Решение № 139955495, 22.09.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5137/26

провадження № 2/619/2836/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №45264154 від 27.12.2025, у загальному розмірі 21 769,30 гривень, а також витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 гривень..

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 27.12.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір про надання коштів у кредит за №45264154, який було підписано КЕП позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону.

За взаємною згодою, сторони погодили усі істотні умови договору.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі та надало кредит у розмірі 7000 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок у форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки визначені Кредитним договором.

Позивач вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

25.02.2026 згідно умов Договору факторингу №25/02/26, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступлено право вимоги за Кредитним Договором №45264154 від 27.12.2025 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», а відповідно ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуто право вимоги до Відповідача.

Згідно Договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» склала у загальному розмірі 21 769,30 гривень, з яких:

- 7 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 700 гривень - сума заборгованості за процентами;

- 909,30 гривень - сума заборгованості за комісією;

- 13 160 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою;

- 0,00 гривень - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації відповідача як ВПО, відзиву чи клопотання щодо розгляду справи до суду не надавав (а.с. 11, 20-21).

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 27.12.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45264154, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 7000 гривень, строком на 30 днів (з 27.12.2025 по 25.01.2026), згідно графіку платежів (таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), процентна ставка/день 0,233% (фіксована); комісія за надання кредиту 16,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1120 гривень). За порушення кредитодавцем строків надання позичальнику кредиту, визначених договором, позичальник має право стягнути з кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу. кредитодавець не несе відповідальність за відмову у наданні кредиту після підписання договору з підстав, визначених п.п. 9.2.7 п. 9.2. Договору.

Договір укладено в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника», про що свідчать відповідні позначки часу сервісу АЦСК, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (76261), що був надісланий на комунікаційний канал, затверджений умовами договору, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що також підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Номер картки № НОМЕР_1 був визначений відповідачем при оформленні кредиту як номер електронного платіжного засобу, що відповідає інформації, зазначеній у розділі 12 договору - «Юридичні адреси та реквізити сторін».

Невід`ємною частиною Кредитного договору є публічна пропозиція (оферта) Позикодавця, а саме Правила надання коштів у позику, в том числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ІРБІС», які було розміщено в Онлайн Системі на вебсайті фінансової компанії.

Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.

Ці правила є публічною пропозипією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується довідкою від 02.06.2026 ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», яке забезпечувало процес еквайрингу, відповідно до змісту якого 27.12.2025 на платіжну картку за № НОМЕР_1 - ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 7000 гривень від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що також підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 20.05.2026 та відповідною платіжною інструкцією товариства.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 7000 гривень, у межах договору №45264154 від 27.12.2025.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

На виконання ухвали суду від 31.07.2026 про витребування інформації, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» було надано інформацію, яка підтверджує факт наявності випуску запитуваної банківської картки на ім`я ОСОБА_1 , а також підтверджує обставини, на які посилається позивач, щодо дат та сум нарахування коштів відповідачу (а.с. 18-19).

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора, заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором №45264154 від 27.12.2025 року, у загальному розмірі складала 21769,30 гривень.

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу за №25/02/26.

Згідно платіжної інструкції №850021654.1 від 26.05.2026, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перерахувало на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти, як оплату суми фінансування згідно з Договором факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 згідно з Реєстром прав вимог №8 від 20.05.2026.

Згідно даного договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №45264154 від 27.12.2025 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором №45264154 від 27.12.2025.

Отже, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно витягу з реєстру боржників №8 від 20.05.2026, підписаного обома сторонами договору №25/02/26 від 25.02.2026, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у загальному розмірі склала 21 769,30 гривень, з яких: 7 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 700 гривень - сума заборгованості за процентами; 909,30 гривень - сума заборгованості за комісією; 13 160 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0,00 гривень - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Тобто, з моменту отримання прав вимог від первісного кредитора до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір факторингу підтверджує перехід усіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором №45264154 від 27.12.2025 про надання кредиту відповідачу від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача у справі.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію`відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 та 13 ст. 11 ЗУ «Проелектронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Проелектронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом і є підставою для задоволення позову.

У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 21 769,30 гривень, з яких: 7 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 700 гривень - сума заборгованості за процентами; 909,30 гривень - сума заборгованості за комісією; 13 160 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Проте, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача: 909,30 гривень - сума заборгованості за комісією; 13 160 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою, виходячи з такого.

Спірний кредитний договір за своїм правовим характером є договором споживчого кредиту, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному вираженні та у грошовій формі) з урахуванням реальної річної процентної ставки, комісій за обслуговування кредитного рахунку, касове обслуговування, платежів за послуги третіх осіб тощо.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс22) сформулювала правовий висновок, згідно з яким комісія за обслуговування кредиту є правомірною лише у випадку, якщо кредитодавець надає споживачу додаткову супутню послугу, яка є окремою від самого надання та обслуговування кредиту, та за умови, що така послуга створює для споживача додаткове благо.

Обов`язок кредитодавця щодо ведення обліку заборгованості, розрахунку відсотків та моніторингу залишку боргу є внутрішніми операційними діями банку чи фінансової установи, які здійснюються у власних інтересах кредитора, а не супутніми послугами, що надаються позичальнику.

Крім того, положеннями ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено заборону включати до договорів умови, які передбачають сплату споживачем зборів, відсотків, комісій або інших платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Враховуючи, що встановлена кредитним договором щомісячна комісія не є платою за окремі супутні послуги фінансової установи в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування», а є платою за дії, які кредитор вчиняє на власну користь, умови договору у цій частині є нікчемними відповідно до ст. 203, 215, 228 ЦК України та положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Оскільки нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, нарахування позивачем 909,30 гривень - сума заборгованості за комісією, є безпідставним та неправомірним.

У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 13 160 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача за ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що проценти за порушення грошового зобов`язання, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахована позивачем неустойка за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 13 160 гривень стягненню із відповідача не підлягають.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надав, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 7700 гривень, з яких: 7 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 700 гривень - сума заборгованості за процентами.

Щодо стягнення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 941,71 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 6500 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 року; витяг з Акту №2-ФП від 12.06.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026; витяг з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 року; платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги; ордер адвоката серія АХ №1363629 від від 11.05.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018, виданого на ім`я Ткаченко Ю.О.; довіреність в порядку передоручення на представлення інтересів адвокатом.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 15, 16, 19, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 274, 276, 277, 352-355 ЦПК України, ст. 207, 509, 526, 549, 551, 553, 625, 626, 628, 633, 634, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, суму заборгованості за за кредитним договором №45264154 від 27.12.2025 року, у загальному розмірі 7700 гривень, а саме: 7 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 700 гривень - сума заборгованості за процентами.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, витрати за сплату судового збору, у розмірі 941,71 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, витрати на на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, (банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851), Електронна адреса: finprommarket@gmail.com, (має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя В. С. Овсянніков