Решение № 140003576, 23.09.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4869/23

Провадження №2/367/3103/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Кухленка Д.С., за участю: секретаря Шаповала О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Ковача А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, третя особа Навчально-оздоровчий комплекс Київського військового ліцею імені Івана Богуна про визнання незаконним наказу про звільнення, визнання недійсним запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивач звернувся до суду віз вищезазначеним позовом, у якому просив: визнати незаконним наказ начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна (по стройовій частині) від 20 червня 2023 року №122/нст, в частині звільнення позивача з посади працівника ЗСУ, вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу ліцею; визнати недійсним запис в трудовій книжці про звільнення позивача з посади вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна за вчинення аморального проступку не сумісного з продовженням даної роботи, п.3 ст.41 КЗпП України; поновити позивача на посаді вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна з 21 червня 2023 року; стягнути з третьої особи Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача Київського військового ліцею імені Івана Богуна моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 01 лютого 2021 року позивач призначений на посаду вихователя навчальної роти ліцеїстів Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна. 20.06.2023 наказом начальника КВЛ (по стройовій частині) №122/нст, позивача звільнено 21 червня 2023 року на підставі п.3 ст.41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним, оскільки позивачу незрозуміло, про який саме аморальний проступок йдеться, як і не відомо, чи проводилось службове розлідування відносно позивача. Окремо звертає увагу, що первинна профспілкова організація згоду на розірвання трудового договору з позивачем не надавала, відтак звільнення проведено незаконно (Т.1 а.с.1-51).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі (Т.1 а.с.60-61).

23.08.2023 до суду надійшли пояснення, у яких представник третьої особи не погоджується з вимогою позивача до третьої особи про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обгрунтування зазначає, що позивач з 01 лютого 2021 року по 21 червня 2023 року працював на посаді вихователя навчальної роти ліцеїстів та звільнений за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, оскільки вихователі зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. У той же час, 16 червня 2023 року до командира 8 навчальної роти звернулися батьки ліцеїстів зі скаргами на позивача та наголошували, що останній проявив неповагу до ліцеїсток шляхом висловлення щодо них думок, що принижують честь та гідність, мають дискримінаційний характер за ознакою статі та прояви сексизму. У ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач висловлювався на адресу дівча-ліцеїстів наступними словами: «Ви розумієте, що для жінок пити каву не можна, адже ваше головне завдання в цьому житті це народжувати дітейй і більше ні для чого жінки в цьому світі не потрібні», «Ви розумієте, що ці ваші штани на високій талії, кава і все в такому роді зашкоджує хдоров`ю та не дасть вам народити дітей, а ще ваша кава може зробити вам безплідність». Щодо діяльності первинної профспілкової організації, представник третьої особи зазначає, що 19 жовтня 2022 року НОК КВЛ отримано повідомлення про створення профспілки працівників, проте у зазначеному повідомлення позивача не вказано хто саме входить до профспілки, відсутні обов`язкові реквізити профспілки, а також відсутня будь-яка інша інформація про порядок, структуру та організацію діяльності профспілки. Відтак, здійснення позивача здійснено в межах чинного законодавства (Т.1 а.с.64-88).

01.09.2023 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування зазначає, що рішення про звільнення позивача прийнято за результатами розгляду матеріалів службового розслідування по факту звернення батьків ліцеїсток 8 навчальної роти, яке проводилось в НОК КВЛ. Зауважує, що у ході службового розслідування проведена бесіда з позивачем та взято пояснення останнього. Крім того, в ході службового розслідування організована онлайн-зустріч з ліцеїстками 3 взводу 8 навчальної роти, де надано додаткові свідчення щодо аморальної поведінки позивача, оскільки до однієї з ліцеїсток вжито слова, які вказують на неповагу до її емоційного стану та до її родина, в якій захворіла бабуся: «Нічого, скоро помре й добре все буде», щодо іншої ліцеїстки позивачем застосовано найменування «шаболда», також ліцеїстки надали пояснення, що позивач спілкується російською мовою та відкрито підтримує радянську владу. Щодо профспілкової організації представник відповідача зазначає, що НОК КВЛ є структурним підрозділом відповідача Київського військового ліцею імені Івана Богуна, тобто роботодавцем є саме відповідач і саме відповідача необхідно повідомляти про створення первинної профспілкової організації, чого зроблено не було. Окремо звертає увагу, що позивач у позовній заяві просить стягнути з третьої особи середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, відтак дана вимога до третьої особи задоволенню не підлягає. Щодо моральної шкоди, позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди (Т.1 а.с.92-125).

06.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що матеріали службового розслідування не слід брати до уваги, а самі звернення батьків ліцеїсток слід оцінювати критично, оскільки батьки не були свідками подій (Т.1 а.с.126-162).

13.09.2023 до суду надійшли заперечення, у яких представник відповідача зазначає, що позивач не є військовослужбовцем та не проходить військову службу, на час роботи у НОК КВЛ бул працівником ЗСУ та мав трудові відносини з ліцеєм, відтак будь-які нормативно-правові акти, які регуляють діяльність військовослужбовців, не застосовуються до позивача. Зауважує, що службове розслідування проводилось не з метою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а з метою з`ясування правдивості обставин, викладених в зверненнях батьків. Крім того, посилання позивача на те, що керівництво НОК повинно передати лист про створення первинної профспілкової організації начальнику ліцею є необгрунтованим, адже такий обов`язок лежить лише на голові новостворенної профспілкової організації (Т.1 а.с.163-173).

Протокольною ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (Т.1 а.с.185).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 березня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.1 а.с.220-221).

У судовому засіданні 15 липня 2024 року приведено до присяги та допитано свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Т.1 а.с.237-239), 13 листопада 2024 року приведено до присяги та допитано свідка ОСОБА_4 (Т.2 а.с.12-15), 10 березня 2025 року приведено до присяги та допитано свідка ОСОБА_5 (Т.2 а.с.34-36).

05.05.2025 та 23.05.2025 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів (Т.2 а.с.67-99, 100-130), яке протокольною ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09 жовтня 2025 року повернуто заявнику (Т.2 а.с.132-133).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2026 року постановлено звернутися до Первинної профспілкової організації працівників навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна із запитом про надання згоди на звільнення 21 червня 2023 року ОСОБА_1 з посади вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу ліцею, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Зобов`язано Первинну профспілкову організацію працівників навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна надати мотивовану відповідь на запит суду протягом 2 (двох) місяців з дня одержання копії ухвали. Зупинено провадження у справі до отримання відповіді на запит суду.

13.08.2026 до суду надійшла постанова голови Первинної профспілкової організації працівників навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна на виконання ухвали суду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2026 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні позивач просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та представник третьої особи у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову через необгрунтованість позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, відповідно до копії витягу із наказу начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна (по стройовій частині) Гордійчука І. від 20 червня 2023 року №122/нст, звільнено 21 червня 2023 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу ліцею, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Підстава: наказ начальника навчально-оздоровчого комплексу заступника начальника ліцею (з адміністративно-господарської діяльності) від 20 червня 2023 року №50; рішення начальника ліцею від 20 червня 2023 року №793 (Т.1 а.с.13).

24.05.2023 ліцеїстка ОСОБА_6 подала командиру 8 навчальної роти доповідну, відповідно до якої вихователь 1 взводу навчальної роти ОСОБА_1 близько 25-27 квітня зупинив її та іншу ліцеїстку Дячук на 3 поверсі в навчальному корпусі і почав читати моралі наступного змісту: «Ви розумієте, що для жінок пити каву не можна, тому що ваше саме головне завдання в цьому житті народити дитину і більше ні для чого жінки в цьому світі не потрібні», «Ви розумієте, що ці ваші штани на високій талії, кава і все в такому роді зашкоджує здоров`ю та не дасть вам народити дітей, ще ваша кава зробить вам безплідність» (Т.1 а.с.76, 105а).

19.06.2023 офіцером-психологом ОСОБА_7 подано рапорт командиру 8 навчальної роти підполковнику ОСОБА_8 , у якому доповіла розмову між ліцеїстками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Також зазначила, що вихователем 1 взводу 8 навчальної роти ОСОБА_1 до ліцеїстки ОСОБА_11 було вжито слова, які вказують на неповагу до емоційного стану ліцеїстки та її родини, в якій захворіла бабуся, а саме: «Нічого страшного, скоро помре й добре все буде» (Т.1 а.с.77,107а).

20.06.2023 ОСОБА_1 надав письмові пояснення на ім`я тво начальника навчально-оздоровчого комплексу заступника начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна Мостіпаці О. щодо інформації, викладеної у заявах гр. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 16 червня 2023 року (Т.1 а.с.15-17, 112-117).

Відповідно до копії акту службового розслідування по факту звернення батьків ліцеїсток 8 навчальної роти, затвердженого тво начальника навчально-оздоровчого комплексу заступника начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна підполковником ОСОБА_14 від 20 червня 2023 року, встанолено наступне: «В ході службового розслідування була організована онлайн-зустріч з ліцеїстками 3 взводу, де під час бесіди були підтверджені вказані в доповідних записках факти. 25 квітня 2023 року, зі слів ліцеїсток ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вихователь першого навчального взводу ОСОБА_1 зупинив їх на 3 поверсі в навчальному корпусі після того як діти купили в буфеті собі кави. Вихователь сказав про те, що їм заборонено пити каву, і додав «жінкам не можна пити каву, тому що їх головне завдання в цьому житті - це народити дитину і більше ні для чого жінки в цьому світі не потрібні».

В ході проведення перевірки фактів викладених в заявах батьків та доповідних записках ліцеїсток, проведена бесіда з вихователем ОСОБА_1 та взято пояснення (що додається). ОСОБА_1 повідомив про те, що він, як вихователь, хотів довести до дівчат поганий вплив кави на організм та те, що кофеїн не бажано вживати дітям до 18 років. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що твердження «жінка повинна тільки народжувати і більше ні для чого не здатна» не відповідає дійсності. Разом з тим, у поясненнях не заперечує того, що він пояснював дівчатам те, що «необхідно берегти своє здоров?я, особливо жіноче, тому що головне призначення жінки - це бути мамою».

Водночас, ліцеїстки пояснили, що Кокошкіним акцент було зроблено на тому, що каву дівчатам не слід пити з причини того, що з його слів, «головне призначення жінки - бути мамою» і тому питання здорового способу життя не є основним. Тобто, ліцеїсток образило висловлювання саме щодо гендера, адже вихователь вчить їх тому, що жінки - це лише для продовження роду, а особисті якості, розвиток та досягнення життєвих успіхів - це не про жінок.

Під час проведення онлайн-зустрічі з ліцеїстками 3 взводу було проведено бесіду з усіма дівчатами та виявлено додаткові пояснення щодо аморальної поведінки вихователя, а саме приниження честі та гідності ліцеїсток (моральні образи, нецензурна лексика, спілкування на мові агресова):

- з доповідної записки ліцеїстки ОСОБА_11 (що додається) виявлено, що в кінці навчального року через проблеми в родині в неї був пригнічений емоційний стан і вона плакала, її побачив ОСОБА_1 та покликав до себе. Запитав «що трапилось», після відповіді ліцеїстки про проблеми зі здоров?ям бабусі, сказав російською мовою «нічого страшного скоро вмре і добре все буде».

- ліцеїстка Біленька в поясненні (що додається) вказала, що вихователь нецензурно висловлюється до ліцеїстів та їх батьків, розмовляє мовою окупанта;

- з пояснень ліцеїстки Бабич (що додається) 4 червня 2023 року, коли вона вела розмову по телефону у свій вільний час вихователь ОСОБА_1 підійшов до неї та почав обзивати нецензурною лексикою (шаболдою). Свідком цього була ліцеїстка Біленька.

- ліцеїстка ОСОБА_17 написала скаргу (що додається) щодо спілкування ОСОБА_1 на мові оккупанта» (Т.1 а.с.102а-104а).

Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 грудня 2022 року №380022923763, створено Первинну профспілкову організацію працівників навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна, ідентифікаційний код юридичної особи 45029681, дата та номер запису в реєстрі: 14 грудня 2022 року, 1009511020000002890, керівник ОСОБА_1 (Т.1 а.с.20).

Постановою голови Первинної профспілкової організації працівників навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна Кокошкіна Д. від 12 серпня 2026 року «Про відмову у наданні згоди на звільнення», відмовлено у наданні згоди на звільнення 21 червня 2023 року ОСОБА_1 з посади вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу ліцею.

Так, відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно до п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за згаданою підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у ст.52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Отже, позивач у цій справі належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, отже суду, як правозастосовному органу, надана можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком.

Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, яке суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

За змістом ч.2 ст.54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я, брати участь у забезпеченні та розвитку безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища; формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; стимулювати і забезпечувати розвиток творчості, критичного та креативного мислення у здобувачів освіти; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки; у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною: вжити невідкладних заходів для припинення насильства або жорстокого поводження з дитиною; за потреби надати домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та звернутися до органів Національної поліції України; повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників дитини, яка вчинила насильство або жорстоке поводження, та дитини, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження; у разі вчинення жорстокого поводження з дитиною керівником закладу освіти - невідкладно повідомити про це засновника закладу освіти та/або уповноважений ним орган (особу).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію: вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі №713/265/15-ц (провадження №61-135св17), від 16 травня 2018 року у справі №1519/2-667/11 (провадження №61-13895св18), від 07 травня 2018 року у справі №243/8522/17 (провадження №61-13316св18).

Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками (ст.6 Закону України «Про освіту»).

Морально-духовне становлення дітей, учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішими складовими розвитку суспільства та держави.

Особи, трудовим обов`язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань.

Особистий приклад викладача, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити підручниками.

Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під контролем тих, кого він виховує, а також суспільства в цілому (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №495/47/18).

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Підставою для звільнення за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи.

Законодавець не визначив критеріїв межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, отже суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі №560/893/17 (провадження №61-48706св18), від 11 квітня 2019 року у справі №351/2141/16 (провадження №61-31226св18), від 31 липня 2019 року у справі №243/5802/16-ц (провадження №61-24254св18), від 05 вересня 2019 року у справі №697/2520/18 (провадження №61-8551св19), від 02 жовтня 2019 року у справі №495/47/18 (провадження №61-44378св18).

Суд вважає встановленими обставини вчинення ОСОБА_1 дій, які для педагога є аморальними, оскільки позивач: у спілкуванні з неповнолітніми ліцеїстами допустив висловлювання, які принижують гідність та суперечать принципам поваги до прав і свобод людини та недопущення дискримінації щодо «ролі жінки у цьому світі»; використав до ліцеїстки образливо-вульгарне висловлювання «шаболда»; здійснив психологічний тиск на ліцеїстку висловлюванням щодо позитивних наслідків скорої смерті її хворої бабусі.

Оцінюючи сумісність зазначеної поведінки з подальшим виконанням позивачем виховної функції, суд враховує, що такі висловлювання були допущені позивачем безпосередньо у спілкуванні з ліцеїстками, тобто особами, стосовно яких він відповідно до займаної посади мав здійснювати виховний вплив. Зміст висловлювань стосувався особистої гідності ліцеїсток, їхньої статі, особистого та сімейного життя, а окремі висловлювання мали образливий характер. Така поведінка суперечить вимогам педагогічної етики, обов`язку поважати гідність, права, свободи та законні інтереси здобувачів освіти та обов`язку особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі і суспільних цінностей.

За таких обставин суд доходить висновку, що вчинені позивачем дії не лише є аморальними, а й об`єктивно несумісними з подальшим виконанням ним виховної функції.

Щодо доводів позивача про відсутність згоди виборного органу первинної профспілкової організації на його звільнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Судом встановлено, що до звільнення позивача відповідач до виборного органу первинної профспілкової організації із поданням про надання згоди на звільнення не звертався.

Водночас, ч.9 ст.43 КЗпП України прямо передбачено, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

На виконання зазначених положень закону, ухвалою суду провадження у справі було зупинено та постановлено звернутись до Первинної профспілкової організації працівників навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна із запитом про надання згоди на звільнення 21 червня 2023 року ОСОБА_1 з посади вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу ліцею, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Отже, передбачена ч.9 ст.43 КЗпП України процесуальна процедура у випадку звільнення працівника без попереднього звернення роботодавця до профспілкового органу судом дотримана, а отримання судом відмови профспілкового органу у наданні згоди не перешкоджає розгляду трудового спору по суті та вирішенню питання щодо законності звільнення з урахуванням усіх встановлених у справі обставин. При цьому, суд бере до уваги, що керівником (головою) первинної профспілкової організації, яка прийняла зазначене рішення, є сам позивач.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, третя особа Навчально-оздоровчий комплекс Київського військового ліцею імені Івана Богуна про визнання незаконним наказу про звільнення, визнання недійсним запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Д.С. Кухленко