Постановление суда № 139977533, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, https://ki.arbitr.gov.ua, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.09.2026Справа № 911/2731/26

у складі суду судді Погрібної С.В., розглянувши матеріали заяви Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" про забезпечення доказів до подання позову

особи, які можуть отримати статус учасників справи:

позивач: Колективне сільськогосподарське підприємство "Красилівське" (адреса: 07451, Київська обл., с. Красилівка, вул. С. Басова; код ЄДРПОУ: 00849698)

відповідач: Калинівська селищна рада Броварського району Київської області (адреса: 07443, Київська обл., с. Калинівка, вул. Чернігівська, буд. 20; код ЄДРПОУ: 04363886)

у складі суду судді Погрібної С.В.

за участю секретаря судового засідання Левчук В.С.

представники сторін згідно протоколу судового засідання.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла заява Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" про забезпечення доказів до подання позову, а саме:

- витребувати у Державного підприємства НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ситуаційну схему розміщення земельної ділянки площею 0,4500 га, кадастровий номер 3221283203:04:005:0082 відносно Державного акту на право колективної власності на землю КСП КРАСИЛІВСЬКЕ від 25.04.1996 та Державного акту на право постійного користування землею КСП КРАСИЛІВСЬКЕ від 25.04.1996.

- витребувати у Державного підприємства НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ситуаційну схему розміщення земельної ділянки площею 0,9715 га, кадастровий номер 3221283203:04:005:0083 відносно Державного акту на право колективної власності на землю КСП КРАСИЛІВСЬКЕ від 25.04.1996 та Державного акту на право постійного користування землею КСП КРАСИЛІВСЬКЕ від 25.04.1996.

- витребувати у Державного підприємства НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ситуаційну схему розміщення земельної ділянки площею 0,3141 га, кадастровий номер 3221283203:04:005:0085 відносно Державного акту на право колективної власності на землю КСП КРАСИЛІВСЬКЕ від 25.04.1996 та Державного акту на право постійного користування землею КСП КРАСИЛІВСЬКЕ від 25.04.1996.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2026 передано заяву Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" про забезпечення доказів до подання позову за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

11.09.2026 матеріали судової справи № 911/2731/26 надійшли до Господарського суду міста Києва, а відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026, справа № 911/2731/26 передана для розгляду судді Погрібній С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2026 призначено розгляд заяви Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" про забезпечення доказів до подання позов у судовому засіданні на 16.09.2026 о 12:00 год.

Учасники справи в судове засідання 16.09.2026 не з`явився, однак, за умовами ч. 3 ст. 112 ГПК України неявка заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи, не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Розглянувши заяву Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" про забезпечення доказів до подання позову, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення доказів заявник зазначає, що Калинівська селищна рада Броварського району Київської протиправно приватизувала земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221283203:04:005:0082, 3221283203:04:005:0083, 3221283203:04:005:0085.

При цьому, відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 25.04.1996 заявнику було передано в колективну власність 495,64 га земель на території с. Калинівка Броварського району Київської області.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 25.04.1996 заявнику було передано в колективну власність 43,0 га земель на території с. Калинівка Броварського району Київської області.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221283203:04:005:0085 та земельні ділянки з кадастровим номерами 3221283203:04:005:0083, 3221283203:04:005:0082 візуально знаходяться в межах Державного акту на право постійного користування землею серії ІІКВ №001575 від 25.04.1996, а також, ймовірно, частково в межах Державного акту на право колективної власності на землею серії КВ від 25.04.1996.

24.07.2026 заявник звертався до ДП «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ», який повідомив, що у книгах реєстрації технічної документації, що розроблялась Київським відділенням Інституту землеустрою у 2000 та 2001 роках є посилання на розробку схеми поділу та внесення змін до державних актів стосовно заявника, однак, на даний час ДП «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ» не здійснюється архівна діяльність зі збирання, обліку та використання матеріалів із землеустрою, що пов`язано із знаходженням архіву, у період воєнного стану, у несистематизованому вигляді в Житомирській філії Підприємства.

З урахуванням зазначеного, заявник стверджує, що ДП «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ» розробляв схему поділу земель, згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 25.04.1996 та Державного акту на право постійного користування землею від 25.04.1996, та має координати розташування земельних ділянок, і раніше вже видавав подібні документи.

З огляду на зазначене, ДП «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ» може видати Ситуаційну схему накладання земельних ділянок з кадастровим номером 3221283203:04:005:0085 та земельних ділянок з кадастровим номерами 3221283203:04:005:0083 та 3221283203:04:005:0082, які без судового рішення заявник отримати не може.

Таким чином, беручи до уваги активні військові дії в Україні та щоденні обстріли всієї території України, перебування архіву Інституту в Житомирській філії заявник ставить під реальні ризики знищення (втрати) цих документів, які ніколи і ніяким іншим органом не буде більше виконане.

За приписами ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є: допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія (ч. 2, 4 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, це насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Зі змісту ст. 110, 111 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд забезпечує докази якщо: 1) є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений; 2) збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Отже, необхідною умовою для забезпечення доказів є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Таким чином, забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. Водночас збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.

Заходи забезпечення доказів вживаються судом саме з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливому або утрудненому поданню учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції, тому такі заходи спрямовані на недопущення знищення чи втрати доказів.

Крім цього, забезпечення доказів надає додаткову гарантію не лише збереження доказів, а й їх дослідження судом, позаяк застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді господарських справ.

Вжиття заходів забезпечення доказів є обґрунтованим лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Обов`язок обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів покладається саме на заявника.

Заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про витребування доказу те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з`ясування обставин у справі.

Наведені заявником обґрунтування щодо необхідності забезпечення доказів є лише припущеннями заявника та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Об`єктивних фактів на підтвердження того, що докази про забезпечення яких порушує питання заявник, не будуть збережені в майбутньому, у заяві не наведено.

Заявником належними і допустимими доказами не доведено існування обставин, які б свідчили, що засіб доказування може бути втрачений чи спотворений або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, як обов`язкової умови для забезпечення доказів в порядку ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, клопотання Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" про забезпечення доказів до подання позову не містить належного та достатнього обґрунтування необхідності забезпечення доказів, оскільки ним не доведено існування обґрунтованих припущень стосовно того, що засіб доказування може бути втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим. Заявник не зазначив та не надав доказів на підтвердження можливості втрати доказів чи неможливості їх подання згодом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" про забезпечення доказів до подання позову.

Керуючись ст.ст. 110, 111, 112, 234 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" про забезпечення доказів до подання позову відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.

Ухвала складена та підписана 16.09.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА