Решение № 139974113, 18.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/7591/26

Провадження №: 2/336/5157/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

встановив:

У липні 2026 р. ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Запорізької міської ради, та просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 1995 року. Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0565 га, кадастровий номер 2310100000:07:058:0019 в АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказано, що його бабусі ОСОБА_2 за життя належав будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 543 кв.м., з господарчими та побутовими будівлями та спорудами (житловий будинок А, глиноб, цегла, житловою пл.- 38,5 кв.м., гаражи Ж,З, сараї Б,Г,Д, вбиральня Е, огорожи № 1, 2, трубопровід № 3, вимощення І) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого держнотаріусом П`ятої Запорізької держнотконтори 21.08.1984 р.,за реєстром № 1-5062, зареєстрованого в ЗМБТІ 17.10.1984 р., в реєстровій книзі № 142 за реєстровим № 20978. Також ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,0565 га, кадастровий номер 2310100000:07:058:0019, в АДРЕСА_1 , на підстави Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого на підставі рішення двадцять третьої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 21/110 від 15.09.2005 р.

10.05.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання від 10.05.2006 року посвідчений державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-599, відповідно до якого ОСОБА_2 як відчужувач передала у власність набувачу ОСОБА_1 належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 543 кв.м., з господарчими та побутовими будівлями та спорудами.

Також ОСОБА_2 складено заповіт посвідчений 10.05.2006 року державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-602, яким заповіла все належне майно онуку ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0565 га, кадастровий номер 2310100000:07:058:0019, в АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є її онук ОСОБА_1 ,інші спадкоємці відсутні.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної Н.О. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0565 га в АДРЕСА_1 та реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 .

Зареєструвавши право власності на будинок за позивачем, роз`ясненням нотаріуса від 13.05.2026 йому було повідомлено про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, та неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з посиланням на ст. 1269 ЦК України у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач вказує, що на день смерті ОСОБА_2 та відкриття спадщини постійно проживав із нею за однією адресою без реєстрації місця проживання, виконуючи обов`язки щодо повного утримання забезпечення харчування, одягом, доглядом, необхідною допомогою, які передбачені п. 4 Договору довічного утримання від 10.05.2006 року.

Вважає, що має право на спадкування на земельну ділянку площею 0,0565 га в АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

18.08.2026 від представника відповідача територіальної громади в особі Запорізької міської ради Лях Д.А. надійшла заява, в якому остання просила розглядати справу без участі представника відповідача, та ухвалити рішення з урахуванням поданих доказів на розсуд суду.

Ухвалою суду від 25.08.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились. Представником позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача Лях Д.А. не з`явилась, заявою від 18.08.2026 року повідомила позицію відповідача щодо розгляду справи та просила розглянути її без участі як представника відповідача територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Як передбачено ст.223 ч.1 ЦПК України ,неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови,що його належним чином повідомлено про дату,час і місце цього засідання,не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі викладеного,враховуючи зміст заяв представника позивача,представника відповідача про розгляд справи без їх участі суд розглянув справу за їх відсутності.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані суду докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00058145304, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 .

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П`ятої Запорізької держнотконтори 21.08.1984 р.,за реєстром № 1-5062, зареєстрованого в ЗМБТІ 17.10.1984 р., в реєстровій книзі № 142 за реєстровим № 20978 ОСОБА_2 належав будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 543 кв.м., з господарчими та побутовими будівлями та спорудами (житловий будинок А, глиноб, цегла, житловою пл.- 38,5 кв.м., гаражи Ж,З, сараї Б,Г,Д, вбиральня Е,огорожи № 1, 2, трубопровід № 3, вимощення І).

За адресою будинку, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого на підставі рішення двадцять третьої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 21/110 від 15.09.2005 р., ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,0565 га, кадастровий номер 2310100000:07:058:0019, в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На час смерті вона була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта та домової книги.

Позивач з 07.01.1989 року по 02.09.2008 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , а з 25.09.2008 за адресою АДРЕСА_1 .

10.05.2006 ОСОБА_2 складено заповіт посвідчений 10.05.2006 року державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-602, яким остання заповіла все належне майно ОСОБА_1 .

Також у цей же день ОСОБА_2 складено договір довічного утримання від 10.05.2006 посвідчений державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-599, відповідно до якого ОСОБА_2 як відчужувач передала у власність набувачу ОСОБА_1 належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 543 кв.м., з господарчими та побутовими будівлями та спорудами.

За вказаним договором довічного утримання ОСОБА_1 зобов`язався довічно повністю утримувати відчужувача забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом,необхідною допомогою та зберігаючи в її безкоштовному довічному користуванні повністю зазначений у договорі будинок (п. 4 Договору).

Договір довічного утримання від 10.05.2006 посвідчений державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-599,не розірваний аж до часу смерті спадкодавиці, що свідчить про належне його виконання усіма сторонами правочину.

На підставі договору довічного утримання за ОСОБА_1 10.05.2006 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та 25.05.2026 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кузьміною Н.О. знято заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1 .

Звернувшись до приватного нотаріуса ЗМНО Кузьміної Н.О. позивач 13.05.2026 отримав роз`яснення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з посиланням на ст. 1269 ЦК України в зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд висновує, що факт проживання позивача разом із померлою ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , доведений належними та допустимими доказами, а саме:договором довічного утримання та витягом з Державного реєстру правочинів, витягом про реєстрацію права власності, витягом з Державного реєстру речових прав, свідоцтвом про смерть, які є належними,допустимими ,у сукупності достатніми для відповідного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Законодавець розрізняє два види спадкування згідно ст.1217 ЦК України : за заповітом та за законом.

Спадкодавець ОСОБА_2 здійснила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, тому в даному випадку підлягають застосуванню норми права, що регулюють спадкування за заповітом .

За змістом ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України ).

Відповідно до наведених положень цивільного законодавства позивач є

спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_2 .

Склад спадщини утворюють всі права та обов`язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України ).

Право на спадкування здійснюється шляхом прийняття спадщини.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а відповідно до ст. 1269 ЦК є спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно разом із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України внормовано, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В свою чергу законодавець розрізняє два способи прийняття спадщини: автоматичне прийняття та прийняття спадщини на підставі заяви, поданої нотаріусу у строк, встановлений ст. 1270 ЦК України .

Автоматичне прийняття спадщини можливе за наявності кількох умов:по-перше, особа має закликатися до спадкування в порядку черговості за законом або у зв`язку зі складенням на її користь заповіту;по-друге, на час відкриття спадщини спадкоємець має проживати спільно зі спадкодавцем;по-третє, таке проживання повинно бути постійним, тобто носити тривалий характер, і, головне, не припинитися перед смертю спадкодавця.

Оскільки до спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори, ще однією умовою для прийняття спадщини на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України є неподання спадкоємцем заяви про відмову протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України .

Усі зазначені умови унормовано в частині 3 ст. 1268 ЦК України .

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Тобто це його право, а не обов`язок.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого(позасудового) порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або подали заяву про відмову від прийняття спадщини, немає, спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 не заводилась.

Таким чином, суд висновує, що позивачем доведено, що він автоматично прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав з нею на час відкриття спадщини. Тому належним способом захисту прав позивача є встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З приводу вимоги позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом не земельну ділянку площею 0,0565 га, кадастровий номер 2310100000:07:058:0019, в АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові № 369/8878/16-ц від 27.02.2019 року Верховний Суд зазначив, що при наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави зазначені нотаріусами, при цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса (лист чи постанова) про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня.

Як убачається з роз`яснення приватного нотаріуса Запорізького міського

нотаріального округу Кузьміної Н.О. щодо неможливості свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом повідомлено що спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилась, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину в зв`язку із пропуском строку на прийняття спадщини.

Зважаючи, що суд встановив, що позивач, як спадкоємець, прийняв спадщину у порядку, визначеному ч. 3 ст. 1268 ЦК України, після смерті ОСОБА_2 , фактично проживаючи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану спадщину, в позасудовий спосіб вирішити вказаний спір не можливо суд доходить висновку про задоволення вимог в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0565 га, кадастровий номер 2310100000:07:058:0019 в АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 16 , 1216-1218 , 1220-1223 , 1258 , 1261 , 1268 ЦК України , ст.ст. 4 , 13 , 76-82 , 89 , 263 , 265 , 352 , 354 , 355 ЦПК України , суд -

ухвалив:

Позов задовольнити .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0565 га, кадастровий номер 2310100000:07:058:0019 в АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу .

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915, місцезнаходження:69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 206.

Повний текст рішення суду складено 22.09.2026 року.

Суддя Ю.А. Галущенко