№ 139969115, 22.09.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/626/26

Провадження № 3/670/127/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

прокурора Делінди В.Ю.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли від управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 318 від 21.08.2026 ОСОБА_1 , будучи депутатом восьмого скликання Віньковецької селищної ради, являючись відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог підпунктів 2, 3 та 7 частини 1 стаття 46 Закону України «Про запобігання корупції» подав 27.03.2025 завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік на загальну суму 839190 грн 73 коп., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав та підтвердив обставини, викладені у протоколі. У вчиненому розкаюється. Зазначив, що наразі усе виправив та у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік вказав достовірні відомості. Просив застосувати стягнення у виді штрафу розмірі нижньої межі санкції ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурор обставини, викладені у протоколі про адміністративні правопорушення, підтвердив.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За частиною 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з ч. 4 ст. 172-6 КУпАП адміністративним правопорушенням є подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування .

Відповідно до абз. 1, 3 примітки до ст. 172-6 КУпАП (у редакції Законів № 1074-IX від 04 грудня 2020 року, № 1576-IX від 29 червня 2021 року, чинній станом на 31 березня 2025 року) суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідальність за цією статтею настає за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до підп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Відповідно до абз. 15 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (чинного на момент виникнення обов`язку подання декларації) передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» і «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Рішенням першої сесії восьмого скликання Віньковецької селищної ради № 2-1/2020 від 01.12.2020 «Про початок повноважень депутатів Віньковецької селищної ради VIII скликання» визнано повноваження депутата восьмого скликання Віньковецької селищної ради у багатомандатному виборчому окрузі № 2 ОСОБА_1 .

Згідно з абз. 1 п. 1, п. 2, 3, 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» в декларації зазначаються відомості про:

- прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць і рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його отримання), серію та номер паспорта громадянина України, суб`єкта декларування та членів його сім`ї, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб`єкта декларування та членів його сім`ї (у разі формування такого унікального номера), зареєстроване місце їх проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб`єкта декларування, у тому числі належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також належність до національних публічних діячів відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;

- об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та/або членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

- цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;

в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Примітка. Декларування цінного рухомого майна, зазначеного у цьому пункті (крім транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів), права на яке набуті до подання суб`єктом декларування першої декларації відповідно до вимог цього Закону, здійснюється з обов`язковим зазначенням інформації про набуття такого майна до початку періоду здійснення діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування або у такий період. При цьому зазначення даних щодо його вартості та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов`язковим.

- отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. Не підлягають декларуванню доходи у вигляді коштів, одержаних як відшкодування або покриття витрат на службове відрядження відповідно до пункту 3 частини другої статті 23 цього Закону.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (у редакції, чинній станом на 31.03.2025) встановлено прожитковий мінімум, для працездатних осіб з 1 січня 3028 грн 00 коп.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд з`ясовує всі обставини справи на підставі поданих доказів та здійснення їх дослідження за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який свою провину у вчиненні правопорушення визнав, врахувавши думку прокурора та вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення № 318 від 21 серпня 2026 року зафіксовано факт подання ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, яка була подана 27 березня 2025 року.

Висновком Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) від 12 червня 2026 року виявлено ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, згідно з яким у розділі 3 декларації «Об`єкти нерухомості» декларації:

- суб`єкт декларування не зазначив відомостей про громадський будинок з господарськими будівлями загальною площею 485,9 м?, що розташований за адресою АДРЕСА_3 , який з 26.05.2022 належить на праві власності члену сім`ї (дружині), що підтверджується відомостями ДРРП. Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 323000 грн 00 коп.;

- суб`єкт декларування не зазначив відомостей про земельні ділянки, що належали йому на праві оренди станом на 31.12.2024, відомості про які наведено у таблиці № 1, що підтверджуються відповідними договорами оренди та відомостями ДРРП. Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 266880 грн 73 коп. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 589880 грн 73 коп., чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону.

У розділі 6 «Транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування не зазначив відомостей про транспортні засоби, що належали йому на праві власності станом на 31.12.2024 та підтверджуються відомостями ЄДРТЗ, а саме:

- ЗАЗ-DAEWOO, 2005 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 18000 грн, дата набуття права - 12.01.2024;

- ГАЗ-САЗ (вантажний), 1989 р.в., VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю 12000 грн, дата набуття права - 04.10.2023;

- MERCEDES-BENZ 208, 1990 р.в., VIN-код: НОМЕР_3 , вартістю 40000 грн, дата набуття права - 16.02.2022. Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 70 000 гривень.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 6 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 70000 грн, чим не дотримав вимог п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону.

У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації суб`єкт декларування не зазначив відомостей про дохід, отриманий ним від ОСОБА_2 у розмірі 233310 грн від продажу транспортного засобу MERCEDES-BENZ 410D, VIN-код: НОМЕР_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.02.2024 та відомостями ЄДРТЗ. Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 233310 грн 00 коп.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 11 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 233310 грн 00 коп., чим не дотримав вимоги п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції»

За результатами повної перевірки декларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що суб`єкт декларування при поданні декларації вказав відомості, що не відповідають дійсності на загальну суму 893190,73 грн, чим не дотримав вимог п. 2, 3, 7 ч. 1 ст. 46 Закону.

З урахуванням розміру встановленого прожиткового мінімуму та розміру поданих недостовірних відомостей, відомості, що подані ОСОБА_1 у щорічній декларації за 2024 рік, відрізняються від достовірних на суму більшу від 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та не перевищують 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (893190,73:3028,00=294,98).

На цифровому носії інформації диску для лазерних систем зчитування формату «СD-R» містяться матеріали повної перевірки, які стали підставою для складання висновку Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) від 12 червня 2026 року (відомості з ДРРП, ЄДРТЗ, цивільно-правові договори тощо).

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» упродовж 30 днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

До спливу цього строку він не може бути притягнутий ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації. Отже, закінченим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, слід вважати з дня, наступного за днем, в який спливає 30 днів після останнього визначеного законом дня подання декларації.

З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, може бути вчинене тільки у формі прямого чи непрямого умислу. Крім того, вчинення цього діяння через необережність або через описку виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до п. 3, 4 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 08 листопада 2023 року № 252/23, суб`єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим порядком шляхом проставлення відповідної відмітки. Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб`єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації. Перед підписанням декларації суб`єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.

Отже, перед заповненням щорічної декларації за 2024 рік ОСОБА_1 ознайомився з Правилами заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про що проставив відповідну відмітку.

Крім цього, після заповнення всіх розділів указаної декларації він ознайомився із внесеними до неї відомостями та проставив відповідну позначку про підтвердження правильності даних.

Під час подання цієї декларації ОСОБА_1 підтвердив достовірність вказаних відомостей та, як свідчать відомості з матеріалів справи щодо послідовності дій ОСОБА_1 як користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у період з 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року, ОСОБА_1 27 березня 2025 року о 12 год. 08 хв. подав декларацію шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 5 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» у разі самостійного виявлення суб`єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб`єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб`єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.

Як свідчить обґрунтований висновок НАЗК від 12 червня 2026 року, підтвердивши достовірність зазначених у декларації відомостей, ОСОБА_1 правом подання у визначений законом строк (упродовж 30 днів після подання декларації) виправленої декларації не скористався. Листа із поясненнями причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у визначений законом строк, ОСОБА_1 до НАЗК також не направляв.

Умисел при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності дій.

Відтак умисел суб`єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», полягає у тому, що, будучи ознайомленими з вимогами цього Закону про обов`язки, обмеження та заборони, суб`єкти не виконують ці вимоги та порушують їх.

Завідомо недостовірні відомості слід розуміти як інформацію, що має неправдивий, хибний характер, який суб`єкт декларування усвідомлював або міг усвідомлювати на момент подання декларації (такої, що повністю або частково не відповідає дійсності).

Згідно з абз. 4 п. 2 р. І Порядку щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 31.08.2021 № 553/21, недостовірні відомості у декларації відомості, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення контролю щодо повноти заповнення декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуальних правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації.

Враховуючи зазначене вище, можна дійти висновку про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом декларування досить тривалий проміжок часу, в повній мірі ознайомлений з вимогами антикорупційного законодавства, мав можливість скористатися позначкою в декларації «член сім`ї не надав інформацію», але цим не скористався.

ОСОБА_1 всупереч ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у розділах 3, 6, 11 Декларації не зазначив повних достовірних відомостей, під час подання декларації підтвердив достовірність вказаних відомостей, не скористався правом подати виправлену Декларацію та правом направити листа з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей.

Крім того, перед підписанням декларації особистим кваліфікованим електронним підписом суб`єкт декларування здійснює підтвердження ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі.

Отже ОСОБА_1 був обізнаний щодо наслідків за подання недостовірних відомостей у декларації, проте вніс до декларації недостовірні відомості, та мав установлений законодавством 30-денний строк для внесення змін у вже подану декларацію, однак таким правом не скористався.

Крім того, ОСОБА_1 не заперечував, що фактично поданим ним дані у відповідних розділах не відповідали дійсності, проте поважних причин, які б перешкоджали поданню декларації з достовірними відомостями, за вище зазначеними фактами не встановлено.

Відтак, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, а саме: подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду, викладеними в узагальненні за результатами опрацювання звернення НАЗК про застосування положень ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП щодо визначення дня, з якого починається перебіг строку накладення адміністративного стягнення та з інших питань (вих. № 1089/0/2-21 від 09.04.2021), суд вказав, що КУпАП не визначає, що слід розуміти під днем виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією. Отже, днем виявлення правопорушення в даному випадку суд вважає день складення Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, а саме 12 червня 2026 року.

У даному випадку днем вчинення правопорушення, яке полягає у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, є 27.03.2025. Але закінченим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, слід вважати з дня, наступного за днем, в який спливає 30 днів після останнього визначеного законом дня подання виправленої декларації, що спливав для ОСОБА_1 26.04.2025.

Відтак строки накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення на день постановлення судового рішення у цій справі не закінчились.

Подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, та вина ОСОБА_1 у його вчиненні повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами та поясненнями учасників провадження.

Наявність ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, підтверджуються матеріалами справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його поясненнями та поясненнями прокурора, наданими у судовому засіданні.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, а саме: подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до конституційної засади, викладеної у ч. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Суд під час накладення стягнення керується ст. 23, 33, 34, 35 КУпАП, відповідно до яких передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до ст. 34 КУпАП суд визнає щире розкаяння винного.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 35 КУпАП судом не встановлено.

Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності, суд керується наведеними вище нормами та враховує обставини вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1 , який вину у вчиненому визнає, наявність пом`якшуючої обставини, відсутність обтяжуючих обставин, а тому вважає доцільним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок (1000х17 грн 00 коп.).

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обставин, що давали б підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, не встановлено.

Отже з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

З огляду на наведене вище, керуючись ст. 38, 172-6, 247, 283, 284 КУпАП, ст. 3, 45, 46 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 4, 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Віньковецький районний суд Хмельницької області.

Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Реквізити для сплати штрафу: номер рахунку (IBAN): UA558999980313050106000022753, код отримувача (ЄДРПОУ): 37971775, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій обл/Віньков.стг/21081100, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО ДКСУ): 899998.

Стягувач: Віньковецький районний суд Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул. Л. Українки, буд. 2, с-ще Віньківці, Хмельницького району Хмельницької області, ідентифікаційний код юридичної особи 02886960.

Боржник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Реквізити для зарахування судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи 26255795.

Боржник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО