Приговор № 139975674, 23.09.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/1976/24

н/п 1-кп/766/2151/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Херсонський міський суд Херсонської області колегією суддів в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні в порядку in absentia кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №22023150000000457 від 29.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Армянськ Червоноперекопського району Автономної Республіки Крим, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_7 , як громадянин України, котрий відповідно до ст. 65 Конституції України має обов?язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який, у відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.

Зокрема, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, вирішив взяти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - РФ, перейшовши на територію, контрольовану ворогом та в місце дислокації військ ЗС РФ з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

ОСОБА_7 , будучи обізнаним про те, що ЗС РФ своїми діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на всій території України, розумів, що його призов та подальша служба в ЗС РФ передбачатиме участь в таких бойових діях.

Усвідомлюючи вищевказане, з метою реалізації свого злочинного наміру, громадянин України ОСОБА_7 , 28.06.2023 уклав контракт про проходження військової служби в ЗС РФ, яким останнього призначено на посаду командира санітарного відділення 1 танкової роти танкового батальйону у збройному формуванні держави-агресора - НОМЕР_1 окремій мотострілецькій бригаді НОМЕР_2 армії ЗС РФ ( НОМЕР_3 ОМБр, в/ч НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), у військовому званні старший солдат, з позивним « ОСОБА_8 ».

Вказане збройне формування, створене на території РФ, має організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, дисципліну, визначений механізм вступу до підрозділу і порядок проходження в ньому служби. Учасники цього збройного формування проходять військову підготовку на тренувальних базах, підконтрольних РФ; у своєму володінні мають та відкрито носять вогнепальну, холодну, вибухову та іншу зброю; постійно носили і носять військову польову форму зразка ЗС РФ.

Починаючи з 28.06.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 , будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, фактично перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.

В подальшому, 30.06.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 у складі вищевказаної бригади держави-агресора (РФ) прибув до м. Будьонівськ, де протягом місяця на полігоні проходив військову підготовку з евакуації екіпажу з танку, стрільби з автоматичної зброї та поводженню з тяжкою військовою технікою.

Продовжуючи свої умисні злочинні дії, в серпні 2023 року ОСОБА_7 у складі 144 ОМБр ешелоном відправився на тимчасово окуповану територію України, а саме в м. Сімферополь, АР Крим, де по 05.09.2023 проходив військову підготовку на полігоні російських окупаційних військ, відпрацьовував способи евакуації особового складу, а також навчав медиків батальйону надавати першу медичну допомогу.

В подальшому, 06.09.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_9 прибув до сел. Чаплинка Херсонської області, де до 16.10.2023 будував оборонні споруди та рив окопи для російських окупаційних військ.

Після вказаних подій, у період з 17.10.2023 по 07.11.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 був направлений до сел. Нова Маячка Херсонської області, де у складі 3-ї піхотної роти 144 ОМБр створювали оборонні рубежі та рили окопи для окупаційних військ держави-агресора.

В наступному, у період з 08.11.2023 по 09.11.2023 ОСОБА_10 у складі вказаного підрозділу, був направлений на бойових вихід, в межах с. Кринки Херсонської області. Під час бойового зіткнення зі Збройними Силами України в межах населеного пункту, ОСОБА_7 , припинив збройний опір, склав зброю та його добровільна участь у вказаному збройному формуванні держави-агресора була припинена.

За час несення служби протягом 28.06.2023 - 09.11.2023 ОСОБА_7 вчиняв наступні дії:

-??здійснював окупацію та охорону захоплених територій України;

-??виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ, які за званням чи посадою вище;

-??облаштовував та укріплював оборонні позиції окупаційних військ;

-??під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка ЗС РФ із закріпленими розпізнавальними знаками, які вказують на приналежність до ЗС РФ, що можуть бути впізнані на відстані, відкрито носив при собі вогнепальну зброю;

-??проводив військово-тактичні навчання на полігонах ЗС РФ;

-??брав активну участь у візуальному спостереженні за повітряним та наземним простором з метою виявлення та знешкодження сил і засобів Збройних сил України з наявної в нього автоматичної зброї, а також здійснення доповіді до командного пункту про обстановку на закріпленій ділянці фронту, та інші незаконні дії на боці РФ.

Таким чином, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, перебуваючи та діючи з 28.06.2023 по 09.11.2023 у складі збройного формування держави-агресора - НОМЕР_1 окремій мотострілецькій бригаді НОМЕР_2 армії ЗС РФ ( НОМЕР_3 ОМБр, в/ч НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), усвідомлюючи, що діє в умовах збройного конфлікту та введеного на території України воєнного стану, триваючої відкритої військової агресії РФ проти України, здійснення її збройними силами РФ інтенсивних ракетно-бомбових ударів та артилерійських обстрілів по військовим та цивільним об?єктам на всій території України, окупації її територій, своїми умисними діями на боці РФ як держави-агресора в період з 28.06.2023 по 09.11.2023 брав активну участь у військовій агресії проти України, тим самим вчинив державну зраду в формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, та діяв на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за вказаним епізодом за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_7 , як громадянин України, котрий відповідно до ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який, у відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XIII може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора - РФ), зокрема шляхом укладання контракту про проходження військової служби в ЗС РФ та призначення його 28.06.2023 на посаду командира санітарного відділення 1 танкової роти танкового батальйону у збройному формуванні держави-агресора - НОМЕР_1 окремій мотострілецькій бригаді НОМЕР_2 армії ЗС РФ ( НОМЕР_3 ОМБр, в/ч НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), у військовому званні старший солдат, з позивним « ОСОБА_8 ».

Вказане збройне формування, створене на території РФ, має організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, дисципліну, визначений механізм вступу до підрозділу і порядок проходження в ньому служби. Учасники цього збройного формування проходять військову підготовку на тренувальних базах, підконтрольних РФ; у своєму володінні мають та відкрито носять вогнепальну, холодну, вибухову та іншу зброю; постійно носили і носять військову польову форму зразка ЗС РФ.

Починаючи з 28.06.2023, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, почав надавати вищевказаному збройному формуванню держави-агресора (РФ) допомогу у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (зокрема на територіях поблизу населеного пункту с. Кринки Херсонської області).

При цьому, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про те, що ЗС РФ своїми діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на всій території України, розумів, що його призов та подальша служба в ЗС РФ передбачатиме участь в таких бойових діях.

Так, 30.06.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 у складі вищевказаної бригади держави-агресора (РФ) прибув до м. Будьонівськ, де протягом місяця на полігоні проходив військову підготовку з евакуації екіпажу з танку, стрільби з автоматичної зброї та поводженню з тяжкою військовою технікою.

Продовжуючи свої умисні злочинні дії, в серпні 2023 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , у складі 144 ОМБр ешелоном відправився на тимчасово окуповану територію України, а саме в м.Сімферополь АР Крим, де по 05.09.2023 проходив військову підготовку на полігоні російських окупаційних військ, відпрацьовував способи евакуації особового складу, а також навчав медиків батальйону надавати першу медичну допомогу.

В подальшому, 06.09.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_9 прибув до сел. Чаплинка Херсонської області, де до 16.10.2023 року будував оборонні споруди та рив окопи для російських окупаційних військ.

Після вказаних подій, у період з 17.10.2023 по 07.11.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 був направлений до сел. Нова Маячка Херсонської області, де у складі 3-ї піхотної роти 144 ОМБр створювали оборонні рубежі та рили окопи для окупаційних військ держави-агресора.

В наступному, у період з 08.11.2023 по 09.11.2023 ОСОБА_10 у складі вказаного підрозділу, був направлений на бойовий вихід в межах с. Кринки Херсонської області. Під час бойового зіткнення зі Збройними Силами України в межах населеного пункту, ОСОБА_7 , припинив збройний опір, склав зброю та його добровільна участь в указаному збройному формуванні держави-агресора була припинена.

За час несення служби протягом 28.06.2023 - 09.11.2023 ОСОБА_10 вчиняв наступні дії:

-??здійснював окупацію та охорону захоплених територій України;

-??виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ, які за званням чи посадою вище;

-??облаштовував та укріплював оборонні позиції окупаційних військ;

-??під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка ЗС РФ із закріпленими розпізнавальними знаками, які вказують на приналежність до ЗС РФ, що можуть бути впізнані на відстані, відкрито носив при собі вогнепальну зброю;

-??проводив військово-тактичні навчання на полігонах ЗС РФ;

-??брав активну участь у візуальному спостереженні за повітряним та наземним простором з метою виявлення та знешкодження сил і засобів Збройних сил України з наявної в нього автоматичної зброї, а також здійснення доповіді до командного пункту про обстановку на закріпленій ділянці фронту, та інші незаконні дії на боці РФ.

Таким чином, з 28.06.2023 по 09.11.2023 ОСОБА_7 , діючи умисно, добровільно вступив до збройного формування держави-агресора РФ та надавав такому збройному формуванню допомогу у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за вказаним епізодом за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільна участь громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора, а також надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

II.Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

З урахуванням того, що спочатку судовий розгляд здійснювався в загальному порядку за участі обвинуваченого, а в подальшому за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом при цьому, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті 08.02.2024.

Ухвалою від 13 лютого 2024 року було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 19 лютого 2024 року було призначено судовий розгляд кримінального провадження на 28.02.2024 року у відкритому судовому засіданні з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

За змістом листа координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 28.10.2024 року № 222/КШ/19654 ОСОБА_7 передано державі-агресору відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 року № 441.

Судом від отримання відомостей від координаційного штабу про здійснення обміну обвинуваченого та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 03.02.2025 року, 10.02.2025 року та 16.04.2025 року.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви.

Застосовуючи після здійснення обміну обвинуваченого процедуру заочного судового розгляду, суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1,2 ч. 3 ст.323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо стосовно нього уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 до призначених судових засідань опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_7 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого.

Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 16 квітня 2025 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 22023150000000457 від 29.11.2023 року висунуте щодо злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, тобто тих, які входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 16.04.2025 року (ухвали про здійснення спеціального судового провадження) та до виходу суду до нарадчої кімнати 22.09.2026 року, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

III. Позиція сторін кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 , ще до його обміну в межах процедури передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, будучи присутнім в судовому засіданні 13.03.2024 року вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винним та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 111 КК України 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 7 ст. 111-1 КК України 14 років позбавлення волі з позбавленням права займати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України строком на 15 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з позбавленням права займати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України строком на 15 років з конфіскацією майна.

Захисник в судових дебатах зазначив про відповідність доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження тим показам, які на досудовому розслідуванні надавав його підзахисний. Просив суд призначити ОСОБА_7 об`єктивну міру покарання.

IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Вина ОСОБА_7 у вчиненні поставлених йому у провину кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, таких як:

-акт приймання-передачі військовополонених від 29.11.2023 , за змістом якого начальником варти МЗВ ВСП капітаном ОСОБА_11 в межах дільниці для тримання військовополонених в ДУ Миколаївський слідчий ізолятор було прийнято одного військовополоненого;

-протокол огляду від 18.12.2023, яким оглянуто комплект польової форми зразка ЗС РФ, а саме: кітель зразка «цифровий» камуфляж російських військових, штани зразка «цифровий» камуфляж російських військових, тактична камуфляжна сумка з наявним у ній приладдям: два олівці коричневого та чорного кольору, циркуль в упаковці червоного кольору, компас чорного кольору, що належать ОСОБА_7 та містять ознаки носіння;

-інформація департаменту військової контррозвідки СБУ, одержана на виконання доручення щодо проведення слідчих (розшукових) дій, яка містить відомості щодо хронології життєвого шляху ОСОБА_7 , в тому числі щодо підписання 28.06.2023 останнім контракту із тб 144 омсбр;

-відомості, надані заступником керівника УМП «Катран» від 22.01.2024, за змістом яких військова частина № НОМЕР_4 сформована у 2023 році ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), входить до складу сухопутних військ ЗС РФ;

-протокол огляду від 16.01.2024, з якого вбачається, що об`єктом огляду є диск DVD-R, на який записано інформацію, вилучену в ході тимчасового доступу. У ході огляду виявлено фотокопію паспорта на ім`я ОСОБА_7 , НОМЕР_5 , виданого 11.07.2004 Армянським міським відділом Головного Управління МВС України в Криму, та ІПН 3163407418;

- DVD-R диск, досліджений у порядку ст. 615 КПК України, який є додатком до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_7 . У ході дослідження вказаного диску встановлено, що ОСОБА_7 надавав свідчення у присутності захисника, якими визнав вину у повному обсязі та повідомив про обставини служби у ЗС РФ, участь у бойових діях на боці ЗС РФ проти ЗСУ, здачу у полон до військовослужбовців 36 ОБрМП.

В аспекті дослідження такого доказу як огляд відео допиту підозрюваного ОСОБА_7 , який було проведено під час досудового розслідування даного кримінального провадження, суд застосовує положення ч. 11 ст. 615 КПК України, відповідно до яких показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, станом на момент розгляду даної справи дію воєнного стану не скасовано.

Відповідно до ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Аналізуючи вказані положення закону, суд дійшов висновку, що дане кримінальне провадження (стадія судового розгляду) здійснюється в умовах воєнного стану. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що допит підозрюваного ОСОБА_7 здійснювався під відеозапис за участі його захисника, а отже наведений доказ є належним та допустимим в розумінні ст. 85-90, 94-95 КПК України

Усі вищезазначені докази у сукупності та взаємозв`язку між собою, поза розумним сумнівом свідчать, що ОСОБА_7 , своїми умисними діями на боці РФ як держави-агресора в період з 28.06.2023 по 09.11.2023 брав активну участь у військовій агресії проти України, тим самим вчинив державну зраду в формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, та діяв на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України. А також, діючи умисно, добровільно вступив до збройного формування держави-агресора РФ та надавав такому збройному формуванню допомогу у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

V.Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідка, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.

VI. Призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на вище наведене, суд вважає за можливе застосовувати щодо обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України із конфіскацією майна й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого покарання, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винного.

Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_7 шляхом позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари і буде відповідати меті покарання, закріпленій ст. ст. 50, 65 КК України, а також забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів. Підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, відсутні.

VIІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. В даному кримінальному провадженні арешт на майно було накладено з метою зберігання речових доказів, а тому наразі його належить скасувати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 111 КК України 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-за ч. 7 ст. 111-1 КК України 14 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України строком на 15 років із конфіскацією майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України строком на 15 років з конфіскацією майна.

Строк відбування призначеного ОСОБА_7 покарання рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку приведення вироку суду до виконання.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України рахувати з моменту відбуття ОСОБА_7 основного покарання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва № 490/12257/23 від 08.01.2024 року, якою накладено арешт на майно, а саме: кітель зразка «цифровий» камуфляж російських військових, штани зразка «цифровий» камуфляж російських військових, тактична камуфляжна сумка з наявним у ній приладдям: два олівці коричневого та чорного кольору, циркуль в упаковці червоного кольору, компас чорного кольору скасувати.

Речові докази:

-кітель зразка «цифровий» камуфляж російських військових, штани зразка «цифровий» камуфляж російських військових, тактична камуфляжна сумка з наявним у ній приладдям: два олівці коричневого та чорного кольору, циркуль в упаковці червоного кольору, компас чорного кольору знищити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику та направити на адресу обвинуваченого.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3