Решение № 139998417, 23.09.2026, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2044/26

Провадження №2-о/713/215/26

РІШЕННЯ

іменем України

23.09.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Данко М.В., звернулася в суд із заявою про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 .

У заяві вказувала, що 30.01.2015 між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №06.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування на території російської федерації у них народився син ОСОБА_3 і того ж дня в російській федерації було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , місце державної реєстрації - Клинський відділ ЗАГС Головного управління ЗАГС Московської області.

Згідно заключення ЛКК №26 від 02.03.2022 їх син має захворювання: Гіперактивний розлад, асоційований з розумовою відсталістю та стереотипними рухами та потребує термінового лікування.

Відсутність встановлення факту народження дитини та відсутність свідоцтва про народження дитини виданого в Україні унеможливлює подальше лікування в медичних закладах, а син ОСОБА_3 потребує реабілітаційних заходів.

Довідка посольства України в російській федерації №6111-536-1736 від 17.09.2015 підтверджує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований громадянином України.

ОСОБА_3 народився в російській федерації, з якою відсутні будь які договірні відносини.

Просила встановити факт народження громадянина України ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Клин Московської області російської федерації від матері ОСОБА_1 , українки та від батька ОСОБА_2 , українця.

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належно повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи. До початку судового засідання представник заявниці адвокат Данко М.В. надав через систему «Електронний суд» заяву, у якій просив справу розглядати за їх відсутності, заяву підтримують повністю.

Представник заінтересованої особи Вижницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив, пояснень щодо заяви не надав.

Ухвалою від 13.08.2026 заяву залишено без руху.

Ухвалою від 24.08.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі.

Суд, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах цивільної справи, вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню з таких підстав.

На підтвердження викладених у заяві обставин заявником надано такі докази:

копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 30.01.2015 виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, згідно якого - 30.01.2015 у вказаному виконавчому комітеті складено актовий запис №06 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після реєстрації якого їм присвоєно прізвища ОСОБА_5 ;

копію рекомендацій ЛКК по оформленню ІПР дитини з інвалідністю до 18 років, виданих 28.04.2026 ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» на підставі протоколу ЛКК №70/377 від 28.04.2026, згідно яких - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 хворіє за встановленим діагнозом: Гіперактивний розлад, асоційований з розумовою відсталістю з стереотипними рухами. F84.4. Потребує реабілітаційних заходів;

копію витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №2626-1446385-2018 від 20.03.2018, згідно якого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

копію паспорта громадянина України № НОМЕР_3 від 12.03.2018, згідно якого - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Івано-Франківськ, РНОКПП: НОМЕР_4 ;

копію медичного висновку №22 про дитину-інваліда віком до 18 років (направляється в районне (міське) управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, опікуна) від 27.04.2022, згідно якого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 хворіє з діагнозом: Виражений гіперактивний розлад з когнітивними порушеннями ЗНМ І-ІІ рівня і руховими стереотипіями, батьки - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , жителі селища Берегомет;

копію довідки про реєстрацію особи громадянином України № НОМЕР_5 , виданої 17.09.2015 Посольством України в російській федерації, згідно якого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований громадянином України;

копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.08.2015 Клинським відділом запису актів громадянського стану Головного управління запису актів громадянського стану Московської області, в перекладі на українську мову, засвідченому 15.10.2015 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Іщенко А.В., зареєстрованому в реєстрі за №4269, 4270, згідно якого - ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Клим Московської області росія народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_2 , громадянин України та ОСОБА_1 , громадянка України, 11.08.2015 складений запис акта про народження №1058;

копію витягу з реєстру Берегометської територіальної громади №2025/012784399 від 03.09.2025, згідно якого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

копію паспорта громадянина України № НОМЕР_6 від 15.11.2018, згідно якого - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області, РНОКПП: НОМЕР_7 ;

копію заключення ЛКК Чернівецької обласної психіатричної лікарні №26 від 02.03.2022, згідно якого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 хворіє з діагнозом: Виражений гіперактивний розлад з когнітивним недорозвитком мови І-ІІ рівня і руховими стереотипіями;

копію витягу з реєстру Берегометської територіальної громади №2025/010732649 від 03.08.2025, згідно якого - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

копію листа Вижницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №549/26.1.1-07.3 від 02.09.2026, яким адвоката Данко М.В. на його адвокатський запит від 21.08.2026 повідомлено, що до вказаного відділу не зверталися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з питань отримання свідоцтва про народження свого сина ОСОБА_3 .

Отримати свідоцтво про народження дитини, яка народилася в іншій державі, якщо реєстрація народження дитини проводилася іноземними державами, з якими Україна немає (розірвано) договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах, то такі реєстрації поновлюються у відділах ДРАЦС, або актовий запис про народження складається на підставі рішення суду «Про встановлення факту народження» (р. III Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дій, затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5);

копію довідки Берегометського ліцею №3 Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області №82 від 31.08.2026, згідно якої - документи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не верифіковані у ДРАЦС, тому не буде фінансування на безкоштовне харчування дитини.

Заявниця стверджує, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення у неї та реалізація особистих немайнових та майнових прав.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує із статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч.1, 2, 7 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі №750/9847/18, від 03.02.2021 у справі №644/9753/19, від 16.06.2021 у справі №643/6447/19/19 та від 08.09.2021 у справі №641/5187/20.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №644/6785/18 (провадження №61-434св19) зазначено, що «суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право».

Частинами 3-4 ст.49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до чч.1, 4 ст.13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 по справі №643/1873/23 зауважив, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою, зокрема, фактів народження фізичної особи та її походження. Свідоцтво про народження є основним документом, що засвідчує особу дитини до отримання паспорта громадянина України. Від наявності в дитини такого документа залежить виникнення у неї та реалізація особистих немайнових та майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Частинами 1, 2, 3 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.

Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

А відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють компетентні органи іноземних держав, з якими Україною укладено договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, про державну реєстрацію актів цивільного стану громадян таких держав, якщо правилами договорів передбачено надання зазначених відомостей.

Відповідно до статті 22 ЗУ «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч.1 ст.13 ЗУ «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022) та виходом України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах з рф (Закон України №2783-ІХ 1 грудня 2022 року, зокрема, зупинено дію Конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь).

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року №2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю рф.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.11.2023 по справі №202/4449/23 та від 31.01.2024 по справі №643/1873/23.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент Володимир Зеленський підписав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України Володимир Зеленський підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України №2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон №2783-IX передбачає:

зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1);

вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Статтею 317 ЦПК України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Згідно із частиною третьою статті 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Державну реєстрацію народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил (абзац сто двадцять шостий пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану).

Застосування наведених положень знайшло своє відображення у практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.10.2023 у справі №747/20/23 та від 23.11.2022 у справі №759/7001/22.

Відповідно до частин дев`ятої-десятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих заявницею та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів в їх сукупності судом з достовірністю встановлено, що:

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Клин Московської області, росія народився громадянин України ОСОБА_3 , батьками якого записані громадянин України ОСОБА_2 та громадянка України ОСОБА_1 ;

свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 11.08.2015 Клинським відділом запису актів громадянського стану Головного управління запису актів громадянського стану Московської області могло би підтверджувати факт народження дитини лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем, однак з огляду на збройний конфлікт між рф та Україною, заявниця позбавлена фізичної можливості на апостилювання свідоцтва про народження відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля та відповідно можливості зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

Тобто, судом з достовірністю встановлено, що у даній справі склалася така правова ситуація, за якої громадянин України позбавлений юридичної можливості засвідчити в Україні факт реєстрації народження громадянина України внаслідок обставин, що не залежали від нього з 24.02.2022 триває збройний конфлікт між рф та Україною, а свідоцтво про народження російського зразка без апостиля не визнається дійсним в Україні.

Фактично особисті немайнові права сина заявниці перебувають у стані правової невизначеності - громадянин України позбавлений права на реєстрацію свого народження на території України, а тому потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.

Аналіз безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів в їх сукупності дає підстави для висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту про встановлення факту народження дитини ОСОБА_3 обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 81, 258, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт народження громадянина України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Клин, Московської області, російської федерації від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_7 та батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_4 .

Копію рішення суду після набрання ним чинності надіслати у Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для проведення державної реєстрації народження дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Заінтересовані особи:

Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, юридична адреса: вул. Січових Стрільців, 4в, м. Вижниця, Чернівецька область, код ЄДРПОУ: 26593167;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК