Решение № 139980549, 23.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4623/26

РІШЕННЯ

іменем України

"23" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судових засідань Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, у якому вказувало, що 04 грудня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №401785046.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом в 10 000 грн, з дисконтним строком користування траншем протягом 17 днів (з можливістю продовження дисконтного строку кредитування за ініціативою позичальника при сплаті ним протягом дисконтного чи пільгового періодів нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті позичальника чи терміналах самообслуговування партнерів) до 21 грудня 2019 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,70 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (процентна ставка)

Відповідно до додаткової угоди від 21 грудня до Договору № 401785046 від 04 грудня 2019 року, сторони погодили продовжити строк 30 днів.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 01 квітня 2020 року №72 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №401785046 від 04 грудня 2019 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №401785046 від 04 грудня 2019 року.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №05/06/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №401785046 від 04 грудня 2019 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 28 700 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 10 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 18 700 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

18 вересня 2026 року до суду надійшов відзив представниці відповідачки ОСОБА_1 -адвоката Врадій Л. М., у якому зазначено, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору, однак не погоджується з розміром нарахованих процентів. Зокрема, відповідачка зазначає, що протягом первісного строку, на який було надано кредит, нею були сплачені нараховані проценти. Водночас після продовження строку кредитування ще на 30 днів відповідний платіж, за твердженням відповідачки, здійснений не був. У зв`язку з цим відповідачка вважає незрозумілим, з яких підстав позивачем продовжувалося нарахування процентів до 01 квітня 2020 року. На підтвердження своєї позиції відповідачка надала контррозрахунок, відповідно до якого розмір процентів становить 5 100 грн. Також стороною відповідачки подано заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

21 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій зазначено, що відповідачка була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору, текст договору викладений чітко та зрозуміло, а проценти нараховувалися відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору. Крім того, представником позивача подано заперечення щодо клопотання відповідачки про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

21 вересня 2026 року до суду також надійшли заперечення на відповідь на відзив, подані представницею відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Врадій Л. М. У запереченнях сторона відповідачки зазначає, що частково не погоджується з доводами позивача щодо нарахованих процентів. Вказує, що відповідно до додаткової угоди сторони остаточно погодили строк дії кредитного договору до 20 січня 2020 року. При цьому представник відповідачки зазначає, що після закінчення строку кредитування позивач не позбавлений права вимагати від боржника сплати процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, передбачених пунктом 4.4 кредитного договору та частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Разом із тим сторона відповідачки звертає увагу, що позивач, обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, фактично включає відповідні проценти до загального розрахунку заборгованості, однак окремої вимоги про стягнення процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не заявляє.

23 вересня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких фактично наведено доводи, аналогічні тим, що вже були викладені у відповіді на відзив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та представник відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, проте надали відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 04 грудня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №401785046.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом в 10 000 грн, з дисконтним строком користування траншем протягом 17 днів (з можливістю продовження дисконтного строку кредитування за ініціативою позичальника при сплаті ним протягом дисконтного чи пільгового періодів нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті позичальника чи терміналах самообслуговування партнерів) до 21 грудня 2019 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,70 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (процентна ставка)

Відповідно до додаткової угоди від 21 грудня до Договору № 401785046 від 04 грудня 2019 року, сторони погодили продовжити строк 30 днів.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 01 квітня 2020 року №72 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №401785046 від 04 грудня 2019 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №401785046 від 04 грудня 2019 року.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №05/06/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №401785046 від 04 грудня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

За встановленого, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №401785046 від 04 грудня 2019 року.

Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором, позичальниці нараховано заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 28 700 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 10 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 18 700 грн.

Однак суд не погоджується з вказаними розрахунками в частині нарахованих процентів у зв`язку з наступним.

Зокрема, як убачається з умов кредитного договору (п.п. 1.3, 4.4), сторони погодили, що позичальник зобов`язаний повністю повернути суму кредиту до 21 грудня 2019 року.

Водночас умовами кредитного договору передбачено можливість продовження строку кредитування за ініціативою позичальника. Для цього позичальник протягом дисконтного або пільгового періоду мав сплатити всі фактично нараховані проценти за користування кредитом та активувати відповідну функцію в особистому кабінеті або через термінали самообслуговування партнерів кредитодавця.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 виконала передбачені кредитним договором умови для продовження строку кредитування та, відповідно до розрахунку заборгованості, 21 грудня 2019 року сплатила нараховані проценти (які вказані в графіку розрахунків а. с. 43 зворотна сторона). У подальшому, згідно з підписаною сторонами додатковою угодою, строк кредитування було продовжено ще на 30 календарних днів.

Таким чином, з урахуванням 17 днів дисконтного періоду кредитування та 30 календарних днів, на які строк кредитування було продовжено відповідно до додаткової угоди, остаточним днем строку кредитування є 20 січня 2020 року.

Отже, саме 20 січня 2020 року є останнім днем погодженого сторонами строку кредитування, після спливу якого позивач мав визначати правові підстави та порядок нарахування відповідних платежів.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також суд зазначає, що поняття строк договору, строк виконання зобов`язання та термін виконання зобов`язання, згідно із приписами ЦК України, мають різний зміст.

Відповідно до ч.1статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно із ч. 2 статті 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно із приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12-ц.

За встановленого, нарахування договірних процентів поза межами строку кредитування, тобто після 20 січня 2020 року, не відповідає умовам договору та вимогам закону.

Тому після дати припинення строку кредитування позивач не позбавлений права вимагати від боржника сплати процентів за неправомірне користування чужими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Однак позивач не заявляв окремих вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання, а тому такі вимоги не були предметом судового розгляду.

Таким чином, нараховані позивачем проценти після 20 січня 2020 року стягненню не підлягають.

В іншій частині суд погоджується із нарахованою заборгованістю.

За встановленого, до стягнення підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 100 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 10 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 21 грудня 2019 року до 20 січня 2020 року) 5 100 грн .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 1 400 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідачки, суду надано: копію Договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-02, укладеного між ТОВ «ЕЙС» та АБ «Тимошенко та партнери»( а. с. 33-34), з додатками у вигляді Додаткової угоди від 19 червня 2026 року, копії Акту приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи 2 год, вартість послуги 1000 грн; підготовка адвокатського запиту -1 год, вартість послуги 500, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 1 год, вартість послуги 500 грн; складання позовної заяви 2 год, вартість послуги 5 000 грн (що відповідає узгодженим тарифам).

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 1 500 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13; код ЄДРПОУ 42986956; р/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором кредитної лінії №401785046 від 04 грудня 2019 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 5 100 гривень, а всього в загальному розмірі 15 100 гривень, а також 2 900 гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат