Решение № 139955063, 22.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/549/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

22 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 . Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 541875187 від 04 січня 2022 року в загальному розмірі 13 721,40 гривень. Ця сума складається з 6 000,00 гривень заборгованості за тілом кредиту та 7 721,40 гривень заборгованості за процентами за користування кредитом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця було укладено електронний договір кредитної лінії № 541875187. За цим договором відповідач отримав грошові кошти у сумі 5 500,00 гривень і збільшив суму кредиту, загальна сума отриманого кредиту становила 6 000,00 гривень. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, не повернув отримані кошти та не сплатив проценти у встановлені строки, внаслідок чого утворилася зазначена заборгованість.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. На його виконання 05 травня 2022 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 175, за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05/0820-01. На його виконання 30 травня 2023 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 9, за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (позивачем) було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Згідно з Реєстром боржників від 14 липня 2025 року право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 541875187 перейшло до позивача в повному обсязі.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Позивач зазначив, що самостійно отримати ці докази не може.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідну інформацію.

У позовній заяві позивач просить розглядати справу без участі свого представника. Позовні вимоги він підтримує в повному обсязі і в разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідача ОСОБА_1 належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання. Він у судове засідання не з`явився і причин неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 04 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 541875187. Правочин укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця. Невід`ємними частинами договору є Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ». Порядок дій сторін під час укладення договору визначено Порядком дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі та Алгоритмом дій ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» щодо укладання кредитних договорів.

Відповідач подав заявку на отримання кредиту від 04 січня 2022 року. У заявці він зазначив свої персональні дані: паспорт; РНОКПП; адресу реєстрації; адресу електронної пошти; фінансовий номер телефону НОМЕР_1 ; платіжну картку НОМЕР_3.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти. Він підписав електронний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV8DT47». Ідентифікатор було надіслано йому SMS-повідомленням на номер телефону 0970761655 04.01.2022, та введено відповідачем 04.01.2022. Цей факт підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сформованою 05 червня 2023 року, а також відомостями про електронний підпис, що містяться безпосередньо в тексті договору.

Відповідно до п. 1.1 договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом 6 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Згідно з п. 1.3 договору, перший транш надається в сумі 5 500,00 гривень одразу після укладення договору. Відповідно до п. 1.4 договору, позичальник має право протягом дисконтного періоду отримати черговий транш у межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів (дисконтний період), тобто до 03 лютого 2022 року. Згідно з п. 1.9.1 договору, протягом дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 766,50 % річних, що становить 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування.

Відповідно до п. 1.12 договору, користування кредитом після закінчення дисконтного періоду продовжує строк дії кредитної лінії. Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту щоразу відкладається на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. За цей час нараховуються проценти за ставкою 1087,70 % річних, що становить 2,98 % на день (п. 1.12.2 договору).

Згідно з п. 4.4 договору, протягом трьох календарних днів після спливу дисконтного періоду (пільговий період) нарахування процентів призупиняється. Якщо позичальник не виконає зобов`язання, нарахування за пільговий період здійснюється на четвертий день після терміну платежу.

Відповідно до п. 5.3 договору, проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90-го дня від дати закінчення дисконтного періоду), є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Згідно з п. 5.5 Правил, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити розмір нарахованих процентів.

За змістом ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною в разі її прийняття. Відповідно до ч. 12 ст. 11 цього Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено: якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 6 цього Закону, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа і використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20) виснував, що підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їхню волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їхня воля.

Відповідно до довідок ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 27.06.2025 № 541875187/27062025/Э, на виконання кредитного договору первісний кредитор ініціював дві платіжні операції. Платіжні інструкції подано надавачу платіжних послуг платника АТ «СЕНС БАНК». Надавачем платіжних послуг отримувача є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримувач - ОСОБА_1 , платіжна картка НОМЕР_3, який отримав кошти: у сумі 5 500,00 гривень, та у сумі 500,00 гривень.

Зарахування додаткових 500,00 гривень узгоджується з відомостями довідки щодо дій позичальника про збільшення суми кредиту 04.01.2022 на 500,00 гривень.

У письмових поясненнях від 02.12.2024 № 1501 первісний кредитор зазначив, що є небанківською фінансовою установою. Документально підтвердити зарахування коштів на рахунок клієнта може лише емітент платіжної картки.

Отримані на вимогу суду відомості емітента АТ КБ «ПРИВАТБАНК», викладені у листі від 22 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260417/47562-БТ з випискою за період 04.01.2022-09.01.2022 підтверджують, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку номер якої збігається із маскою картки, вказаної позивачем - №5168-74XX-XXXX-8944. На цю картку 04 січня 2022 року зараховано кошти в сумі 5 500,00 гривень та в сумі 500,00 гривень, а номер телефону НОМЕР_2 у період з 04.01.2022 по 09.01.2022 був фінансовим номером, на який надходила інформація для підтвердження операцій за цією карткою.

Номер картки, повідомлений банком, збігається з маскованим номером картки НОМЕР_3 , зазначеним відповідачем у заявці на отримання кредиту та в довідках первісного кредитора. Суми та дата зарахувань, відображені у виписці банку, збігаються з даними платіжних операцій, ініційованих первісним кредитором.

Банк також повідомив, що номер НОМЕР_2 не міститься в анкетних даних відповідача як клієнта банку. Ця обставина не спростовує наведених висновків. Саме фінансовий номер телефону використовується для підтвердження операцій за платіжною карткою, а цей номер збігається з номером, на який надійшов одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору.

Сукупність наданих доказів підтверджує як укладення сторонами кредитного договору, так і фактичне виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання відповідачеві кредитних коштів у загальній сумі 6 000,00 гривень.

Доказів повернення відповідачем основної суми кредиту матеріали справи не містять. Тому вимога позивача про стягнення 6 000,00 гривень основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 626 та ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Судом встановлено, що право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача внаслідок послідовного відступлення за договорами факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Строк його дії неодноразово продовжувався додатковими угодами № 19, № 26, № 27, № 31 та № 32, востаннє до 31 грудня 2024 року. Відповідно до п. 1.3 та п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 26 від 31.12.2020, предметом відступлення є також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, а наявне право вимоги переходить до фактора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги.

05 травня 2022 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 175. Згідно з ним до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 541875187 від 04.01.2022 у розмірі 13 721,40 гривень. З них 6 000,00 гривень становить заборгованість за тілом кредиту і 7 721,40 гривень - за процентами.

Факт відступлення та оплати фінансування підтверджується: протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 05.05.2022, Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Строк його дії додатковими угодами № 2 та № 3 продовжено до 30 грудня 2024 року включно.

30 травня 2023 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 9. Згідно з ним до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 541875187 у тому самому розмірі - 13 721,40 гривень.

Факт відступлення підтверджується Протоколом узгодження предмета факторингової операції від 30.05.2023 та платіжною інструкцією № 4097 від 30 травня 2023 року.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (позивачем) укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до п. 1.2 цього договору, права вимоги переходять до фактора в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників.

14 липня 2025 року сторони підписали Реєстр боржників. Згідно з ним до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 541875187 від 04.01.2022 на суму 13 721,40 гривень. З них 6 000,00 гривень становить прострочене тіло кредиту, 7 721,40 гривень - прострочені проценти; комісія, пеня та штрафи становлять 0,00 гривень. Того ж дня сторони підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників, та платіжними інструкціями підтверджується оплата за договором.

Укладення договорів факторингу № 28/1118-01 та № 05/0820-01 до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність відступлення. Ці договори передбачали можливість відступлення майбутніх вимог, діяли на момент підписання відповідних реєстрів, а саме право вимоги переходило з дати підписання реєстру, тобто вже після укладення кредитного договору. Зазначені договори факторингу в установленому порядку недійсними не визнавалися, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, у такому разі новий кредитор лише несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема виконання боржником зобов`язання первісному кредитору. Доказів виконання зобов`язання відповідачем будь-якому з кредиторів матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», проценти нараховувалися в межах погодженого сторонами строку кредитування. Цей строк включав дисконтний період до 03.02.2022 і продовження, передбачене п. 1.12.1 договору, - не більше ніж на 90 днів, тобто до 04.05.2022. Проценти нараховано за ставками, що не перевищують договірних.

Після відступлення права вимоги нові кредитори нарахувань не здійснювали.

Таке нарахування узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Згідно з нею, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відповідач розрахунок позивача не спростував і доказів повного або часткового погашення заборгованості суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 гривень та за процентами в розмірі 7 721,40 гривень є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Загальна сума до стягнення становить 13 721,40 гривень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 43058 від 30 березня 2026 року. Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Згідно з ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи та витрачений адвокатом час. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» заявив вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень. На підтвердження цих витрат суду надано: Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений з Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»; Протокол погодження вартості послуг (Додаток № 1 до Договору); Додаткову угоду № 25770896022 від 01 вересня 2025 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року.

Суд враховує, що справа є малозначною, позовні заяви в таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів невеликий. Тому витрачання на складання позовної заяви та вивчення матеріалів справи по дві години, тобто подвійного обсягу часу порівняно з погодинним тарифом, не є обґрунтованим. Адвокатський запит мав загальний характер, стосувався переліку позичальників, наведених у додатку до нього, і за його результатом доказів отримано не було. Докази у справі витребувано судом. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав.

З огляду на це суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 3 500,00 гривень. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним і співмірним з виконаною адвокатом роботою в цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 541875187 від 04 січня 2022 року в загальному розмірі 13 721,40 гривень (тринадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 гривень (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор