Постановление суда № 139977597, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/8288/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши клопотання фізичної особи підприємця Демченко Світлани Костянтинівни від 20 вересня 2026 року про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/8288/26 за її позовом до фізичної особи підприємця Косянчук Наталії Володимирівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, фізичної особи Микуляка Олександра Валентиновича, про стягнення 90 000,00 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року фізична особа підприємець Демченко Світлана Костянтинівна (далі ФОП Демченко С.К.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця Косянчук Наталії Володимирівни (далі ФОП Косянчук Н.В.) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) 90 000,00 грн безпідставно отриманих коштів. Разом із позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

11 липня 2026 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 липня 2026 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8288/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі фізичну особу Микуляка Олександра Валентиновича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача й повернуто клопотання ФОП Демченко С.К. про витребування доказів без розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2026 року позов ФОП Демченко С.К. задоволено, стягнуто з ФОП Косянчук Н.В. на користь позивача 90 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, а також 2 662,40 грн судового збору.

21 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від ФОП Демченко С.К. надійшло клопотання від 20 вересня 2026 року, у якому остання просила суд ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача на її користь 8 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи.

23 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від ФОП Косянчук Н.В. надійшло клопотання від цієї ж дати про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу. Зокрема, у вказаному клопотанні відповідач заперечував проти стягнення з нього 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договір про надання правничої допомоги та додаткову угоду до нього, які існували ще до подання позову, позивач не подав разом з позовною заявою й не обґрунтував причин неможливості їх подання у встановлений законодавством строк. Крім того, відповідач вказував на відсутність розрахункових документів, які б підтверджували фактичне понесення позивачем вказаних витрат, а також детального опису виконаних адвокатом робіт. На думку відповідача, заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвкатом послуг, враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). У зв`язку з цим відповідач просив відмовити в стягненні з нього заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, а в разі задоволення клопотання ФОП Косянчук Н.В. зменшити їх розмір до 1 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватись на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 жовтня 2020 року в справі № 922/376/20.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із цим, відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що копія договору про надання правничої допомоги від 1 червня 2026 року разом із додатковою угодою № 1 до вказаного правочину, якими безпосередньо визначено вартість і порядок оплати позивачем наданих йому адвокатських послуг, у порушення вищевказаних приписів чинного законодавства не були подані ні разом з позовом ФОП Демченко С.К., ні з іншими заявами позивача про суті справи, хоча ці документи існували на час звернення позивача з позовом до суду. Крім того, позивач при зверненні з позовом письмово не повідомив суду причин, з яких вказані документи на підтвердження понесених ним судових витрат не могли бути подані у визначений Кодексом строк, а також не просив встановити додатковий строк на їх подачу. Позивачем не було наведено жодних поважних причин неможливості подання вказаних документів до прийняття рішення у справі.

У постановах Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2025 року в справі № 910/11208/24 та від 1 жовтня 2025 року в справі № 910/9486/24, якими були скасовані ухвали Господарського суду міста Києва (прийняті даним складом суду) про відмову в задоволенні заяв про ухвалення додаткових рішень з підстав пропуску встановленого ГПК України строку на подання доказів та незазначення заявником поважних причин несвоєчасного подання вказаних документів до закінчення судових дебатів, була викладена правова позиція про те, що: "положення ст. 80 ГПК України регулюють порядок подання учасниками судового процесу доказів, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, тобто доказів по суті спору, в той час як докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, не є доказами по суті спору, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до розгляду вказаних доказів у зв`язку з пропуском строку на їх подання є помилковими".

У той же час, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13 травня 2026 року в справі № 910/12578/25 викладена чітка правова позиція щодо застосування статті 129 ГПК України, відповідно до якої, подаючи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після закінчення судових дебатів/після ухвалення рішення по суті спору) докази на підтвердження витрат на правничу допомогу (договору про надання правової допомоги, додатків до нього), заявник повинен навести та обґрунтувати поважність причин (неможливість подання) таких доказів до прийняття рішення у справі. У разі, якщо сторона на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи, й такі документи були виготовлені до ухвалення рішення по суті, будь-які перешкоди для подання суду відповідних копій таких доказів були відсутні, у зв`язку з чим правові підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу в такому разі відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 березня 2019 року в справі № 922/1163/18.

Враховуючи те, що належні докази на підтвердження понесених позивачем у цій справі судових витрат, договір про надання правничої допомоги від 1 червня 2026 року разом із додатковою угодою № 1, подані заявником з порушенням встановленого строку на їх подачу, і позивач не навів жодних поважних причин пропуску вказаного строку й обставин неможливості подання вказаних документів до прийняття судом рішення по суті спору, ці докази не можуть бути прийняті до розгляду. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ФОП Демченко С.К. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн в зв`язку з його необґрунтованістю.

Інші доводи, на які посилалися сторони в своїх клопотаннях, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні вказаного клопотання ФОП Демченко С.К.

Керуючись статтями 80, 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання фізичної особи підприємця Демченко Світлани Костянтинівни від 20 вересня 2026 року про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/8288/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 23 вересня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко