язок із кримінальним правопорушенням підлягають подальшій перевірці, а тому потреба у забезпеченні їх збереження як речового доказу не відпала.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

В зв`язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, надані слідчим матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Згідно з приписами ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 26.08.2026, задоволено клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №42026222750000150 від 30.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Накладено арешт на майно, вилучене 19.08.2026 в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:мобільний телефон ULEFONE у чорно-помаранчевому кольорі;мобільний телефон CUBOT в корпусі чорно-помаранчевого кольору; мобільний телефон DOOGEE в корпусі чорно-сірого кольору; предмети, схожі на грошові кошти, у сумі 427 (чотириста двадцять сім) тисяч гривень; предмети, схожі на грошові кошти, у сумі 650 (шістсот п`ятдесят) доларів США; предмети, схожі на грошові кошти, у сумі 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) євро; предмети, схожі на набої калібру 5.56, в кількості 240 штук; предмети, схожі на набої калібру 5.45, в кількості 15 штук; предмети, схожі на набої калібру 9х19, в кількості 50 штук; два корпуси гранат типу М67; один корпус гранати типу DM51A2; один корпус гранати типу GHO-1; один корпус димової гранати типу G272; два підривачі типу М213; один підривач типу DM82A3; один підривач типу М201А1; один підривач типу УЗРГМ..

Крім того, з наданої слідчим інформації вбачається, що на даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню №42026222750000150 від 30.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України триває.

Слідчий суддя звертає увагу, на те, що грошові кошти, які були вилучені в квартирі а адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можуть бути офіційними і документально підтвердженими грошовими коштами ОСОБА_3 , проте на даний час неможливо це констатувати остаточно, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у збуті за готівку вогнепальної зброї та боєприпасів.

Таким, чином з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі скасування арешту майна, накладеного ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 26.08.2026 в рамках вказаного кримінального провадження.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) розпоряджатися вказаним майном.

Враховуючи те, що мобільний телефон Samsung s/n:S918B/DS чорного кольору у полімерному чохлі чорного кольору, що упакований у сейф-пакет № S2056921, можливо, зберіг сліди вчинення злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані, як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість накладення арешту на зазначене майно. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано, в апеляційному порядку не скасовано та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об`єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового роздування кримінального провадження на відповідному його етапі.

Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна на вказані предмети та речі відпала потреба, слідчому судді не надано. Напроти, слідчим та матеріалами кримінального провадження доведена необхідність у продовженні застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиним підставами згідно чинного КПК України, для скасування арешту майна.

А тому, з огляду на викладене, у зв`язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.107, 174, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42026222750000150 від 30.007.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, накладеного ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 26.08.2026 у справі №643/18311/26 (провадження №1-кс/643/6909/26) - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1