Постановление суда № 139977613, 22.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/11991/26

За заявою Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України

про забезпечення позову

у справі № 910/11991/26

за позовом Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України

до Державного підприємства Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва

про визнання недійсним одностороннього правочину

Суддя Гумега О.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - позивач, ДП "Центр забезпечення") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва (далі відповідач, ДП МОУ КУМІБ) про визнання недійсною відмови Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" від Договору оренди обладнання та території для його обслуговування № 04-06/24 ТП від 01.07.2024 (далі - Договір), оформленої листом № 13 від 01.09.2026, адресованим Державному підприємству "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 прийнято позовну заяву ДП "Центр забезпечення" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11991/26, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 19.10.2026 о 13:45 год., встановлено позивачу додатковий строк для подання до суду доказів, запропоновано відповідачу подати до суду у формі заяви свідка відповідь на питання, поставлені у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову № б/н від 21.09.2026, згідно якої позивач просить суд заборонити Державному підприємству Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, які припиняють або обмежують користування Державним підприємством "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України трансформаторною підстанцією № 3355, територією для її обслуговування, електричними та кабельними мережами від підстанції до споживача та енергетичним обладнанням у її приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, що є об`єктом Договору оренди обладнання та території для його обслуговування № 04-06/24 ТП від 01.07.2024, зокрема: замінювати або блокувати замки, опечатувати чи опломбовувати приміщення підстанції, обмежувати доступ працівників Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України до неї, відключати, демонтувати або переміщувати трансформатори та інше обладнання підстанції, передавати підстанцію чи її обладнання у володіння або користування третім особам.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив наступне.

01.07.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва (далі ДП МОУ КУМІБ, орендодавець, відповідач) та Державним підприємством "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - ДП "Центр забезпечення", орендар, позивач) укладено Договір оренди обладнання та території для його обслуговування № 04-06/24 ТП (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого предметом Договору є надання орендарю у строкове платне користування трансформаторної підстанції № 3355 площею 35 кв. м, території для її обслуговування площею 15 кв. м та енергетичного обладнання за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181.

01.09.2026 відповідач листом № 13 заявив про односторонню відмову від Договору, пославшись на статтю 782 Цивільного кодексу України.

01.09.2026 працівники позивача не змогли отримати доступ до ТП-3355: замки на дверях підстанції виявилися заміненими та опломбованими. Про ці обставини позивач того ж дня повідомив відповідача листом № 126 і вимагав усунути перешкоди та забезпечити доступ відповідального електротехнічного персоналу до підстанції.

02.09.2026 позивач сплатив відповідачу черговий щомісячний платіж за Договором у сумі 5 000 грн.

04.09.2026, скільки доступ до ТП-3355 залишався обмеженим, представник позивача звернувся до органів Національної поліції, звернення зареєстровано за ЄО № 81446, і у присутності працівників поліції фізичний доступ до приміщення підстанції було відновлено.

Листом № 127 від 04.09.2026 на адресу відповідача позивач заперечив наявність підстав для односторонньої відмови від Договору.

14.09.2026 відповідач повернув позивачу кошти, сплачені останнім 02.09.2026. Повернення відповідачем плати за користування узгоджується із заявленою відповідачем позицією про припинення договірних відносин за Договором.

Після повернення відповідачем 14.09.2026 раніше сплачених за вересень 2026 року коштів, позивач 16.09.2026 повторно здійснив платіж у розмірі 5 000 грн за користування на підставі Договору трансформаторною підстанцією за вересень 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією №275.

Позивач заперечує правомірність одностороннього правочину відповідача щодо відмови від Договору, оформленого листом № 13 від 01.09.2026, у зв`язку з чим звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним такого правочину..

Позивач зазначив, що заявлена ним позовна вимога спрямована на усунення правового ефекту односторонньої відмови відповідача від Договору. Водночас, як вважає позивач, під час розгляду справи фактичний стан користування ТП-3355 може бути змінений незалежно від майбутнього вирішення питання про дійсність оспорюваного правочину.

Блокування доступу, відключення, демонтаж або переміщення обладнання, а також передача підстанції чи її обладнання третім особам є різними способами фактичного припинення або обмеження користування позивачем предметом Договору. Наслідком кожного з них буде виникнення нового фактичного стану, який сам по собі не усувається рішенням про недійсність одностороннього правочину.

У такому разі позивач буде змушений окремо відновлювати доступ, користування чи контроль над обладнанням та, залежно від характеру вчинених дій, заявляти додаткові вимоги або звертатися з новим позовом.

За доводами позивача, ризик такої зміни не є абстрактним: фактичне обмеження доступу до ТП-3355 уже мало місце, для його припинення було необхідне залучення поліції, а відповідач вважає припиненим Договір, що підтверджується, зокрема, поверненням внесеної позивачем плати за вересень 2026 року.

Позивач зазначив, що обраний ним захід забезпечення позову (заборона відповідачу вчинення певних дій) адресований виключно відповідачу, він не поширюється на третіх осіб, не забороняє реєстраційних дій, не встановлює за позивачем речового права на ТП-3355 і не вирішує питання дійсності оспорюваного листа відповідача № 13. Його предмет обмежений діями, які припиняють або обмежують користування об`єктом оренди та складовими користування, індивідуалізованими пунктами 1.1 та 4.2 Договору.

Перелічені у прохальній частині заяви про забезпечення позову способи дій (які належить заборонити вчиняти відповідачу до вирішення спору про дійсність односторонньої відмови) не становлять самостійних, не пов`язаних між собою заходів забезпечення. Вони конкретизують одну заборону не змінювати до вирішення спору фактичний стан користування позивачем ТП-3355 та обладнанням, що забезпечує її функціонування, що є предметом Договору.

Позивач також зазначив, що обраний ним захід забезпечення позову не є тотожним задоволенню позовної вимоги: суд не встановлює недійсності односторонньої відмови та не вирішує спір по суті, а тимчасово зберігає фактичний стан, що існує після відновлення 04.09.2026 доступу позивача до ТП-3355 та обладнанням, що забезпечує її функціонування.

Оскільки обраний позивачем захід забезпечення позову не має майнового характеру та не передбачає арешту, вилучення, блокування коштів чи передачі майна відповідача, позивач не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.

Заява позивача про забезпечення позову розглядається судом за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

У випадку, коли позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

У даному випадку позивач звернувся до Господарського суду міста з вимогами про визнання недійсною відмови Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" від Договору оренди обладнання та території для його обслуговування № 04-06/24 ТП від 01.07.2024, оформленої листом № 13 від 01.09.2026, адресованим Державному підприємству "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради.

Позовні вимоги обгрунтовано відсутністю визначеної статтею 782 Цивільного кодексу України умови для односторонньої відмови відповідача від Договору - невнесення плати протягом трьох місяців підряд, на яку відповідач посилався у листі № 13 від 01.09.2026, у зв`язку з чим, на твердження позивача, оспорюваний односторонній правочин вчинено за відсутності передбаченого законом права на таку відмову, його зміст суперечить встановленим статтями 525, 651, 782 Цивільного кодексу України межам одностороннього припинення договірного зобов`язання, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Позивач просить суд забезпечити позов щляхом заборони Державному підприємству Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, які припиняють або обмежують користування Державним підприємством "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України трансформаторною підстанцією № 3355, територією для її обслуговування, електричними та кабельними мережами від підстанції до споживача та енергетичним обладнанням у її приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, що є об`єктом Договору оренди обладнання та території для його обслуговування № 04-06/24 ТП від 01.07.2024, зокрема: замінювати або блокувати замки, опечатувати чи опломбовувати приміщення підстанції, обмежувати доступ працівників Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України до неї, відключати, демонтувати або переміщувати трансформатори та інше обладнання підстанції, передавати підстанцію чи її обладнання у володіння або користування третім особам.

Здійснивши оцінку пов`язаності заявленого позивачем заходу забезпечення позову із предметом позовних вимог, судом встановлено наявність безпосереднього зв`язку між ними, оскільки вимоги позивача кореспондується із заходами забезпечення позову.

Тобто, забезпечення позову у даній справі є таким, що перебуває у зв`язку з предметом позову, є адекватним заявленим вимогам, співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач.

При цьому захід забезпечення позову не є тотожним заявленим позовним вимогам та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судом враховано, що вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню.

За наявних в матеріалах справи доказів, судом також враховано, що ТП-3355 є діючою електроустановкою напругою 10 кВ з двома трансформаторами під навантаженням, позбавлення персоналу позивача доступу до неї унеможливлює її технічне обслуговування та реагування на аварійні ситуації, що створює загрозу для безпеки людей і майна за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181. Зміна фактичного стану користування ТП-3355 може мати наслідки не лише для позивача, а й для приєднаних об`єктів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність обґрунтованого припущення, що невжиття судом заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову).

Застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії відповідає статтям 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 21.09.2026, у зв`язку з чим вважає за необхідне задовольнити її повністю, вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/11991/26, а саме: заборонити Державному підприємству Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, які припиняють або обмежують користування Державним підприємством "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України трансформаторною підстанцією № 3355, територією для її обслуговування, електричними та кабельними мережами від підстанції до споживача та енергетичним обладнанням у її приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, що є об`єктом Договору оренди обладнання та території для його обслуговування № 04-06/24 ТП від 01.07.2024, зокрема: замінювати або блокувати замки, опечатувати чи опломбовувати приміщення підстанції, обмежувати доступ працівників Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України до неї, відключати, демонтувати або переміщувати трансформатори та інше обладнання підстанції, передавати підстанцію чи її обладнання у володіння або користування третім особам.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 136-140, 144, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України про забезпечення позову у справі № 910/11991/26 задовольнити повністю.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонити Державному підприємству Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва (Україна, 03151, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 181; ідентифікаційний код 08259275) до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, які припиняють або обмежують користування Державним підприємством "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України (Україна, 03151, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 181; ідентифікаційний код 44276271) трансформаторною підстанцією № 3355, територією для її обслуговування, електричними та кабельними мережами від підстанції до споживача та енергетичним обладнанням у її приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, що є об`єктом Договору оренди обладнання та території для його обслуговування № 04-06/24 ТП від 01.07.2024, зокрема: замінювати або блокувати замки, опечатувати чи опломбовувати приміщення підстанції, обмежувати доступ працівників Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України до неї, відключати, демонтувати або переміщувати трансформатори та інше обладнання підстанції, передавати підстанцію чи її обладнання у володіння або користування третім особам.

3. Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 у справі № 910/11991/26 є виконавчим документом, набирає законної сили з 22.09.2026 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

4. Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 у справі № 910/11991/26 до виконання становить три роки, тобто до 22.09.2029.

5. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 у справі № 910/11991/26 є Державне підприємство "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України (Україна, 03151, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 181; ідентифікаційний код 44276271).

6. Боржником у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 у справі № 910/11991/26 є Державне підприємство Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва (Україна, 03151, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 181; ідентифікаційний код 08259275).

7. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гумега Оксана Валеріївна