Постановление суда № 139971504, 22.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/3244/26

2-с/465/160/26

У Х В А Л А

про скасування судового наказу

22.09.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 03.08.2026 року у справі № 465/3244/26, -

в с т а н о в и в:

03.08.2026 року Франківським районним судом м. Львова видано судовий наказ, згідно якого постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 10 910,22 грн., інфляційні нарахування в сумі 114,48 грн., 3 % річних в сумі 30,00 грн. та заборгованість за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 5 992,34 грн., інфляційні нарахування в сумі 365,61 грн., 3% річних в сумі 124,88 грн., а всього 17 537,53 грн. та 332 грн. 80 коп. судового збору.

18.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності правовідносин між ним та стягувачем, він не погоджується із розміром заборгованості, а також наголошує, що в період дії воєнного стану відсутні підстави для стягнення з нього вказаної стягувачем заборгованості у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Вивчивши матеріали заяви про скасування судового наказу, суддя вбачає наявність підстав для скасування такого наказу.

Так, за змістом ч.3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Перевіривши аргументи боржника, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суддя вважає, що доводи, викладені в заяві про видачу судового наказу, потребують додаткового дослідження, з матеріалів та обставин даної справи вбачається, що між сторонами наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, отже, судовий наказ про стягнення заборгованості підлягає скасуванню, що, в свою чергу, дасть можливість боржнику більш повно реалізувати свої права як відповідача в позовному провадженні.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на його користь суми сплаченого судового збору за подання заяви про скасування судового наказу у розмірі 166,40 грн. суд зазначає наступне.

Положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. Частина друга вказаної статті визначає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.

Крім того, норми ст.171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

Суддя зазначає, що, в разі скасування судового наказу, стягувач має право звернутись до суду з позовом про стягнення з боржника відповідних витрат, а тому, при скасуванні судового наказу розподіл судових витрат не здійснюється.

Також врахуванню підлягає й те, що оскільки ст.141 ЦПК України регулює питання розподілу судових витрат в позовному провадженні, а нормами розділу ІІ ЦПК України ("Наказне провадження") не передбачено стягнення із стягувача на користь боржника судового збору, сплаченого при поданні заяви про скасування судового наказу у разі її задоволення, то сплачений судовий збір не підлягає стягненню на користь боржника.

З огляду на викладене суддя приходить до висновку, що у стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити, тому що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає здійсненню лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, оскільки викладена у заяві вимога про стягнення судового збору за заявою про скасування судового наказу не ґрунтується на нормах процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні даної вимоги.

З наведених міркувань та керуючись ст.ст.127, 170-171 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Судовий наказ у справі № 465/3244/26, виданий 03.08.2026 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 10 910,22 грн., інфляційних нарахувань в сумі 114,48 грн., 3 % річних в сумі 30,00 грн. та заборгованості за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 5 992,34 грн., інфляційних нарахувань в сумі 365,61 грн., 3% річних в сумі 124,88 грн., а всього 17 537,53 грн. та 332 грн. 80 коп. судового збору - скасувати.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на його користь суми сплаченого судового збору за подання заяви про скасування судового наказу відмовити.

Роз`яснити заявнику (стягувачу) право на звернення з тією самою вимогою до суду в порядку позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Копію ухвали направити заявникові (стягувачу) та боржнику.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Величко О.В.