Постановление суда № 139985288, 22.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/11008/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін заяву Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про роз`яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру ''Головний військовий клінічний госпіталь'', третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» звернувся до суду із заявою, у якій просить роз`яснити резолютивну частину рішення суду в частині зобов`язального характеру.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до пункту 2.6.3 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається проведення медичного огляду осіб, визначених Положенням № 402, ведення книги протоколів ВЛК, контроль за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, а також проведення разом із відповідними фахівцями аналізу питань визнання військовослужбовців непридатними до військової служби та розроблення пропозицій щодо покращення стану їх здоров`я.

Також заявник посилається на пункт 2.6.4 глави 2 розділу I Положення № 402, відповідно до якого госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право приймати постанови відповідно до цього Положення, перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у відповідних закладах охорони здоров`я та військових частинах, а також залучати до роботи медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

Крім того, заявник зазначає, що за пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402 медичний огляд включає вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду з винесенням письмового висновку (постанови), а за пунктами 6.1, 6.2 глави 6 розділу II цього Положення направлення військовослужбовців на медичний огляд здійснюється визначеними суб`єктами та передбачає подання відповідного направлення.

З огляду на наведені приписи Положення № 402 заявник вважає, що дослідження питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 без проведення повторного медичного огляду виходить за межі повноважень (госпітальної) Гарнізонної ВЛК.

Згідно вимог частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути подану заяву у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Рішенням Чернігівського ОАС від 08.09.2025 по справі

№620/11008/24, залишеним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 без змін, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано висновок Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», оформлений довідкою від 10 квітня 2024 року №8920 у частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювань солдата ОСОБА_1 та зобов`язано Військово-лікарську комісію Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» повторно дослідити питання щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювань, які стали підставою для визнання солдата ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні (а.с.144-149, том 2, 67-76 том 3).

Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 400/2839/22 зазначив, що роз`яснення судового рішення є засобом усунення неясності судового акта та викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі.

Верховний Суд виходив із того, що зрозумілість судового рішення полягає, зокрема, в тому, що його резолютивна частина є логічною та не допускає кількох варіантів тлумачення, а без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або неможливим.

У цій самій постанові Верховний Суд визначив критерії можливості розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, а саме: заява має бути подана особою, щодо якої ухвалене рішення, або особою, яка здійснюватиме його примусове виконання; судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання заяви бути невиконаним; заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.

В постанові від 21.02.2024 по справі № 460/9602/20 Верховний Суд повторно звернув увагу, що обов`язковою передумовою роз`яснення є доведеність заявником того, що саме зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим. Роз`яснення судового рішення не призначене для повторного вирішення спору, тлумачення законодавства поза межами ухваленого рішення або надання учаснику справи додаткових правових роз`яснень щодо виконання судового рішення.

В ухвалі від 21.10.2024 у справі № 540/658/20 Верховний Суд, посилаючись на попередню свою практику, зокрема постанову від 20.02.2019 по справі № 814/907/16, зазначив, що ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні його змісту. Вимога логічності передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документа, а мотивувальна частина має відповідати резолютивній частині.

На думку суду, найбільш близьким за правовою природою до спірної процесуальної ситуації є висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.11.2024 у справі № 420/31910/23.

В цій справі судове рішення також містило зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути певне питання з урахуванням висновків суду, а заявник просив роз`яснити, які саме дії він має вчинити для виконання рішення, посилаючись на особливості своїх повноважень.

Верховний Суд погодився з висновком про відмову у роз`ясненні, оскільки заявлені вимоги фактично були формою висловлення нерозуміння виконання судового рішення, а не доведенням його неясності.

Наведений правовий висновок Верховного Суду є застосовним до цієї справи, оскільки заявник так само не ставить питання про нечіткість формулювання резолютивної частини рішення, а фактично просить суд визначити конкретний алгоритм дій суб`єкта владних повноважень під час його виконання.

Такий підхід узгоджується з розмежуванням процесуальних механізмів, передбачених статтями 254 та 378 КАС України: роз`яснення судового рішення не призначене для визначення порядку його виконання, а питання, пов`язані з істотним ускладненням виконання рішення або необхідністю встановлення чи зміни способу і порядку його виконання, вирішуються за правилами статті 378 КАС України.

Ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд зазначає таке.

Резолютивна частина рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі №620/11008/24 містить конкретний та зрозумілий спосіб захисту порушеного права.

Зокрема, у резолютивній частині рішення чітко визначено: суб`єкта, на якого покладено обов`язок - Військово-лікарську комісію Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»; особу, щодо якої має бути вчинено відповідні дії - ОСОБА_1 ; дію, яку належить вчинити - повторно дослідити питання щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювань, які стали підставою для визнання солдата ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.

Суд зазначає, що вказане формулювання є чітким, однозначним та правомірним, оскільки виключно і безспірно визначає суб`єктів, предмет та зміст зобов`язання.

У той же час, заява про роз`яснення судового рішення не містить доводів про те, що резолютивна частина рішення є граматично, логічно або змістовно нечіткою.

Заявник не зазначає, які саме слова, словосполучення або приписи резолютивної частини рішення допускають кілька варіантів тлумачення.

Також заявник не наводить альтернативних варіантів розуміння резолютивної частини рішення суду.

Натомість зі змісту заяви вбачається, що заявник фактично просить суд роз`яснити, яким саме чином Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» має організувати виконання рішення суду, зокрема чи може він вирішити питання причинного зв`язку захворювання без повторного медичного огляду позивача, чи для цього необхідне його направлення та проведення нового медичного огляду.

Суд виходить з того, що такі доводи стосуються не змісту судового рішення, а порядку його виконання та застосування відповідачем положень спеціального нормативного акта - Положення № 402 під час виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що рішенням суду від 08.09.2025 не визначався детальний алгоритм організації роботи ВЛК після скасування оспорюваного висновку Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», оформленого довідкою від 10.04.2024 №8920 у частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювань.

Суд не вирішував питання про те, які саме внутрішні процедурні дії має вчинити ВЛК: чи достатньо повторної оцінки документів, чи необхідне витребування додаткових матеріалів, залучення фахівців, проведення консиліуму, направлення позивача на медичний огляд або вчинення інших дій, передбачених Положенням № 402.

Вирішення таких процедурних питань належить до компетенції відповідача як суб`єкта, уповноваженого проводити військово-лікарську експертизу та приймати відповідні постанови.

Водночас, реалізація цієї компетенції має відбуватися з урахуванням обов`язкових висновків суду, викладених у рішенні суду від 08.09.2025, та з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України щодо обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення.

Саме тому посилання заявника на пункти 2.6.3, 2.6.4 глави 2 розділу I, пункт 1.1 глави 1 розділу II, пункти 6.1, 6.2 глави 6 розділу II Положення № 402 не свідчить про неясність судового рішення.

Ці доводи відображають позицію заявника щодо того, який порядок дій ВЛК є необхідним або можливим для виконання рішення суду.

Проте питання вибору конкретних процедурних дій під час виконання рішення не може бути вирішене судом у порядку статті 254 КАС України.

За правилами частини першої статті 254 КАС України, суд не має права, роз`яснюючи судове рішення, змінювати його зміст.

Надання відповіді на питання, чи повинен відповідач проводити повторний медичний огляд позивача, фактично означало б доповнення рішення суду новим приписом щодо порядку його виконання, якого резолютивна частина рішення суду від 08.09.2025 не містить.

Таке доповнення виходило б за межі роз`яснення судового рішення та суперечило б правовій природі статті 254 КАС України, оскільки суд фактично встановив би нові обов`язки або нові умови виконання рішення без формальної зміни резолютивної частини, але зі зміною змісту судового рішення.

Суд також зазначає, що незгода заявника з обраним судом способом захисту або сумніви заявника щодо практичного механізму виконання рішення не є підставами для роз`яснення судового рішення.

Такі доводи могли бути предметом апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення у встановленому процесуальним законом порядку, а не підставою для зміни чи доповнення рішення після набрання ним законної сили через процедуру його роз`яснення.

Однак рішення Чернігівського ОАС від 08.09.2025 по справі №620/11008/24 було оскаржено в апеляційному порядку та залишено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 без змін.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що заява Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» не містить обґрунтованих доводів щодо незрозумілості рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №620/11008/24, а тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись статтями 14, 248, 254, 256, 293, 294, 295, 297, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про роз`яснення рішення суду у справі №620/11008/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено 22.09.2026.

Суддя С.В. Бородавкіна