Приговор № 140000744, 22.09.2026, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 1-кп/582/26/26

Справа № 582/200/26

Копія

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , представників потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Недригайлів Сумської області матеріали кримінального провадження № 12026200470000007 стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Малярівщина, Роменського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянки України, з середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді слюсаря в ТОВ «Довіра-2008», раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України,

УСТАНОВИВ:

01.01.2026 близько 03 год. 30 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , будучи відповідальним за експлуатацію транспортного засобу автомобіля марки «DAEWOO» модель «NEXIA» н.з. НОМЕР_2 , власником якого він являється всупереч вимогам підпункту «ґ» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, відповідно до яких водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил, достовірно знаючи, що його неповнолітня донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має посвідчення водія, а також навиків керування транспортним засобом, шляхом надання їй усного дозволу допустив останню до керування вищевказаним транспортним засобом автомобілем марки «DAEWOO» модель «NEXIA» н.з. НОМЕР_2 , тобто бажав вчинити такі дії.

При цьому, ОСОБА_9 передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків внаслідок допуску неповнолітньої ОСОБА_10 до керування вказаним транспортним засобом без наявності посвідчення на право керування ним, але не вжив заходів до її не допуску до керування автомобілем.

Після цього, 01.01.2026, близько 04 год 30 хв., неповнолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO» модель «NEXIA» н.з. НОМЕР_2 , при русі автодорогою «Н-07» по вул. Київській, в с. Коровинці, Роменського району Сумської області не впоралась з керуванням автомобіля та допустила його виїзд за межі проїзної частини з послідуючим зіткненням з деревом.

В результаті ДТП водій автомобіля ОСОБА_10 та пасажири автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримали тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 32 від 27.01.2026 в результаті ДТП ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді - «Розриву медіальної колатеральної зв`язки лівого колінного суглобу. Частковий розрив передньої хрестоподібної зв`язки лівого колінного суглобу. Розрив медіальної колатеральної зв`язки лівого колінного суглобу. Садна правого колінного суглобу.» Вказані ушкодження в ділянці лівого колінного суглобу, розглядаються в комплексі, не являються небезпечним для життя, але потребують тривалого лікування, і за ступенем тяжкості оцінюються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я більше, ніж 21 день.

Відповідно до висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 35 від 28.01.2026 в результаті ДТП ОСОБА_10 , отримала тілесні ушкодження у вигляді - «Розриву акроміально - ключичного зчленування». Дане тілесне ушкодження не було небезпечне для життя в момент заподіяння, але потребує тривалого лікування і за ступенем тяжкості оцінюється як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я більше, ніж 21 день.

Відповідно до висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 36 від 28.01.2026 в результаті ДТП ОСОБА_11 , отримала тілесні ушкодження у вигляді - «Закритого перелому лобкової та сідничної кісток тазу справа зі зміщенням. ЗЧМТ. Забій м`яких тканин виличної частини голови». Тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток тазу не являються небезпечним для життя, але потребують тривалого лікування, і за ступенем тяжкості оцінюються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я більше, ніж 21 день. Поняття «Забій» є клінічним, не підтверджується об`єктивними даними і тому за тілесне ушкодження прийматися не може.

Невиконання ОСОБА_9 вимог п.п. 2.9, ґ) Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступними наслідками, які настали, а саме: отриманням ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний у відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно він 31.12.2025 на 01.01.2026 перебував вдома. В той час вдома перебували також його дружина ОСОБА_4 , донька ОСОБА_10 та подруга доньки ОСОБА_11 . Близько 04 год 50 хв. 01.01.2026 йому потрібно було їхати на роботу, тому він попросив щоб донька відвезла, оскільки він не має посвідчення водія. Вони всі вийшли на вулицю де стояв автомобіль марки «DAEWOO» модель «NEXIA», н.з. НОМЕР_2 . Зазначив, що ні він сам, ні його донька ОСОБА_10 не перебували в стані сп`яніння. Він дав ключ і дозволив ОСОБА_12 керувати автомобілем. Після цього вони всі сіли в автомобіль та поїхали до ТОВ «Довіра -2008». Приїхавши до місця його роботи він вийшов з автомобіля та пішов на територію фірми, а донька з дружиною та ОСОБА_11 поїхали автодорогою по вул. Київська зі сторони м. Ромни в напрямку с-ща Недригайлів. Приблизно через 30 хвилин до нього зателефонувала старша донька ОСОБА_13 та повідомила, що під час руху коли ОСОБА_12 проїздила біля АЗС «АНП», остання не впоралася з керуванням та скоїла ДТП. Він відразу повідомив керівнику про дану подію та побіг на місце ДТП. Коли прибув на місце, то побачив на узбіччі пошкоджений автомобіль. На місці поруч із автомобілем вже нікого не було. Зазначив, що внаслідок цієї ДТП його донька, дружина та ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження. У вчиненому щиро покаявся, просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що тієї ночі вона перебувала вдома. В той час вдома перебували також її чоловік ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_10 та подруга доньки ОСОБА_11 . Близько 04 год 50 хв. 01.01.2026 її чоловікові потрібно було їхати на роботу, тому останній попросив щоб донька відвезла його. Вони всі вийшли на вулицю де стояв автомобіль марки «DAEWOO» модель «NEXIA», н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_7 дав ключ і дозволив ОСОБА_12 керувати автомобілем. Після цього вони всі сіли в автомобіль та поїхали до ТОВ «Довіра -2008». Приїхавши до місця роботи ОСОБА_7 , останній вийшов з автомобіля та пішов на територію фірми, вони разом з донькою ОСОБА_12 та подругою останньої ОСОБА_11 поїхали автодорогою по вул. Київська зі сторони м. Ромни в напрямку с-ща Недригайлів. Проїжджаючи АЗС «АНП», ОСОБА_12 не впоралася з керуванням та скоїла ДТП. Зазначила, що внаслідок цієї ДТП, вона, донька ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , отримали тілесні ушкодження. Зазначила, що претензій до ОСОБА_7 не має, на суворості покарання не наполягає.

Потерпіла ОСОБА_11 пояснила суду, що в ніч з 31.12.2025 на 01.01.2026 вона дійсно перебувала у гостях у сім`ї своєї подруги ОСОБА_10 . Під ранок ОСОБА_7 потрібно було їхати на роботу, тому він попросив ОСОБА_12 відвезти його. Вони всі зібралися, вийшли на вулицю, сіли в автомобіль та поїхали до ТОВ «Довіра -2008». Приїхавши до місця роботи ОСОБА_7 , останній вийшов з автомобіля та пішов на територію фірми, вони разом з подругою ОСОБА_12 та її матір`ю ОСОБА_4 поїхали автодорогою по вул. Київська зі сторони м. Ромни в напрямку с-ща Недригайлів. ОСОБА_11 зазначила, що за кермом автомобіля перебувала її подруга ОСОБА_12 . Проїжджаючи АЗС «АНП», ОСОБА_12 не впоралася з керуванням та скоїла ДТП. Зазначила, що внаслідок цієї ДТП вони всі отримали тілесні ушкодження. Просила призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ст. 287 КК України.

Потерпіла ОСОБА_10 пояснила суду, що тієї ночі вона перебувала вдома. В той час вдома перебували також її батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_4 та подруга ОСОБА_11 . Близько 04 год 50 хв. 01.01.2026 її батькові потрібно було їхати на роботу, тому останній попросив щоб вона відвезла його. Вони всі зібралися, вийшли на вулицю, сіли в автомобіль та поїхали до ТОВ «Довіра -2008». ОСОБА_10 зазначила що за кермом автомобіля була саме вона. Приїхавши до місця роботи ОСОБА_7 , останній вийшов з автомобіля та пішов на територію фірми, а вони поїхали автодорогою по вул. Київська зі сторони м. Ромни в напрямку с-ща Недригайлів. Проїжджаючи АЗС «АНП», вона не впоралася з керуванням та скоїла ДТП. Зазначила, що внаслідок цієї ДТП, всі хто знаходилися в автомобілі, отримали тілесні ушкодження. Зазначила, що претензій до ОСОБА_7 не має, на суворості покарання не наполягає.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, повністю підтверджується наступними доказами, наданими суду стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо судом:

- даними з витягу з кримінального провадження № 12026200470000007 про внесення до ЄРДР 02.01.2026 відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України;

- рапортами чергових ВП № 1 (с. Недригайлів) та Роменського РВП ГУНП в Сумській області;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події та схемою огляду місця дорожньо-транспортної події та фототаблицею до нього від 01.01.2026;

- постановою про визнання автомобіля марки «DAEWOO» модель «NEXIA», н.з. НОМЕР_2 речовим доказом;

- висновком судово-медичної експертизи № 32 від 27.01.2026, згідно якого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у виді розриву медіальної колатеральної зв`язки лівого колінного суглобу, часткового розриву передньої хрестоподібної зв`язки лівого колінного суглобу, розриву медіальної колатеральної зв`язки лівого колінного суглобу, садна правого колінного суглобу, що кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження;

- висновком судово-медичної експертизи № 36 від 28.01.2026, згідно якого ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому лобкової та сідничної кісток тазу справа зі зміщенням, ЗЧМТ, забою м`яких тканин виличної частини голови, що кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження;

- висновком судово-медичної експертизи № 35 від 28.01.2026, згідно якого ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у виді розриву акроміально - ключичного зчленування, що кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження;

- висновком судової інженерно-технічної експертизи № 49 від 26.01.2026;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 59 від 26.01.2026.

Вивчивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожен наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, зіставивши ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, і встановлені судом ознаки діяння, вчиненого ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, а отже, його дії необхідно кваліфікувати як допуск до керування транспортним засобом неповнолітньої особи, яка не мала права на керування транспортним засобом, вчинене особою, відповідальною за екплуатацію транспортного засобу, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працює, за місцем проживання характеризується позитивно, скарг та заяв на його поведінку не надходило.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд відносить: утримання неповнолітньої дитини, щире каяття та активне сприяння розкриттю вчиненого кримінального правопорушення, шляхом надання правдивих показань про обставини його вчинення, як на досудовому слідстві, та і в суді, та добровільне часткове відшкодування завданих збитків.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.

Санкцією статті 287 КК України, крім основного покарання, передбачено також додатковий вид покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

Призначаючи обвинуваченому основне покарання, суд не вбачає підстав для призначення додаткового покарання, оскільки останній працює слюсарем у ТОВ «Агрофірма «Довіра-2008» та його посадові обов`язки не пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

Законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 ,, ОСОБА_15 заявлений цивільний позов до ОСОБА_7 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», про відшкодування витрат на лікування та реабілітацію, відшкодування моральної шкоди. Позивач просить суд: стягнути на її користь (на користь дочки в її особі) з ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 300 000,00 грн, та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на відшкодування шкоди кошти на лікування та реабілітацію в сумі 16717,34 грн та на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 1672 грн як 10 % витрат на лікування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_7 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із подією ДТП та її негативними наслідками, які полягають у спричиненні потерпілій ОСОБА_11 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, внаслідок чого завдано також значної моральної шкоди, яка полягає у душевних і моральних стражданнях та психічних переживаннях, яких вона зазнала і на даний час зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_7 , які підлягають відшкодуванню в силу норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 01.01.2026 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ДЕУ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , в результаті якої пасажир ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження. Цивільно-правова відповідальність автомобіля застрахована AT «СК «ТАС» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 233843133 від 15.11.2025.

Для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на отримання виплати, подає страховику, а у випадках, передбачених статні 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату. До заяви про страхову (регламентну) виплату додаються, зокрема, копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, та підтверджує завершення кримінального провадження, якщо досліджень обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося кримінальному провадженні та страховик (МТСБУ) у межах строк передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода наразі розглядається в кримінальному провадженні № 12026200470000007, то відповідно до положень п. 6. cm. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних розглядається транспортних засобів» перебіг строків для прийняття рішення по даній страховій справі зупиняється до надання копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження № 12026200470000007.

AT «СГ «TAC» направило ОСОБА_15 лист-роз`яснення за Вих. № 376 від 02.03.2026 року, щодо необхідності надання документів необхідних для обрахунку суми страхового відшкодування та надання вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження № 12026200470000007 та встановлює цивільно правову відповідальність страхувальника AT «СГ «ТАС» (приватне) ОСОБА_7 .

Зазначає, що на даний час AT «СГ «ТАС» (приватне), відповідно до норм чинного законодавства України, не мас підстав для здійснення страхової виплати, оскільки Позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхової виплати який встановлений спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не надано копії вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження № 12026200470000007 та встановлює цивільно правову відповідальність страхувальника AT «СГ «ТАС» (приватне) ОСОБА_7 та документів необхідних для обрахунку суми страхового відшкодування, які є обов`язковими для прийняття рішення, щодо страхової виплати, а тому позовні вимоги до AT «СГ «ТАС» (приватне) є передчасними, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із АТ «СГ «ТАС» (приватн) матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_7 та його представник, адвокат ОСОБА_8 , у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_15 про відшкодування моральної шкоди не визнали, вважають, що розмір моральної шкоди, зазначений позивачем, є занадто великим та непосильним. Крім того, представник відповідача зазначив, що в період досудового розслідування ОСОБА_7 здійснив часткове відшкодування спричиненої шкоди на суму 43000,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, та розпискою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_15 повністю підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, які викладені у письмовій формі у позовній заяві.

Враховуючи вище викладене, що суд вважає, що позов ОСОБА_15 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_15 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування витрат на лікування та реабілітацію, підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог ОСОБА_15 до ПрАТ «СГ «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» ).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підвередила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) .

Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах майнова шкода завдана позивачу в результаті ДТП, у межах страхової суми (суми страхового відшкодування) має бути відшкодована страховиком. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Відповідно до цього Закону та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

Суд вважає правильним і таким, що ґрунтується на законі пред`явлення потерпілої позову до страхової компанії.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Як зазначено в Постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 17 листопада 2021 року, справа №333/384/20, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 720-ІХ) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 720-ІХ в редакції Закону № 5090-VI).

Чинна редакція пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, Верховний Суд наголошує на тому, що власником, володільцем транспортного засобу може бути будь-яка правоздатна фізична особа. Вона вправі реалізовувати будь-які повноваження щодо такого автомобіля, безпосередньо не заборонені законом.

Судом установлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_7 , як володільця транспортного засобу, в період вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС», що підтверджується полісом 233843133 зі строком дії з 17.11.2025 до 16.11.2026. Ліміт страхової суми за полісом становить: 250 000, 00 грн на одного потерпілого - за шкоду заподіяну майну, 500 000, 00 грн. на одного потерпілого - за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю.

Отже, між потерпілою та обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Положеннями ст. 35 вказаного Закону регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений Законом № 1961-IV порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону № 1961-IV у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець установлює дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону № 1961-IV, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону № 1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення із заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Водночас у межах кримінального провадження за ст. 287 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмета доказування. У цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 287 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов`язковим. (Постанова Касаційного кримінального Суду Верховного суду від 11.11.2021 справа №185/5823/20)

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного суду від 14.12.2021,справа № 147/66/17, відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Позивачем надано належні докази на підтвердження витрат на лікування та реабілітацію (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 139, виписка із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого № 1141, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3272, лист КНП СОР «ОДКЛ» від 15.07.2026.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути із ПАТ «СГ «ТАС» на користь представника потерпілої ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , 16717,34 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування та реабілітаацію.

У відповідності до вимог п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 ( далі - Закон № 1961) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі, а також особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно положень п. 24.1 ст. 24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

П. 24.2 ст. 24 Закону передбачає мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

З 1 січня 2026 року мінімальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП (відшкодування витрат на лікування) становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати за кожен день лікування (титмчасової неппррацездатності).

Враховуючи мінімальний розмір заробітної плати, який станом на 1 січня 2026 року складає 8647,00 гривень, та кількість днів стаціонарного та амбулаторного лікування - 58 діб, розмір регламентної виплати складає 1/30 X 8 647 X 58 = 16717,34 гривень.

За вимогами ст. 25 Закону у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

Оскільки ОСОБА_11 понесла витрати на лікування в розмірі 16717,34 грн (які ПАТ «СГ «ТАС» потерпілій не виплачені) отримавши середньої тяжкості тілесні ушкодження в результаті ДТП, то максимальний розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню страховиком, не може перевищувати 10 % за шкоду заподіяну здоров`ю, і становить 1672,00 грн (16717,34 грн х 10 %).

За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_15 до ПАТ «СГ «ТАС» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог представника потерпілої ОСОБА_15 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Потерпілою також заявлено позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн. В обґрунтування позову в цій частині ОСОБА_16 зазначила, що внаслідок отримання травми життя потерпілої істотно змінилось, вона зазнала сильного болю, тривалий час лікувалася, і в даний час продовжує лікуватись. Потерпіла відчувала як фізичні, так і моральні страждання та біль, пригнічення, змушена була затрачати значні зусилля для відновлення належного рівня свого життя.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.12.2021, справа №147/66/17, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а в разі завдання шкоди здоров`ю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала.

Враховуючи характер та обсяг страждань потерпілої, її вік та стан здоров`я, істотність вимушених змін у її житті, які пов`язані з отриманою травмою, суд, виходячи із принципів розумності, співрозмірності та справедливості, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 моральної шкоди.

Крім того, суд, при визначенні розміру моральної шкоди до стягнення, враховує грошові кошти в сумі 43000,00 грн, які були відшкодовані обвинуваченим на досудовому слідстві та в суді ще до постановлення даного вироку.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого по даному кримінальному провадженню не обирався.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 174, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, та призначити йому покарання у виді виправних робіт строком на два роки з відрахуванням в доход держави п`ятнадцяти відсотків заробітку без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 (сімдесят тисяч) грн 00 коп в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.

В іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_15 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування витрат на лікування та реабілітацію, задовольнити повністю.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , витрати на лікування та реабілітацію у розмірі 16717 (шістнадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 34 коп, та моральну шкоду у розмірі 1672 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) грн 00 коп.

Речові докази :

- автомобіль марки «DAEWOO» модель «NEXIA», н.з. НОМЕР_2 , повернути власнику ОСОБА_7 та дозволити використовувати за призначенням.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: ОСОБА_1