Решение № 139955502, 22.09.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5169/26

провадження № 2/619/2854/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №002/10555427-SР від 14.06.2021 року у загальному розмірі 46630,26 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 3328 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 14.06.2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено угоду, відповідно до умов якої банк надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом відповідно до затверджених між сторонами умов правил.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування ним, проте у порушення умов договору та вимог закону зобов`язання належним чином не виконував, платежі для повернення отриманих коштів та сплати процентів не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

14.02.2025 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором, укладеним між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем.

Позивач зазначає, що станом на 14.02.2025 загальна сума заборгованості відповідача за кредитом складала 46630,26 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своє зобов`язання, оскільки після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу, для погашення існуючої заборгованості.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному Договором.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся на адресу місця реєстрації відповідача як ВПО рекомендованим листом з повідомленням. Відзиву, клопотань чи будь-яких заяв щодо розгляду справи до суду не надавав (а.с. 41-42).

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 14.06.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 на підставі заяви відповідача №418264 від 12.06.2021 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної Картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank», було укладено кредитний договір №002/10555427-SР, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 20 000 гривень; тип кредиту - кредит на власні потреби; процентна ставка за користування кредитом: 0,00 відсотків; строк кредиту 24 місяців; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Згідно з умовами вищезазначеного договору, підписавши даний договір позичальник: акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua, на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов договору (з усіма змінами та доповненнями, які відбулися протягом дії цієї угоди); погодився з тим, що розмір та строк дії, процентна ставка, розмір ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови щодо банківської кредитної картки та кредиту, що надаються позичальнику у зв`язку із обраним пакетом послуг, кредитним продуктом і приєднанням до договору шляхом підписання цієї заяви-договору, встановлюється відповідно до умов договору та залежить від типу обраного ним пакету послуг та кредитного продукту.

Підписавши зазначену заяву-договір, позичальник підтвердив достовірність відомостей, відображених в заяві-договорі, підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної ароііозіщії АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього, надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку згідно внутрішніх нормативних документів банку та надав свою безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту.

З матеріалів справи та детальної виписки, наданої первісним кредитором за кредитним договором за період часу з 14.06.2021 по 14.02.2025 вбачається, що АТ «ТАСКОМБАНК» повністю виконало свої зобов`язання перед позичальником, надавши кредитні кошти в сумі 20 000 гривні, що підтверджується Випискою за кредитним договором №002/10555427-SР.

Отже, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.

Згідно виписки АТ «ТАСКОМБАНК» за кредитним договором №002/10555427-SР, заборгованість відповідача перед банком складала у загальному розмірі 46630,26 гривень, з яких: 21272,99 гривень - заборгованість по тілу кредиту та 25357,27 гривень - заборгованість по відсоткам.

Суд бере до уваги, що виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.

До такого правового висновку дійшов Верховний суд у постановах: від 30.11.2022 №214/6975/15-ц; від 25.11.2022 №1512/2-214/11; від 21.09.2022 №381/1647/21; від 01.08.2022 №369/11694/15-ц; від 06.07.2022 №128/2269/20; від 01.06.2022 №172/35/16; від 31.05.2022 №194/329/15-ц; від 25.05.2022 №219/7527/16; від 25.05.2022 №645/59/16-ц; від 20.05.2022 №336/4796/18; від 09.02.2022 №161/5648/20; від 02.02.2022 №205/7751/16-ц.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 - виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.

Таким чином, надана позивачем виписка по особовому рахунку узгоджується із розрахунком заборгованості і в сукупності з іншими доказами дають підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем та підтверджує заборгованість відповідача за кредитним договором №002/10555427-SР від 14.06.2021.

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надав.

Отже, розмір нарахованої заборгованості за кредитним договором №002/10555427-SР від 14.06.2021 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем до суду не надано.

Суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.

14.02.2025 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу за №НІ/11/26-Ф, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, зокрема за кредитним договором №002/10555427-SР від 14.06.2021 до відповідача.

Згідно платіжної інструкції №660 від 14.02.2025, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перерахувало на рахунок АТ «ТАСКОМБАНК» грошові кошти, як оплату суми фінансування згідно договору факторингу №НІ/11/26-Ф від 14.02.2025.

Згідно даного договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №002/10555427-SР від 14.06.2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №002/10555427-SР від 14.06.2021.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №НІ/11/26-Ф від 14.02.2025, підписаного обома сторонами договору факторингу, заборгованість відповідача до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» у загальному розмірі склала 46630,26 гривень, з яких: 21272,99 гривень - заборгованість по тілу кредиту та 25357,27 гривень - заборгованість по відсоткам.

Згідно розрахунку заборгованості позивача, заборгованість відповідача у загальному розмірі складала 46630,26 гривень, з яких: 21272,99 гривень - заборгованість по тілу кредиту та 25357,27 гривень - заборгованість по відсоткам.

Тобто, з моменту отримання прав вимог від первісного кредитора до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір факторингу підтверджує перехід усіх прав грошової вимоги, які належали АТ «ТАСКОМБАНК» за договором №002/10555427-SР від 14.06.2021 про надання кредиту від АТ «ТАСКОМБАНК» до позивача у справі.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином (зокрема, договором факторингу). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Заміна кредитора не вимагає згоди боржника, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанови від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, від 11.09.2019 у справі №755/2284/16-ц), неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, а лише надає право виконати свій обов`язок первісному кредитору. Наявність заборгованості та факт надання коштів підтверджуються первинними документами (виписками з рахунків), що узгоджується зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та правовими висновками Верховного Суду у справах №200/5647/18 та №760/7792/14-ц.

Суд зауважує, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ані АТ «ТАСКОМБАНК», ані ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом.

У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором №002/10555427-SР від 14.06.2021 у загальному розмірі 46630,26 гривень, з яких: 21272,99 гривень - заборгованість по тілу кредиту та 25357,27 гривень - заборгованість по відсоткам.

Ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надав, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі розмірі 46630,26 гривень, з яких: 21272,99 гривень - заборгованість по тілу кредиту та 25357,27 гривень - заборгованість по відсоткам.

Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надаючи їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату у розмірі 3328 гривень, сплачених під час подачі позовної заяви до суду.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 9200 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правничої допомоги № 24-02/26 від 24.02.2026; акт приймання-передачі виконаних робіт від 26.03.2026; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, на ім`я Руденка К.В.; платіжна інструкція №1363 від 30.03.2026, відповідно до якої 30.03.2026 ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» на рахунок ФОП ОСОБА_2 перерахував грошові кошти у розмірі 9200 гривень, у призначенні платежу вказано: оплата згідно договору №24-02/26 про надання правничої допомоги від 24.02.2026.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222), суму заборгованості за Кредитним договором №002/10555427-SР від 14.06.2021, у загальному розмірі 46630,26 гривеньа саме: 21272,99 гривень - заборгованість по тілу кредиту та 25357,27 гривень - заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222), витрати за сплату судового збору у розмірі 3328 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222), витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. пл. Солом`янська, буд. 2, e-mail: fcelitefinance@gmail.com, є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя В. С. Овсянніков