Решение № 139970100, 21.09.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/974/26

№ провадження 2/738/541/2026

Рішення

іменем України

21 вересня 2026 року місто Мена Чернігівської області

Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi судді Волошиної Н.В., за участю секретаря судового засідання Шугалій А.С., розглянувши цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача.

04 травня 2026 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позов мотивований тим, що 09 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 5449513 у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору, сума кредиту складає 5000,00 грн, строк кредиту 360 днів. 28 листопада 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладений Договір факторингу № 28-11/2025/Л, відповідно до якого до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшли права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідач порушив умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 34 950,00 грн. Позивач просить: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за договорами в розмірі 34950,00 грн; понесені судові витрати у сумі 2 662,40 грн; 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

3.Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що 09 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5449513 у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого, ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 5 000,00 грн на строк 360 днів, періодичність платежів кожні 20 днів, зі сплатою 0,95 % в день. Також 09 квітня 2025 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (арк. с. 38-50, 63, 74-75).

Відповідно до пункту 1.4. договору, комісія за надання кредиту становить 500,00 грн. Тип комісії (якщо передбачена договором) разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладення додаткового договору/угоди згідно пункту 1.2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно із пунктом 5.4.1 клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит та сплатити комісію (якщо передбачена договором) і проценти за користування кредитом, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Згідно із повідомленням №20251201-911 від 01 грудня 2025 року, ТОВ «Пейтек» повідомляє про успішність операцій згідно із договором з ТОВ «Лінеура Україна» № 03012024-1 від 03 січня 2024 року, зокрема й щодо операції 09 квітня 2025 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу: зарахування на карту, ЕПЗ 5168745166685195 (арк. с. 17).

18 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5449513 у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого, ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 2 000,00 грн, загальна сума кредиту складає 7000,00 грн, комісія за надання додаткової суми кредиту 200,00 грн, строк кредитування та періодичність плати платежів залишаються незмінними (арк.с. 76-78) Також 18 квітня 2025 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (арк. с. 79-80).

Згідно із повідомленням №20251201-913 від 01 грудня 2025 року, ТОВ «Пейтек» повідомляє про успішність операцій згідно із договором з ТОВ «Лінеура Україна» № 03012024-1 від 03 січня 2024 року, зокрема й щодо операції 18 квітня 2025 року на суму 2 000,00 грн, призначення платежу: зарахування на карту, ЕПЗ 5168745166685195 (арк. с. 17 зворотна сторона).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 5449513 від 09 квітня 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 28 листопада 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 26 571,00 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 371,00 грн заборгованість за процентами, 700,00 грн заборгованість за комісією, 3 500,00 грн пеня/штраф (арк. с. 22-25).

28 листопада 2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 28-11/25/Л, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Факторинг партнерс» права грошової вимоги до боржників (арк. с. 27-34).

31 березня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 28-11/25/Л від 28 листопада 2025 року (арк. с. 35-37)

Відповідно до реєстру боржників від 28 листопада 2025 року до договору факторингу № 28-11/25/Л від 28 листопада 2025 року, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальній сумі 26 571,00 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 371,00 грн заборгованість за процентами, 700,00 грн заборгованість за комісією, 3 500,00 грн пеня/штраф (арк. с. 54-57).

Згідно із розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Факторинг партнерс» за кредитним договором № 5449513 у розмірі 34 950,00 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за кредитом, 23 750,00 грн заборгованість за процентами, 700,00 грн заборгованість за комісією, 3 500,00 грн пеня/штраф (арк. с. 26).

4.Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив, що 09 квітня 2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір № 5449513 в електронній формі шляхом надсилання позикодавцем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув кредити та не сплатив відсотки за користування кредитом.

У договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.

Відповідач був вільним в укладанні зазначеного договору та був обізнаний із умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодився, підписавши електронним підписом кредитні документи. Своїми діями відповідач погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами.

Щодо вирішення позовної вимоги в частині стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у частині другій статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування позивачем пені в сумі 3 500,00 грн за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача на користь позивача 30 750,00 грн заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5449513 від 09 квітня 2025 року, яка складається з: 7 000,00 грн заборгованості за сумою кредиту, 23 750,00 грн заборгованості за процентами; у стягненні штрафних санкцій у сумі 3 500,00 грн - відмовити.

При вирішенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Порядок розподілу судових витрат визначений у статті 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у сумі 13 000,00 грн до матеріалів справи долучено: заявку на надання юридичної допомоги №1364 від 02 березня 2026 року; копію Договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс»; прийс-лист; витяг з акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу - 13000 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, так як матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику.

При цьому, складена адвокатом позовна заява здебільшого містить цитування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, є типовою та шаблонною.

Суд вважає, що рівень складності справи не вимагав такого обсягу правничої допомоги (проведення консультації, аналіз законодавства та судової практики) з витрачанням вказаного часу та визначеної вартості. В даному випадку позивач не довів, що визначений ним розмір правової допомоги повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката, який надає правову допомогу позивачу за одним договором у непоодиноких спорах з боржниками за кредитними договорами зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, беручи до уваги обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, принципи верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 13 000,00 грн є завищеним та неспівмірними зі складністю справи, яка стосується стягнення кредитної заборгованості, законодавство та судова практика щодо якої є усталеною, з обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим на це часом.

З урахуванням вищевикладених мотивів, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі і вважає, що цей розмір необхідно зменшити, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що забезпечить баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

З урахуванням положень частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2342,45 в порядку розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, та 5000,00 грн понесених судових витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 263 265 ЦПК Укpаїни, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 30 750,00 грн заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5449513 від 09 квітня 2025 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 2 342,45 грн у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місцезнаходження місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, 6 офіс 521., ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Н.В. Волошина