Решение № 139960894, 16.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/32628/25

Провадження № 2/127/7282/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

за участі секретаря судового засідання Іщенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.08.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 507349-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначений договір було укладено після направлення позивачем відповідачу пропозиції (оферти) на укладення кредитного договору та її акцепту відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого у вигляді SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем під час реєстрації в особистому кабінеті.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн на умовах строковості, платності та поворотності, а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом згідно з графіком платежів. Процентна ставка за користування кредитом була визначена як фіксована та становила 1,16103851 відсоток за кожен день користування кредитом, із нарахуванням процентів на залишок заборгованості на початок кожного календарного дня.

Позивач зазначив, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та перерахував кредитні кошти на банківську картку відповідача, реквізити якої були зазначені ним під час заповнення анкетних даних в особистому кабінеті.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, допустив прострочення виконання грошових зобов`язань.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на 09.10.2025 року за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 63 127,48 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 28 840,99 грн та заборгованості за процентами в сумі 34 286,49 грн.

Позивач зазначив, що проценти за користування кредитом нараховувалися виключно в межах строку дії кредитного договору та додаткових угод до нього, а після закінчення строку кредитування нарахування процентів не здійснювалося.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

30.03.2026 року від представника відповідача Покоєвича А.О. надійшли письмові пояснення, в яких останній просив відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на неправомірне застосування ануїтетної системи у споживчому кредиті, та неправомірне нарахування відсотків. Крім того, подав клопотання про витребування доказів.

01.04.2026 року представник ТОВ «Бізнес Позика» надіслав додаткові пояснення по справі, та просив задоволити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та витребувати докази по справ. Щодо клопотання сторони відповідача про витребування доказів просив відмовити.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року витребувано у АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ: 14282829, Місце реєстрації: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме:

- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 13.08.2024 року (дата видачі кредиту) по 03.12.2024 року (дата закінчення терміну кредитування).

На виконання вимог ухвали суду від 19.05.2026 АТ «ПУМБ», підтвердив факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також надав суду виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 13.08.2024 року по 03.12.2024 року, згідно якого підтвердженого надходження і зарахування на картку 30 000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити із підстав наведених у ньому. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Дослідивши клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд дішов висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, оскільки воно належним чином не обгрунтоване.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611,625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказав номер свого поточного (карткового) рахунку.

Судом встановлено, що 13.08.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗПОЗИКА» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 507349-КС-001 про надання кредиту. (а.с.24-28).

Як вбачається з матеріалів справи, цього ж дня, 13.08.2024 року, відповідач прийняла (акцептувала) зазначену пропозицію на умовах, визначених офертою, шляхом вчинення дій, передбачених інформаційно-телекомунікаційною системою кредитодавця. (а.с.29-33).

Зокрема, кредитодавцем на номер мобільного телефону відповідача, зазначений нею під час реєстрації в особистому кабінеті, а саме 0503644479, було направлено одноразовий ідентифікатор UA-8931, який відповідачем було введено у відповідне поле системи, чим підтверджено прийняття умов договору та здійснено його підписання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що 13.08.2024 року між сторонами було укладено договір № 507349-КС-001 про надання кредиту в електронній формі, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 зазначеного договору, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. на умовах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору, сторонами погоджено стандартну процентну ставку за кредитом в день: 1,50000000 % фіксована. Знижена процентну ставку за кредитом в день: 1,16103851 % фіксована.

Відповідно до пункту 2 договору, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості, наявний на початок кожного календарного дня, за весь період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня його видачі та дня повернення.

Пунктом 3 договору передбачено графік платежів, відповідно до якого позичальник зобов`язаний здійснювати погашення заборгованості.

Судом також встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 30 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем при оформленні заявки, що підтверджується наданими письмовими доказами.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, здійснивши лише часткове погашення заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідачем сплачено грошові кошти на загальну суму 15 699,40 грн.

Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить з того, що здійснення відповідачем часткових платежів за договором є конклюдентними діями, які свідчать про визнання ним укладення кредитного договору та наявності зобов`язань за ним.

Такий правовий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у пункті 76 постанови від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, відповідно до якої договір не може вважатися неукладеним після його повного або часткового виконання сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником основного боргу або інших платежів є дією, яка свідчить про визнання боргу.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на 14.10.2025 року за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 63 127,48 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в 28 840,99 грн та заборгованості за процентами в сумі 34 286,49 грн. (а.с.12-15).

Дана сума заборгованості встановлена на підставі наданих суду доказів.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов`язана повернути позивачу борг в загальному розмірі 63 127,48 грн, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265, 285,289 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 507349-КС-001 про надання кредиту від 13.08.2024 року в розмірі 63 127 (шістдесят три тисячі сто двадцять сім) гривень 48 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 28 840,99 грн., та заборгованості за процентами в сумі 34 286,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачений судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239);.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса ВПО: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 21.09.2026.

Суддя: