Постановление суда № 139999496, 21.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7164/26

Провадження № 4-с/461/24/26

У Х В А Л А

21.09.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушка І.С.,

за участі:

представника виконавця адвоката Караулова О.О. ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу адвоката Радутного Олександра Едуардовича в інтересах боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни, що полягає у невиконанні обов`язку зупинити виконавче провадження, -

в с т а н о в и в :

08.09.2026 адвокат Радутний О.Е., який діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , сформувавши документи в системі «Електронний суд» звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни, що полягає у невиконанні обов`язку зупинити виконавче провадження.

У поданій скарзі просить: визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ВП Лавріненко Яніни Вікторівни з приводу невиконання вимог ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 щодо обов`язку зупинити вчинення виконавчих дій у межах ВП № 80566883 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ВП Лавріненко Яніну Вікторівну усунути порушення (поновити порушене право); судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, розподілити відповідно до положень ст. 452 ЦПК України.

В обгрунтування поданої скарги зазначив наступне. 11.08.2026 засобами поштового зв`язку приватному виконавцеві виконавчого округу Полтавської області ВП Лавріненко Яніні Вікторівні було направлено клопотання від 10.08.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» із додатками. Поштове відправлення із трекінг-номером R082010016700 було вручене адресату 17.08.2026. Станом на 08.09.2026 боржникові, який повернувся після виконання бойового завдання у складі військового підрозділу, стало відомо про відсутність такої постанови (п.7 ч.3 ст.448 ЦПК України). На його думку, зазначеною бездіяльністю приватного виконавця було порушено законні права та охоронювані інтереси боржника (п.8 ч.3 ст. 448 ЦПК України), які передбачені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та обґрунтовуються наступними фактичними обставинами та правовими підставами. Відповідно до довідки (форма 5) № 3977 від 08 серпня 2026 року боржник старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України Міністерства оборони України з 31.07.2025. Положеннями п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №754/947/22 провадження №14-74цс25 від 12.11.2025 з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан».

Ухвалою суду від 09.09.2026 поновлено строк на подання скарги, прийнято її до розгляду, призначено судове засідання.

15.09.2026 через систему «Електронний суд» представником стягувача Акціонерного товариства «Ідея Банк» - Гаталяк Н.І. подано заперечення на скаргу на бездіяльність приватного виконавця, в якому просить відмовити у задоволенні скарги з наступних підстав. 20 березня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області, Лавріненко Я.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 80566883 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" за виконавчим листом № 461/8339/25 від 09.02.2026, виданим Галицьким районним судом м.Львова. Оскільки представником боржника було скеровано клопотання приватному виконавцю про зупинення виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», то вирішальним для правильного розв`язання цього питання є доведення/ недоведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника. Боржник проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України Міністерства оборони України. Зважаючи на законодавчі положення, які унормовують можливість приватного виконавця здійснювати примусове виконання рішення про стягнення боргу, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника, можна прийти до висновку, що умови служби ОСОБА_1 не свідчать про неможливість проведення приватним виконавцем виконавчих дій з метою примусового виконання виконавчого листа №461/8339/25 від 09.02.2026, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Отже, перебування боржника на військовій службі за призовом під час мобілізації не є безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі 120/875/23. Таким чином, дії приватного виконавця виконавчого Полтавської області Лавріненко Я. В. щодо примусового виконання рішення суду відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження».

17.09.2026 представник приватного виконавця Лавріненко Я.В. адвокат Караулов О.О., сформувавши документ в системі «Електронний суд», подав заперечення на скаргу на бездіяльність приватного виконавця, де не погоджуючись із доводами скарги, зазначив наступне. У провадженні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області, Лавріненко Я.В. перебуває ВП №80566883 про стягнення із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ІдеяБанк» (місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором у розмірі 40710 грн. 57 коп. та 3028,00 грн. сплаченого судового збору. 17.08.2026 надійшла заява адвоката Радутного О.Е. в інтересах боржника ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_1 відповідно до довідки №3977 від 08.08.2026 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації. Дана заява була зареєстрована у автоматизованій системі виконавчого провадження. 19.08.2026 за вихідним номером №52965 представнику та боржнику направлена відповідь про відсутність підстав для зупинення провадження з відповідними обґрунтуваннями такого рішення. Дана відповідь 19.08.2026 зареєстрована у автоматизованій системі виконавчого провадження за номером №52965, направлена засобом поштового зв`язку Укрпошта як боржнику ОСОБА_1 , так і представнику Радутному О.Е.

Щодо відсутності підстав для зупинення провадження зазначив наступне. Рішення Галицького районного суду м. Львова у справі №461/8339/25, на підставі якого було видано виконавчий документ та здійснюється виконавче провадження №80566883, боржником не виконано. З аналізу правової норми, передбаченої п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що існують три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій: 1. проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або 2. якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи 3. на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Верховний Суд у Постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/23 вказав на помилковість позиції скаржника військовослужбовця та зазначив, що синтаксичний розбір текстуального змісту норми визначеної п.1 ч.1 ст.34 Закону № 1404-VIII дає підстави дійти висновку, що у цьому разі словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Так само, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або» законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби. Колегія суддів погодилася з аналізом конструкції норми п.1 ч.1 ст.34 Закону №1404-VIII, який зроблений судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях і полягав у тому, що як до першої підстави, так і до другої, застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе». У цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби (правовий висновок Верховного Суду, сформований у постановах від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/230, провадження № К/990/15420/23, від 06 грудня 2023 року у справі №583/3097/23, провадження № 61-16360ск23). Згідно роз`яснень Міністерства юстиції щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, за яким боржником є військовослужбовець, яке розглянувши лист Асоціації приватних виконавців України від 04.10.2023 № 341/01- 14, який надійшов до Міністерства юстиції листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 23.10.2023 № 27303/0/2-23, щодо застосування положень законодавства в межах компетенції повідомив, що для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до п.1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавцю необхідно отримати інформацію щодо проходження боржником військової служби, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 34 Закону, та встановити, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе. Таким чином, отримавши інформацію щодо проходження боржником військової служби, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 34 Закону, та встановивши, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, виконавець має зупинити вчинення виконавчих дій, про що винести відповідну постанову. Щодо обставин даної справи зазначив, що у межах виконавчого провадження №80566883 стягненню з боржника підлягають кошти, а виконавець вчиняє виконавчі дії шляхом звернення стягнення на кошти боржника та/або звернення на доходи боржника і тд. (відрахування з заробітної плати, грошового забезпечення і т.д.), тобто в даній ситуації не вбачається неможливість проведення виконавцем виконавчих дій, а отже і підстав для зупинення виконавчого провадження за пунктом 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Проходження боржником військової служби не є перешкодою для стягнення заборгованості за виконавчим листом про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки у цій справі боржник хоча і є військовослужбовцем, втім спосіб виконання ним судового рішення не потребує його безпосередньої участі та не створює перешкод для проходження ним військової служби. Отже, у межах виконавчого провадження у порядок та строки визначені Законом було розглянуто заяву представника боржника, надано відповідь з посиланням на Закон, практику та роз`яснення відсутності підстав для винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №80566883 на підставі п.1 ч.1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, доводи скарги вважає безпідставними, а скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Окрім цього, адвокатом Карауловим О.О. заявлено клопотання про стягнення із скаржника ОСОБА_1 , на користь Приватного виконавця Лавріненко Я. В. витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. В обгрунтування заявленого клопотання зазначив, що постійним представником виконавця у судово-претензійній роботі - адвокатом Карауловим О.О., що є керівником та здійснює діяльність в організаційно-правовій формі діяльності у вигляді адвокатського бюро, виконано послуги за Договором № 14/09-26 від 14 вересня 2026 року на суму 3000 грн, та складено відповідний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Таким чином, Приватний виконавець Лавріненко Я.В., станом на дату подачі даного письмового заперечення несе наступні судові витрати: 3000 грн як витрати на правничу допомогу, які у випадку відмови у задоволенні скарги підлягають стягненню зі скаржника ОСОБА_1 .

21.09.2026 адвокатом Радутним О.Е. через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі, де він, підтримуючи позицію, наведену у скарзі, додатково зазначив, що законодавчі положення, які унормовують можливість приватного виконавця здійснювати примусове виконання рішення про стягнення боргу, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника, жодним чином не приводять до висновку, що конкретні умови служби ОСОБА_1 (не-)свідчать про неможливість проведення приватним виконавцем виконавчих дій з метою примусового виконання виконавчого листа №461/8339/25 від 09.02.2026, виданого Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Саме по собі перебування боржника на військовій службі за призовом під час мобілізації, можливо, не є безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, але відповідно до інформації з відкритих джерел (зокрема, https://www.facebook.com/chastynaA4219/?locale=uk_UA) військова частина НОМЕР_2 , в якій проходить військову службу ОСОБА_1 за призовом під час мобілізації на особливий період для відсічі збройної агресії з боку рф, є окремим батальйоном спеціального призначення полку безпілотних систем, що виконує бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення з агресором, що за умовами служби боржника унеможливлює проведення виконавчих дій у повному обсязі. Окрім цього, як було зазначено у клопотанні про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.08.2026 на адресу приватного виконавця, боржник має намір здійснити поступове добровільне погашення всіх сум у межах ВП №80566883, але одночасно вимушений витрачати окремі грошові суми зі свого матеріального забезпечення (заробітної плати) на придбання певного обладнання та амуніції, які необхідні для ефективного виконання ним бойових завдань щодо захисту Батьківщини. Щодо заявленого представником приватного виконавця клопотання про стягнення витрат на правову допомогу зазначив, що оскільки приватний виконавець має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня та стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років (вимоги ст. 18 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), а за подання письмових заперечень на скаргу вимагає відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, це, на його думку, є непропорційним. У зв`язку із наведеним просить судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, розподілити відповідно до положень ст. 452 ЦПК України, але відмовити приватному виконавцю у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні адвокат Караулов О.О., який діє в інтересах приватного виконавця Лавріненко Я.В. (в режимі відеоконференції) щодо задоволення скарги заперечив, просив відмовити у задоволенні такої, та стягнути із скаржника витрати на правову допомогу, понесені виконавцем.

Скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Радутний О.Е. у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду скарги. У поданій скарзі представник просить розгляд справи проводити без його та скаржника участі.

Заслухавши представника виконавця, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 20 березня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області, Лавріненко Яніна Вікторівна, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 80566883 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" за виконавчим листом № 461/8339/25 від 09.02.2026, виданим Галицьким районним судом м. Львова про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 40710грн 57коп, а також 3028 грн сплаченого судового збору.

23.03.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 80566883.

11.08.2026 засобами поштового зв`язку приватному виконавцеві виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. було направлено клопотання від 10.08.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» із додатками, в якому просив зупинити вчинення виконавчих дій у межах ВП №80566883 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі положень п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», про що винести відповідну постанову; повідомити представника та ОСОБА_1 у звучний спосіб про зупинення вчинення виконавчих дій у межах ВП №80566883; скасувати арешт майна та грошових коштів у межах ВП №80566883, про що винести відповідну постанову та довести її зміст до відома всіх зацікавлених осіб, у тому числі банківських установ.

Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. було надано відповідь боржнику ОСОБА_1 та його представнику адвокату Радутному О.Е., якою відмовлено у зупиненні вчинення виконавчих дій на підставі положень п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 1, 5 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно з ч. 1, 2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

За правилами п.1 ч.1ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

З аналізу наведеної правової норми випливає, що існують три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби (правовий висновок Верховного Суду, сформований у постановах від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/230, провадження № К/990/15420/23, від 06 грудня 2023 року у справі №583/3097/23, провадження № 61-16360ск23).

Так, до клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій представником боржника долучено такі документи: копію військового квитка серії НОМЕР_3 від 08.02.2025, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію довідки форми 5 №3977 від 08.08.2026, згідно якої старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 з 31.07.2025.

Разом з тим, скаржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідно до умов проходження ним військової служби вчинення виконавчих дій у вищевказаному виконавчому провадженні неможливе.

При цьому, у разі винесення постанови про зупинення виконавчих дій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням лише на те, що боржник перебуває на військові службі, не встановивши чи дійсно, згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливо, - буде порушувати законні інтереси та права стягувача та такою, що не ґрунтується на вимогах Закону.

Суд погоджується із твердженнями приватного виконавця про те, що вказана норма встановлює два сукупних елементи: факт проходження боржником військової служби та неможливість проведення виконавчих дій згідно з умовами такої служби. Сам лише факт мобілізації не є безумовною підставою для зупинення всіх виконавчих дій. Отже, приватний виконавець правомірно не зупинив виконавче провадження на прохання боржника, підстав для його зупинення немає, тому скарга не підлягає задоволенню.

Порядок примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Права та обов`язки виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною першою цієї статті Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень мають здійснюватися виконавцем у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 № 3048-IX визначено особливості примусового виконання рішень під час дії воєнного стану, закріплені у розділі XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, зазначеним Законом встановлено: припинення звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім окремих категорій справ) (п. 10-2 розділу XIII Закону); зупинення виконавчих дій щодо підприємств ОПК, органів військового управління тощо (п. 10-2 розділу XIII Закону). Водночас, не включено до переліку обмежень заборону на звернення стягнення на заробітну плату (грошове забезпечення) мобілізованих боржників. Це підтверджує, що таке стягнення є допустимим.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення не здійснюється із вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

Разом з тим, щомісячне грошове забезпечення військовослужбовця має постійний характер і не входить до переліку коштів, на які не може бути звернено стягнення.

Щодо клопотання представника приватного виконавця про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1,2 статті 15 ЦПК України Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.

Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження.

Згідно з ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

У п.65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20 зроблено висновок, що приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.

Згідно з ст.ст.133,134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Саме по собі посилання на фіксований розмір гонорару не може бути підставою звільнення заявника від обов`язку доведення співмірності, обґрунтованості та розумності витрат на правничу допомогу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатом Карауловичм О.О. на підтвердження витрат на правову допомогу надано копії таких документів: договору №14/09-26 про надання професійної правничої допомоги від 14.09.2026; детального опису робіт та розрахунок (наданих послуг) за договором №14/09-26 про надання професійної правничої допомоги від 14.09.2026; платіжної інструкції №13886 про здійснення оплати за договором №14/09-26 про надання професійної правничої допомоги від 14.09.2026 на суму 3000грн; ордера серії ВІ №1428478 про надання правничої допомоги; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3964; витягу з угоди №14/09-26 про надання професійної правничої допомоги від 14.09.2026.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських послуг, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи наведене, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000грн є завищеними, а відтак підлягають зменшенню, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 в користь приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. 2000 грн витрат на правову допомогу, що буде співмірним із складностю справи та відповідатиме принципам справедливості та пропорційності.

Такий розмір витрат суд вважає співмірним з обсягом виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

На підставі викладеного та керуючись ст. 447 - 453 ЦПК України, суд-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні скарги адвоката Радутного Олександра Едуардовича в інтересах боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни, що полягає у невиконанні обов`язку зупинити виконавче провадження - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текс ухвали складено 22.09.2026.

Суддя Ольга КРОТОВА