Решение № 139955071, 22.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/528/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

22 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 186488 на суму 26 507,00 грн. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача згідно з Договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025.

За розрахунком позивача загальна заборгованість становить 42 192,81 грн, з яких: тіло кредиту 22 712,19 грн; проценти 14 980,62 грн; комісія 900,00 грн; штрафні санкції 3 600,00 грн. Штрафні санкції позивач до стягнення не заявляє. Він просить стягнути заборгованість у розмірі 38 592,81 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, позивач подав клопотання про витребування доказів від АТ «Універсал Банк». Докази потрібні для підтвердження належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї кредитних коштів. Ухвалою суду від 30.03.2026 клопотання задоволено.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 186488. Загальний розмір кредиту становить 26 507,00 грн. Строк кредитування становить 168 днів, з 04.06.2025 по 19.11.2025. Фіксована процентна ставка становить 300,00 % річних. Платежі вносяться один раз на два тижні згідно з Графіком платежів.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору кредит надається двома способами: 22 000,81 грн перераховується на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 ; 4 506,19 грн спрямовується на погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту, нарахованою згідно з п. 2.5 Договору.

Договір укладено в Особистому кабінеті позичальника на сайті кредитодавця відповідно до розділу V Договору.

Заяву на видачу кредиту № 100852355 та Паспорт споживчого кредиту відповідач 04.06.2025підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором "04f8667d".

Індивідуальну частину Договору та Графік платежів він підписав ідентифікатором "1629df0d" 04.06.2025. У Договорі як фінансовий номер позичальника зазначено 0971599536. Ідентифікацію та верифікацію позичальника, згідно з п. 5.7 Договору, проведено на підставі наданих ним даних та/або через систему BankID НБУ.

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти й комісію.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 16.01.2026 вих. № 207/16-01, 04.06.2025 здійснено успішну операцію № 1618093126. Згідно з довідкою ОСОБА_1 перераховано 22 000,81 грн на картку НОМЕР_2 з призначенням «Видача кредиту №186488 від 04.06.2025».

Крім того, перерахування коштів підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» від 27.04.2026 № БТ/Е-16674 на ухвалу суду від 30.03.2026 разом з випискою руху коштів по картці, зі змісту яких встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку, номер якої збігається з маскою картки, наведеною позивачем: НОМЕР_1; 04.06.2025 на цю картку зараховано 22 000,81 грн від «A2C Visa Easypay2»; номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за цією карткою та знаходиться в анкетних даних відповідача.

Суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора.

Згідно з карткою обліку виконання договору № 186488 відповідач здійснив три платежі: 18.06.2025 у сумі 4 189,09 грн, з яких 1 129,59 грн зараховано в погашення тіла кредиту, 3 058,50 грн у погашення процентів і 1,00 грн у погашення комісії; 03.07.2025 у сумі 4 189,09 грн, з яких 1 259,92 грн зараховано в погашення тіла кредиту, 2 928,17 грн у погашення процентів і 1,00 грн у погашення комісії; 23.07.2025 у сумі 4 688,09 грн, з яких 1 405,30 грн зараховано в погашення тіла кредиту, 2 782,79 грн у погашення процентів, 100,00 грн у погашення комісії і 400,00 грн у погашення штрафу.

Надалі платежі не вносились. Здійснення відповідачем платежів на виконання Договору додатково свідчить про його волевиявлення на укладення Договору та визнання його умов.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 10102025. Згідно з Реєстром прав вимог № 3 від 03.12.2025 та Актом приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 186488 на загальну суму 42 192,81 грн: тіло кредиту 22 712,19 грн; проценти 14 980,62 грн; комісія 900,00 грн; штрафи/пеня 3 600,00 грн.

Оплату за відступлення прав вимоги за Реєстром № 3 позивач здійснив платіжною інструкцією № 745 від 09.12.2025. Сума платежу збігається із сумою фінансування, визначеною Актом приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Проценти нараховувались лише в період з 05.06.2025 по 19.11.2025, тобто в межах погодженого строку кредитування. Загальний розмір нарахованих процентів 23 750,08 грн відповідає Графіку платежів. Із врахуванням сплачених відповідачем процентів заборгованість становить 14 980,62 грн і підлягає стягненню в повному обсязі.

Заборгованість за тілом кредиту становить 22 712,19 грн і підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.4 Договору, розділів 4 та 6 Паспорту споживчого кредиту сторони погодили комісію за управління та обслуговування кредиту. Вона нараховується за кожний розрахунковий період користування кредитом між датами чергових платежів згідно з Графіком платежів за зниженим тарифом у розмірі 1,00 грн або за стандартним (базовим) тарифом у розмірі 100,00 грн, якщо позичальник не виконав або несвоєчасно виконав зобов`язання у попередню дату чергового платежу.

Суд зазначає, що комісію за стандартним тарифом включено до загальних витрат за споживчим кредитом, які згідно зі ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» охоплюють комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця. Її нарахування здійснювалося виключно в межах строку кредитування: за зниженим тарифом за два перші періоди та за стандартним тарифом за наступні періоди, з 16.07.2025 по 19.11.2025.

Заборгованість за комісією становить 900,00 грн, відповідає умовам Договору та Реєстру прав вимог № 3 і підлягає стягненню.

Відповідач в порушення умов укладеного договору своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла зазначена вище заборгованість. Поданий до суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. Доказів погашення заборгованості ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача не надано.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Первісний кредитор нарахував відповідачу штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану, непогашений залишок яких становить 3 600,00 грн. Позивач їх до стягнення не заявляє. Вимог про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, позивач також не заявляв.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 186488 у розмірі 38 592,81 грн, що складається з тіла кредиту- 22 712,19 грн, процентів - 14 980,62 грн та комісії -900,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 36663 від 26.03.2026. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. На підтвердження надано такі документи: Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з АБ «Тимошенко та партнери»; Протокол погодження вартості послуг (Додаток № 1); Додаткову угоду № 25771505733 від 21.01.2026 щодо боржника ОСОБА_1 ; Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026. Згідно з Актом вартість послуг становить 7 000,00 грн.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, повинен ґрунтуватись на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Водночас суд наголошує на відсутності обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що справа є малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, має типовий характер, аналогічний іншим позовам позивача про стягнення заборгованості за кредитними договорами, тому оцінка її складання у 5 000,00 грн є явно завищеною. За адвокатським запитом, як зазначає сам позивач, необхідних відомостей отримано не було, а клопотання про витребування доказів фактично відтворює зміст цього запиту. Вивчення матеріалів справи охоплюється підготовкою позовної заяви. З урахуванням наведеного суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн не відповідає критеріям реальності та розумності і не є співмірним з обсягом і складністю наданих послуг. Обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача, є розмір таких витрат у сумі 3 500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 186488 від 04.06.2025 у розмірі 38 592,81 грн (тридцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 81 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

В задоволенні решти вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор