Постановление суда № 139974721, 22.09.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

УХВАЛА

Справа № 684/492/26

Провадження № 2/684/452/2026

22 вересня 2026 року селище Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

за участю секретаря с/з Гонти Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» за допомогою електронної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 14195,00 грн.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача 17 вересня 2026 року направив до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю на момент подачі заяви предмета спору між сторонами на підставі ст. 255 ЦПК України та просив повернути з державного бюджету України сплачений судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте, при звернені до суду з позовом подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлена судом належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що подана заява про закриття провадження підлягає до задоволення, оскільки заява про закриття провадження у справі не суперечить чинному законодавству і не порушує будь-чиї права чи охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обгрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 638/3792/20, закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд встановив, що у даній цивільній справі предмет спору припинив існування, а між сторонами не залишилося неврегульованих питань щодо заявленої до стягнення заборгованості, про що повідомлено представником позивача у поданій заяві від 17 вересня 2026 року про закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню, а провадження у даній справі слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Вирішуючи клопотання представника позивача про повернення судового збору, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом із тим ч. 3 ст. 142 ЦПК України встановлено спеціальний порядок розподілу судових витрат у разі, якщо після пред`явлення позову відповідач задовольнив вимоги позивача. Так, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25, здійснюючи тлумачення аналогічної за змістом ч. 3 ст. 130 ГПК України, дійшов висновку, що поняття «відмова позивача від позову» та «позивач не підтримує своїх вимог» не є тотожними. Відмова від позову є активною процесуальною дією позивача, тоді як непідтримання вимог може проявлятися як у відмові від позову, так і в іншій процесуальній поведінці, зумовленій припиненням предмета спору.

У зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що положення ч. 3 ст. 130 ГПК України застосовуються не лише в разі відмови позивача від позову, а й у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо така відсутність виникла внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову. При цьому не має значення, ким ініційовано питання про закриття провадження - позивачем, відповідачем чи судом.

Верховний Суд також зазначив, що задоволення позовних вимог самим відповідачем після пред`явлення позову може свідчити про те, що відповідач погодився з пред`явленням позову до належного відповідача та фактично визнав заявлені вимоги. Це є підґрунтям для покладення на такого відповідача судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У постановах від 15.07.2026 у справі № 345/5838/25 та від 05.08.2026 у справі № 953/10140/25 Верховний Суд зазначив, що в разі добровільного задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову понесені позивачем судові витрати, у тому числі судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі. Покладення таких витрат повністю або частково на державний бюджет не відповідає спеціальному порядку їх розподілу, оскільки звернення позивача до суду було зумовлене поведінкою відповідача.

За подання до суду цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53808 від 14 серпня 2026 року.

Разом з тим, зазначаючи про наявність підстав для закриття провадження у справі, представник позивача не конкретизувала, за яких обставин предмет спору у цій справі припинив існування. Так, у заяві не вказано, чи таке припинення відбулося до чи після пред`явлення цього позову, чи мала місце сплата відповідачем суми заборгованості чи сторони урегулювали спірні питання іншим шляхом.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей та доказів, які давали б змогу встановити обставини про те, якщо предмет спору припинив своє існування саме унаслідок сплати заборгованості відповідачем після пред`явлення позову, то чи охоплювала сплачена відповідачем сума лише заборгованість за кредитним договором чи також компенсацію понесених позивачем судових витрат.

Такі обставини позбавляють суд можливості визначити порядок повернення сплаченого позивачем судового збору, зокрема чи такий судовий збір має бути повернуто з державного бюджету України чи має бути стягнуто з відповідача у порядку ч.3 ст.142 ЦПК України.

При цьому повернення судового збору з державного бюджету та стягнення судових витрат із відповідача є різними за правовою природою і джерелом компенсації процесуальними механізмами. Суд не вправі з власної ініціативи підміняти заявлене позивачем клопотання та вирішувати питання про стягнення з відповідача судового збору, оскільки ч. 3 ст. 142 ЦПК України прямо пов`язує таке стягнення з наявністю відповідної заяви позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника позивача про повернення судового збору з державного бюджету України слід відмовити.

Керуючись ст. 133, 142, 247, 255, 256, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні заяви представника позивача про повернення сплаченого судового збору відмовити.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуюча суддя Галиш І.Б.