Решение № 139974688, 22.09.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/926/2026

Справа № 679/816/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 вересня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О. М.,

секретар судового засідання Парай В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/2295/82/1295 від 05 вересня 2006 року у розмірі 12549,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 вересня 2006 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 010/2295/82/1295. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 3000,00 грн, строк кредиту 24 місяці з 05 вересня 2026 року (дата надання кредиту) по 04 вересня 2008 року (дата повного погашення кредиту). Банк надав позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк зазначений вище та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 0,10 %.

26 червня 2019 року було укладено договір № 114/2-9 відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/2295/82/1295.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/2295/82/1295.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 010/2295/82/1295.

Також, представник позивача вказує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 010/2295/82/1295 від 05 вересня 2006 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 12549,41 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 11970,18 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27,57 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; заборгованість за комісіями - 0.00 грн; інфляційні збитки 458,92 грн; нараховані 3% річних -92,74 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 12549,41 грн та понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи, а також відзиву суду не подала. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі

05 червня 2026 року ухвалою судді позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом установлено, що 05 вересня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір № 010/2295/82/1295, який останньою власноручно підписано.

Відповідно до умов кредитного договору: банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 3000,00 грн, строк кредиту 24 місяці з 05 вересня 2006 року (дата надання кредиту) по 04 вересня 2008 року (дата повного погашення кредиту). Банк надав позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк зазначений вище та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 0,10 %.

АППБ «Аваль» змінив назву на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

29 листопада 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 010/2295/82/1295 від 05 вересня 2006 року, яка останньою власноручно підписана, згідно якої розмір поточного кредитного ліміту на дату початку кредитування складає 7600,00 грн, строк кредиту 48 місяців з 29 листопада 2013 року (дата надання кредиту) по 29 листопада 2017 року (дата повного погашення кредиту), фіксована процентна ставка 36% річних.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» змінив назву на АТ «Райффайзен Банк».

У подальшому, 26 червня 2019 року було укладено договір № 114/2-9 відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/2295/82/1295.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 26 червня 2019 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26 червня 2019 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 010/2295/82/1295від 05 вересня 2006 року.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/2295/82/1295.

Додатками № № 2 та 4 до даного договору є акт прийому передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року та акт прийому передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року, згідно яких первісний кредитор ТОВ «Вердикт капітал» передав, а новий кредитор ТОВ «Коллект центр» прийняв права вимоги за якими відступаються за договором № 10-01/2023.

26 лютого 2023 року ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» склали акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, в ньому зазначивши, що ТОВ «Коллект центр» має перед ТОВ «Вердикт капітал» непогашені грошові зобов`язання, тому числі за договором № 10-01/2023.

04 лютого 2025 року ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали додаткову угоду № 10/6 до договору № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року, яким внесено зміни до реєстру боржників, виклавши його в новій редакції.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 10/6 від 04 лютого 2025 року внесено зміни до реєстру боржників у друкованому вигляді. За номером 43482 в реєстрі значиться боржник ОСОБА_1 , розмір її загальної заборгованості становить 13549,41 грн, з якої: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 12970,18 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27,57 грн; відповідальність за порушення грощового зобов`язання, згідно ст. 625 ЦК Украни 551,66 грн.

Таким чином, ТОВ «Вердикт капітал» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 010/2295/82/1295.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 010/2295/82/1295 від 05 вересня 2006 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 12549,41 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 11970,18 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27,57 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; заборгованість за комісіями - 0.00 грн; інфляційні збитки 458,92 грн; нараховані 3% річних - 92,74 грн. З нього ж убачається, що згідно деталей операцій, відповідач користувалася крикетними коштами.

Застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України (у редакції на момент відступлення права вимоги) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Слід зазначити, що згідно з вимогами статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.

Вищевказані договори факторингу, є дійсним та чинним, відомості про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку, відсутні.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо переходу до ТОВ «Коллект центр», як до нового кредитора, прав вимоги до відповідача за договором № 010/2295/82/1295 від 05 вересня 2006 року.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною першою статті 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Мотиви та висновки суду

Суд, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як встановлено вище, матеріали справи містять належні докази того, що АППБ «Аваль», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та дадаткової угоди до неї, погодивши розмір кредиту, порядок і строки здійснення платежів на його погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що договір № 010/2295/82/1295 від 05 вересня 2006 року в сумі 12549,41 грн та додаткова угода до нього від 29 листопада 2013 року відповідачем власноручно підписано та є укладеними.

Відповідач уклала договір та додаткову угоду добровільно, з власної волі, погодившись на їх умови та підтвердила, що вони є їй зрозумілими.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та додатковою угодою до нього, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, як нового кредитора, до якого перейшло відповідне право вимоги, що підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 010/2295/82/1295 від 05 вересня 2006 року в сумі 12549,41 грн, яка складається з заборгованості за: основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 11970,18 грн; нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27,57 грн; інфляційних збитків 458,92 грн; 3% річних - 92,74 грн..

Зазначений розмір заборгованості підтверджується умовами договору та додаткової угоди до нього і не викликає сумніву у суду.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Водночас, суд зауважує, що відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву та не спростувала розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитним зобов`язанням.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат до суду надано: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року; тарифи на послуги АО «Лігал Ассістанс»; заявку ТОВ «Коллект центр» про надання юридичної допомоги № 2144 від 01.04.2026; витяг з акта № 21 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року на суму 9000,00 грн.

За змістом частин першої шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи положення статей 137 та 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідні для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Докази понесених судових витрат на правничу допомогу подано стороною позивача у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем ТОВ «Коллект центр» послуг адвоката та понесення ним витрат на правову допомогу.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, проте у зменшеному до 4 000,00 грн розмірі, що є співмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором 010/2295/82/1295 від 05 вересня 2006 року у розмірі 12549 гривень 41 копійка та судові витрати в розмірі 6 662 гривні 40 копійок, а всього 19211 гривень 81 копійка.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Нетішинським міським судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44276926.

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя Гавриленко О.М.