Решение № 139967355, 22.09.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1350/26

Номер провадження 2/722/959/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Припхан І.І.,

секретаря Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся Сокирянського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 125811,57 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14.07.2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №98704263000, за умовами якого відповідачці було надано кредит у розмірі 113514,37 грн на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку, до якого випущено платіжну картку. Відповідач, укладаючи зазначений Договір, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами Договору та Правилами надання кредиту. Відповідач зобов`язався виконувати свої обов`язки у строки, порядку та на умовах, визначених Договором і Правилами, з якими був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення Договору. На виконання умов Договору Банк у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання, а саме надав Відповідачу кредитні кошти у сумі та на умовах, передбачених Договором. Кредитні кошти були надані Відповідачу у встановлені Договором строки, чим Банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання.

19.06.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №244, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98704263000 від 14.07.2022 року.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань, заборгованість відповідачки перед позивачем становить 125811,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 108784,37 грн; заборгованість за комісією 17027,20 грн.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 125811,57 грн, а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень.

08.09.2026 року представником відповідача адвокатом Пилипенко Д.А. подано відзив на позовну заяву за змістом якого просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що позовна заява не містить документального обґрунтованого розрахунку заборгованості. Із наданого Позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити розмір кредитного ліміту, розмір знятих Відповідачем з кредитної карти грошових коштів та чи відповідає розмір процентів за користування кредитними коштами розміру ставки у заяві про приєднання до умов та правил надання послуг у банку. Позовну заяву подано до суду 10.07.2026 року, тобто за чотири дні до настання кінцевого строку виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі. Позивач при цьому просить стягнути всю суму заборгованості одноразово, а не лише прострочені періодичні платежі, відтак Позивачем не доведено виникнення права на стягнення заборгованості у повному обсязі до спливу погодженого сторонами строку кредитування. Також до матеріалів справи не додано жодного доказу фактичного направлення та/або вручення Відповідачу повідомлення про заміну кредитора.

14.09.2026 представником позивача подано відповідь на відзив у якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки надані Позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт надання кредитних коштів Позичальнику, що свідчить про належне виконання Банком своїх зобов`язань за кредитним договором та спростовує доводи Відповідача про неукладеність договору у зв`язку з нібито відсутністю передачі грошових коштів. Встановлення договором кінцевої дати повернення кредиту - 14.07.2026 року -саме по собі не означає, що до настання цієї дати у кредитодавця взагалі відсутнє право на звернення до суду. У разі порушення Позичальником строків виконання окремих передбачених договором платежів право вимоги щодо таких прострочених зобов`язань виникає з моменту їх невиконання у встановлений договором строк. Доводи Відповідача про те, що право вимоги Позивача не настало виключно у зв`язку з ненастанням кінцевої дати кредитування, є безпідставними, оскільки не враховують факту порушення Позичальником своїх поточних зобов`язань за кредитним договором та виникнення простроченої заборгованості за такими платежами. Факт письмового неповідомлення боржника ОСОБА_1 не звільняє її від зобов`язань, які настали за фактом укладення кредитного договору № 98704263000 від 14.07.2022 року.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не з`явився, однак через систему «Електронний суд» направив до суду заяву про розгляд справи без участі, в якій просив справу розглянути без участі представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та її представник адвокат Пилипенко Д.А. у судове засідання не з`явились, однак скористались правом подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 14.07.2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту надання споживчого кредиту № 98704263000, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Сума кредиту за Договором становить 113514,37 (Сто тринадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять грн. 37 коп.) гривень. Кредит надається Позичальнику без застави. (п.3.1. Договору).

Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання Договору. (п.3.2 Договору).

Кредит надається Позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 113514,37 (Сто тринадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять грн. 37 коп.) гривень на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 , відкритий у Банку, до якого випущено платіжну картку. Умови відкриття поточного рахунку, до якого випускається платіжна картка, та випуску платіжної картки обумовлюється в окремому договорі, що укладається між Банком та Позичальником. (п.3.3 Договору).

Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 14.07.2026 року. (п.3.5 Договору).

Розмір ануїтетного платежу становить 2365 гривень з моменту кладення Договору до 14.09.2022 року. З 15.09.2022 року розмір ануїтетного становить 4068 гривень. Розмір першого ануїтетного платежу може відрізнятись від y наступних платежів, розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру попередніх.(п.3.6 Договору).

Ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 14 числа (включно) кожного місяця. (п.3.7 Договору).

Процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0.00001 % річних. (п.3.8 Договору).

За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. (п.3.9 Договору).

Згідно з п. 3.11 договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Підписанням цього Договору Позичальник, серед іншого, засвідчує, що: - він особисто ознайомлений з Правилами та Тарифами, які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits. він отримав від Банку інформацію про умови кредитування згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону „Про споживче кредитування" та інформацію, передбачену у ст. 12 Закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг". - він надає Банку згоду та право збирати, використовувати, зберігати, обробляти, поширювати і отримувати інформацію, у тому числі банківську таємницю та персональні дані Позичальника, в обсязі, встановленому Правилами та відповідно до вимог законодавства, в тому числі, але не обмежуючись: у відповідь на запит, сформований та наданий Позичальником Банку за допомогою засобів дистанційного банківського обслуговування у спосіб та в обсязі, визначені Позичальником в порядку, встановленому Правилами. - він ознайомлений і погоджується з умовами усіх додатків до Договору; що ним отримано примірник цього Договору; він надає згоду Банку, операторам мобільного зв`язку, ЄМА та учасникам ринку фінансових послуг, що уклали договір з ЄМА здійснювати обробку персональних даних відповідно до умов, визначених Правилами. (п.6.1. Договору).

Додаток №1 до договору містить вид, розмір та порядок сплати та умови нарахування комісії, а саме: місячна комісія за управління кредитом нараховується у розмірі 1,5 % від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу); комісія за управління кредитом при здійснення плати за ініціативою позичальника розраховується як різниця між сумою фактичного сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн (дана комісія утримується банком у випадку переплати позичальником останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів); комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу - 500,00 грн, яка сплачується при прострочені чергових платежів. Комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів.

Також вказаний додаток містить узгоджений графік платежів, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором із змісту якого слідує, що чиста сума кредиту 113514,37 грн, комісія за управління кредитом 78325,10 грн, реальна річна процентна ставка 31,83 %, загальна вартість кредиту 191839,49 грн.

Договір підписано ОСОБА_1 підписано за допомогою електронного підпису, цифрове значення коду підтвердження ОТР «60857».

Як слідує з виписки за кредитним договором з 14.07.2022 року по 19.06.2023 року відповідачка кошти отримала та частково здійснювала платежі на погашення заборгованості.

Представник відповідача у відзиві вказує, що позовна заява не містить документального обґрунтованого розрахунку заборгованості.

Так, згідно виписки за кредитним договором з 14.07.2022 року по 19.06.2023 року вбачається, що 14.07.2022 року відповідачу наданий кредит у розмірі 113514,37 грн. При цьому відповідачкою за допомогою використання електронного підпису (ОТР коду) 14.07.2022; 15:45:45 було підписано договір про надання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту, які містять усі істотні умови договору.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.06.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №244, відповідно до якого за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами у паперовому вигляді (п. 2.2 договору).

Сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги, складає 12,6% (дванадцять цілих та шість десятих відсотка) від Суми Прав Вимог, визначеної в Реєстрі Боржників. Для розрахунку Суми фінансування Заборгованість за Правом Вимоги, що виражена в іноземній валюті, перераховуються за офіційним курсом НБУ гривні щодо іноземних валют на дату підписання даного Договору. Сума фінансування становить 4 091 891,56 грн. (п. 3.1 договору).

Право власності на Права Вимоги вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених Прав Вимог у Фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі Права Вимоги (Додаток №2 до цього Договору), але не раніше сплати Фактором Суми фінансування у порядку, визначеному Договором (п. 4.1 договору).

19.06.2023 року між сторонами підписано акт приймання-передачі права вимоги.

Відповідно до платіжної інструкції №71726 від 19.06.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачено АТ «Укрсиббанк» 4091891,56 грн за договором факторингу №244 від 19.06.2023 року.

Відповідно до витягу із реєстру боржників до договору факторингу №244 від 19.06.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право за кредитним договором №98704263000 від 14.07.2022 року в розмірі 125 811,57 грн, з яких: 108 784,37 грн заборгованість за основним боргом, 17 027,20 грн заборгованість за комісіями.

Договір факторингу є правомірними, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи містять досудову вимогу, в якій повідомляється позичальник про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості. Відомостей про її отримання відповідачкою матеріали справи не містять.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що до матеріалів справи не додано жодного доказу фактичного направлення та/або вручення Відповідачу повідомлення про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року в справі № 2-2035/11 також виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже позивач є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Позивач, звертаючись до суду, вказує на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, та просить стягнути заборгованість в сумі 125811,57 грн, з яких: 108784,37 грн заборгованість за основним боргом, 17027,20 грн заборгованість за комісіями.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 17027,20 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палат Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 зазначила, що 16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023-XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону № 1023-XII викладено у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.

Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 Верховний Суд зазначив: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В даній справі, умовами кредитного договору визначено: місячна комісія за управління кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) починаючи з 15.09.2022 року; комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника комісія розраховується, як різниця між сумою фактичного сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн; комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу 500,00 грн; комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів.

Водночас, матеріали справи не містять обґрунтування за які конкретні дії з відповідача буде отримана комісія та не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена комісія за управління та обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними.

Крім того слід звернути увагу, що в розрахунку заборгованості зазначено лише загальний розмір заборгованості за комісією у розмірі 17027,20 грн, без зазначення її складових, тобто за які саме послуги банку нарахована комісія.

Водночас, суд зазначає, що обґрунтований розрахунок має відображати весь алгоритм обчислення: базову суму комісії, періоди нарахування, застосовані ставки, а також проміжні результати математичних дій.

Обґрунтованим розрахунком заборгованості по комісії у розумінні п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у спорах даної категорії може вважатися лише такий письмовий документ, який розкриває порядок нарахування комісії та за які конкретно послуги нарахована комісія. У наданих суду розрахунках в графі нарахування комісії не розкрито математичний алгоритм, за яким ці суми були отримані.

Відсутність такого розрахунку позбавляє суд можливості перевірити арифметичну та методологічну правильність заявлених вимог, а відповідача - можливості реалізувати своє право на ефективний захист, зокрема шляхом надання обґрунтованих заперечень або контррозрахунку, що порушує основоположний принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 17027,20 грн задоволенню не підлягають.

Визначаючись щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд враховує, що позичальник зобов`язувався повернути кредит відповідно до графіка платежів, але в будь-якому випадку не пізніше 14.07.2026 року. До цієї дати і встановлений графік платежів.

Позивач звернувся до суду 10.07.2026 року, тобто на момент пред`явлення позову строк кредитування не закінчився, однак позивач достроково бажає повернути кошти, надані за договором про надання споживчого кредиту.

Слід зазначити, що Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 20 - 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №638/13683/15-ц, ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Положення ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, втратили чинність, проте аналогічним чином обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту передбачено ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим, оскільки наданий для особистих потреб.

Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, якщо кредитор за вищевказаними наслідками бажає дострокового повернення всього кредиту, то повинен направити вимогу клієнту та повідомити його, що у випадку не погашення прострочки протягом 30 днів (60 днів за іпотекою) настане момент сплати всієї суми виданих коштів. Протягом вказаного строку позичальник може погасити вказану суму, що призведе до втрати чинності вимоги кредитора та, як наслідок, до повернення у графік платежів.

Однак, звертаючись до суду із цим позовом, позивач не надав доказів на підтвердження факту отримання відповідачкою вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої позивач мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у відповідачки не виник обов`язок дострокового повернення суми грошових коштів за договором про надання споживчого кредиту №98704263000 від 14.07.2022 року, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачці вимогу про дострокове повернення кредитів та така була отримана відповідачкою.

З огляду на викладене відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за вказаним договором.

Разом з тим, враховуючи, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, а відповідачка, отримавши кредитні кошти, не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання (неналежним чином сплачувала щомісячні платежі), суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення простроченої заборгованості, строк погашення яких настав.

Як слідує з матеріалів справи станом на момент звернення до суду у відповідачки наявна прострочена заборгованість за тілом кредиту в сумі 104734,88 грн, а тому, враховуючи приписи ст. 530, 610 ЦК України, в цій частині позов підлягає до задоволення.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №98704263000 від 14.07.2022 року в розмірі 104734,88 грн, з яких: 104734,88 грн прострочене тіло кредиту.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки слід стягнути на користь позивача 2216,45 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам 83,25%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зіст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг №261 від 10.07.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №261 за даним договором, копію ордеру на надання правничої допомоги.

Згідно договору № 0107 від 01.07.2025 року вартість наданих послуг за одну справу складає 8000,00 грн, детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказується в Акті наданих послуг.

Відповідно акту №261 наданих послуг від 10.07.2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року. Сума наданих послуг складає 8000,00 грн. Сторони не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними умов договору. Опис роботи вказаний у детальному описі до даного акту.

З детального опису наданих послуг до Акту №261 наданих послуг від 10.07.2026 року слідує, що по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №98704263000 щодо боржника ОСОБА_1 надано такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.); погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.), подання заяви до суду від імені клієнта. Всього витрачено часу 6 год. 30 хв.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Тому, враховуючи результат розгляду справи, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №98704263000 від 14.07.2022 року в розмірі 104734 (сто чотири тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 88 коп., з яких: 104734,88 грн прострочене тіло кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) 1846,70 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: