Постановление суда № 139989244, 15.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/9306/26

ун. № 759/25075/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025110000000350 від 13.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, в якому прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000350 від 13.10.2025 за фактом організації та вчинення на замовлення третіх осіб низки насильницьких та загальнонебезпечних кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція ч. 2 ст. 121 КК України за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що саме по собі є вагомим спонукальним мотивом до ухилення від слідства і суду. При цьому підозрюваний не затримувався в порядку ст. 208 КПК України і на час розгляду цього клопотання перебуває на волі, а тому зазначений ризик має бути оцінений як такий, що може бути реалізований негайно. Особливого значення набуває те, що поведінка підозрюваного у відповідь на ухвалення щодо нього обвинувального вироку вже була саме такою, від якої застерігає п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вирок Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді семи років позбавлення волі, згідно з ч. 4 ст. 532 КПК України набрав законної сили з моменту його проголошення, а строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання засудженого на виконання вироку, тобто з дня проголошення вироку ОСОБА_4 підлягав затриманню для реального відбування покарання. Одразу після ухвалення цього вироку підозрюваний перетнув державний кордон України та тривалий час перебував за її межами, ухиляючись у такий спосіб від виконання вироку, що підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України про перетинання ним державного кордону. Підозрюваний є засновником, власником і фактичним керівником ТОВ «ПК «ПОЖМАШИНА», володіє іншим нерухомим майном комерційного призначення та корпоративними правами за межами України, тобто має організаційні й матеріальні ресурси, достатні для тривалого переховування. Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на цей час у межах досудового розслідування не встановлено всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження, інші особи перевіряються на причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення, не завершено вилучення та огляд документів і носіїв інформації, а також не проведено всіх необхідних експертиз, зокрема комп`ютерно-технічної експертизи вилученої 30.08.2026 техніки. Саме заподіяння шкоди потерпілому і становить зміст інкримінованого підозрюваному діяння. Потерпілий ОСОБА_6 проживає у м. Прилуки Чернігівської області, тобто в тому самому населеному пункті, де розташовані підприємство і будинок підозрюваного, а його місце проживання, під`їзд, спосіб життя, транспортний засіб та засоби фіксації вже були предметом цілеспрямованої розвідки на замовлення підозрюваного і залишаються йому відомими. Підозрюваному також відомі місця проживання та перебування свідків у кримінальному провадженні. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що замовлення підозрюваного щодо потерпілого не було ним відкликане: 22.05.2026 він підтвердив готовність негайно оплатити його виконання, а 08.06.2026 перепогоджував умови оплати, тобто діяв як замовник до останнього. Протиправна поведінка підозрюваного щодо цього ж потерпілого має не разовий, а триваючий характер починаючи щонайменше з 2018 року, а мотив - стосунки потерпілого з колишньою дружиною підозрюваного - на цей час не відпав і зберігається у незмінному вигляді. Окремо сторона обвинувачення вважає за необхідне звернути увагу слідчого судді на обставини, які цією підозрою не охоплюються, проте встановлені у цьому ж кримінальному провадженні та безпосередньо характеризують ступінь суспільної небезпечності підозрюваного і реальність наведених ризиків. Також сторона обвинувачення звертає увагу слідчого судді на встановлену досудовим розслідуванням системну протидію учасників групи заходам правоохоронних органів, яка мала місце до звернення з цим клопотанням та є прямим і найбільш переконливим доказом реальності ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, вважають клопотання про обрання запобіжного заходу не обґрунтованим. Відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України до клопотання додаються матеріали, якими обґрунтовуються доводи прокурора, проте прокурор обмежується загальним переліком документів, не вказуючи при цьому які конкретні обставини, зафіксовані в матеріалах контролю за вчиненням злочину, підтверджують участь саме підозрюваного у інкримінованих діях. Сторона захисту вважає, що прокурором під час повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. ст. 121 КК України, прокурором не досягнуто стандарту доказування «наявності достатніх доказів для підозри» (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України) та під час розгляду клопотання не доведено слідчому судді про наявність «обґрунтованої підозри» (ч. 2 ст. 177 КПК України).Крім того, за послідовною практикою ЄСПЛ тяжкість пред`явлених обвинувачень сама по собі не може бути підставою для виправдання тримання під вартою. Щодо вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 на який посилається прокурор, то Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 759/23571/19 (провадження № 51-546км20) вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Таким чином посилання прокурора на незаконне судове рішення, яке у подальшому було скасоване має на меті штучне створення неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 . Також, звертають увагу, що ОСОБА_4 повістками прокурора викликався на допити та за усіма вказаними викликами з`являвся. Також він сам прийшов до суду на розгляд даного клопотання. Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), то адвокат вказує, що за місцем проживання ОСОБА_4 проведено обшук, за результатами проведення якого вилучено речі та документи, які перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення, а тому у ОСОБА_4 не має можливості їх знищити. Щодо наявності у прокурора достовірних даних про можливий вплив на свідка ОСОБА_7 , то він вправі звернусь до слідчого судді для її допиту в порядку ст. 225 КПК України. Однак відсутність відповідної ініціативи від прокурора свідчить про надуманість такого ризику. Зі змісту вказаних у клопотанні ризиків вбачається, що вони не лише мають формальний характер, а й не підтверджені жодним доказом. Крім того, прокурором не доведено неможливості застосування альтернативних запобіжних заходів. Таким чином, підозрюваний та захисник просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Заслухавши думку сторін провадження, дослідивши надані сторонами матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України, а саме у закінченому замаху, вчиненому як організатором, на умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене на замовлення, групою осіб, способом, що має характер особливого мучення, та з метою залякування потерпілого.

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу на момент розгляду відповідного клопотання.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити всі обставини, які можуть свідчити на користь існування ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним відповідних дій у майбутньому. Кримінальний процесуальний закон не вимагає доведення того, що підозрюваний неодмінно вчинить такі дії, а лише наявності достатніх даних, які свідчать про його реальну можливість та схильність до їх вчинення за конкретних обставин кримінального провадження. Тому слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України. Так, ОСОБА_4 з`являвся до органу досудового розслідування та суду за кожною вимогою, активно займається благодійною та волонтерською діяльністю, допомагає Збройним Силам України, має достатній майновий стан та міцні соціальні зв`язки.

В обґрунтування необхідності застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою прокурор зазначає тяжкість імовірного покарання за інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, а також наявні ризики.

Водночас, з урахуванням даних про особу підозрюваного, зокрема міцних соціальних зв`язків, а також з огляду на недосягнення встановленими ризиками такого рівня інтенсивності, який би обумовлював необхідність ізоляції підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх та вагомих підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, а також встановлені у судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є вірогідними та достатніми для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави. Саме такий вид запобіжного заходу буде достатнім для уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Слідчий суддя також вважає за доцільне покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 182-184, 193-194, 196, 369 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025110000000350 від 13.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України - відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089, отримувач ТУ ДСА України в м. Києві).

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.11.2026 включно:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_6 та свідками в межах даного провадження з приводу обставин кримінального правопорушення.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1