Решение № 139959513, 18.09.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/779/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Шуваріної В. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року ТОВ «Фінпром маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 975 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів у кредит № 71812751, за умовами якого кредитодавець надав відповідачці кредит у розмірі 10 000 грн строком на 30 днів до 19 липня 2025 року. Договором також передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 1 500 грн.

19 липня 2025 року між сторонами в електронній формі укладено додаткову угоду № 15387460 до кредитного договору № 71812751, якою строк кредитування продовжено до 60 днів, тобто до 18 серпня 2025 року, та змінено розмір процентної ставки.

18 серпня 2025 року між сторонами в електронній формі укладено додаткову угоду № 15590824 до кредитного договору № 71812751, якою строк кредитування продовжено до 90 днів, тобто до 17 вересня 2025 року.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало зобов`язання за договором та перерахувало відповідачці 10 000 грн на належний їй банківський картковий рахунок.

Відповідачка зобов`язання за договором у повному обсязі не виконала. З урахуванням здійснених нею платежів у загальному розмірі 3 525 грн позивач визначив заборгованість у сумі 7 975 грн, з яких 6 475 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 1 500 грн заборгованість за комісією.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого первісний кредитор передав позивачу права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 4 від 22 квітня 2026 року до ТОВ «Фінпром маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 червня 2025 року № 71812751.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитного зобов`язання та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просив стягнути з відповідачки 7 975 грн заборгованості, 2 662 грн 40 коп. судового збору та 4 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази, що містять банківську таємницю.

15 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла письмова заява, в якій вона визнала позов у повному обсязі, просила вирішити питання щодо судового збору відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України та зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 1 500 грн.

Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності та врахувавши заяву відповідачки про визнання позову, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 20 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів у кредит № 71812751, за яким відповідачці надано кредит у сумі 10 000 грн.

Строк виконання кредитного зобов`язання та окремі умови договору в подальшому змінювалися додатковими угодами від 19 липня 2025 року № 15387460 та від 18 серпня 2025 року № 15590824, відповідно до останньої з яких кінцевою датою повернення кредиту визначено 17 вересня 2025 року.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що договір та додаткові угоди підписані відповідачкою в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів, надісланих на зазначені нею засоби зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 207, абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» правочин може бути вчинений в електронній формі, а електронний договір, підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, наданими суду доказами підтверджено укладення між первісним кредитором та відповідачкою кредитного договору в електронній формі.

Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією від 20 червня 2025 року, довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 29 квітня 2026 року № КД-000069710, а також отриманими судом від АТ КБ «ПриватБанк» відомостями.

Згідно з повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260717/42262-БТ на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Із банківської виписки за належним відповідачці рахунком убачається, що 20 червня 2025 року на цей рахунок зараховано 10 000 грн.

Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджено не лише укладення кредитного договору, а й фактичне отримання відповідачкою передбаченої ним суми кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у такий строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснила платежі на загальну суму 3 525 грн, однак у повному обсязі зобов`язання не виконала. Позивач визначив непогашену заборгованість у загальному розмірі 7 975 грн, з яких 6 475 грн неповернута сума кредиту та 1 500 грн комісія, передбачена договором.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований; навпаки, у поданій до суду письмовій заяві вона визнала заявлені до неї позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо заявленої до стягнення комісії суд виходить із того, що законодавство про споживче кредитування передбачає можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом, поряд із процентами, комісій та інших обов`язкових платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

У цій справі комісія в розмірі 1 500 грн визначена безпосередньо договором, включена до загальної вартості кредиту, її розмір був відомий позичальниці під час укладення договору, а вимог щодо недійсності відповідної умови договору не заявлено. Матеріали справи не містять установлених судом обставин, які давали б підстави не застосовувати відповідну умову договору.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 4 від 22 квітня 2026 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 20 червня 2025 року № 71812751.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договором факторингу та Реєстром прав вимоги підтверджено набуття ТОВ «Фінпром маркет» права вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про його задоволення. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання позову та продовжує судовий розгляд.

15 вересня 2026 року відповідачка подала письмову заяву про визнання позову в повному обсязі.

Перевіривши обставини справи та надані докази, суд не встановив, що визнання відповідачкою позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою 10 000 грн кредитних коштів, часткового виконання нею зобов`язання, наявність непогашеної заборгованості, а також перехід до позивача права вимоги за цим договором підтверджені належними доказами та відповідачкою не заперечуються.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості за договором від 20 червня 2025 року № 71812751 у загальному розмірі 7 975 грн, з яких 6 475 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 1 500 грн заборгованість за комісією.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки до надходження заяви відповідачки про визнання позову розгляд справи по суті судом фактично не здійснювався, суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною першою статті 142 ЦПК України підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду позивач відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 22 червня 2026 року № 850022711.1 сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., тому поверненню позивачу з державного бюджету підлягає 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 1 331 грн 20 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, решта понесених позивачем витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 331 грн 20 коп. відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач просить стягнути з відповідачки 4 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат подано договір про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, витяг з акта № 11 ФП приймання-передачі правничої допомоги від 16 березня 2026 року, ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та платіжну інструкцію від 25 березня 2026 року.

Відповідачка заявила клопотання про зменшення зазначених витрат до 1 500 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та фактичним обсягом наданої адвокатом правничої допомоги.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір таких витрат визначається на підставі умов договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу виконаних адвокатом робіт і їх вартості.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, § 268) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Як убачається з акта № 11 ФП приймання-передачі правничої допомоги від 16 березня 2026 року, вартість вивчення документів, їх аналізу, визначення правової позиції та судової практики становить 500 грн, а вартість судового супроводу, що включає підготовку і направлення позовної заяви до суду та представництво інтересів клієнта в суді, 4 000 грн.

Водночас справа не є складною за характером спірних правовідносин, має невисоку ціну позову 7 975 грн, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судові засідання за участю представника позивача не проводилися, а відповідачка визнала позов у повному обсязі.

Зазначення в акті серед складових судового супроводу представництва інтересів клієнта в суді саме по собі не підтверджує фактичного здійснення адвокатом представництва шляхом участі в судових засіданнях, оскільки такі засідання у справі не проводилися.

Ураховуючи характер і складність справи, ціну позову, фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, відсутність судових засідань, а також клопотання відповідачки про зменшення витрат, суд вважає заявлену до компенсації суму 4 500 грн неспівмірною з фактичним обсягом наданої правничої допомоги.

З огляду на критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, до 1 500 грн.

Керуючись статтями 27, 10, 133, 141, 206, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) від 20 червня 2025 року № 71812751 у розмірі 7 975 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн, з яких: 6 475 (шість тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн заборгованість за основною сумою кредиту; 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 22 червня 2026 року № 850022711.1, у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь Київської області, 08205.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22.09.2026.

Суддя