Решение № 139977396, 08.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

08 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/385/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми Астра, м. Полтава Полтавської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії Індастрі, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 10 323,19 грн пені, 2937,91 грн інфляційних нарахувань, 1013,65 грн трьох процентів річних та 22 989,60 грн штрафу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мартон М.М.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільною фірмою Астра, м. Полтава Полтавської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії Індастрі, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 115 901,59 грн, в тому числі 79 948 грн заборгованості за поставлений товар за Договором поставки товару №26/2020 від 01.01.2020, 10 699,30 грн пені, 1229,28 грн інфляційних нарахувань, 1035,41 грн трьох процентів річних та 22 989,60 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2026 відкрито провадження у справі №907/385/26 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2026. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачу відповіді на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Явку уповноважених представників сторін, в тому числі позивача, у підготовче засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 11.06.2026 підготовче засідання у справі відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача б/н від 18.06.2026 (вх. №02.3.1-02/6007/26 від 18.06.2026) про зменшення розміру позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України, якою останній просить стягнути з відповідача суму 10 323,19 грн пені, 2937,91 грн інфляційних нарахувань, 1013,65 грн трьох процентів річних та 22 989,60 грн штрафу; закрито підготовче провадження у справі №907/385/26 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 08.09.2026. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подав заяву б/н від 08.09.2026 (вх. №02.3.1-02/8714/26 від 08.09.2026), за змістом якої просить розглянути справу без участі позивача та його уповноваженого представника; позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 25.06.2026 явка уповноважених представників сторін у справі в судове засідання 08.09.2026 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами спору Договору поставки товару №26/2020 від 01.01.2020 в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого відповідачу на підставі п. 9.3., 9.4. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 10 323,19 грн пені, 2937,91 грн інфляційних нарахувань, 1013,65 грн трьох процентів річних та 22 989,60 грн штрафу.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подав відзив на позовну заяву б/н від 13.05.2026 (вх. №02.3.1-02/4554/26 від 13.05.2026), за змістом якого вказує на те, що до відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача була сплачена сума основного боргу у розмірі 79 948 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1688 від 16.04.2026, відтак здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат та штрафу є безпідставними.

На обґрунтування своїх заперечень представник відповідача покликається на те, що за періоди з 17.11.2025 по 11.12.2025, 12.12.2025 по 15.12.2025 інфляційне збільшення було відсутнє, а тому розрахунок позивача інфляційних нарахувань за період з 17.11.2025 по 11.12.2025 на суму 229,90 грн та за період з 12.12.2025 по 15.12.2025 на суму 199,90 грн є необґрунтованим.

Заперечуючи проти стягнення штрафу в розмірі 22 989,60 грн, представник відповідача наголошує, що позивачем не надано відповідного розрахунку штрафу, водночас п. 9.4. Договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару більше ніж на 20 календарних днів покупець на вимогу постачальника сплачує штраф у розмірі 10% від суми за поставлений товар.

За твердженням представника відповідача, сам позивач у позовній заяві зазначає, що 17.11.2025, тобто в останній день сплати за товар, відповідачем було сплачено 114 948 грн, у зв`язку із чим, на переконання представника відповідача, при визначенні розміру штрафу позивач мав виходити саме із залишку заборгованості. З огляду на наведене заявлений до стягнення штраф у розмірі 22 989,60 грн представник відповідача вважає безпідставним.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільною фірмою Астра (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою компанією Індастрі (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки товару №26/2020 від 01.01.2020 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, найменування, асортимент, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії передбачаються в рахунку-фактурі та видатковій накладній на кожну партію товару, який є невід`ємною частиною даного Договору. Сума договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю протягом дії цього Договору.

Положеннями п. 4.3. Договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна за одиницю товару визначається в рахунку-фактурі та видатковій накладній на кожну партію товару.

За умовами пунктів 6.1., 6.3. Договору, розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем 100% оплати на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки товару на склад покупця. Днем оплати вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Поставка товару за даним договором здійснюється згідно домовленості сторін, як постачальником, так і покупцем, за власний рахунок або власним автотранспортом. Датою поставки і переходу права власності за товар вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Факт приймання товару посвідчується підписанням видаткових накладних сторонами (п. 7.1., 7.2. Договору).

Пунктами 9.3., 9.4. Договору визначено, що у випадку затримки оплати за поставлений товар покупець повинен сплатити постачальнику суму основної заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення, та пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення покупцем оплати товару на строк більше ніж (20) двадцять календарних днів, покупець на вимогу постачальника, сплачує останньому штраф у розмірі 10% від суми за поставлений товар.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 р., а у відношенні грошових розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення терміну дії даного Договору письмово не заявила про своє бажання розірвати Договір, то він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, на тих же умовах (п. 12.1. Договору).

На виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки №26/2020 від 01.01.2020 позивачем було поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар на загальну суму 229 896 грн, свідченням чого є наявна в матеріалах справи видаткова накладна №31763 від 04.11.2025 на суму 229 896 грн, що підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень.

Водночас вартість поставленого позивачем товару відповідач оплатив частково, із огляду на що в останнього на момент звернення позивача до суду із даним позовом була наявна заборгованість перед позивачем у сумі 79 948 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №26/2020 від 01.01.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 79 948 грн заборгованості за поставлений товар за Договором поставки товару №26/2020 від 01.01.2020 у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 10 699,30 грн пені, 1229,28 грн інфляційних нарахувань, 1035,41 грн трьох процентів річних та 22 989,60 грн штрафу.

Після пред`явлення позивачем позову до суду, відповідач згідно платіжної інструкції №1688 від 16.04.2026 сплатив суму 79 948 грн заборгованості за поставлений товар, з урахуванням чого позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до суми 10 323,19 грн пені, 2937,91 грн інфляційних нарахувань, 1013,65 грн трьох процентів річних та 22 989,60 грн штрафу.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525 та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, зокрема, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №910/1694/24.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі Договору поставки товару №26/2020 від 01.01.2020 та видаткової накладної №31763 від 04.11.2025 товар, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду у відповідача була наявною заборгованість у сумі 79 948 грн.

Після пред`явлення позивачем позову до суду (08.04.2026), відповідач згідно платіжної інструкції №1688 від 16.04.2026 здійснив погашення заборгованості за поставлений товар на суму 79 948 грн.

За положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі п. 9.3., 9.4. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 10 323,19 грн пені, а також штраф у розмірі 22 989,60 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 9.3., 9.4. Договору визначено, що у випадку затримки оплати за поставлений товар покупець повинен сплатити постачальнику суму основної заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення, та пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення покупцем оплати товару на строк більше ніж (20) двадцять календарних днів, покупець на вимогу постачальника, сплачує останньому штраф у розмірі 10% від суми за поставлений товар.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позивача, ним у порядку п. 9.3. Договору нараховано до стягнення з відповідача суму 10 323,19 грн пені, обрахованої з урахуванням часткових проплат відповідачем суми заборгованості.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявленої до стягнення суми пені в межах визначених позивачем боргових періодів, суд зазначає, що пеня в розмірі 10 323,19 грн, нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Що стосується заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 9.4. Договору у розмірі 22 989,60 грн, що складає 10% від суми поставленого товару, то такий нарахований правомірно та арифметично правильно, з огляду на що підлягає покладенню на відповідача повністю.

Крім того, покликаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 2937,91 грн інфляційних нарахувань та 1013,65 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №916/3011/24, від 25.04.2025 у справі № 916/5400/23).

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 02.07.2025 у справі №903/602/24, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 №922/444/24).

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у межах визначених позивачем боргових періодів, суд зазначає, що інфляційні нарахування в сумі 2937,91 грн та 1013,65 грн трьох процентів річних нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 323,19 грн пені, 2937,91 грн інфляційних нарахувань, 1013,65 грн трьох процентів річних та 22 989,60 грн штрафу, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, доводи представника відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних нарахувань за періоди з 17.11.2025 по 11.12.2025 та з 12.12.2025 по 15.12.2025 суд оцінює критично, оскільки, як вбачається із розрахунку позивача, поданого суду при зменшенні суми заявлених позовних вимог, інфляційні нарахування за вказані відповідачем періоди позивачем не нараховувалися та до стягнення не заявлені. Відтак, наведені у відзиві заперечення в цій частині не спростовують здійсненого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та фактично стосуються нарахувань, які не входять до предмета заявлених позовних вимог.

Не заслуговують на увагу і доводи представника відповідача про те, що при визначенні розміру штрафу позивач мав виходити із залишку заборгованості після здійснених відповідачем оплат. Як зазначено самим представником відповідача у відзиві, п. 9.4. Договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару більше ніж на 20 календарних днів покупець на вимогу постачальника сплачує штраф у розмірі 10% від суми за поставлений товар. Отже, умовами Договору базою для нарахування штрафу визначено вартість поставленого товару, щодо оплати якого допущено прострочення понад установлений Договором строк, а не залишок непогашеної заборгованості на певну дату. Часткова оплата вартості товару сама по собі не змінює погодженої сторонами бази нарахування штрафу та не є підставою для обчислення такого штрафу виключно із залишку заборгованості.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2662,40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії Індастрі, вул. Болгарська, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88006 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 23764970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми Астра, вул. Героїв ОУН, будинок 59А, м. Полтава Полтавська область, 36007 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 13938392) суму 10 323,19 грн (Десять тисяч триста двадцять три гривні 19 коп.) пені, 2937,91 грн (Дві тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 91 коп.) інфляційних нарахувань, 1013,65 грн (Одна тисяча тринадцять гривень 65 коп.) трьох процентів річних та 22 989,60 грн (Двадцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 60 коп.) штрафу, а також 2662,40 грн (Дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 23.09.2026

Суддя Л.І. Пригара