Решение № 140003402, 22.09.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/907/26

Провадження № 2/293/810/2026

22 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

29.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №2014489304 від 06.01.2017 в розмірі 42046,81грн.

В обґрунтування позову ТОВ «Брайт Інвестмент» зазначає, що 06.01.2017 АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №2014489304, який є змішаним та містить елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг, а саме кредитування та видача і обслуговування картки (продукт CARD). Відповідно до умов договору АТ «ОТП Банк» надало відповідачу кредит у сумі 3417,90грн., на придбання товару/послуг. Строк кредиту 14 місяців. Розмір процентної ставки 0,01 річних. Окрім цього, вказаним договором передбачено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту, банк відкриває картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standart, а також відкриває розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. Розмір кредитної лінії складає 500,00 грн. Строк кредитування становить 3 роки. Відсоткова ставка 40% річних.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав надавши кредитні кошти відповідно до укладеного договору, в свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість 42046,81 грн.

24.03.2023 АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №2014489304 від 06.01.2017. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2014489304 від 06.01.2017 у розмірі 42046,81грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.06.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.8 ст. 187 ЦПК України, 25.06.2026 суд отримав відомості про місце реєстрації відповідача ОСОБА_1

25.06.2026 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.07.2026.

27.07.2026 ухвалою суду, яка в порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 22.09.2026.

22.09.2026 сторони в судове засідання не прибули. 29.06.2026 представник позивача Кириченко О.М. подала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.122).

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком (а.с.121,126).

Причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався.

У постанові від 14.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, що було оприлюднено 27.07.2026.

Враховуючи викладене, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України, судом вирішено проведення заочного розгляду справи, про що 22.09.2026 постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом встановлено, що 06.01.2017 АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №2014489304, який є змішаним та містить елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг, а саме кредитування та видача і обслуговування картки (продукт CARD). Відповідно до умов договору АТ «ОТП Банк» надало відповідачу кредит у сумі 3417,90грн. на придбання товару/послуг. Строк кредиту 14 місяців. Фіксована процентна ставка 0,01 річних. Окрім цього, вказаним договором передбачено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту, банк відкриває картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standart, а також відкриває розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. Розмір кредитної лінії складає 500,00 грн. Строк кредитування становить 3 роки. Відсоткова ставка 40% річних. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день (а.с.19-20).

Відповідно до п 3.3 договору про споживчий кредит №2014489304 від 06.01.2017, невід`ємною частиною цього договору є Правила кредитування, що розміщені на сайті банку: www.otpbank.com/. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомлений з Правилами кредитування, погоджується з ними та зобов`язується належно та неухильно виконувати свої обов`язки, визначені ними, а також підтверджує факт отримання примірника Правил кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №2014489304 від 06.01.2017 виконало належним чином, що підтверджується випискою з рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 , основний рахунок: НОМЕР_1 , за період з 06.01.2017 по 24.03.2023 (а.с. 76-101).

24.03.2023 AT «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. (а.с. 10-14, 16,17).

У відповідності до умов даного договору ТОВ «Брайт Інвестмент» прийняло право грошової вимоги і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між AT «ОТП Банк» та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (додаток № 1 до договору), зокрема за договором про надання споживчого кредиту №2014489304 від 06.01.2017, укладеним між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 42046,81грн., з яких: 23920,47грн. - тіло кредиту; 18126,34грн. - заборгованість по відсотках (а.с. 15).

Згідно з платіжним дорученням № 46 від 24.03.2023 ТОВ «Брайт Інвестмент» перерахувало на рахунок АТ «ОТП Банк» грошові кошти в розмірі 7155000,00 грн, призначення платежу: сплата згідно договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2024 (а.с. 18).

28.03.2025 ТОВ «Брайт Інвестмент» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості та дострокового повернення кредиту (а.с. 102-106).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі статтею 634 цього ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що умовами кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з обслуговуванням рахунку. При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування рахунку (смс інформування).

Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту 1.1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування рахунку (смс інформування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Судувід04 червня2019 року у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №2014489304 від 06.01.2017.

Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, 06.01.2017 ОСОБА_1 підписав договір про споживчий кредит №2014489304, який є змішаним та містить елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг, а саме кредитування та видача і обслуговування картки (продукт CARD).

Договором про надання споживчого кредиту №2014489304 від 06.01.2017, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк», визначено умови укладеного договору, зокрема: сума кредиту, цільове призначення, розмір процентної ставки, строк кредиту, а також інші права та обов`язки сторін договору.

З виписки по кредитній заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що банком нараховано позичальнику щомісячне списання за обслуговування рахунку (смс інформування) в загальному розмірі 10581,86 грн. У справі встановлено, що позивач не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування рахунку (смс інформування) і погодження їх зі споживачем - відповідачем ОСОБА_1 при укладенні договору про споживчий кредит №2014489304.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором АТ «ОТП Банк», суд встановив, що відповідач отримав 252921,82 грн. кредитних коштів, та сплатив в рахунок погашення заборгованості 264097,80 грн. При цьому за використання кредитних коштів відповідачу відсотки нараховані за користування кредитом в сумі 41090,93 грн., нарахована плата за обслуговування рахунку/списання за смс-інформування в сумі 10581,86 грн, та штраф - 1550,00грн.

При цьому, згідно заявлених позовних вимог та витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 42046,81грн., з яких: 23920,47грн. - тіло кредиту; 18126,34грн. - заборгованість по відсотках.

Таким чином, станом на момент передачі первісним кредитором АТ «ОТП Банк» позивачу права вимоги до відповідача, плата за обслуговування рахунку/списання за смс-інформування в сумі 10581,86 грн. була погашена відповідачем при здійсненні відповідних періодичних платежів.

Виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались. А тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування первісним кредитором коштів, сплачених відповідачем у сумі 10581,86 грн, як плату за обслуговування рахунку.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

Як слідує з наданого позивачем розрахунку, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

За умовами договору про споживчий кредит №2014489304, строк користування кредитною лінією становить 3 роки, таким чином строк договору закінчився 06.01.2020. Інших карток відповідач не отримував, докази пролонгації у матеріалах справи відсутні.

При цьому, нарахування банком відповідачу за вищезазначеним договором відсотків після закінчення строку кредитування є безпідставним, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, пені та комісії за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Банк у цій справі будь-яких позовних вимог в порядку статті 625ЦК не заявляв.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №2014489304, відповідачу за період з 06.01.2017 по 06.01.2020 нараховано відсотків на загальну суму 14871,83 грн., та за період з 07.01.2020 по 14.03.2023 нараховано відсотків на загальну суму 26219,10 грн., а всього нараховано відсотків за користування кредитом в сумі 41090,93 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що строк дії кредитного договору закінчився 06.01.2020, нарахування за період з 07.01.2020 по 14.03.2023 відсотків на загальну суму 26219,10 грн. є безпідставним, не грунтується на вимогах закону.

Таким чином, безпідставність нарахування коштів за обслуговування рахунку у сумі 10581,86 грн та відсотків за період з 07.01.2020 по 14.03.2023 на суму 26219,10 грн. підлягає врахуванню при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та становить 5245,85 грн. (із розрахунку 42046,81 грн - 10581,86 грн - 26219,10 грн = 5245,85 грн.).

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні ТОВ «Брайт Інвестмент» підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково на 12,48 % то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 332,17 грн.

Також стороною позивача заявлено до відшкодування 5000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд встановив, що відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/01-26 від 02.01.2026 ТОВ «Брайт Інвестмент» та АБ «Юлії Чміль» домовились, що в порядку та на умовах, визначених договором, адвокатське бюро надає ТОВ «Брайт Інвестмент» юридичну допомогу.

Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, що підтверджується Додатком №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/01-26 від 02.01.2026, Актом про надання правової допомоги № 1806-26. Таким чином витрати позивача на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. є підтвердженими.

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який є співмірним до складності справи та виконаних адвокатом робіт становить 3000,00грн.

Однак, з врахуванням того, що позовні вимоги задоволені на 12,48 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані витратами на правничу допомогу у розмірі 374,40 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором №2014489304 від 06.01.2017 в розмірі 5245 грн. 85 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 332 грн. 17 коп., та витрати на правничу допомогу в розмірі 374 грн. 40 коп.

У задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»

адреса місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 43115064

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ