Решение № 139969848, 14.09.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/655/26

2/729/699/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Демченко Л.М.,

за участю секретаря Роєнко А.П.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції з викликом сторін в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання фінансового кредиту №35371-07/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 3400,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

12.12.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №12122023 від 12.12.2023 року. Згідно договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №35371-07/2023 від 26.07.2023 року.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на час звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 34 000,00 грн., яку відповідач в добровільному порядку не повертає. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, разом із судовими витратами.

08.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі.

У відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення ОСОБА_2 кредитного договору саме на умовах, зазначених позивачем. Зокрема, вказує на відсутність доказів проведення ідентифікації та верифікації відповідача, направлення йому одноразового ідентифікатора та його використання для підписання кредитного договору, а також інших технічних даних, які б давали можливість перевірити факт укладення електронного договору та незмінність його змісту. Зазначає, що паспорт споживчого кредиту має інформаційний характер та сам по собі не підтверджує укладення кредитного договору і погодження його умов.

Крім того, представник відповідача заперечує проти стягнення нарахованих процентів у розмірі 30 600,00 грн., зазначаючи, що їх розмір є непропорційним до суми отриманого кредиту, яка становить 3 400,00 грн. Також посилається на те, що відповідач є військовослужбовцем, на підтвердження чого до відзиву долучено військовий квиток серії НОМЕР_1 , довідку форми 5 від 24.06.2026 №03/1139 та витяг з наказу від 11.07.2024 №198.

Посилаючись на положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник відповідача вважає, що нараховані проценти за користування кредитом підлягають списанню у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби. У зв`язку з наведеним вважає, що стягнення заборгованості можливе лише в межах фактично наданих кредитних коштів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову та стягненні з відповідача судових витрат відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 26.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання фінансового кредиту №35371-07/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором (а.с.19-23).

Згідно п. 1.6. Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 з яким укладено договір №35371-07/2023 від 26.07.2023 року ідентифікований ТОВ «АВАНС КРЕДИТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: 0423 час відправки ідентифікатора позичальнику 26.07.2023 21:13:00, номер телефону на який відправлено ідентифікатор 380636283703 (а.с. 26 зв.ст.).

26.07.2023 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення на підставі договору № ФК-П-2022/01-01 від 12.01.2022 року з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» здійснила перерахування коштів в сумі 3 400,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_3 (а.с.27).

Згідно копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №35371-07/2023 від 26.07.2023 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» складає 34 000,00 грн. (а.с.30-32).

12.12.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали Договір факторингу №12122023 від 12.12.2023 року (а.с.33-38).

З інформації наданої на виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04.06.2026 року, АТ КБ «Приват Банк» надано інформацію, що платіжна картка № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та 26.07.2023 року на його рахунок зараховано 3 400,00 грн. (а.с.59).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснював погашення заборгованості за договором.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено позивачем, відповідач свої зобов`язання за кредитним зобов`язаннями належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 34 000,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 400,00 грн., заборгованість за відсотками 30 600,00 грн.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих за користування кредитом процентів, суд враховує таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходить військову службу, на підтвердження чого стороною відповідача надано військовий квиток серії НОМЕР_1 , довідку форми 5 від 24.06.2026 №03/1139 та витяг з наказу від 11.07.2024 №198.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Отже, встановлена наведеною нормою Закону гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом має імперативний характер та підлягає застосуванню за наявності передбачених законом підстав.

З огляду на надані стороною відповідача докази проходження ОСОБА_2 військової служби та враховуючи, що спірний кредитний договір не належить до передбачених частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» винятків, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих процентів за користування кредитом у сумі 30 600,00 грн.

При цьому застосування передбаченої законом соціальної гарантії не ставиться у залежність від повідомлення чи неповідомлення кредитора про наявність у позичальника відповідного статусу. Обов`язок кредитора, у тому числі нового кредитора, який набув право вимоги на підставі договору факторингу, дотримуватися встановлених законом обмежень щодо нарахування процентів виникає в силу закону.

Набуваючи право вимоги до боржника за договором факторингу, новий кредитор набуває таке право в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цього права, з урахуванням установлених законом обмежень. Тому необізнаність нового кредитора про проходження відповідачем військової служби сама по собі не може бути підставою для стягнення сум, нарахування яких заборонено законом.

Водночас зазначена пільга не звільняє відповідача від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту.

Доводи представника відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів суд відхиляє, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Зокрема, матеріали справи містять договір про надання фінансового кредиту №35371-07/2023 від 26.07.2023 року, довідку про ідентифікацію відповідача, відповідно до якої акцепт договору здійснено із застосуванням одноразового ідентифікатора, а також докази перерахування 26.07.2023 року кредитних коштів у сумі 3 400,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 .

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що платіжна картка № НОМЕР_4 емітована саме на ім`я ОСОБА_2 та 26.07.2023 року на його рахунок фактично зараховано 3 400,00 грн.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують як факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, так і факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 3 400,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у сумі 3 400,00 грн, однак обов`язку щодо їх повернення не виконав. Водночас вимога позивача про стягнення 30 600,00 грн процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає з огляду на встановлену частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантію щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №35371-07/2023 від 26.07.2023 року в розмірі 3 400,00 грн, що становить суму фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 30 600,00 грн процентів слід відмовити.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись, зокрема, на те, що детальний опис наданих послуг підписаний від імені АО «Апологет» як виконавця, а не безпосередньо адвокатом.

Суд не приймає зазначені доводи як підставу для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки правова (правнича) допомога позивачу надавалася на підставі договору №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет». На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано акт №40 від 10 квітня 2026 року, в якому визначено перелік наданих послуг та їх вартість у розмірі 8 000,00 грн, а також детальний опис наданих послуг та ордер на надання правничої допомоги.

Та обставина, що детальний опис наданих послуг підписаний від імені Адвокатського об`єднання «Апологет» як виконавця, сама по собі не спростовує факту надання позивачу професійної правничої допомоги та не є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат, оскільки стороною договору про надання правової (правничої) допомоги та виконавцем за ним є саме Адвокатське об`єднання «Апологет», а надання правничої допомоги у цій справі адвокатом підтверджується сукупністю наданих суду доказів.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування судового збору підлягає стягненню 266,24 грн та у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 800,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76- 81, 89, 95, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в сумі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в повернення судового збору 266 (двісті шістдесят шість) гривень 24 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Найменування сторін: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх, м.Львів, ЄДРПОУ 35234236); відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ).

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.М.Демченко