Приговор № 139969023, 21.09.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/17370/25

н.п 1-кп/766/3094/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

потерпілого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 27.10.2025 року за № 12025230000001676 , за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Цілина, Цілинського району, Ростовської області, Російської Федерації, громадянина Російської Федерації (далі РФ), документований паспортом РФ серії НОМЕР_1 , виданим ВМ № 2 УВС м. Волгодонськ Ростовської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , стрільця роти оперативного призначення 143 полку оперативного призначення (в/ч НОМЕР_2 ) НОМЕР_3 окремої бригади оперативного призначення Південного округу військ національної гвардії РФ, рядового (більш точна посада та військове звання не встановлені), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України-

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

ОСОБА_6 , будучи достовірно обізнаним про те, що між РФ та Україною відбувається міжнародний збройний конфлікт, за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ, перебуваючи в окупованому місті Херсон, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, порушуючи ст. ст. 27, 32, 147 Конвенції та ст. 75 Додаткового протоколу І незаконно утримував цивільних осіб, а саме потерпілих ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в приміщенні захопленої будівлі ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області за адресою: вулиця Теплоенергетиків, 3, місто Херсон, застосовуючи до них жорстоке поводження, катування, з подальшою відмовою визнати таке позбавлення волі або повідомити про долю чи місце перебування таких осіб з метою залишення їх без законодавчого захисту протягом тривалого періоду часу.

Так, 26 квітня 2022 року приблизно о 13.00 год. шестеро невстановлених військовослужбовців РФ, озброєних вогнепальною автоматичною зброєю, перебуваючи біля площі Свободи у місті Херсон, порушуючи вимоги статті 147 Конвенції (нелегальне ув`язнення) із застосуванням фізичного насильства затримали ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (Російської Федерації).

Відразу після затримання потерпілого перевезено та ув`язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ № 1 за адресою: вулиця Теплонергетиків, 3, місто Херсон, в якому він утримувався до 07 травня 2022 року без прийняття рішення про ув`язнення та забезпечення права на захист.

02 травня 2022 року приблизно о 21.00 год. ОСОБА_6 за попередньою змовою з п`ятьма невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, перебуваючи на другому поверсі ІТТ № 1 біля камери № 9, в якій утримувався ОСОБА_7 , вивів його до коридору, де один із невстановлених військових РФ повалив потерпілого на підлогу. У цей момент інші невстановлені військові РФ зв`язали потерпілому руки за спиною гумовим джгутом та приєднали до пальців ніг та мочок вух сталеві защібки, від яких йшли електричні дроти.

Після цього вказані особи розпочали допит ОСОБА_7 з метою отримання інформації про учасників АТО, ТРО та їх місцеперебування. Не отримавши бажаних відповідей на поставлені запитання, один із невстановлених військових РФ, у присутності ОСОБА_6 , діючи спільно та з єдиним умислом, здійснив катування потерпілого електричним струмом, яке полягало в заподіянні фізичної шкоди його здоров`ю за допомогою передачі електричного струму через дроти до частин тіла потерпілого, а саме пальців ніг та мочок вух, шляхом нанесення щонайменше двадцяти ударів електричним струмом (точна кількість у ході досудового розслідування не встановлена).

По завершенню допиту та побиття, один із невстановлених військових РФ наказав ОСОБА_7 підвестись, після чого ОСОБА_6 зняв гумовий джгут з його рук та у зв`язку з тим, що потерпілий не повідомив військовим ЗС РФ запитуваної інформації, тримаючи в руці зв`язку металевих ключів від камер, наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в праве око, чим спричинив йому фізичний біль.

Надалі ОСОБА_6 повернув потерпілого ОСОБА_7 до камери для ув`язнених.

Своїми діями ОСОБА_6 та інші невстановлені військові РФ порушили вимоги ст.ст. 32, 147 Конвенції (заборона катування) та ст. 75(2)(a)(а.2) Додаткового протоколу І (заборона катування).

Лише 07 травня 2022 року (більш точний час не встановлено) невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ звільнено потерпілого ОСОБА_7 з місця нелегального ув`язнення, без надання йому будь-яких документів щодо підстав затримання та ув`язнення.

Також, 26 квітня 2022 року приблизно о 18.00 год. приблизно двадцятеро невстановлених військовослужбовців РФ, озброєних вогнепальною автоматичною зброєю, перебуваючи на блокпосту біля дорожнього мосту в напрямку мікрорайону Острів у місті Херсон, порушуючи вимоги статті 147 Конвенції (нелегальне ув`язнення) затримали ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (Російської Федерації).

Відразу після затримання потерпілого перевезено та ув`язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ № 1 за адресою: вулиця Теплонергетиків, 3, місто Херсон, в якому він утримувався до 10 травня 2022 року без прийняття рішення про ув`язнення та забезпечення права на захист.

Наступного дня після ув`язнення ОСОБА_5 , а саме 27 квітня 2022 року приблизно о 23.30 год., ОСОБА_6 за попередньою змовою з п`ятьма невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, перебуваючи на другому поверсі ІТТ № 1 біля камери № 9, в якій утримувався ОСОБА_5 , вивів його до коридору, де один із невстановлених військових РФ повалив потерпілого на підлогу, а інші невстановлені військові РФ пластиковою стяжкою зв`язали його руки за спиною та приєднали до пальців ніг та мочок вух сталеві защібки, від яких йшли електричні дроти.

Після цього вказані особи розпочали допит ОСОБА_5 з метою отримання інформації про учасників АТО, ТРО та їх місцеперебування. Не отримавши бажаних відповідей на поставлені запитання, один із невстановлених військових РФ, у присутності ОСОБА_6 , діючи спільно та з єдиним умислом, здійснив катування потерпілого електричним струмом, яке полягало в заподіянні фізичної шкоди його здоров`ю за допомогою передачі електричного струму через дроти до частин тіла потерпілого, а саме пальців ніг та мочок вух, шляхом нанесення щонайменше двадцяти ударів електричним струмом (точна кількість у ході досудового розслідування не встановлена).

Після завершення допиту та побиття, невстановлений військовослужбовець ЗС РФ повернув потерпілого ОСОБА_5 до камери для ув`язнених.

Надалі, 08 травня 2022 року приблизно о 12.00 год. ОСОБА_6 за попередньою змовою з невстановленим військовослужбовцем ЗС РФ, перебуваючи на другому поверсі ІТТ № 1 біля камери № 9, в якій утримувався ОСОБА_5 , вивів його до коридору, де звинувачуючи останнього у повідомленні своїй дружині інформації про місце свого утримання, застосував до потерпілого фізичне насильство шляхом нанесення почергово по одному удару кулаками рук по потилиці, шиї, правій нирці та спині ОСОБА_5 .

Після цього ОСОБА_6 , переслідуючи мету покарання ОСОБА_5 за ненадання відповідей на поставлені раніше запитання, віддав усний наказ присутньому у коридорі невстановленому військовослужбовцю ЗС РФ на подальше нелюдяне поводження з потерпілим. Виконуючи зазначений наказ, упродовж наступних двох днів, а саме 08-09.05.2022, потерпілого разом із іншими особами утримували у камері №9 в неналежних умовах, які не здатні були забезпечити їх здоров`я та добробут, тією мірою, що передбачає ув`язнення, а саме без їжі та води.

Своїми діями ОСОБА_6 та інші невстановлені військові РФ порушили вимоги ст.ст. 27, 147 Конвенції (заборона насильства та нелюдяне поводження) та ст. 75(2)(a)(а.3) Додаткового протоколу І (заборона тілесних покарань).

Лише 10 травня 2022 року (більш точний час не встановлено) невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ потерпілого ОСОБА_5 звільнено з місця нелегального ув`язнення, без надання йому будь-яких документів щодо підстав затримання та ув`язнення.

У період ув`язнення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 постійно утримували у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах, у переповнених камерах, непридатних для тривалого перебування людини, годували лише один раз на день, не надавали жодних засобів гігієни, у разі необхідності медична допомога не надавалась. Тобто потерпілі перебували в умовах, які загрожували їх життю та здоров`ю, але вони не мали можливості вільно залишити місце утримання, чим ОСОБА_6 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ порушили вимоги ст. 147 Конвенції (нелюдяне поводження).

Отже, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, вчинив дії, спрямовані на порушення законів та звичаїв війни, що полягали у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а саме: завданні фізичних страждань (побоїв і тілесних ушкоджень) незаконно утримуваним ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з метою отримання інформації, яка його цікавила, тобто у катуванні останніх, а також утриманні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у камері непристосованій до тривалого перебування осіб, в антисанітарних умовах, позбавленні їжі та води (нелюдяне поводження); вчиненні інших порушень законів та звичаїв війни, що виразилось у нелегальному ув`язненні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , котрі перебувають під захистом; а також у відданні наказу на жорстоке поводження з цивільним населенням, а саме на нелюдяне поводження стосовно утримуваного ОСОБА_5 , чим порушив ст. ст. 27, 32, 147 Конвенції (заборона насильства та катування, нелегальне ув`язнення, нелюдяне поводження) та ст. 75(2)(а)(a.2)(а.3) Додаткового протоколу І (заборона катування та тілесних покарань).

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст. 438 КК України, а саме: жорстоке поводження з цивільним населенням, в інших порушеннях законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також у віддані наказу на жорстоке поводження з цивільним населенням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (у редакції статті 438 КК України на час вчинення кримінального правопорушення).

Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Вказане кримінальне провадження здійснювалось за відсутності ОСОБА_6 зв`язку з її від органу досудового розслідування та суду.

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05.11.2025 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12025230000001676 від 27.10.2025 року.

Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_6 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації у газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, та додатково шляхом направлення відповідних повідомлень та викликів на мобільний номер телефона обвинуваченого через застосунок WhatsApp.

Згідно із ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.03.2026 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України, проведено відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Повідомлення, виклики та процесуальні документи відносно ОСОБА_6 здійснювались усіма можливими способами, зокрема шляхом оприлюднення їх у газеті "Урядовий кур`єр", офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та Херсонського міського суду Херсонської області, а процесуальні документи вручались захиснику, що відповідає встановленим вимогам кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_6 , належним чином повідомленим, про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим та призначити покарання за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України у виді 12 років позбавлення волі. Запобіжний захід залишити без змін. Строк відбування покарання рахувати з часу, коли він буде фактично затриманий.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 : адвокат ОСОБА_4 вважав недоведеною винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, оскільки на його думку, стороною обвинувачення не було доведено, без розумного сумніву, вину обвинуваченого у пред`явленому йому обвинуваченню. Вважає, що сукупність наданих та досліджених в судовому засіданні доказів не підтверджують вину обвинуваченого у вчиненому діянні. Потерпілий ОСОБА_7 вказував, що обвинувачений ОСОБА_6 його один раз вдарив ключами по обличчю. Тортури щодо потерпілого застосовували інші особи, ОСОБА_6 лише виводив з камери утриманих. Просив винести виправдувальний вирок.

Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, а саме:

- протоколом огляду від 17.11.2022 приміщення ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області з фототаблицями та відеозаписом, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, зафіксовано обстановку та сліди вчинення кримінальних правопорушень. Зокрема, встановлено наявність приміщень, які використовувалися для катування, проведення допитів та утримання цивільних осіб, виявлено та вилучено 119 об`єктів, серед яких засоби для катування і заподіяння тілесних ушкоджень, а також службову документацію, що підтверджує факт захоплення та перебування військовослужбовців Російської Федерації в приміщенні ІТТ № 1;

- протоколом впізнання за фотознімками від 15.05.2025 року, під час якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 02.05.2022 вивела його з камери до коридору, де його катували військовослужбовці Російської Федерації, а після завершення допиту нанесла йому удар у праве око;

- протоколом впізнання за фотознімками від 14.05.2025, під час якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 27.04.2022 вивела його з камери до коридору, де його катували із застосуванням електричного струму, а також як особу, яка 08.05.2022 застосувала до нього фізичне насильство та віддала наказ про позбавлення його їжі та води;

- висновком портретної експертизи Київського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/111-25/45791-ФП від 22.08.2025, відповідно до якого на наданих для дослідження фотозображеннях, у тому числі з особистих документів та соціальних мереж, зображена одна й та сама особа;

- копією висновком електротехнічної експертизи від 22.06.2023 року № СЕ -19-23/3319-ЕТ, відповідно до якої наданий на дослідження пристрій являє собою польовий військовий телефонний апарат типу «ТА-57», індикатор змінної напруги (генератор електричного струму) ТА 57 зав. № 273 може виробляти змінну напругу до 34 Вольт, що достатньо для здійснення проходження визивного сигналу до абонента за допомогою польового кабелю типу П 274, але має значний знос, який свідчить, що сам індуктор телефонного апарата інтесивно використовувався не за призначенням, а для інших цілей, які потребували вироблення напруги значної величини;

- протоколом огляду сторінки соціальної мережі «Вконтакте» від 06.05.2025, яка знаходиться на інтернет сторінці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована на імя « ОСОБА_8 »., на яких було виявлено його особисті дані ОСОБА_6 , з фотокартками, в тому числі його фотокартки у військовій формі рф;

- протоколом огляду сторінки соціальної мережі «Вконтакте» від 06.05.2025, яка знаходиться на інтернет сторінці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована на імя « ОСОБА_9 »., на яких було виявлено його особисті дані ОСОБА_6 , з фотокартками, в тому числі його фотокартки у військовій формі рф;

- протоколом огляду сторінки соціальної мережі «Instagram» від 07.05.2025, зареєстрована на імя « ОСОБА_8 »., на яких було виявлено його особисті дані ОСОБА_6 , з фотокартками, в тому числі його фотокартки у військовій формі рф;

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який повідомив, що в період з 26.04.2022 по 10.05.2022 під час окупації м. Херсона перебував у полоні військовослужбовців Російської Федерації та безпідставно утримувався у будівлі ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області. Він утримувався в камері № 9 разом з потерпілим ОСОБА_7 .

Потерпілий ОСОБА_5 засвідчив, що став безпосереднім очевидцем протиправних дій з боку ОСОБА_6 . Зокрема, він бачив, як ОСОБА_6 , повертаючи потерпілого ОСОБА_7 до камери після чергового допиту, наніс останньому удар в область обличчя ключами, які тримав у руці. Того ж дня ОСОБА_6 застосував аналогічне фізичне насильство і до самого ОСОБА_5 , нанісши йому удар ключами в ділянку обличчя.

27.04.2022 ОСОБА_6 вивів його з камери до коридору, де перебували п`ятеро військовослужбовців Російської Федерації, які піддали його катуванню із застосуванням електричного струму. При цьому ОСОБА_6 був безпосередньо присутній під час катування та ставив потерпілому запитання в ході допиту.

Крім того, потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що перед звільненням ОСОБА_7 з ІТТ, він передав через останнього записку для своєї дружини. Після отримання вказаного повідомлення дружина ОСОБА_5 прибула до будівлі ІТТ з метою з`ясування місця перебування та обставин утримання свого чоловіка. Вказаний факт викликав різке незадоволення та обурення з боку обвинуваченого ОСОБА_6 .

На цьому ґрунті, приблизно 08.05.2022, перебуваючи поблизу камери, обвинувачений ОСОБА_6 застосував до потерпілого ОСОБА_5 фізичне насильство, умисно завдавши йому численних ударів руками та ногами по тулубу. Одночасно з цим ОСОБА_6 надав безпосередній наказ підлеглим йому особам перекрити водопостачання до камери, де утримувався потерпілий, та повністю припинити видачу їжі утримуваним особам. На виконання вказаного протиправного наказу ОСОБА_6 подачу води до камери було припинено, а ОСОБА_5 разом з іншими особами впродовж 23 днів взагалі позбавили продуктів харчування.

Потерпілий також зазначив, що умови утримання в ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області були нестерпними. Зокрема, у камері одночасно перебувало 4 особи, а харчування надавалося лише один раз на добу зранку. Питна вода особам, які перебували під вартою, взагалі не видавалася, через що вони були змушені вживати технічну воду безпосередньо з-під крану в камері. Санітарний вузол (туалет) знаходився безпосередньо в приміщенні камери, у зв`язку з чим після перекриття водопостачання за наказом обвинуваченого ОСОБА_6 в камері утворилися суцільні антисанітарні умови;

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який показав, що під час тимчасової окупації м. Херсона, в період з 26.04.2022 по 07.05.2022, він перебував у полоні військовослужбовців Російської Федерації та незаконно утримувався у будівлі ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області за адресою: м.Херсон, вул. Теплоенергетиків 3

Потерпілий зазначив, що був затриманий російськими військовослужбовцями 26.04.2022 безпосередньо на вулиці в м. Херсоні, після чого його доставили до будівлі ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області, де він утримувався до 07.05.2022. При собі він мав підроблене посвідчення особи, яке використовував з метою приховування свого статусу колишнього військовослужбовця задля уникнення ідентифікації представниками окупаційних військ.

За свідченнями ОСОБА_7 , під час перебування в ІТТ його піддавали допитам та катуванням кожного дня. З камери його особисто виводив обвинувачений ОСОБА_6 , який був єдиним серед службових осіб установи, хто перебував із відкритим обличчям і якого надалі потерпілий впевнено впізнав за фотокартками.

02.05.2022 року ОСОБА_6 вивів його з камери до коридору установи, де перебували п`ятеро військовослужбовців РФ, один з них повалив на підлоги, а після вони піддали його допиту та катуванню із застосуванням електричного струму. При катуванні був присутній ОСОБА_6 . Ударів струмом було багато, приблизно 20-30. Після завершення вказаного допиту ОСОБА_6 , повертаючи його до камери, наніс йому один удар кулаком, у якому тримав ключі, в ділянку правого ока.

Також потерпілий зазначив, що він перебував в камері з 3-мя іншими затриманими, умови утримання були нестерпні, харчування було лише зранку, і то не кожного разу;

ІV.Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Вирішуючи питання щодо винуватості ОСОБА_6 врахуванню з метою подальшої оцінки протиправності дій останнього підлягають наступні норми міжнародного права.

Відповідно до статті 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Таким чином, із 19.02.2014 до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією РФ проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).

Згідно статті 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, учасниками якої є, зокрема Україна та Російська Федерація (далі за текстом Конвенція), особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до положень статті 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.

Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

У силу положень статті 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.

Відповідно до статті 32 Конвенції забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Згідно зі статтею 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Крім того, статтею 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року (далі за текстом Додатковий протокол І) встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Женевськими Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.

Поряд з цим, згідно частини 2 статті 75 Додаткового протоколу І заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:

а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема:

a.1) вбивство;

a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;

a.3) тілесні покарання;

b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі.

Крім того, відповідно до ст. 8(2)(а)(іі), (ііі), (vii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду катування або нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти, умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров`ю, а також незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі, є воєнними злочинами.

Враховуючи викладені норми міжнародного права, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 дійсно було допущено порушення останніх.

Оцінюючи ж правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 органом досудового розслідування, суд зауважує, що зайвим є посилання при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 438 КК України на ч. 2 ст. 28 КК України при кваліфікації протиправних дій ОСОБА_6 за попередньою змовою з іншими особами, враховуючи таке.

Як зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 21.10.2025 справа № 459/176/23 покликатися у формулі кваліфікації на форму співучасті, а саме на ст. 28 КК не потрібно і про це вже зазначалося у постанові від 10.12.2024 у справі справа № 163/2670/21.

Суд вже наголошував, що у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім інкримінованої особі статті Особливої частини кримінального закону, статті Загальної частини кримінального закону лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення (готування або замах) або ж для вказівки на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник). Вказівка у формулі кримінально-правової кваліфікації на інші статті Загальної частини кримінального закону (у тому числі на форму співучасті) є зайвою.

У цьому провадженні (№ 459/176/23) засудженим інкриміновано вчинення злочину у складі організованої групи і такі дії у формулі кваліфікації відображені, в тому числі, з посиланням на ч. 3 ст. 28 КК. Однак, як вказано у попередньому абзаці, на форму співучасті у формулі кваліфікації покликатися не потрібно. Натомість якщо сторона обвинувачення вважає, що відповідне кримінально-каране діяння вчинене у співучасті, то вона може це врахувати, інкримінувавши особі кваліфікуючу ознаку, що стосується форми співучасті, якщо вона передбачена у статті Особливої частини кримінального закону.

У такому разі якщо кваліфікуюча ознака за відповідною формою співучасті не передбачена законодавцем, слід покликатися на найбільш наближену форму співучасті. Тобто якщо сторона обвинувачення вважає, що кримінальне правопорушення вчинено організованою групою осіб, однак серед кваліфікуючих ознак законодавцем передбачено менш згуртовану форму співучасті - «за попередньою змовою групо осіб», то саме вона й інкримінується особі.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідне посилання при кваліфікації дій ОСОБА_6 є зайвим, тоді як відповідна ознака (вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) вірно зазначена у формулюванні обвинувачення та обгрунтовано інкримінована як обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, що є достатнім і таким, що в повній мірі характеризує та відображає дії обвинуваченого.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст. ст. 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25, заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілого та свідка, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.

Призначення покарання.

При призначенні певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкціях ч.1 ст. 438 КК України Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого та спричинені наслідки.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він є раніше не судимою особою; відомості про наявність утриманців відсутні; дані про його перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра відсутні, перебуває у розшуку за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст.67 КК України, суд визнає: вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

При призначенні покарання, суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України, згідно якої - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.

Тож, враховуючи наведене, зважаючи на те, що ОСОБА_6 переховується від суду, з урахуванням тяжкості і обставин вчиненого кримінального правопорушення, їх невідворотних наслідків, відсутності обставин, що пом`якшують, та наявності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого: вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, з урахуванням особи обвинуваченого, який є раніше не судимою особою, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченого покарання в межах санкцій ч.1 ст. 438 КК України лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у повному обсязі.

Речові докази суду не представлені.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (двонадцять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, застосований ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.11.2025 року засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 5348,40 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченоuj та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя ОСОБА_1