Решение № 139973671, 16.09.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

16.09.2026 Справа №: 518/1146/26 Провадження № 2/518/730/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

при секретарі Логвенюк О.М.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старомаяківської сільської ради Березівського району Одеської області (ЄДРПОУ 04379143) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Старомаяківської сільської ради Березівського району Одеської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/6 частки земельної ділянки розміром 4,778 га, кадастровий номер 5125480300:01:002:0033, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (нині Олександрівський старостинський округ Долинської сільської ради Подільського району Одеської області), яка належала заповідачу відповідно до рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27.01.2021 року.

Маючи намір оформити спадкові права як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 , позивач звернувся до нотаріуса, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено, оскільки ним пропущений шестимісячний термін для подачі заяви про прийняття спадщини. Оскільки, на думку позивача, строк для подачі заяви про прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин, він вимушений звернутись з позовом до суду.

Представник позивача адвокат Колос В.М. надав суду заяву в якій підтримав заявлені вимоги, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача Старомаяківської сільської ради Березівського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву в якій просить суд розглянути справу в його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя мав на праві приватної власності 1/6 частки земельної ділянки розміром 4,778 га, кадастровий номер 5125480300:01:002:0033, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (нині Олександрівський старостинський округ Долинської сільської ради Подільського району Одеської області), яка належала заповідачу відповідно до рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27.01.2021 року.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області Петровим Ю.М. 12.11.2021 року та зареєстрований у реєстрі за №326. За заповітом позивачу заповідано 1/6 частки земельної ділянки розміром 4,778 га, кадастровий номер 5125480300:01:002:0033, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (нині Олександрівський старостинський округ Долинської сільської ради Подільського району Одеської області).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.12.2025 року виданим повторно Ширяївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

З метою оформлення спадкових прав за заповітом, позивач звернувся до приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Одеської області Ланової Н.А., однак у оформленні спадкових прав за заповітом відмовлено, з підстави пропуску строку для прийняття спадщини, про що надано письмову відповідь №47/02-14 року від 06.03.2026 року, щодо необхідності звернення до суду.

Судом встановлено, що про складання ОСОБА_2 заповіту на користь ОСОБА_1 , позивачу відомо не було. Про наявність вказаного заповіту позивач дізнався вже поза межами строку, встановленого законом для прийняття спадщини.

Згідно інформаційної довідки з спадкового реєстру №84414577 інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 та щодо звернення інших спадкоємців з заявами про оформлення спадщини відсутня.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частини перша та третя статті 1223 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частина перша та друга статті 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших. Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23 (№ в ЄДРСР 120396086) розглядала питання щодо надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини у зв`язку з тим, що, як стверджує позивач, він не знав про складення спадкодавцем на його користь заповіту, і зробила такі висновки щодо тлумачення приписів частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України, які враховуються судом згідно з частиною четвертою статті 263 ЦК України.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (пункт 154 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду(пункти 57, 58 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (пункти 54, 55 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).

Водночас, суд зауважує, що позбавлення позивача права на успадкування майна після смерті ОСОБА_2 та ненадання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за наявності поважних причин його пропуску, та з огляду на свободу заповіту як фундаментального принципу спадкового права, буде вважатися невиправданим втручанням держави у право позивача мирно володіти майном, яке підлягає успадкуванню.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Проаналізувавши позовну заяву та надані позивачем докази на її підтвердження у поєднанні із застосованими нормами права, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що дає суду підстави для поновлення порушених/невизнаних прав позивача шляхом надання йому додаткового строку для прийняття спадщини протягом 6 місяців.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Вербове, Пологівського району, Запорізької області, встановивши його терміном шість місяців з дня набрання законної сили рішенням у даній справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. Тарасенко