Постановление суда № 139974963, 23.09.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про забезпечення позовної заяви

23 вересня 2026 рокуСправа № 495/8670/26 Номер провадження 2-з/495/65/2026

Суддя Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Ф.,

розглянувши заяву керівника Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И ЛА:

1. 22.09.2026 з позовною заявою звернувся керівник Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської до ОСОБА_1 , якою просить:

1. Припинити речове право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на тимчасову споруду, загальною площею 9,4 кв.м. шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 30791101 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790972751103.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0268, площею 0,0013 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу розташованих на ній тимчасової споруди, загальною площею 9,4 кв. м.

2. Разом з позовною заявою заяву керівник Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району подав заяву про забезпечення позову, якою просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накладання арешту на спірний об`єкт, який зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, загальною площею 9,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1790972751103, номер відомостей про речове право 30791101).

2. Заборонити фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта, загальною площею 9,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1790972751103, номер відомостей про речове право 30791101).

3. Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта, загальною площею 9,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1790972751103, номер відомостей про речове право 30791101).

3. Заява мотивована таким

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46060182 від 20.03.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 9,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 30791101, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790972751103).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на вищевказану нежитлову будівлю стали технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 07.03.2019 ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» та акт готовності об`єкта до експлуатації № 268, виданий 11.02.2010 Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Згідно із технічним паспортом від 07.03.2019, виданим ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД», за характеристикою вказаного громадського будинку, нерухоме майно є нежитловою будівлею, яка має залізобетонний фундамент, стіни з газобетону, покрівля, перекриття та підлога якої складаються із залізобетону. Площа основи становить 13,4 кв. м, висота становить 3,0 м.

Тобто, обов`язковою умовою для реєстрації права власності на спірний об`єкт, право на який реєструється вперше з відкриттям розділу у реєстрі, було наявність у правонабувача документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 17.07.2020 за №1015-05/1-3484, наданого на запит прокуратури, вбачається, що інформація в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, щодо реєстрації/видачі документів декларативного характеру на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Крім цього, відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 (чинного на момент видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №263 від 11.02.2010), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснювалось на підставі сертифіката відповідності, що видавався Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою, згідно з додатком 1. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву, згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об`єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл.

До заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об`єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об`єкт застрахований) за формою згідно з додатком 3. (п. 3 зазначеного Порядку).

Таким чином, станом на лютий 2010 року (на дату видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №268) прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту здійснювалось на підставі сертифікату відповідності, а не на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації, який є лише підставою для отримання сертифікату.

Окрім того, підставою для первинної реєстрації спірного об`єкту став технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 07.03.2019 ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД».

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 за №127, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/ замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Таким чином, технічний паспорт лише підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та не є правовстановлюючим документом.

Згідно листа КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 09.07.2020 за №854, вказане комунальне підприємство не проводило технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка під спірною нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:02:028:0268, площа земельної ділянки 0,0013 га, перебуває у власності територіальної громади селища міського типу Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Окрім того, Затоківською селищною радою прийнято рішення «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5110300000:02:028:0250, загальною площею 0,0067 га із цільовим призначенням 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» № 1363 від 24.12.2019. Даним рішенням надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0067 га.

На підставі, вищезазначеного рішення на замовлення Затоківської селищної ради ФОП ОСОБА_2 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічною документацією передбачено поділ земельної ділянки на три окремі земельні ділянки площею 0,0013 га, 0,0041 га та 0,0013 га з присвоєнням окремих кадастрових номерів.

Відповідно до вищезазначеної технічної документації, в результаті такого поділу утворено, земельну ділянку із кадастровим номером 5110300000:02:028:0268, загальною площею 0,0013 га, на якій розташований спірний тимчасова споруда, яка зареєстрована як нерухоме майно.

Окрім того , на дату оскаржуваної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не було речового права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею.

Згідно із технічним паспортом від 07.03.2019, виданим ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД», згідно характеристики вказаного громадського будинку, нерухоме майно є нежитловим приміщенням, який має залізобетонний фундамент, стіни з газобетону, покрівля, перекриття та підлога якої складаються із залізобетону. Площа основи становить 13,4 кв. м, висота становить 3,0 м.

В той же час, в провадженні СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12024162240001715 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Так, під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні 06.03.2026 старшим слідчим СВ Білгород-Дністровського РВП із залученням сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_3 проведено огляд місця події із фотофіксацією, а саме групи кіосків, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 час вказаної слідчої дії здійснювались заміри за допомогою вимірювальної рулетки із фіксацією у план-схемі, яка є невід`ємною частиною протоколу огляду.

Протоколом огляду місця події встановлено, що на Центральній алеї, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , розташовані тимчасові споруди.

В результаті проведеного огляду місця події, сертифікованим інженером- землевпорядником було складено технічний звіт зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0268.

Згідно вищезазначеного технічного звіту, а також враховуючи ілюстративну таблицю до протоколу огляду місця події (фотокартка 19), встановлено, що вздовж центральної алеї в бік моря, розташований кіоск з № №16, який за зовнішніми характеристиками являє собою тимчасову споруду без фундаменту, побудований з металевої конструкції каркасу та огороджувальних пластикових панелей по периметру кіоску. Дах складається з листів металопрофілю, які покладені на металеву конструкцію. Приміщення закрите ролетами коричневого кольору.

Також, сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3 до технічного звіту про виконання кадастрової зйомки земельної ділянки складено пояснювальну записку, відповідно до якої вказана тимчасова споруда розташована на земельній ділянці із кадастровими номерами 5110300000:02:028:0268.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказану вище тимчасову споруду зареєстровано за Відповідачем як на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 9,4 кв. м.

Окрім цього, з фототаблиці до вказаного протоколу огляду місця вбачається, що вказаний об`єкт не використовуються протягом тривалого часу. Ролети об`єкту зачинені, що свідчить про відсутність будь-якої діяльності всередині приміщень. Крім того, на об`єкті відсутні ознаки ведення господарської чи іншої діяльності.

Наведене свідчить про те, що первинне розміщення тимчасової споруди, загальною площею 9,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено ОСОБА_1 без будь-яких дозвільних документів та на земельній ділянці комунальної форми власності, яка не відводилась для здійснення такого розміщення.

При цьому спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Кароліно-Бугазької територіальної громади та ОСОБА_1 в установленому законом порядку в оренду чи на іншому праві користування не передавалася.

Рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про передачу зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 у власність чи користування не приймалося, договір оренди земельної ділянки з ним не укладався, а будь-які інші правові підстави для користування спірною земельною ділянкою у ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, ОСОБА_1 без законних правових підстав фактично заволодів та зайняв земельну ділянку комунальної власності, після чого без відповідних дозвільних документів розмістив на ній тимчасову споруду загальною площею 9,4 кв. м. Фактичне користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою здійснюється поза волею її власника та без виникнення у нього передбаченого законом права користування такою земельною ділянкою.

Водночас державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама собою державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Така позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 23.11.2023 у справі № 910/10496/22, від 01.10.2025 у справі № 826/12348/18, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.

Таким чином, державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на тимчасову споруду загальною площею 9,4 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , як на об`єкт нерухомого майна, проведена за відсутності належних правових підстав для виникнення у нього права власності на зазначений об`єкт. У зв`язку з цим наявні правові підстави для припинення зареєстрованого за ОСОБА_1 права власності шляхом скасування державної реєстрації права власності із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Окрім цього, незаконне зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, на якій без належних правових та дозвільних документів розміщено зазначену тимчасову споруду, а також вчинення інших реєстраційних дій, похідних від незаконної державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт, порушують права та законні інтереси власника земельної ділянки Кароліно-Бугазької територіальної громади в особі Кароліно-Бугазької сільської ради.

Вищевказані обставини свідчать про незаконну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

На підставі вищевикладеного позивач і звернувся з даною заявою до суду.

4. Процедура розгляду клопотання.

Суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи, що відповідає положенню ч.1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Як роз`яснив ВС у своїй Постанові від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20, провадження № 61-3480сво21, вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно з пред`явленням позову виключно після відкриття провадження у справі призведе до порушення процесуального строку розгляду такої заяви передбаченого частиною першою статті 153 ЦПК України, а крім того зволікання із вирішенням заяви про забезпечення позову може призвести до настання наслідків, запобігти яким і покликані заходи забезпечення позову.

Також вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно із пред`явленням позову, лише після відкриття провадження у справі, ставить осіб, які подали заяву у такий спосіб, в нерівне становище із особами, які подали заяви про забезпечення позову до подання позову або після відкриття провадження у справі, чиї заяви будуть розглянуті в строки передбачені частиною першою статті 153 ЦПК України.

Тому заяви про забезпечення позову подані одночасно із поданням позовної заяви, у разі відповідності їх змісту та форми вимогам, встановленим статтею 151 ЦПК України, та підсудності таких заяв суду, до якого вони подані згідно вимог частини першої статті 152 ЦПК України, мають бути розглянуті по суті у строк, передбачений частиною першою статті 153 ЦПК України.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що вирішення по суті заяви про забезпечення позову, поданої одночасно із позовною заявою, можливо лише після відкриття провадження у справі.

5. Застосовані норми права.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

П. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що наявність у відповідача зареєстрованого та належним чином посвідченого права приватної власності на спірну земельну ділянку, робить можливим її відчуження на користь третіх осіб.

Враховуючи викладене, можливо зробити висновок, що заява позивача відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої позивачем належним чином обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Верховним Судом України у Постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом заборони здійснення будівельних робіт, суд має враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі ж, наприклад, проведення будь-яких будівельних робіт, закінчення будівництва та введення об`єкту в експлуатацію призведе до унеможливлення виконання майбутнього рішення суду та подвоєння судових процесів, а саме звернення до суду ще з одним позовом в інтересах позивача у справі.

За таких обставин, суд вважає, що існують усі правові підстави для застосування заходу забезпечення позову у заявлений спосіб.

Вказана позиція узгоджується з Постановою ВС від 08 березня 2023 року, справа № 495/3632/19, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2026 року, справа № 910/12587/25.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

заяву керівника Білгород Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накладання арешту на спірний об`єкт, який зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, загальною площею 9,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1790972751103, номер відомостей про речове право 30791101).

2. Заборонити фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта, загальною площею 9,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1790972751103, номер відомостей про речове право 30791101).

3. Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта, загальною площею 9,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1790972751103, номер відомостей про речове право 30791101).

Копію ухвали для виконання направити до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Про виконання ухвали негайно повідомити суд.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду направити позивачу.

Копію ухвали суду після її виконання направити відповідачам.

Відповідачі вправі подати вмотивоване клопотання про скасування заходів забезпечення позову в порядку, визначеному статтею 158 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складений 23 вересня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Незалежності, 39, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0352855226;

Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307;

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ю.Ф. Волкова