Решение № 140004114, 23.09.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/505/26

Номер провадження 2/948/511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

з участю секретаря

судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», яка подана представником позивача Омельяненком Романом Руслановичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 15.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №14.01.2024-100002618. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн, строком на 42 дні, дата повернення кредиту 25.02.2024. Процентна ставка фіксована незмінна в розмірі 1,35%.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти позичальнику. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 6726,55 грн, що складається з 4881,44 грн тіло кредиту, 1845,11 грн відсотки.

Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6726,55 грн, а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судові засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив (а.с.76,74,75,76).

Разом з тим, 02.09.2026 на адресу суду представник відповідача, адвокат Зачепіло З.Я. направила відзив на позовну заяву з клопотанням про зменшенням витрат на правничу допомогу (а.с.88-95).

В обґрунтування відзиву зазначила, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладання кредитного договору з позивачем. Разом з тим зазначає, що частково сплачував кредит, у зв`язку з чим, визнає тіло кредиту на суму 4881,44 грн. Між тим, зазначає, що представником позивача не надано належних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження заборгованості. Заперечує щодо правомірності нарахування комісії, оскільки положення договору в цій частині є нікчемними. Зазначає, що він як військовослужбовець звільнений від сплати відсотків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Так, ухвалою про відкриття провадження від 29.05.2026 судом роз`яснено відповідачу право у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати відзив на позовну заяву до якого додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи та зустрічний позов (а.с.40).

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача 29.07.2026 направив до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи з 11.08.2026 на іншу дату (а.с.60,63).

29.07.2026 судом було забезпечено доступ до справи представникові відповідача в «Електронному суді», шляхом додавання особи до картки.

11.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, через нетримання копій матеріалів справи (а.с.77).

Розгляд справи було відкладено на 23.09.2026.

Відзив на позовну заяву направлено до суду, згідно з відміткою поштового відділення 28.08.2026 (а.с.101), тобто з порушенням строку, встановленого в ухвалі суду про відкриття провадження.

Разом з тим, кожна сторона має права та обов`язки, передбачені ст. 43 ЦПК України, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Таким чином, доводам, наведеним у відзиві представника відповідача від 02.09.2026 буде надана оцінка судом при ухваленні рішення.

Відповіді на відзив до суду не надходило.

За положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

14.01.2024 року ОСОБА_1 підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) та заявку до кредитного договору № 14.01.2024-100002618 від 14.01.2024 (далі Заявка), за умовами якої ОСОБА_1 надано кредит у сумі 6000,00 грн (п. 2); строком на 42 дні (п.3); дата повернення кредиту 25.02.2024 (п.4). Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (п.6) (а.с.24зв-25).

Договір укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е489.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається із Заявки, позичальник ОСОБА_1 зазначив реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за договором: 4731-21ХХ-ХХХХ-1158 (а.с.24зв).

01.11.2020 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Споживчий Центр» укладено договір №4507 про надання послуг в системі LiqPay (а.с.13-18).

Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк», 15.01.2024 о 08:51 було перераховано кошти у сумі 6000,00 грн, на платіжну картку номер НОМЕР_1 . Призначення платіжної операції: видача за договором №14.01.2024-100002618 (а.с.19).

Судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання та надав відповідачу кошти у розмірі 6000,00 грн, як встановлено у кредитному договорі.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 14.01.2024-100002618 від 14.01.2024, заборгованість відповідача складає 6726,55 грн, з яких: 4881,44 грн основний борг, 1845,11 грн проценти (а.с.28).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 4881,44 грн суми заборгованості за основною сумою боргу, 1845,11 грн суми заборгованості за відсотками суд зазначає таке.

Судом із досліджених доказів встановлено, що за кредитним договором (оферти) № 14.01.2024-100002618 від 14.01.2024, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 6000,00 грн.

Судом враховано часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором на суму 3152,56 грн від 28.01.2024 (а.с.29)

Доказів щодо повернення кредиту та спростування вказаного розміру заборгованості відповідачем суду не надано.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення не виконав в повному обсязі, відсотки у встановлених договором розмірі не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4881,44 грн суми заборгованості за основною сумою боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості по відсоткам.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як убачається з наданих представником відповідача документів, а саме: військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 08.06.2021, довідки 25/122/1/2-246 від 20.07.2026, виданої т.в.о. начальника відділення кадрової роботи персоналу штабу 3122 ст.лейтенантом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_3 . (а.с.98-100).

З військового квитка також вбачається, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу 08.06.2021, 09.04.2024 звільнений в запас. З 18.12.2024 призваний у ЗСУ на військову службу за контрактом та відповідно до відміток у військовому квитку проходить службу і наразі.

Тобто як під час укладання кредитного договору (15.01.2024) , так і в період кредитування (42 дні до 25.02.2024) ОСОБА_1 має статус військовослужбовця.

Отже, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором №14.01.2024-1000026181845,11 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.

При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві, представник позивача просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 6726,55 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 4881,44 грн, що складає 72,57% від суми задоволених вимог.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1932,10 грн, що складає 72,57% від 2662,40 грн.

Також, позивачем у позовній заяві зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема на правничу допомогу, яку позивач очікує понести в розмірі 6000 грн та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі орієнтовно 109,38 грн (а.с.7 на зв.,8).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, на момент ухвалення рішення, документального підтвердження (квитанцій, договорів) понесених витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача до суду не надав. У зв`язку з чим, питання визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх можливого стягнення судом не вирішується.

Суд зазначає, що представник відповідача не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про судові витрати.

У частині стягнення в відповідача на користь позивача витрат за відправку документів відповідачу в розмірі 109,38 грн, суд зазначає, що вказана витрати відповідно ч.3 ст.133 ЦПК України не відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку з чим стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2,19,76-81,89,133,141,258,259,263-265,268,273,352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, заборгованість за кредитним договором № 14.01.2024-100002618 від 15.01.2024 -4881,44 грн - заборгованість за тілом кредиту.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, судовий збір у розмірі 1932,10 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва