Постановление суда № 139988795, 07.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40804/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023210000000402 від 03.05.2023,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене 23.07.2026 у ході обшуку, що проводився на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2026 у справі № 757/36217/26-к за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: флеш-носій «Apacer» та мобільний телефон Iphone 17 Pro MAX із IMEI НОМЕР_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначене майно відповідає ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, підлягає арешту.

До початку судового розгляду прокурор подала заяву, у якій просила здійснювати розгляд клопотання за її відсутності, клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 подав до суду письмові заперечення, у яких просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що слідчим у постанові не наведено жодних конкретних обставин, на підставі яких, орган досудового розслідування дійшов висновку про можливу наявність у вилученому телефоні інформації, пов`язаної з кримінальним провадженням. Щодо посилання слідчого на необхідність проведення судової комп?ютерно-технічної експертизи, з метою відновлення "можливо видаленої" інформації, яка, за припущенням слідчого, могла бути знищена з метою приховування злочинної діяльності, зазначає, що саме формулювання "можливо видаленої" інформації свідчить про те, що факт її видалення не встановлений органом досудового розслідування. По-друге, у клопотанні не наведено конкретних даних, які б свідчили про те, що така інформація взагалі існувала, коли саме вона була видалена, які саме відомості могли бути видалені та яке доказове значення вони могли мати. Розгляд справи просив провести без його участі та участі власника майна.

Вивчивши клопотання прокурора, заперечення представника власника майна та дослідивши долучені до них документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023210000000402 від 03.05.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних передбачених 3 ст. 209, ч. 4 ст. 240 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Офісу Генерального прокурора.

У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за яких у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, але не пізніше 08 серпня 2021 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою отримання стабільного доходу від протиправної діяльності, як один із засновників (учасників) ТОВ «ЧАРІВЩИНА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 41302078), основним видом діяльності якого є добування піску, гравію, глин і каоліну (КВЕД 08.12), достовірно знаючи порядок видобутку корисних копалин, а також ведення фінансово-господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи незаконно збагатитися шляхом видобутку корисних копалин із порушенням встановлених правил охорони та використання надр, розуміючи переваги вчинення кримінального правопорушення у складі стійкого злочинного об`єднання, вирішив створити організовану групу, діяльність якої була б спрямована на систематичне незаконне видобування корисної копалини місцевого значення.

Органом досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетна громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (виконувала функцію бухгалтера ТОВ «ЧАРІВЩИНА ПЛЮС»(ЄДРПОУ 41302078 ), без офіційного працевлаштування у товаристві, допомагала використовувати у фінансово-господарській діяльності товариства підконтрольну ФОП « ОСОБА_10 », як інструмент приховання реалізації незаконно видобутої корисної копалини - піску), що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

23.07.2026 у період з 06:27 год. по 07:55 год. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2026 у справі № 757/36217/26-к проведено обшук за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у ході якого вилучено майно, що належить ОСОБА_7 , а саме: флеш-носій «Apacer» та мобільний телефон Iphone 17 Pro MAX із IMEI НОМЕР_1 .

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 23.07.2026 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

Клопотання про арешт майна було подано до Печерського районного суду 24.07.2026 року, а, отже, строк подання клопотання, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України, органом досудового розслідування не був порушений.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Під час вирішення клопотання про накладення арешту на зазначене майно слідчий суддя врахував правову підставу для арешту майна, а також можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Так, слідчий суддя погоджується з позицією прокурора, що вилучене майно належить до речових доказів, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, оскільки воно може бути набутим кримінально протиправним шляхом. А тому є підстави для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя також зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що вказане у даному клопотанні майно, має значення для кримінального провадження, а тому клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а, таких обставин у клопотанні не зазначено, також, враховуючи, що майно є тимчасово вилученим, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо тверджень представника власника майна слідчий суддя зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів клопотання, вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон відповідно до постанови слідчого, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про належність та допустимість таких предметів як доказів по суті, а перевіряє наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно може відповідати критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та його збереження має значення для забезпечення завдань кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про те, що у клопотанні не наведено конкретних відомостей щодо інформації, яка може міститися у мобільному телефоні, а також про відсутність на цей час встановленого факту її видалення, самі по собі не спростовують можливого доказового значення зазначеного майна. Встановлення того, яка саме інформація міститься на відповідному носії, чи була вона видалена, а також її змісту та значення для кримінального провадження потребує проведення відповідних слідчих (розшукових) та, за необхідності, експертних дій.

Питання про доказове значення конкретних записів підлягає встановленню органом досудового розслідування у ході подальшого розслідування.

Таким чином, доводи сторони захисту не спростовують потреби у накладенні арешту.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене 23.07.2026 у ході обшуку, що проводився на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2026 у справі № 757/36217/26-к, за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: флеш-носій «Apacer» та мобільний телефон Iphone 17 Pro MAX із IMEI НОМЕР_1 .

В іншій частині вимог клопотання прокурора відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_12