Постановление суда № 139964897, 17.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/7710/26

Провадження №4-с/463/20/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.,

за участю секретаря с/з Салатюк Ю.О.,

представника заінтересованої особи

Шіве Вінсента адвоката Змисли М.Р.

державного виконавця Скопа Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за скаргою адвоката Столяр Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 (громадянин Федеративної Республіки Німеччина, адреса: АДРЕСА_2 , адреса листування: АДРЕСА_3 ), державний виконавецьЛичаківського відділуДВС у м. Львові ЛМУ Міністерства юстиції України Зянько О.О (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса 79058, м. Львів, вул. В.Чорновола, 39., Львівська область, ЄДРПОУ 35009358) на постанову держаного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зянька О.О. від 13.07.2026 про призначення експерта у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2, -

в с т а н о в и в :

адвокат Стояр О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою в порядку ст.447 ЦПК України на постанову держаного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зянька О.О. від 13.07.2026 про призначення експерта у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2.

Просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову держаного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зянька О.О. від 13.07.2026 про призначення експерта у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2.

Скаргу мотивує тим, що впровадженні Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2025 у справі № 463/10585/25 (суддя Головатий Р.Я.) про забезпечення позову шляхом встановлення мені, ОСОБА_1 , обов`язку забезпечувати спілкування (контакт) малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 кожного вівторка з 18:00 до 19:00 та кожної суботи з 10:00 до 11:00 за київським часом шляхом використання телефонного та відеозв`язку (програм FaceTime або Zoom).

30.06.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Федькович Г.В., звернулася до Личаківського ВДВС у м. Львові з клопотанням про залучення до участі у виконавчому провадженні спеціаліста у сфері дитячої психології ОСОБА_5 з метою підготовки дитини до участі у побаченнях з батьком через відеозв`язок та її психологічного супроводу під час побачень, оскільки під час попередніх виконавчих дій дитина демонструвала виражені ознаки емоційного напруження, переляку та відмови від контакту. Це клопотання ґрунтувалося на наявних у справі висновках психологів ОСОБА_5 (від 12.04.2026, 19.05.2026), ОСОБА_6 (від 19.12.2025) та висновках лікарів (від 02.01.2026, 01.04.2026, 08.04.2026, 13.04.2026), якими зафіксовано ознаки психоемоційного напруження дитини та діагностовано розлади сну і гостру реакцію на стрес, пов`язані з травмуючими для дитини обставинами виконання ухвали суду.

10.07.2026 старший державний виконавець Скоп Т.А. задовольнив зазначене клопотання та своєю постановою залучив ОСОБА_5 до участі у виконавчому провадженні.

Однак після клопотання про залучення психологині Чухлєб 06.07.2026представниця стягувача звернулася до Личаківського ВДВС у м. Львові з клопотанням протилежного змісту про призначення дитині судово-психологічної експертизи, для проведення якої запропоновано залучити судового експерта ОСОБА_7 .

13.07.2026 державний виконавець Занько О.О. задовольнив це клопотання та виніс оскаржувану постанову, якою:

- призначив ОСОБА_7 , яка має Свідоцтво від 07.02.2025 № 32- 25, видане Міністерством юстиції України, експертом у виконавчому провадженні;

- призначив у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 судово-психологічну експертизу дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доручив експерту надати висновок з питань, які, зокрема, стосуються того, чи бажає дитина спілкуватися з батьком і чому, чи наявні ознаки психологічного травмування дитини, які можливі психологічні наслідки для дитини у разі тривалої відсутності контакту з батьком, яким чином індивідуально психологічні особливості батьків впливають на емоційний стан і розвиток дитини, яка мотивація батька щодо зустрічей з дитиною та яким чином рекомендується організовувати і проводити зустрічі дитини з батьком з урахуванням її найкращих інтересів;

- попередив експерта про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків та за надання завідомо неправдивого висновку.

Скаржник вважає оскаржену постанову державного виконавця незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Виконавець не наділений повноваженнями призначати судово психологічну експертизу дитини з питань, що стосуються суті сімейного спору та способу виконання рішення суду. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець залучає експерта для з`ясування питань, що виникають безпосередньо під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, тобто питань суто технічного, процедурного характеру в межах уже встановленого судом способу виконання рішення. Ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2025 встановила чіткий, вичерпно визначений спосіб виконання: спілкування дитини з батьком за допомогою телефонного та відеозв`язку у конкретно визначені дні й години. Поставлені перед експертом ОСОБА_7 питання (чи бажає дитина спілкуватися з батьком і чому; чи є ознаки психологічного травмування дитини; які наслідки матиме відсутність контакту; яка мотивація батьків; яким чином рекомендується організовувати зустрічі дитини з батьком) не є питаннями, що виникають «під час здійснення виконавчого провадження» у розумінні статті 20 Закону, а стосуються суті спору про порядок участі батьків у вихованні дитини та доцільність, спосіб і психологічну безпечність побачень - тобто питань, вирішення яких віднесено виключно до компетенції суду, який ухвалив відповідне рішення (стаття 446, розділ VII Цивільного процесуального кодексу України щодо зміни способу і порядку виконання рішення). Призначаючи експертизу з такими питаннями, виконавець вийшов за межі своїх повноважень і фактично підмінив собоюсуд у вирішенні питання, що стосується суті сімейного спору, замість забезпечення виконання рішення суду в незмінному вигляді.

Постанова прийнята без урахування того, що психологічний супровід дитини у виконавчому провадженні вже забезпечено попередньою постановою від 10.07.2026. На момент прийняття оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні вже діяла постанова старшого державного виконавця Скопа Т.А. від 10.07.2026 про залучення психолога ОСОБА_5 для підготовки дитини до побачень з батьком та її психологічного супроводу під час побачень, винесена саме з метою забезпечення психологічно безпечного виконання ухвали суду. Призначення органом державної виконавчої служби, у межах того самого виконавчого провадження, ще однієї - вже «судової» - експертизи дитини іншим фахівцем, без жодної оцінки наявного психологічного супроводу та без обґрунтування того, чому його недостатньо, є невиправданим, покладає на малолітню дитину додаткове навантаження у вигляді повторного психологічного обстеження і суперечить наявним у справі висновкам психологів і лікарів, якими прямо рекомендовано уникати додаткових травмуючих для дитини втручань та забезпечувати послідовний, а не паралельний чи конкуруючий психологічний супровід.

Дитина не є учасником виконавчого провадження, а судово-психологічна експертиза щодо неї призначена без згоди боржника як законного представника дитини та без судового контролю. Сторонами виконавчого провадження № НОМЕР_2 є виключно стягувач ОСОБА_2 та боржник ОСОБА_1 (стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження»); дитина стороною виконавчого провадження не є. Призначення щодо малолітньої дитини судово-психологічної експертизи за клопотанням лише однієї сторони (стягувача) і без згоди боржника як матері та законного представника дитини є невиправданим втручанням у права дитини та не відповідає принципу забезпечення її найкращих інтересів, закріпленому у статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, статті 171 Сімейного кодексу України, а також практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13).

Постанова прийнята без урахування наявних у справі доказів щодо стану дитини. У матеріалах виконавчого провадження вже наявні висновки психологів ОСОБА_5 (від 12.04.2026, 19.05.2026) та ОСОБА_6 (від 19.12.2025), якими зафіксовано ознаки емоційного напруження дитини у контексті взаємодії з батьком та надано конкретні рекомендації щодо організації контактів без примусу, а також висновки лікарів (від 02.01.2026, 01.04.2026, 08.04.2026, 13.04.2026) щодо стану здоров`я дитини. Оскаржувана постанова не містить жодної оцінки цих доказів і не обґрунтовує, чому наявних висновків психологів та лікарів недостатньо для «всебічного та повного виконання рішення суду» і чому натомість необхідне призначення додаткової судово-психологічної експертизи.

Крім того, скаржник не погоджується з суттю поставлених перед експертом запитань. Проведений аналіз питань, поставлених на вирішення судово-психологічної експертизи, свідчить, що окремі з них потребують методологічного уточнення, оскільки сформульовані недостатньо конкретно, виходять за межі предмета спеціальних психологічних знань або не забезпечують всебічного дослідження всіх психологічно значущих обставин справи.Зокрема, частина питань містить узагальнені або психологічно недостатньо визначені поняття («сімейна ситуація», «заперечення спілкування», «мотивація батька»), які не конкретизують предмет психологічного дослідження, допускають неоднозначне тлумачення або можуть спонукати експерта до виходу за межі своєї професійної компетенції. Окремі питання стосуються обставин, встановлення яких потребує безпосереднього психологічного обстеження інших осіб або належить до компетенції суду чи лікарів відповідних спеціальностей, а не судового експерта психолога. Водночас чинний перелік питань не охоплює низку психологічно значущих обставин, які безпосередньо випливають із матеріалів справи та можуть мати істотне значення для оцінки психоемоційного стану дитини. Зокрема, поза межами дослідження залишаються можливий психологічний вплив окремих подій, пов`язаних із проведенням виконавчих дій, психологічні наслідки альтернативних сценаріїв розвитку ситуації, а також значення сформованої системи прив`язаності дитини для прогнозування її подальшого психоемоційного розвитку. Окремої уваги потребує методологічна збалансованість поставлених питань. Частина з них орієнтована на дослідження лише одного із можливих сценаріїв розвитку подій, тоді як інші психологічно обґрунтовані гіпотези, що випливають із матеріалів справи, не отримують рівнозначної експертної перевірки. За таких умов перелік питань не забезпечує достатньої повноти психологічного дослідження всіх реалістичних сценаріїв розвитку ситуації, які можуть мати значення для оцінки найкращих інтересів дитини. Крім того, матеріали справи вже містять результати попередніх психологічних досліджень, медичну документацію та безпосередньо зафіксовані висловлювання дитини щодо предмета спору. За таких обставин під час проведення експертизи доцільно максимально використовувати вже наявні матеріали справи та керуватися принципом мінімального втручання у психічну сферу дитини. Повторне безпосереднє опитування малолітньої дитини має здійснюватися лише за умови його об`єктивної психологічної необхідності, якщо поставлені питання неможливо вирішити шляхом аналізу вже наявних матеріалів. У разі проведення такого опитування воно повинно здійснюватися із застосуванням методів, що мінімізують ризик повторної психотравматизації, відповідають віковим особливостям дитини та принципам правосуддя, дружнього до дитини. Відповідно до сучасних наукових підходів судово-психологічна експертиза не повинна бути спрямована на перевірку лише однієї із запропонованих сторонами психологічних гіпотез. Її завдання полягає у всебічному, неупередженому та науковообґрунтованому дослідженні всіх психологічно значущих факторів, що можуть впливати на психоемоційний стан дитини, із рівнозначною перевіркою альтернативних психологічних пояснень, які випливають із матеріалів справи.

Крім того, сторона ОСОБА_1 має вагомі підстави ставити під сумнів незалежність та неупередженість експерта ОСОБА_7 .

Скаржник - адвокат Столяр О.М. до судового засідання подала заяву про розгляд скарги у її та ОСОБА_1 відсутності, вимоги скарги підтримують та просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Змисла М.Р. в судовому засіданні проти скарги заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на скаргу, які долучено до матеріалів справи. Згідно поданих письмових заперечень просила відмовити в задоволенні скарги з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту скарги, боржниця ОСОБА_1 покликається на те, що при винесенні державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління МЮ України від 13.07.2026 року постанови про призначення експерта (судово-психологічної експертизи) у ВП НОМЕР_2 останні було не дотримано таких умов: виконавець не наділений повноваженнями призначати судову-психологічну експертизу дитини з питань, що стосуються суті сімейного спору та способу виконання рішення суду; постанова прийнята без урахування того, що психологічний супровід дитини у виконавчому провадженні вже забезпечено постановою державного виконавця від 10.07.2026 року про залучення психолога ОСОБА_5 дитина не є учасником виконавчого провадження, а судово-психологічна експертиза щодо неї призначена без згоди боржника як законного представника дитини та без судового контролю; постанова прийнята без урахування наявних у справі доказів щодо стану здоров`я дитини; поставлені питання не відповідають предмету судово-психологічної експертизи та виходять за межі компетенції експерта; наявність обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості та незалежності призначеного експерта.

З наведеними твердженнями не погоджуюся та вважаю їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам виконавчого провадження та не свідчать про протиправність постанови державного виконавця від 13.07.2026 року.

Зокрема, доводи боржниці фактично зводяться до незгоди з необхідністю проведення судово-психологічної експертизи, однак така незгода сама по собі не свідчить про відсутність у державного виконавця правових підстав для її призначення.

Загальні фактичні обставини в межах ВП НОМЕР_2. У Личаківському відділі державної виконавчої служби у у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні знаходиться ухвала Личаківського районного суду м. Львова про забезпечення позову від 04.12.2025 року у цивільній справі № 463/10585/25. Номер виконавчого провадження - ВП НОМЕР_2. Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 04.12.2025 у справі № 463/10585/25 суд зобов`язав ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі № 463/10585/25 забезпечувати спілкування (контакт) малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 кожного вівторка з 18 год до 19 год за Київським часом (UTC+2) та кожної суботи з 10 до 11 год за Київським часом (UTC+2), шляхом використання телефонного та відеозв`язку (програм FaceTime або Zoom). Незважаючи на наявне виконавче провадження з примусового виконання ухвали про забезпечення позову, боржниця в добровільному порядку не забезпечує спілкування сина з батьком, що порушує вимоги Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) та Закону України "Про виконавче провадження". У період з березня по червень 2026 року в межах ВП НОМЕР_2 старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління МЮУ Скоп Т.А. проводились перевірки виконання судового рішення. Такі перевірки підтвердили факт невиконання судового рішення та не призвели до побачень дитини з батьком. Так, 31.03.2026 року державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Скоп Т.А. було здійснено перевірку виконання судового рішення в межах ВП НОМЕР_2 за участю представника стягувача. Контакту дитини з батьком не відбулось, матір включила телефон на декілька хвилин та направила його у стіну. Мною, адвокаткою Змислою М.Р. було заявлено клопотання про залучення психолога. При цьому дитина залізла під ліжко та неодноразово вимовляла слово «тато», після чого матір перервала відеодзвінок і почала стверджувати про нібито здійснення на дитину примусу. Надалі, мною, адвокаткою Змислою М.Р. в межах ВП НОМЕР_2 подано клопотання про залучення дитячого психолога ОСОБА_10 з метою забезпечення та налагодження контакту малолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 , а також проведення роботи з дитиною, яка проявляє ознаки відчуження до одного з батьків.Постановою державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління МЮУ Скопом Т.А. від 21.04.2026 року залучено психолога для участі у виконавчому провадженні НОМЕР_2. Передумовами для залучення психолога постала потреба з`ясувати ставлення дитини до батька, її емоційну прив`язаність, наявність чи відсутність бар`єрів у спілкуваннні та налагодженні відносин між ними. Вже 28.04.2026 року о 18 00 год. заадресою АДРЕСА_1 було здійснено повторну перевірку виконання судового рішення за участю учасників виконавчого провадження в т.ч. психолога. Разом з тим, при прибутті за місцем виконання судового рішення, боржниця двері не відчинила та на телефонний зв`язок не вийшла. Таким чином, завідомо знаючи про час та місце виконання судового рішення, ОСОБА_1 умисно не забезпечила зв`язок батька з сином, не забезпечила присутність дитини за адресою місця проживання та жодним чином не сприяла підключенню дитини до відеозв`язку. Надалі в межах наведеного ВП повторно зобов`язано сторін, їх представників, а також психолога бути присутнім при перевірці виконання рішення суду 12.05.2026 року о 18 00 год. за адресою АДРЕСА_1 . Прибувши за адресою місця виконання судового рішення, боржниця повторно не відчинила двері та на зв`язок не вийшла. У зв`язку з чим, 12.05.2026 року було повторно складено акт про невиконання судового рішення. Надалі 09.06.2026 року при черговій перевірці виконання судового рішення за допомогою платфломи "ZOOM", ОСОБА_1 заявила про небажання дитини спілкуватися з батьком, стверджувала, що син не знає німецької мови. Попри те, дитини на відеозв`язку не було та однозначно стверджувати про наявність таких обставин немає. Варто звернути увагу, що боржниця ОСОБА_1 всіляко перешкоджала участі психолога у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, зокрема заявляла йому відвід та не надавала відповідей на поставлені психологом запитання. Сукупність зазначених обставин свідчить про відсутність належного сприяння з боку матері у роботі психолога та може свідчити про її небажання сприяти налагодженню та підтриманню контакту дитини з батьком. За результатами цієї зустрічі, психологом ОСОБА_10 було підготовлено висновок психолога, яким встановлено відсутність у ОСОБА_1 психологічної спрямованості у сприянні відновлення та підтримання відносин між батьком і дитиною. Поведінка ОСОБА_1 блокує реалізацію законних інтересів дитини на повноцінне спілкування з обома батьками, що є необхідною умовою її гармонійного психосоціального розвитку. Таким чином, наявні у виконавчому провадженні матеріали свідчать про систематичне невиконання боржницею судового рішення та створення перешкод для перевірки фактичних обставин, на які вона посилається як напідставу неможливості його виконання. Вже 30.06.2026 року відбулась чергова перевірка виконання судового рішення за допомогою платформи "ZOOM". В межах цієї зустрічі ОСОБА_1 показала дитину батькові на декілька хвилин. Дитина перебувала під ліжком, довкола дитини ходили сторонні особи, які знімали все на камеру. Таким чином, станом на кінець червня 2026 року у виконавчому провадженні склалася ситуація, за якої, попри неодноразове вчинення державним виконавцем виконавчих дій, залучення психолога, проведення психологічного супроводу та неодноразове надання сторонам можливості забезпечити виконання судового рішення, реального та повноцінного спілкування дитини з батьком забезпечено не було. При цьому пояснення боржниці щодо причин невиконання судового рішення змінювалися та не знайшли об`єктивного підтвердження у ході проведених перевірок. Зокрема, 09.06.2026 року боржниця посилалася на небажання дитини спілкуватися з батьком та на те, що дитина нібито не володіє німецькою мовою, однак дитину під час зазначеної перевірки до відеозв`язку не було підключено, а тому державний виконавець та інші учасники виконавчого провадження були позбавлені можливості безпосередньо перевірити наведені обставини. Водночас під час перевірки 30.06.2026 року дитина була фактично показана батькові лише протягом декількох хвилин та перебувала під ліжком, у той час як поруч із нею знаходилися сторонні особи, які здійснювали відеофіксацію. За таких обставин неможливо було об`єктивно оцінити психологічний стан дитини, її дійсне ставлення до батька, причини її поведінки та обставини, які перешкоджають встановленню нормального контакту між ними.

З огляду на викладене, у державного виконавця виникла об`єктивна необхідність отримати спеціальні знання для встановлення обставин, які мають істотне значення для належного та ефективного виконання судового рішення. Саме з цією метою 13.07.2026 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення судово-психологічної експертизи.

Отже, оскаржувана постанова не була прийнята довільно чи без попереднього з`ясування обставин виконання судового рішення. Її прийняттю передувала тривала процедура виконання судового рішення, проведення неодноразових перевірок, фіксація фактів його невиконання, залучення психолога та отримання відповідного психологічного висновку. При цьому результати проведених виконавчих дій не дали можливості однозначно встановити, з яких саме причин не відбувається належний контакт між дитиною та батьком, чи пов`язано це виключно з волевиявленням дитини, її психологічним станом, особливостями взаємовідносин із батьками, впливом поведінки одного з батьків або сукупністю зазначених обставин. Саме тому виникла потреба у проведенні спеціального психологічного дослідження, яке дозволило б отримати об`єктивну оцінку відповідних психологічних обставин та забезпечити подальше виконання судового рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини. Таким чином, призначення судово-психологічної експертизи було обумовлено небажанням державного виконавця втручатися у сімейний спір чи змінювати спосіб виконання судового рішення, а необхідністю встановлення фактичних обставин, які перешкоджають його виконанню, та отримання спеціальних знань, необхідних для здійснення виконавчих дій.

Щодо повноважень державного виконавця щодо призначення експертизи, то покликавшись на положення ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження", зазначила, що закон прямо наділяє державного виконавця повноваженнями залучати експерта у разі виникнення під час виконавчого провадження питань, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання. У даному випадку необхідність залучення експерта виникла безпосередньо у процесі виконання ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2025 року, якою боржницю зобов`язано забезпечувати регулярне спілкування малолітньої дитини з батьком. Як зазначалося вище, державним виконавцем упродовж березня-червня 2026 року неодноразово здійснювалися перевірки виконання судового рішення. За результатами таких перевірок встановлено систематичне невиконання боржницею покладеного на неї судом обов`язку. При цьому навіть після залучення психолога до участі у виконавчому провадженні та здійснення психологічного супроводу дитини фактичного та повноцінного контакту між дитиною та батьком забезпечено не було. Більше того, під час перевірок боржниця посилалася на обставини, які, на її думку, перешкоджають виконанню судового рішення, зокрема на небажання дитини спілкуватися з батьком та відсутність у дитини знань німецької мови. Водночас дитина неодноразово не була безпосередньо залучена до відеозв`язку, що позбавляло державного виконавця можливості об`єктивно перевірити наведені боржницею обставини. Під час перевірки 30.06.2026 року контакт дитини з батьком також був нетривалим та відбувався в обставинах, які не забезпечували належних умов для спокійного та безпечного спілкування. Зокрема, дитина перебувала під ліжком, а поруч із нею знаходилися сторонні особи, які здійснювали відеофіксацію. За таких обставин у державного виконавця виникла необхідність у залученні спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають істотне значення для належного та ефективного виконання судового рішення, зокрема для встановлення можливості та способів налагодження контакту батька з дитиною, визначення причин відповідної поведінки дитини та оцінки її психологічного стану. У зв`язку з цим до участі у виконавчому провадженні було залучено відповідного фахівця - експерта. Саме з метою отримання таких спеціальних знань державним виконавцем 13.07.2026 року винесено постанову про залучення експерта та проведення судово-психологічного дослідження. При цьому призначення експертизи не означає вирішення державним виконавцемпитань, які належать до компетенції суду, та не свідчить про намір змінити встановлений судом порядок спілкування дитини з батьком. Експертне дослідження має на меті виключно отримання спеціальних знань з питань, що виникли безпосередньо під час виконання судового рішення. Важливо також розмежовувати призначення експертизи судом у межах розгляду цивільної справи та залучення експерта виконавцем у межах виконавчого провадження. Посилання боржниці на положення статей 103-105 ЦПК України, які регулюють порядок призначення експертизи судом, не спростовує повноважень державного виконавця, прямо передбачених статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження». Стаття 20 Закону містить самостійну правову підставу для залучення експерта саме під час здійснення виконавчого провадження. Таким чином, твердження боржниці про відсутність у державного виконавця повноважень щодо залучення експерта є необґрунтованим та спростовується прямою нормою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо тверджень про те, що оскаржувана постанова прийнята без урахування того, що психологічний супровід дитини у виконавчому провадженні вже забезпечено постановою державного виконавця від 10.07.2026 року про залучення психолога ОСОБА_5 , то зазначила, що посилання боржниці на те, що необхідність проведення судово-психологічної експертизи була відсутня у зв`язку із залученням психолога, є необґрунтованим. За клопотанням батька як стягувача в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 до участі у виконавчих діях було залучено психологиню ОСОБА_10 для забезпечення психологічного супроводу дитини та сприяння встановленню контакту з батьком. Під час проведення виконавчих дій психологиня звернулася до боржниці з проханням покликати дитину для безпосереднього спілкування та оцінки її психоемоційного стану. Однак боржниця повідомила, що дитина не буде спілкуватися з незнайомими їй особами, та не вчинила жодних дій для сприяння такому контакту. Відтак залучення психолога фактично не забезпечило можливості безпосереднього дослідження дитини та не дозволило отримати необхідні спеціальні знання щодо її психоемоційного стану, особливостей поведінки та обставин, які можуть впливати на можливість контакту з батьком. Водночас згодом боржницею було залучено психологиню ОСОБА_5 , яка не брала участі у виконавчих діях, що проводилися державним виконавцем у межах ВП № НОМЕР_2. У липні 2026 року батько приїздив до дитини поза межами безпосереднього проведення виконавчих дій, і за ініціативою боржниці під час таких зустрічей була присутня ОСОБА_5 . Проте навіть за її участі належного та повноцінного відновлення контакту між дитиною та батьком не відбулося.За таких обставин посилання боржниці на залучення ОСОБА_5 не може свідчити про те, що потреба у проведенні судово-психологічної експертизи відпала. Зазначена психологиня не була учасницею виконавчих дій та не здійснювала дослідження дитини в межах виконавчого провадження, а тому її участь не може замінити незалежного експертного дослідження. При цьому психологічний супровід та судово-психологічна експертиза мають різну мету та правову природу. Залучення психолога спрямоване на забезпечення психологічно безпечної участі дитини у виконавчих діях та сприяння контакту, тоді як експертиза має на меті отримання спеціальних знань щодо психологічних обставин, які мають значення для виконання судового рішення. Отже, саме неможливість у ході проведених виконавчих дій безпосередньо дослідити психологічний стан дитини та встановити обставини, які впливають на можливість її контакту з батьком, у сукупності з тривалим невиконанням судового рішення зумовила необхідність проведення судово-психологічної експертизи.

Також, звернула увагу суду на те, що у матеріалах ВП НОМЕР_2 наявні різні висновки психологів. Так, у висновку, який долучений боржницею та підготовлений психологом ОСОБА_6 вказано, що дитина не відчуває емоційного зв`язку з батьком. Натомість у висновку психолога ОСОБА_10 вказано, що ОСОБА_1 демонструє несформовану готовність до конструктивного діалогу та відсутність психологічної спрямованості на сприяння у відновленні та підтриманні батьківсько-дитячих відносин. Такі розбіжності у висновках стали додатковими підставами для призначення незалежної експертизи. Таким чином, довід боржниці про відсутність необхідності в експертизі у зв`язку із залученням психологів не ґрунтується на фактичних обставинах виконавчого провадження та не спростовує обґрунтованості оскаржуваної постанови.

Щодо тверджень про те, що дитина не є учасником виконавчого провадження, а судово-психологічна експертиза щодо неї призначена без згоди боржника як законного представника дитини та без судового контролю, зазначила, що посилання боржниці на те, що дитина не є учасником виконавчого провадження, а тому щодо неї не могла бути призначена судово-психологічна експертиза, є необґрунтованим. Предметом експертного дослідження у цьому випадку є не процесуальні права чи обов`язки дитини у виконавчому провадженні, а психологічні обставини, які виникли безпосередньо під час виконання судового рішення та мають значення для його належного виконання. Сам по собі факт відсутності у дитини статусу сторони чи іншого учасника виконавчого провадження не виключає можливості проведення щодо неї необхідного експертного дослідження. Інше тлумачення фактично призвело б до ситуації, за якої у справах щодо виконання рішень про забезпечення контакту з дитиною було б неможливо отримати спеціальні психологічні знання щодо самої дитини лише з тієї підстави, що вона не є стороною виконавчого провадження. Такий підхід не відповідав би ані меті виконавчого провадження, ані необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини. Необґрунтованим є і твердження боржниці про необхідність отримання її згоди як законного представника дитини на призначення експертизи. Закон України «Провиконавче провадження» не ставить реалізацію виконавцем передбаченого законом повноваження щодо залучення експерта в залежність від згоди боржника на проведення експертного дослідження. Більше того, у даному випадку саме боржниця є особою, яка зобов`язана виконати ухвалу суду та забезпечити спілкування дитини з батьком. Тому надання їй права блокувати проведення будь-якого дослідження, необхідного для з`ясування обставин виконання судового рішення, шляхом ненадання згоди фактично створювало б можливість для одностороннього перешкоджання виконавчому провадженню.

Щодо тверджень про те, що постанова прийнята без урахування наявних у справі доказів щодо стану здоров`я дитини, вважає посилання боржниці на те, що оскаржувана постанова прийнята без урахування наявних у матеріалах виконавчого провадження доказів щодо стану здоров`я дитини, є необґрунтованим. Наявні у матеріалах виконавчого провадження документи самі по собі не дають можливості повною мірою та об`єктивно оцінити психоемоційний стан дитини, особливості її поведінки, причини труднощів у встановленні контакту з батьком та обставини, які можуть впливати на її ставлення до такого контакту. Саме для з`ясування зазначених питань, які потребують спеціальних психологічних знань, і виникла необхідність у проведенні судово-психологічної експертизи. При цьому посилання боржниці на висновки психологині ОСОБА_5 не спростовує необхідності проведення експертного дослідження. Зазначена психологиня не брала участі у виконавчих діях, що проводилися державним виконавцем у межах ВП № НОМЕР_2 Крім того, з огляду на обставини залучення ОСОБА_5 саме боржницею, яка є безпосередньо заінтересованою у результаті виконавчого провадження, її оцінка не може беззастережно сприйматися як незалежна та об`єктивна оцінка психологічного стану дитини та причин, що перешкоджають її контакту з батьком. Відтак наявність окремих висновків психолога, підготовлених за результатами взаємодії з дитиною поза межами виконавчих дій, не позбавляє необхідності отримання незалежного експертного дослідження. Навпаки, суперечливість позицій сторін та наявність різних оцінок психологічного стану дитини обумовлюють необхідність отримання висновку фахівця, який проводитиме дослідження на підставі спеціальних знань та з дотриманням встановлених вимог до судової експертизи. Таким чином, доводи боржниці про те, що державним виконавцем не було враховано наявні докази щодо стану здоров`я дитини, не відповідають фактичним обставинам та не спростовують обґрунтованості призначення судово-психологічної експертизи.

Щодо тверджень про те, що поставлені питання не відповідають предмету судово-психологічної експертизи та виходять за межі компетенції експерта, вважає, що зазначені твердження боржниці є необґрунтованими, оскільки поставлені перед експертом питання стосуються психологічного стану дитини, особливостей її поведінки та взаємодії з батьками і потребують застосування спеціальних психологічних знань. Поставлені питання відповідають предмету судово-психологічної експертизи та непередбачають вирішення експертом правових питань, визначення прав та обов`язків сторін чи зміни встановленого судом порядку виконання рішення. Відтак підстав вважати, що поставлені перед експертом питання виходять за межі його спеціальних знань та компетенції, немає.

Щодо тверджень про наявність обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості та незалежності призначеного експерта, зазначила, що посилання боржниці на наявність сумнівів щодо неупередженості та незалежності призначеного експерта ОСОБА_7 з огляду на інформацію, викладену в журналістських розслідуваннях, є необґрунтованими. ОСОБА_7 має статус судового експерта та внесена до Реєстру атестованих судових експертів, що підтверджує наявність у неї відповідної кваліфікації та права здійснювати судово-експертну діяльність. При цьому сама по собі інформація, викладена у журналістських розслідуваннях, не є належним підтвердженням упередженості чи залежності експерта та не свідчить про наявність обставин, які перешкоджають проведенню нею експертного дослідження. Боржницею не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість ОСОБА_7 у результатах експертизи, її залежність від будь-якого з учасників виконавчого провадження, наявність конфлікту інтересів або інші обставини, передбачені законодавством, які могли б поставити під сумнів її незалежність та неупередженість.

Отже, наведені боржницею посилання на журналістські матеріали мають характер припущень та не підтверджують наявності передбачених законом підстав для відводу експерта або неможливості проведення ним об`єктивного експертного дослідження. Таким чином, той факт, що щодо діяльності експерта здійснювалися журналістські розслідування, сам по собі не може бути підставою для висновку про її необ`єктивність чи неупередженість, а тому відповідні доводи боржниці не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови.

Таким чином, доводи, наведені боржницею у скарзі, не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення державним виконавцем вимог законодавства при винесенні постанови від 13.07.2026 року про призначення експерта (судово психологічної експертизи) у ВП № НОМЕР_2. Постанова винесена в межах повноважень державного виконавця, з урахуванням обставин, встановлених під час здійснення виконавчих дій, та з метою отримання спеціальних знань, необхідних для належного виконання судового рішення.

Відтак, вважає, що підстави для скасування постанови державного виконавця від 13.07.2026 року відсутні, а скарга боржниці є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Державний виконавець Скоп Т.А. в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив відмовити в задоволенні такої з підстав, викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

Згідно поданого відзиву державний виконавець зазначив про наступне.

На виконанні у Личаківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові перебуває ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2025 у справі № 463/10585/25 про забезпечення позову, якою на боржницю ОСОБА_1 покладено обов`язок до набрання законної сили рішенням у справі забезпечувати спілкування (контакт) малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 щовівторка з 18 до 19 год. та щосуботи з 10 до 11 год. за київським часом шляхом телефонного та відеозв`язку (FaceTime або Zoom). На підставі цієї ухвали 18.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2.

Перевірки виконання зазначеної ухвали неодноразово здійснювались виконавцем протягом усього періоду перебування рішення на виконанні, і кожного разу фіксували ухильну поведінку боржниці:

- 31.03.2026 під час перевірки за участю представника стягувача контакту дитини з батьком забезпечено не було: боржниця увімкнула телефон на кілька хвилин і спрямувала камеру у стіну;

- за клопотанням представника стягувача від 03.04.2026 постановою виконавця від 21.04.2026 до участі у виконавчому провадженні залучено психолога - відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка прямо передбачає право виконавця залучати експерта чи спеціаліста для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань; - 04.04.2026 та 07.04.2026, у визначений судом час, боржниця відповідала на дзвінки стягувача, однак дитину до розмови не допускала: телефон залишався у статичному положенні, спрямований на стелю (запис тривалістю 9 хв. 49 сек.) або в інше місце (запис тривалістю 5 хв. 08 сек.), про що стягувач повідомив виконавця заявою про невиконання боржником рішення суду від 08.04.2026, просячи здійснити повторну перевірку виконання рішення засобами відеозв`язку Zoom;

- 21.04.2026 сторонам та психологу скеровано вимогу з`явитися для перевірки виконання рішення суду 28.04.2026 о 18:00 год. за адресою АДРЕСА_1 ; вимогу боржниця отримала як поштою, так і засобами електронного зв`язку;

- 28.04.2026 виконавець разом із залученими особами прибув за вказаною адресою, проте боржниця двері не відчинила та на телефонні дзвінки не відповіла, про що складено акт; за наслідками цього виконавцем 30.04.2026 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1700 грн.;

- боржницю повторно зобов`язано з`явитися для перевірки виконання рішення 12.05.2026 о 18:00 год. за тією ж адресою; за наслідками перевірки, під час якої боржниця вдруге не відчинила двері і не вийшла на зв`язок, виконавцем складено акт від 12.05.2026, на підставі якого 15.05.2026 винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу в сумі 3400 грн;

- 09.06.2026 під час чергової перевірки засобами Zoom боржниця заявила про небажання дитини спілкуватися з батьком та про незнання дитиною німецької мови, однак саму дитину до відеозв`язку не долучила, що позбавило можливості перевірити ці твердження; за результатами цієї перевірки залучений психолог ОСОБА_10 підготувала висновок, яким встановлено відсутність у боржниці психологічної спрямованості на сприяння відновленню та підтриманню стосунківдитини з батьком;

- 30.06.2026 під час чергової перевірки боржниця показала дитину батькові лише на кілька хвилин, дитина перебувала під ліжком, а психологу, яка звернулася із проханням поспілкуватися з дитиною для оцінки її психоемоційного стану, у цьому було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження" Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

У зв`язку з вищевикладеним та клопотанням боржника 13.07.2026 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення судово психологічної експертизи та призначено судового експерта ОСОБА_7 .

Посилання боржниці на те, що необхідність проведення судово-психологічної експертизи відпала у зв`язку із залученням психолога ОСОБА_5 , вважає необґрунтованим.

У межах ВП № НОМЕР_2 за клопотанням стягувача до виконавчих дій була залучена психологиня ОСОБА_10 для психологічного супроводу дитини та сприяння встановленню контакту з батьком. Проте безпосередньо дослідити дитину під час виконавчих дій не вдалося, оскільки боржниця повідомила, що дитина не буде спілкуватися з незнайомими особами. Водночас згодом, постановою державного виконавця від 10.07.2026 року, за ініціативою боржниці було залучено психолога ОСОБА_5 . Однак ОСОБА_5 не брала участі у виконавчих діях у межах ВП № НОМЕР_2. Її присутність під час окремих зустрічей батька з дитиною у липні 2026 року також не призвела до належного відновлення контакту між ними. Отже, залучення ОСОБА_5 не замінило незалежного експертного дослідження та не усунуло необхідності встановлення психологічних обставин, які мають значення для виконання судового рішення.

При цьому, наголосив, що психологічний супровід та судово-психологічна експертиза мають різну мету: психологічний супровід спрямований на сприяння контакту, тоді як експертиза - на отримання спеціальних знань щодо психологічного стану дитини та обставин, які впливають на можливість такого контакту. Додатково необхідність незалежної експертизи зумовлена наявністю різних висновків психологів: у висновку ОСОБА_6 зазначено про відсутність у дитини емоційного зв`язку з батьком, тоді як ОСОБА_10 вказує на несформовану готовність до конструктивного діалогу та відсутність психологічної спрямованості на відновлення і підтримання батьківсько-дитячих відносин.

Таким чином, неможливість повноцінного дослідження дитини під час виконавчих дій, суперечливість наявних висновків психологів та тривале невиконання судового рішення обумовили необхідність проведення незалежної судово-психологічної експертизи. Доводи боржниці про те, що дитина не є учасником виконавчого провадження та що для проведення експертизи необхідна її згода як законногопредставника, також є необґрунтованими.

Предметом експертного дослідження є психологічні обставини, що мають значення для виконання судового рішення, а не процесуальні права чи обов`язки дитини. Закон України «Про виконавче провадження» не ставить повноваження державного виконавця щодо залучення експерта в залежність від згоди боржника.

Заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали скарги та додані до неї письмові документи, постановляючи ухвалу відповідно до вимог ст.ст.260,451 ЦПК України, суд вважає, що в скарзі слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способом захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує права відповідно до статті 16 ЦК України.

ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2).

Відповідно до положень ст.447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до ч.1 ст.447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України", суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство прав Договірних держав. У справі Bellet v. France, Суд зазначив, що" стаття 6 §1 Конвенції, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Судом встановлено, що впровадженні Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2025 у справі № 463/10585/25 (суддя Головатий Р.Я.) про забезпечення позову шляхом встановлення мені, ОСОБА_1 , обов`язку забезпечувати спілкування (контакт) малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 кожного вівторка з 18:00 до 19:00 та кожної суботи з 10:00 до 11:00 за київським часом шляхом використання телефонного та відеозв`язку (програм FaceTime або Zoom).

Оскаржуваною постановою державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові Занька О.О. від 13.07.2026 року задоволено клопотання представника стягувача про призначення дитині судово-психологічної експертизи, для проведення якої запропоновано залучити судового експерта Козлову Анну Георгіївну.

Згідно оскаржуваної постанови державний виконавець:

- призначив Козлову Анну Георгіївну, яка має Свідоцтво від 07.02.2025 № 32- 25, видане Міністерством юстиції України, експертом у виконавчому провадженні;

- призначив у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 судово-психологічну експертизу дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доручив експерту надати висновок з питань, які, зокрема, стосуються того, чи бажає дитина спілкуватися з батьком і чому, чи наявні ознаки психологічного травмування дитини, які можливі психологічні наслідки для дитини у разі тривалої відсутності контакту з батьком, яким чином індивідуально психологічні особливості батьків впливають на емоційний стан і розвиток дитини, яка мотивація батька щодо зустрічей з дитиною та яким чином рекомендується організовувати і проводити зустрічі дитини з батьком з урахуванням її найкращих інтересів;

- попередив експерта про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків та за надання завідомо неправдивого висновку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваної постанови державного виконавця суд враховує наступні обставини, які скаржником не спростовано.

На виконанні у Личаківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові перебуває ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2025 у справі № 463/10585/25 про забезпечення позову, якою на боржницю ОСОБА_1 покладено обов`язок до набрання законної сили рішенням у справі забезпечувати спілкування (контакт) малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 щовівторка з 18 до 19 год. та щосуботи з 10 до 11 год. за київським часом шляхом телефонного та відеозв`язку (FaceTime або Zoom). На підставі цієї ухвали 18.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2.

Перевірка виконання зазначеної ухвали неодноразово здійснювались виконавцем протягом усього періоду перебування рішення на виконанні, і кожного разу фіксували ухильну поведінку боржниці:

- 31.03.2026 під час перевірки за участю представника стягувача контакту дитини з батьком забезпечено не було: боржниця увімкнула телефон на кілька хвилин і спрямувала камеру у стіну;

- за клопотанням представника стягувача від 03.04.2026 постановою виконавця від 21.04.2026 до участі у виконавчому провадженні залучено психолога - відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка прямо передбачає право виконавця залучати експерта чи спеціаліста для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань; - 04.04.2026 та 07.04.2026, у визначений судом час, боржниця відповідала на дзвінки стягувача, однак дитину до розмови не допускала: телефон залишався у статичному положенні, спрямований на стелю (запис тривалістю 9 хв. 49 сек.) або в інше місце (запис тривалістю 5 хв. 08 сек.), про що стягувач повідомив виконавця заявою про невиконання боржником рішення суду від 08.04.2026, просячи здійснити повторну перевірку виконання рішення засобами відеозв`язку Zoom;

- 21.04.2026 сторонам та психологу скеровано вимогу з`явитися для перевірки виконання рішення суду 28.04.2026 о 18:00 год. за адресою АДРЕСА_1 ; вимогу боржниця отримала як поштою, так і засобами електронного зв`язку;

- 28.04.2026 виконавець разом із залученими особами прибув за вказаною адресою, проте боржниця двері не відчинила та на телефонні дзвінки не відповіла, про що складено акт; за наслідками цього виконавцем 30.04.2026 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1700 грн.;

- боржницю повторно зобов`язано з`явитися для перевірки виконання рішення 12.05.2026 о 18:00 год. за тією ж адресою; за наслідками перевірки, під час якої боржниця вдруге не відчинила двері і не вийшла на зв`язок, виконавцем складено акт від 12.05.2026, на підставі якого 15.05.2026 винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу в сумі 3400 грн;

- 09.06.2026 під час чергової перевірки засобами Zoom боржниця заявила про небажання дитини спілкуватися з батьком та про незнання дитиною німецької мови, однак саму дитину до відеозв`язку не долучила, що позбавило можливості перевірити ці твердження; за результатами цієї перевірки залучений психолог ОСОБА_10 підготувала висновок, яким встановлено відсутність у боржниці психологічної спрямованості на сприяння відновленню та підтриманню стосунків дитини з батьком;

- 30.06.2026 під час чергової перевірки боржниця показала дитину батькові лише на кілька хвилин, дитина перебувала під ліжком, а психологу, яка звернулася із проханням поспілкуватися з дитиною для оцінки її психоемоційного стану, у цьому було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження" та клопотання представника стягувача 13.07.2026 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення судово-психологічної експертизи та призначено судового експерта ОСОБА_7 .

Посилання боржниці на те, що необхідність проведення судово-психологічної експертизи відпала у зв`язку із залученням психолога ОСОБА_5 , суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

У межах ВП № НОМЕР_2 за клопотанням стягувача до виконавчих дій була залучена психологиня ОСОБА_10 для психологічного супроводу дитини та сприяння встановленню контакту з батьком. Проте безпосередньо дослідити дитину під час виконавчих дій не вдалося, оскільки боржниця повідомила, що дитина не буде спілкуватися з незнайомими особами. Водночас згодом, постановою державного виконавця від 10.07.2026 року, за ініціативою боржниці було залучено психолога ОСОБА_5 . Однак ОСОБА_5 не брала участі у виконавчих діях у межах ВП № НОМЕР_2. Її присутність під час окремих зустрічей батька з дитиною у липні 2026 року також не призвела до належного відновлення контакту між ними. А тому, суд вважає правдивими покликання державного виконавця про те, що залучення ОСОБА_5 не замінило незалежного експертного дослідження та не усунуло необхідності встановлення психологічних обставин, які мають значення для виконання судового рішення.

При цьому, суд вважає обґрунтованими пояснення про те, що психологічний супровід та судово-психологічна експертиза мають різну мету: психологічний супровід спрямований на сприяння контакту, тоді як експертиза - на отримання спеціальних знань щодо психологічного стану дитини та обставин, які впливають на можливість такого контакту. Додатково необхідність незалежної експертизи зумовлена наявністю різних висновків психологів: у висновку ОСОБА_6 зазначено про відсутність у дитини емоційного зв`язку з батьком, тоді як ОСОБА_10 вказує на несформовану готовність до конструктивного діалогу та відсутність психологічної спрямованості на відновлення і підтримання батьківсько-дитячих відносин.

Таким чином, неможливість повноцінного дослідження дитини під час виконавчих дій, суперечливість наявних висновків психологів та тривале невиконання судового рішення обумовили необхідність проведення незалежної судово-психологічної експертизи.

Доводи боржниці про те, що дитина не є учасником виконавчого провадження та що для проведення експертизи необхідна її згода як законного представника, також є необґрунтованими.

Предметом експертного дослідження є психологічні обставини, що мають значення для виконання судового рішення, а не процесуальні права чи обов`язки дитини. Закон України «Про виконавче провадження» не ставить повноваження державного виконавця щодо залучення експерта в залежність від згоди боржника.

Відповідно до положень ч3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених скаржником вимог, а тому в задоволенні скарги суд відмовляє.

Керуючись статтями 260,261,354,355,447,450,451 ЦПК України, статтями 20 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в :

В скарзі адвоката Столяр Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 (громадянин Федеративної Республіки Німеччина, адреса: АДРЕСА_2 , адреса листування: АДРЕСА_3 ), державний виконавець Личаківського відділу ДВС у м. Львові ЛМУ Міністерства юстиції України Зянько О.О (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса 79058, м. Львів, вул. В.Чорновола, 39., Львівська область, ЄДРПОУ 35009358) на постанову держаного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зянька О.О. від 13.07.2026 про призначення експерта у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2- відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складенняповного судового рішення.

Суддя Нор Н.В.