Решение № 139954540, 21.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2855/26

Номер провадження 2/541/2057/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у місті Миргород цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2026 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості: за договором позики № 75981113 в розмірі 20 877,85 грн, з яких: 11550,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9327,85 грн сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 00-10456406 в розмірі 7098,24 грн, з яких: 5017,60 грн залишок по тілу кредиту; 1120,64 грн залишок по відсоткам; 960,00 грн штрафні санкції згідно умов договору; за кредитним договором № 13516-09/2021 в розмірі 13410,00 грн, з яких: 3600,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9810,00 грн сума заборгованості за відсотками; всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 33886,09 грн та понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що 31 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75981113. Згідно з п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 липня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20877,85 грн, з яких: 11550,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9327,85 грн сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн сума заборгованості за пенею. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 75981113 в розмірі 20877,85 грн, з яких: 11550,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9327,85 грн сума заборгованості за відсотками.

01 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-10456406. Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених кредитним договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. 23 лютого 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 23022026-МК/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 23 лютого 2026 року до договору факторингу № 23022026-МК/ЄАПБ від 23 лютого 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7098,24 грн, з яких: 5017,60 грн залишок по тілу кредиту; 1120,64 грн залишок по відсоткам; 960,00 грн штрафні санкції згідно умов договору. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 00-10456406 в розмірі 7098,24 грн, з яких: 5017,60 грн залишок по тілу кредиту; 1120,64 грн залишок по відсоткам; 960,00 грн штрафні санкції згідно умов договору.

20 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13516-09/2021. Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. 13 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13012023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм»» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 13012023 від 13 січня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13410,00 грн, з яких: 3600,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9810,00 грн сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 13516-09/2021 в розмірі 13410,00 грн, з яких: 3600,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9810,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 липня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін(а.с. 209).

13 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що право позивача нараховувати передбачені договором позики №7598113 від 31 липня 2021 року проценти за позикою припинилось 30 серпня 2021 року, тому вимоги позивача про стягнення процентів після 30 серпня 2021 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Договір позики передбачав загальну вартість кредиту в межах строку кредитування 30 днів і яка становила 14652,91 грн, яка складається з 11500,00 грн тіло кредиту, 3102,91 грн розмір проценти за користування кредитом. Враховуючи, що відповідачем були внесені кошти на погашення даного договору позики №7598113 від 31 липня 2021 року в загальному розмірі 25377,65 грн, тому шляхом зарахування сплачених коштів на погашення тіло кредиту та відсотків ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість, а позивач має повернути зайво сплачені йому кошти в розмірі 10724,74 грн. Крім того, 01 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-10456406, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4800,00 грн, також на картковий рахунок він отримав грошові кошти в сумі 4800,00 грн. Проте, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 5017,60 грн заборгованості по тілу кредиту, що не відповідає умовам договору та розміру отриманих відповідачем коштів. Водночас відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Із врахуванням того, що позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано штрафні санкції в розмірі 960,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, відсутні правові підстави для стягнення такої. Окрім цього позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №13516-09/2021 в розмірі 13410,00 грн, з яких 3600,00 сума заборгованості за основною сумою боргу; 9810,00 суму заборгованості за відсотками. Позивач на обґрунтування своїх вимог у частині стягнення заборгованості посилається на додаток до позовної заяви, який має назву «Розрахунок заборгованості». Проте відповідач заперечує проти прийняття цього документа як доказу з огляду на відсутність обов`язкових реквізитів та невідповідність критеріям належності та допустимості доказів.

Відповідачем також заявлена вимога про стягнення з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

17 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач виклав заперечення проти доводів відповідача, висловлених останнім у відзиві на позовну заяву, а також зазначив, що судові витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований. Розмір судових витрат відповідача на вартість правничої допомоги, є недоведеною належним чином, і з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним. Отже, на підставі вище викладеного стороною відповідача не надано належного обґрунтування щодо саме такої вартості послуг на правничу допомогу. Також, на думку позивача, вартість правової допомоги є значно завищено та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75981113, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики; сума позики 11550,00 грн; строк позики 30 днів; дата надання позики 31.07.2021; дата повернення позики 31.08.2021; базова процентна ставка 1,99% в день фіксована; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% в день.

Укладення договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 11550,00 грн та нарахування позикодавцем плати за користування позикою підтверджується договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 31 липня 2021 року № 75981113 з додатком, довідкою від 05 листопада 2025 року за вих. № КД-000076562/ТНПП, розрахунком заборгованості за договором від 31 липня 2021 року № 75981113 від 15 жовтня 2025 року, розрахунком заборгованості за договором позики № 75981113 від 30 червня 2026 року за період з 27 жовтня 2023 року по 30 червня 2026 року.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (далі фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі клієнт) (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в додатку № 5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 6).

Згідно з положеннями додаткової угоди від 27 жовтня 2023 року № 12 до договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників № 11 від «27» жовтня 2023 року становить 342959708,91 грн (триста сорок два мільйони дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот вісім гривень 91 копійка). В якості ціни продажу згідно реєстру боржників № 11 від «27» жовтня 2023 року фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 2,4 % від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 4100804,37 грн (чотири мільйони сто тисяч вісімсот чотири гривні 37 копійок). Дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною договору. положення даної додаткової угоди діють виключно щодо реєстру боржників № 11 від «27» жовтня 2023 року, і не змінюють порядок оплати інших реєстрів.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 11 кількістю 24 674, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від «14» червня 2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

З платіжної інструкції від 31 жовтня 2023 року № 20397 вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на користь ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти у розмірі 4100804,37 грн як плату за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди №12 від 27 жовтня 2023р. до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.21р..

Відповідно до реєстру боржників від 27 жовтня 2023 року № 11 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 липня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики від 31 липня 2021 року № 75981113 в сумі 20877,85 грн, з яких: 11550,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9327,85 грн сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн сума заборгованості за пенею.

Судом також встановлено, що 01 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10456406, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором; сума ліміту кредитної лінії складає: 4800,00 гривень; строк дії кредитної лінії: 360 календарних днів; дата остаточного повернення кредиту 26 червня 2026 року; тип процентної ставки фіксована; стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом; знижена процентна ставка становить 0,52% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 960,00 грн.

Укладення договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4800,00 грн та нарахування кредитодавцем плати за користування кредитними коштами підтверджується договором кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406 з додатком, паспортом споживчого кредиту інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, додатком про підтвердження здійснення переказу грошових коштів від 04 березня 2026 року, детальним розрахунком заборгованості за договором від 01 липня 2025 року № 00-10456406.

23 лютого 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 23022026-МК/ЄАПБ, у відповідності до п.п. 2.1, 2.2 якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (далі фактор) зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «Макс Кредит» (далі клієнт) суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами паперового реєстру боржників за додатком № 1 до цього договору та акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками паперовий реєстр боржників за додатком № 1 до цього договору та акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 23 лютого 2026 року до договору факторингу № 23022026-МК/ЄАПБ від 23 лютого 2026 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від «23» лютого 2026 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Штрафні санкції згідно умов договору: 1989220 гривень 05 коп. (один мільйон дев`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять гривень п`ять копійок). Загальна сума заборгованості без урахування штрафних санкцій: 10204894 гривень 28 коп. (десять мільйонів двісті чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири гривні двадцять вісім копійок).

З платіжної інструкції від 26 лютого 2026 року № 44 вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на користь ТОВ «Макс Кредит» грошові кошти у розмірі 1241895,91 грн як оплату згідно договору факторингу №23022026-МК/ЄАПБ від 23.02.2026 р..

Відповідно до реєстру боржників від 23 лютого 2026 року до договору факторингу від № 23022026-МК/ЄАПБ від 23 лютого 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406 в сумі 7098,24 грн, з яких: 5017,60 грн залишок по тілу кредиту; 1120,64 грн залишок по відсоткам; 960,00 грн штрафні санкції згідно умов договору.

Судом також встановлено, що 20 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором; кредит надається строком на 15 днів, тобто до 04 жовтня 2021 року; за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу.

03 жовтня 2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021 від 20.09.2021, згідно з умовами якого сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 7 днів, тобто до 2021-10-09. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості клієнта становить 4860,00 грн.

15 жовтня 2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021 від 20.09.2021, відповідно до умов якого сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 14 днів, тобто до 2021-10-28. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості клієнта становить 5310,00 грн.

02 листопада 2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021 від 20.09.2021, згідно з умовами якого сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 7 днів, тобто до 2021-11-08. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості клієнта становить 5670,00 грн.

15 листопада 2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021 від 20.09.2021, відповідно до умов якого сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 7 днів, тобто до 2021-11-21. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості клієнта становить 6210,00 грн.

29 листопада 2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021 від 20.09.2021, згідно з умовами якого сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 7 днів, тобто до 2021-12-05. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості клієнта становить 6840,00 грн.

15 грудня 2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021 від 20.09.2021, відповідно до умов якого сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 7 днів, тобто до 2021-12-21. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості клієнта становить 7650,00 грн.

Укладення договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3600,00 грн та нарахування кредитодавцем плати за користування кредитними коштами підтверджується договором про надання фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року № 13516-09/2021 з додатками, листом від 29 квітня 2025 року за вих. № 2919_250429145657, додатковими угодами від 03 жовтня 2021 року, 15 жовтня 2021 року, 02 листопада 2021 року, 15 листопада 2021 року, 29 листопада 2021 року, 15 грудня 2021 року, розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021 від 20.09.2021 р..

13 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13012023, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (далі фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Інвеструм» (далі клієнт) (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 4 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 5).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 13 січня 2023 року за договором факторингу № 13012023 від 13 січня 2023 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 10683, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 13012023 від «13» січня 2023 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

З платіжної інструкції від 17 січня 2023 року № 19284 вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Інвеструм» грошові кошти у розмірі 2000413,14 грн як оплату за відступлення прав вимоги зг. Договору факторингу №13012023 від 13.01.2023 р..

Відповідно до реєстру боржників від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу № 13012023 від 13 січня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року № 13516-09/2021 в сумі 13410,00 грн, з яких: 3600,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9810,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 31 липня 2021 року № 75981113 в сумі 20877,85 грн суд зазначає наступне.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).

Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 1048, 1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

31 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75981113, згідно з умовами якого сума позики становить 11550,00 грн, строк позики 30 днів, дата надання позики 31.07.2021, дата повернення позики 31.08.2021, базова процентна ставка 1,99% в день фіксована, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% в день.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування позикою нараховувались первинним кредитодавцем у період з 31 липня 2021 року по 24 лютого 2022 року, що суперечить положенням договору, та становили 34705,50 грн.

Водночас загальний розмір нарахованих процентів за договором позики від 31 липня 2021 року № 75981113 мав становити 6895,35 грн (11550,00 грн х 1,99% х 30 днів).

З розрахунку заборгованості також вбачається часткове погашення відповідачем заборгованості у розмірі 25377,65 грн, що перевищує сукупний розмір заборгованості за договором позики від 31 липня 2021 року № 75981113 18445,35 грн.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі № 5017/1987/2012 зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

З огляду на зазначене, заборгованість за договором позики від 31 липня 2021 року № 75981113 в сумі 20877,85 грн не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, в аспекті порядку та строків нарахування відсотків за користування кредитними коштами суд звернув увагу на те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості з відсотків за договором про надання фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року № 13516-09/2021 у розмірі 9810,00 грн.

Згідно з умовами договору про надання фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року № 13516-09/2021, товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3600,00 грн, строком на 15 днів, тобто до 04 жовтня 2021 року, зі сплатою 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу.

Пунктом 4.3 договору про надання фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року № 13516-09/2021 передбачено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п. 1.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.

Згодом між сторонами було укладено ряд додаткових угод про відстрочення виконання зобов`язання та визначення фіксованої суми заборгованості. Так, додатковою угодою від 15 грудня 2021 року до договору про надання фінансового кредиту № 13516-09/2021 від 20.09.2021, було зафіксовано, що сума заборгованості клієнта становить 7650,00 грн.

Водночас з розрахунку заборгованості за вказаним договором вбачається, що кредитодавець нараховував не лише відсотки за правомірне користування ОСОБА_1 кредитними коштами, а й за понадстрокове користування, що суперечить вищенаведеним приписам законодавства та висновкам Верховного Суду щодо їх застосування.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з відсотків за договором про надання фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року № 13516-09/2021 у розмірі 4050,00 грн, оскільки саме такий розмір заборгованості зафіксований в останній додатковій угоді, укладеній між сторонами.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з залишку по тілу кредиту за договором кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406 у розмірі 5017,60 грн суд зазначає наступне.

01 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10456406, згідно з мовами якого сума ліміту кредитної лінії складає: 4800,00 гривень; строк дії кредитної лінії: 360 календарних днів; дата остаточного повернення кредиту 26 червня 2026 року; тип процентної ставки фіксована; стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом; знижена процентна ставка становить 0,52% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 960,00 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що у результаті часткового погашення заборгованості відповідачем, станом на 23 лютого 2026 року, сума загальної заборгованості становила 6138,24 грн; сума заборгованості за основним зобов`язанням 4800,00 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами 1120,64 грн; сума заборгованості за нарахованими комісіями 217,60 грн; штрафні санкції згідно умов договору 960,00 грн.

Водночас відповідно до реєстру боржників від 23 лютого 2026 року до договору факторингу від № 23022026-МК/ЄАПБ від 23 лютого 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406 в сумі 7098,24 грн, з яких: 5017,60 грн залишок по тілу кредиту; 1120,64 грн залишок по відсоткам; 960,00 грн штрафні санкції згідно умов договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо розміру та порядку сплати комісії за надання кредиту не суперечать Закону України «Про споживче кредитування».

Помилкове зарахування комісії за надання кредиту до заборгованості по тілу кредиту при передачі права вимоги не є підставою для відмови у стягненні таких сум, оскільки чинне законодавство не містить визначення «тіло кредиту», водночас правомірність нарахування обох сум: 4800,00 грн суми заборгованості за основним зобов`язанням, 217,60 грн суми заборгованості за комісією, підтверджується матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по штрафним санкціям за договором кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406 у розмірі 960,00 грн суд зазначає наступне.

Статтями 546, 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.4 договору кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406, у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 240,00 грн; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 480,00 грн; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 720,00 грн; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 480,00 грн; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 480,00 грн. У будь-якому разі сукупна сума неустойки (штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань на підставі цього договору не може перевищувати половини суми, одержаної позичальником за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

З розрахунку заборгованості вбачається, що штрафні санкції згідно умов договору нараховувались: 18 липня 2025 року у розмірі 240,00 грн, 21 липня 2025 року 480,00 грн, 24 серпня 2025 року 240,00 грн, 27 серпня 2025 року 480,00 грн; 14 вересня 2025 року 240,00 грн, 17 вересня 2025 року 480,00 грн, 22 вересня 2025 року 240,00 грн, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

З огляду на зазначене, штрафні санкції за договором кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406 у розмірі 960,00 грн не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню суму заборгованості:

-за договором кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406 у розмірі 6138,24 грн, з яких: 4800,00 грн залишок за основним зобов`язанням, 217,60 грн залишок по комісії за надання кредиту; 1120,64 грн залишок по відсоткам;

-за договором про надання фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року № 13516-09/2021 у розмірі 7650,00 грн, з яких: 3600,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4050,00 грн сума заборгованості за відсотками;

всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 13788,24 грн.

Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1664,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 23 червня 2026 року № 163943 на суму 2662,40 грн (а.с. 8).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (40,69%) у розмірі 1083 грн 33 коп.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 140 ЦПК України.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до останніх належать, зокрема, витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 140 ЦПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Однак, позивач не додав до позовної заяви жодного документального підтвердження понесення ним витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, з огляду на що, суд вважає, що такі витрати у розмірі 1664,00 гривень не підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Крім того, відповідачем у відзиві заявлено стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн, однак вказано, що докази понесення судових витрат будуть надані суду у встановлений законодавством строк, тому суд на даній стадії судового розгляду не вирішує питання про розподіл вказаних витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(реквізити IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості:

-за договором кредитної лінії від 01 липня 2025 року № 00-10456406 у розмірі 6138,24 грн, з яких: 4800,00 грн залишок за основним зобов`язанням, 217,60 грн залишок по комісії за надання кредиту; 1120,64 грн залишок по відсоткам;

-за договором про надання фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року № 13516-09/2021 у розмірі 7650,00 грн, з яких: 3600,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4050,00 грн сума заборгованості за відсотками;

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 13788 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 24 копійки.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (реквізити IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк»)судові витрати зі сплати судового зборуу розмірі 1083 (однієї тисячі вісімдесяти трьох) гривень 33 копійок.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О. А. Городівський