Постановление суда № 139977649, 22.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.09.2026Справа № 911/2677/25Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/2677/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорос»

про витребування безпідставно набутого майна

Представники учасників справи:

від позивача: Войчук В.А.; Терехов М.С.;

від відповідача: Слєпуха О.С..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорос» (далі - відповідач) про витребування із незаконного володіння та повернення в натурі безпідставно набутого майна: Деформаційний шов MAUER D80 (виробника ТОВ «Маурер Україна») - 117,938 м.п., Арматура: O-8 - 1,096 т, Арматура: O-10 -1,24952 т, Арматура: O-12 - 4,54622 т, Арматура: O-16 - 3,0045 т, Арматура: O-25 - 56,05 т, Арматура: O-25 не ліквідні остатки (відрізки 2-2.5 метра) - 4,948 т, Гофротруба двостінна 40мм Копофлекс чорна (Kopos) бухта 50м. - 1 610,00 м.п., Муфта з`єднувальна 40мм (02040_FA) Kopos - 55 шт, профілі стальні листові гнуті Н57-750-0,8 сталь С245 ДСТУ 8802:2018 -1943,561 м2, Закладна деталь М2 (Лист гарячекатаний t8 8х90 С245, L=230_812шт), (Прокат круглий O20 ДСТУ 4738:2007, L=400_1624шт) - 541 шт, Сітка ткана 5*5 НВ - 33.5 м2, Елемент КР-1 у складі: Арматура Ф-8, Арматура Ф-10 - 0,774/90 т/шт, Елемент № 5 арматура Ф-12 - 0,797424/449 т/шт, Елемент № 7 арматура Ф-16 - 0,1526/60 т/шт.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно набуте належне позивачу майно, яке він зобов`язаний повернути позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорос» про витребування безпідставно набутого майна та додані до неї документи передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 15.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2025 року у справі №911/2677/25 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2025 року у справі №911/2677/25 залишено без змін.

23.10.2025 року через відділ діловодства суду за супровідним листом №911/2677/25/09.1-04.1/6131/25 від 20.10.2025 від Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2677/25.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №911/2140/25 між суддями справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2677/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 призначено у справі №911/2677/25 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

13.08.2026 року через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №16104/12735-4-26/40 від 31.07.2026 про неможливість виконання експертизи. Разом з повідомленням експерта про неможливість надання висновку надійшли матеріали справи №911/2677/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2026 поновлено провадження по справі №911/2677/25 та призначено підготовче засідання у справі на 16.09.2026.

У судовому засіданні 16.09.2026 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання представникам позивача часу для викладення письмового відводу, оголошено перерву до 22.09.2026.

21.09.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд» надійшла заява про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №911/2677/25.

Розглянувши в судовому засіданні 22.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд» про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №911/2677/25, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

При цьому, абзацом 2 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що заява про відвід судді Васильченко Т.В. у справі №911/2677/25 була усно заявлена представниками позивача безпосередньо у судовому засіданні 16.09.2026, а її письмові мотиви викладені у заяві від 21.09.2026, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу, у відповідності до приписів статті 39 ГПК України.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд» про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №911/2677/25 обґрунтована тим, що, на переконання представників позивача, головуючим суддею чиниться тиск на них з метою усунення їх від виконання своїх професійних обов`язків, постійно та неодноразово висловлюються слова які містять в собі приховану погрозу «суд надасть оцінку діям представників».

Позивач наголошує, що суддя збирає докази тільки на користь відповідача і замість того, щоб вирішувати питання де знаходяться матеріали стверджує, що вони придбані за аванс, хоча таких доказів немає у справі, тобто суддя фактично вже висловила свою позицію, що матеріали не підлягають витребуванню, а позов задоволенню.

При цьому, заявник наголошує, що суддя замість того, щоб найпростішим шляхом вирішити справу почала її безпідставно затягувати, призначивши експертизу повністю по питаннях сторони відповідача і на цю експертизу експертна установа повідомила, що питання, які поставлені суддею не відносяться до питань судово - будівельної експертизи.

На переконання позивача, суддя виходить за межі своїх повноважень та диспозитивності, зобов`язуючи сторону позивача надавати докази, які не входять до предмету доказування, що позбавляє учасника справи відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

До того ж, суддя є непослідовною, змінює свою позицію та ототожнює адвоката з позивачем, як клієнтом.

Викладене, за доводами позивача, є свідченням упередженості судді під час розгляду справи №911/2677/25.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості.

Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід, судом враховано те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Наведені у заяві про відвід доводи щодо прояву суддею Васильченко Т.В. поведінки, яка свідчить про її упередженість та небезсторонність у цій справі фактично зводяться до незгоди з процесуальними діями судді та ґрунтуються виключно на суб`єктивному сприйнятті представниками позивача перебігу судових засідань та вчинених судом процесуальних дій і не підтверджені належними й допустимими доказами.

Саме по собі незадоволення учасника справи зі змістом запитань суду, вимогами надати докази, призначенням експертизи чи висловленими зауваженнями не свідчить про упередженість судді або наявність обставин, передбачених статтею 35 ГПК України.

За своїм змістом, завданням підготовчого провадження є, згідно ст. 177 ГПК України, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Водночас, за змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно суд, з метою належного розгляду спору, виконань завдань господарського судочинства та з`ясування усіх обставин, зобов`язаний виконати завдання підготовчого провадження, визначені у статті 177 Господарського процесуального кодексу України, без будь-яких апелювань сторін про те, що вказані обставини з`ясовувати і встановлювати не потрібно.

У свою чергу, призначення експертизи, визначення предмета доказування, витребування доказів, є формами здійснення судом процесуальних обов`язків, а тому не може ототожнюватися із збиранням доказів на користь будь-якої із сторін, в тому числі, відповідача, чи попереднім формуванням висновку у справі.

При цьому, суд не може обмежувати предмет судового дослідження виключно обставинами та доказами, на які посилається і які подає позивач на обґрунтування заявлених вимог, оскільки повне та всебічне з`ясування обставин справи об`єктивно передбачає необхідність належної оцінки також доводів, заперечень та доказів, наведених відповідачем на їх спростування.

Посилання ж на непослідовність судді, зміну її позиції або ототожнення адвоката з позивачем за своїм змістом та суттю не містять об`єктивних доводів, які б ставили під сумнів безсторонність суду.

Слід наголосити, що за змістом статті 58 та 61 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

За наведених положень чинного процесуального законодавства, адвокат діє від імені сторони у справі, а тому звертаючись до представника з вимогами про надання інформації, документів, тощо, суд звертається опосередковано до сторони, яку представляє відповідний представник у межах наданих йому повноважень.

Водночас, зауваження судом про те, що процесуальна поведінка представників буде належно оцінена, не є прихованою погрозою, а становить реалізацію повноважень суду щодо забезпечення належного порядку розгляду справи, в т.ч. з метою перевірки доводів сторін про наявність чи відсутність підстав для висновку про зловживання процесуальними правами, зважаючи на те, що і позивач і відповідач зауважували на цьому.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд» про відвід судді, оскільки заявником не доведено упередженість або небезсторонність судді, а доводи, наведені в заяві, не є, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

За приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Положення зазначеної статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. "Будь-який суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи" (Micallef 98). Слово "боятися" підкреслює допустиму ірраціональність сумніву. Обставини prima facie вбачаються інтуїтивно, вони не передбачають раціонального аналізу. Вони можуть бути, при раціональному аналізу, визнані помилковими. Ця раціональна відсутність підстав боятися не заважає насправді боятися. Сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що у розумної людини, на її перший погляд, вони викликають побоювання в упередженості суду.

При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, в той час як мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 35, 38 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наявність у позивача сумніву щодо безсторонності складу суду при розгляді даної справи, про що висловлено у відводі судді від розгляду справи №911/2677/25, з метою виключення будь-яких обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість та об`єктивність судді при розгляді даної справи, недопущення у сторін чи інших осіб будь-яких сумнівів у безсторонності суду та забезпечення довіри до судової влади України, суддя Васильченко Т.В. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи №911/2677/25.

За приписами статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Зважаючи на вищевикладене, з метою недопущення будь-яких сумнівів у учасників справи чи інших осіб щодо безсторонності та об`єктивності складу суду під час розгляду вказаної справи, в т.ч. і щодо надання оцінки поданим учасниками справи доказам та клопотанням, самовідвід судді Васильченко Т.В. у справі №911/2677/25 підлягає задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 40 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Таким чином, матеріали справи підлягають передачі уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

Керуючись статтями 32, 35, 37, 39, 40, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерабуд» про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №911/2677/25 та визнати її необґрунтованою.

2. Самовідвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №911/2677/25 задовольнити.

3. Справу №911/2677/25 передати уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (в порядку ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено та підписано 23.09.2026.

СуддяТ.В. Васильченко