Постановление суда № 139954471, 21.09.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/447/26

Провадження № 2-с/539/112/2026

УХВАЛА

21 вересня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Пилипчук М. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу та заяву про скасування судового наказу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року у справі № 539/447/26, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,-

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2026 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області видано судовий наказ у справі № 539/447/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - ТОВ «Полтаваенергозбут») заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2 319,53 грн та судового збору - 332,80 грн.

18 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування зазначеного судового наказу, до якої додав заяву про поновлення пропущеного строку на її подання.

В обґрунтування заяви про скасування судового наказу боржник зазначає, що йому заблоковано пенсійну картку, кошти на якій є єдиним джерелом його доходів, про що він дізнався, коли мав намір зняти кошти для придбання ліків. 28 серпня 2026 року він отримав судовий наказ від 19 лютого 2026 року. Про судовий наказ його не повідомили ні телефоном, ні засобами зв`язку, у зв`язку з чим він не мав змоги своєчасно ознайомитися з ним та оскаржити його. Боржник вважає, що його права порушено, оскільки він не погоджується з нарахуванням заборгованості, судовий наказ виданий на підставі даних однієї сторони, які можуть бути неточними та не мають юридичного підкріплення, а подані стягувачем дані є спотвореними і не відповідають дійсності. Нарахування заборгованості ТОВ «Полтаваенергозбут» боржник вважає неправомірним та необґрунтованим, а тому, на його думку, між сторонами виникає спір про право. Також боржник зазначає, що він є власником житла за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу боржник додав копію витягу з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) до довідки серії 7-66 ТЕ № 0359007, з якого вбачається, що повторний огляд ОСОБА_1 МСЕК проведено у грудні 2010 року та йому встановлено групу інвалідності.

За змістом подана 18 вересня 2026 року заява про скасування судового наказу є тотожною заяві, з якою ОСОБА_1 звертався до суду 03 вересня 2026 року, та відрізняється від неї лише датою складення і наявністю заяви про поновлення пропущеного строку.

Дослідивши заяву боржника, додані до неї документи та матеріали справи № 539/447/26, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку та про повернення заяви про скасування судового наказу з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Наказне провадження є спрощеним видом судового провадження, у якому заява про видачу судового наказу згідно зі статтею 167 ЦПК України розглядається без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Захист прав боржника у наказному провадженні забезпечується шляхом надсилання йому копії судового наказу та надання права подати заяву про його скасування у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст) боржникові до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Копія судового наказу надсилається фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини шостої статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною другою статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії та підтверджені належними і допустимими доказами. Обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на особу, яка просить поновити строк. Право на доступ до суду не є абсолютним, а поновлення пропущених строків має бути виправдане лише обставинами суттєвого та непереборного характеру, оскільки інакше порушується принцип правової визначеності щодо судового рішення, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що за даними Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 13 лютого 2026 року № 02.11.1-06/483 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Цю саму адресу боржник зазначив як місце свого зареєстрованого та фактичного проживання і у заяві про скасування судового наказу.

Копію судового наказу було надіслано боржнику засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем його проживання.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 вересня 2026 року у цій справі заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, подану 03 вересня 2026 року, повернуто без розгляду у зв`язку з її поданням після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 ЦПК України, без клопотання про поновлення пропущеного строку. Цією ухвалою встановлено, що матеріали справи містять підтвердження отримання ОСОБА_1 копії судового наказу 02 березня 2026 року засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта».

Зазначена обставина ґрунтується на матеріалах справи та боржником не спростована. У поданій заяві ОСОБА_1 не наводить жодних обставин і не надає доказів, які б свідчили про те, що копію судового наказу 02 березня 2026 року він не отримував, зокрема не стверджує, що у березні 2026 року не проживав за місцем реєстрації або що поштове відправлення було вручено іншій особі.

Отже, копія судового наказу вручена боржнику 02 березня 2026 року. Перебіг п`ятнадцятиденного строку на подання заяви про скасування судового наказу розпочався 03 березня 2026 року, а останнім днем цього строку було 17 березня 2026 року. У зв`язку з ненадходженням у встановлений строк заяви боржника судовий наказ набрав законної сили 24 березня 2026 року. Натомість уперше із заявою про скасування судового наказу боржник звернувся до суду 03 вересня 2026 року, а повторно - 18 вересня 2026 року, тобто майже через шість місяців після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 ЦПК України.

Щодо доводу боржника про те, що про судовий наказ його не повідомляли ні телефоном, ні засобами зв`язку, суддя зазначає, що процесуальний закон не передбачає повідомлення боржника про розгляд заяви про видачу судового наказу, оскільки така заява розглядається без судового засідання і повідомлення сторін. Після видачі судового наказу закон зобов`язує суд надіслати боржнику його копію, а не повідомляти про нього телефоном. Такий обов`язок судом виконано: копію судового наказу надіслано за зареєстрованим місцем проживання боржника та вручено йому 02 березня 2026 року. Направлення судового рішення рекомендованою кореспонденцією на адресу зареєстрованого місця проживання особи є достатнім для висновку про належне повідомлення. За таких обставин твердження боржника про неповідомлення його про судовий наказ спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводу боржника про те, що судовий наказ він отримав лише 28 серпня 2026 року, а про його існування дізнався після блокування пенсійної картки, суддя зазначає, що частина перша статті 170 ЦПК України пов`язує початок перебігу строку на подання заяви про скасування судового наказу саме з днем вручення боржнику копії судового наказу, а не з днем, коли боржник дізнався про його існування з інших джерел, або з днем отримання ним повторної копії. Отримана боржником у суді 28 серпня 2026 року засвідчена копія судового наказу є повторною копією, виданою після набрання судовим наказом законної сили, і не змінює дня вручення копії судового наказу, яким є 02 березня 2026 року.

Доводи боржника про незгоду з нарахуванням заборгованості, про необґрунтованість, неточність та спотвореність поданих стягувачем даних і про наявність спору про право стосуються суті вимог стягувача та підстав для скасування судового наказу. Такі доводи можуть бути предметом оцінки суду лише у разі своєчасного подання заяви про скасування судового наказу або поновлення строку на її подання, а тому не впливають на вирішення питання про поважність причин пропуску строку і на цій стадії судом не оцінюються.

Посилання боржника щодо блокування кредитної картки не стосуються причин пропуску строку. Питання щодо розміру відрахувань із пенсії боржника та законності дій під час примусового виконання судового наказу вирішуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені боржником до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Таким чином, наведені боржником причини пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу не є поважними, оскільки не пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали йому звернутися до суду у період з 03 березня 2026 року до 17 березня 2026 року, та не підтверджені належними і допустимими доказами. Поновлення строку за таких обставин порушило б принцип правової визначеності щодо судового наказу, який набрав законної сили та перебуває на виконанні.

З огляду на викладене у поновленні пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу слід відмовити, а заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України повернути боржнику.

Керуючись статтями 12, 81, 123, 127, 160, 167, 169, 170, 171, 258, 260, 261, 272, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року у справі № 539/447/26.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року у справі № 539/447/26, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, повернути боржнику разом з доданими до неї документами.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 не пізніше наступного дня з дня її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М. М. Пилипчук