Решение № 139997658, 23.09.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/4355/2026 Справа № 641/6960/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Чайка І.В.,

за участю секретаря Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова цивільну справу № 641/6960/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до відповідача, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2265418 від 06.05.2025 в загальному розмірі 25 341,75 грн. та судові витрати по справі, що складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.05.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2265418. Договір був укладений в електронній формі. Відповідно до умов договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 5 300 грн., строк на 360 днів. 28.11.2025 між ТОВ "Слон Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" укладений договір факторингу № 28112025, відповідно до якого ТОВ «Слон кредит» відступлено право вимоги за кредитним договором № 2265418 від 06.05.2025 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно з реєстром боржників позивач набув права вимоги до відповідача, яка станом на дату відступлення прав вимоги становить 25 341,75 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 300 грн., заборгованості за відсотками 9 441,75 грн., заборгованості за пенею у розмірі 10 600 грн. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконує свої зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснювала погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора. Відповідач добровільно взятих на себе зобов`язань не виконує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 16.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та витребувано докази.

На виконання ухвали суду від 16.07.2026 року АТ «Універсал Банк» надано відповідь про те, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_1 , та надано виписку по рахунку з якої вбачається зарахування коштів в сумі 5 300 грн. 06.05.2025 року.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала. Відповідачем засобами електронної пошти було подано заяву, в якій вона просила направити їй копію позову з додатками. Судом було направлено копію позову з додатками на електронну адресу відповідача ОСОБА_1 , про що свідчить довідка про доставку електронного листа з якої вбачається, що копія позову з додатками доставлена до електронної скриньки відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 06.05.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2265418.

У відповідності до умов кредитного договору ТОВ «Слон кредит» надав позичальнику грошові кошти в сумі 5 300 грн. строком на 360 днів.

Згідно договору позичальник зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі передбачені Договором.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов?язання за кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу грошові кошти у розмірі та у строк, визначені умовами договору, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» від 10.12.2025 року та відповіддю АТ «Універсал Банк» наданою на виконання ухвали суду від 16.07.2026 року з якої вбачається зарахування коштів за зазначеним вище кредитним договором в сумі 5 300 грн. 06.05.2025 року.

28.11.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 28112025. Згідно вищевказаного договору ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Слон Кредит», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 2265418 від 06.05.2025 року.

Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2265418 від 06.05.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 25 341,75 грн., з яких: 5 300 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9 441,75 грн. заборгованість за відсотками; заборгованість за пенею 10 600 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 14 741,75 грн., з яких: 5 300 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9 441,75 грн. заборгованість за відсотками.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею в розмірі 10 600 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, нарахування заборгованості за пенею позивачем є безпідставним та неправомірним, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 10 600 грн. задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд відмічає, що, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06.2026 року, додаткову угоду № 2265418 до вказаного Договору, детальний опис робіт та акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 03.07.2026 року.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише зі складення позовної заяви, підготовки та друку необхідних документів.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 000 грн., саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідатиме принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 549,52 грн. з розрахунку: 14 741,75 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 100%/25 341,75 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 58,2 % задоволених позовних вимог; 2 662,40 грн (ставка судового збору) х 58,2 %/100% = 1 549,52 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81,133, 137, 141, 263 - 265, 268, 273, 293, 294, 315-319 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2265418 від 06.05.2025 року в загальному розмірі 14 741,75 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 549,52 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн., а всього 18 291 (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 27 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя І.В.Чайка