Постановление суда № 139977427, 18.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"18" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1303/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття»

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі №907/1303/25

за позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», м. Київ

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття», с. Теребля Тячівського району Закарпатської області

про стягнення 1 801 244,08 грн

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» 1 800 000,00 грн боргу та 1244,08 грн відсотків посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором відсоткової позики №Ю(П)-22/09-5 від 22 вересня 2022 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17 березня 2026 року позов задоволено повністю та ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» 1 800 000,00 грн заборгованості, 1244,08 грн відсотків та 21 614,93 грн в повернення сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року заяву Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» від 20.03.2026 про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в справі №907/1303/25 задоволено частково та ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання вказаного рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 березня 2026 року та додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року у даній справі судом 05 травня 2026 року видано відповідні накази.

10 серпня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» надійшла заява від 08.08.2026 у якій Товариство просить суд визнати накази Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2026 від у справі № 907/1303/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» 1 800 000,00 грн заборгованості, 1244,08 грн відсотків, 21 614,93 грн в повернення сплаченого судового збору та 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, такими, що не піддягають виконанню.

В обґрунтування поданої заяви відповідач покликається на те, що 10.07.2026 р. оплачено 1 800 000,00 грн заборгованості, 1244,08 грн відсотків, 21 614,93 грн в повернення сплаченого судового збору та 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон».

Зокрема, до означеної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» додано платіжні інструкції за №151 від 10.07.2026 на суму 21 614,93 грн, за №149 від 10.07.2026 на суму 1 800 000,00 грн, за №152 від 10.07.2026 на суму 30 000,00 грн та за №150 від 10.07.2026 на суму 1244,08 грн.

Ухвалою від 07 вересня 2026 року суд призначив заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню до розгляду в судовому засіданні 18 вересня 2026 року.

18 вересня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява від 18.09.2026 про проведення засідання за його відсутності.

Представники сторін в судове засідання 18 вересня 2026 року не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча дату, час та місце розгляду заяви відповідача сторони повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що за правилами ч. 3 ст. 328 ГПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви відповідача 1 за відсутності представників сторін.

Розглянувши заяву відповідача про визнання судових наказів у цій справі такими, що не підлягають виконанню, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виконання рішення суду проводиться лише тим способом, який визначено у рішенні, або в порядку статті 331 ГПК України цей спосіб і порядок виконання може бути змінений.

Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Строк видачі наказу згідно з приписами ч. 4 ст. 327 ГПК України становить п`ять днів після набрання рішенням законної сили.

Враховуючи наведені норми, Господарським судом Закарпатської області 05 травня 2026 року видано накази на примусове виконання рішення від 17 березня 2026 року у даній справі, яке набрало законної сили 04 травня 2026 р. відповідно до ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04 травня 2026 р. у справі №907/1303/25 та додаткового рішення від 03 квітня 2026 року у даній справі, яке набрало законної сили 28 квітня 2026 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином ураховуючи норми процесуального закону (ч.ч. 1,2 ст. 328 ГПК України) законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов`язку повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку ним або іншою особою; інші причини.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 18.07.2022 у справі №917/313/18.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 328 ГПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року в справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року в справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року в справі №824/85/21.

Верховний Суд, аналізуючи ч.2 ст.432 ЦПК України (зміст якої є тотожним змісту ч. 2 ст. 328 ГПК України), у постанові від 19.12.2019 у справі №548/391/18 зазначив, що закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак, наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Отже, відсутність обов`язку боржника відшкодувати стягувачу заборгованість та його судові витрати у справі, що виник на підставі рішення суду, внаслідок його добровільного виконання, є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню відповідного виконавчого документа, що виданий на примусове виконання такого судового рішення.

Судом встановлено, що 10.07.2026 р. ТОВ «ВМ «Варга» оплатило 1 800 000,00 грн заборгованості, 1244,08 грн відсотків, 21 614,93 грн в повернення сплаченого судового збору та 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» у погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття», що підтверджується платіжними інструкціями за №151 від 10.07.2026 на суму 21 614,93 грн, за №149 від 10.07.2026 на суму 1 800 000,00 грн, за №152 від 10.07.2026 на суму 30 000,00 грн та за №150 від 10.07.2026 на суму 1244,08 грн.

Означені обставини встановлені також ухвалою від 30 березня 2026 року у справі №907/257/26 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» за заявою кредитора Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», якою також встановлено, що така оплата здійснена на підставі Договору доручення на здійснення оплати заборгованості від 09.07.2026 за №09/07/2026-01, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття», як Довірителем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга», як Повіреним.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, частиною 1 статті 528 ЦК України визначено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам (ч. 2 ст. 528 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Отже, так як положеннями законодавства не визначено обов`язок особистого виконання боржником згідно виконавчого документа (відповідачем у справі) свого зобов`язання, яке виникло на підставі рішення суду, перед стягувачем відповідно до виконавчого документа (позивачем у справі); так як за змістом ч.2 ст.328 ГПК України господарське процесуальне законодавства допускає добровільне виконання виконавчого документа замість боржника іншою особою, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку за таким виконавчим документом може бути покладено означеним боржником на іншу особу та у цьому разі кредитор (стягувач за виконавчим документом) зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Таким чином відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України встановлено обов`язок кредитора прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, а відтак, суд висновує, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» перед Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», що виникла у зв`язку з неналежним виконання Договору відсоткової позики №Ю(П)-22/09-5 від 22.09.2022 є погашеною від імені боржника третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга», а рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2026 та додаткове рішенням від 03.04.2026 у цій справі, - є виконаним третьою особою на користь боржника поза межами виконавчого провадження з примусового виконання наказів від 05.05.2026 у цій справі.

Враховуючи викладене, на підставі ч.2 ст. 328 ГПК України, суд дійшов висновку про підставність аргументів заявника та необхідність визнання такими, що не підлягають виконанню наказів Господарського суду Закарпатської області у справі №907/1303/25 від 05 травня 2026 року про примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 березня 2026 року в справі №907/1303/25 та про примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року в справі №907/1303/25.

Керуючись ст.ст. 234, 241, 242, 256, 262, 327, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» від 08 серпня 2026 року про визнання наказів господарського суду такими, що не підлягають виконанню, - задовольнити.

2. Визнати виконавчі документи накази від 05 травня 2026 року у справі № 907/1303/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіль Закарпаття» на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» 1 800 000,00 грн заборгованості, 1244,08 грн відсотків, 21 614,93 грн в повернення сплаченого судового збору та 30 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, - такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 23 вересня 2026 року.

Суддя Р.М. Лучко