Решение № 139954250, 16.09.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1029/26

2/532/1535/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Назарьової Л. В.,

з участі секретаря судового засідання Маляренко І. М.,

учасники справи:

позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,

представника позивача Підлетейчук М. М.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 17435 грн.

У позовній заяві представник позивача вказує, що 29.08.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою веб- сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1594-5927, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту 5000 грн, строк кредитування складає 365 днів, базовий період становить 14 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, знижена відсоткова ставка 1,00 % в день, стандартна відсоткова ставка 1,00%.

Умовами кредитного договору передбачено, що тип процентної ставки за користування кредитом фіксована та процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяті на себе зобов`язання за договором та додатковими угодами виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткових угод.

Натомість ОСОБА_1 в порушення умов договору та додаткової угоди не повернув у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед кредитором за кредитним договором. Станом на 02.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 17 435,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 5000 грн, заборгованості за нарахованими процентами 9185 грн, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 2500 грн та заборгованості по комісії 750 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача прохає суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1594-5927 від 29.08.2025 року в сумі 17435 грн, із яких: 5000 грн - заборгованість за кредитом, 9185 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 2500 грн - заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України та 750 грн - заборгованість по комісії.

26 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, ОСОБА_1 заперечує проти позовних вимог у заявленому позивачем розмірі та прохає суд перевірити правові та фактичні підстави кожної складової заявленої заборгованості.

Так, щодо суми заборгованості у розмірі 17 435,00 грн зазначає, що не визнає зазначений розмір заборгованості та прохає перевірити період нарахування заборгованості, процентну ставку, порядок розрахунку та правову підставу. Також заперечує щодо строку кредитування та дострокового звернення з вимогою про стягнення всієї суми заборгованості до закінчення визначеного договором строку кредитування. Також позивачем не надано детального розрахунку із зазначенням періодів нарахувань процентів за кредитним договором. Крім цього заперечує щодо процентів річних за ст. 625 ЦК України та комісії за договором, а також підстави їх нарахування. Враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем, прохає суд перевірити застосування передбачених законодавством спеціальних гарантій для військовослужбовців та не включати до стягнення суми, нараховані всупереч таким гарантіям. Також при визначенні остаточного розміру заборгованості прохає врахувати всі суми, фактично стягнуті в межах виконавчого провадження №81719493, та не допустити їх повторного стягнення. У разі недоведеності позовних вимог прохає відмовити у їх задоволенні повністю або у відповідній необґрунтованій частині. Також у разі відмови у позові повністю або частково, прохає суд покласти судові витрати на позивача пропорційно до відмовленої частини позовних вимог. Разом з тим, у разі, якщо за результатами розгляду суд дійде висновку про наявність у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості, прохає суд врахувати його матеріальне становище, проходження військової служби та наявність інших фінансових зобов`язань, та вирішити питання щодо можливості розстрочення виконання рішення.

15 вересня 2026 року від представника позивача, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідачу, як військовослужбовцю було направлено індивідуальну лояльну пропозицію погашення заборгованості у визначений термін.

Щодо погодження сторонами умов кредитного договору, зокрема щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, а також строку кредитування зазначає, що сторонами при укладенні кредитного договору визначено умови кредитування, процентну ставку, комісію строк, на який надано кредит, порядок надання коштів та погашення заборгованості. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Таким чином, відповідач погодився з такими умовами, підписав їх шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Наданий розрахунок заборгованості також є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Відтак, розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Зазначає, що нарахування відсотків відбувалось у відповідності до умов Договору та строку кредитування. Також вважає, що позивач має всі підстави для нарахування та стягнення з відповідача процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, як способу захисту порушеного грошового зобов`язання, а також одноразової комісії за надання кредиту за Кредитним договором. За таких обставин, прохає задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати покласти на відповідача.

16 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких відповідач, ОСОБА_1 вважає, що з огляду на особливий статус відповідача, як військовослужбовця суду необхідно врахувати передбачені законодавством гарантії для військовослужбовців та перевірити можливість їх застосування саме до спірних правовідносин, у тому числі щодо нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за користування кредитом, з урахуванням виду кредитного договору та передбачених законом винятків. Також прохає суд перевірити, зокрема, початкову та кінцеву дати кожного періоду, кількість днів, застосовану ставку, базу нарахування, здійснені платежі та залишок основного боргу. Відповідач заперечує проти стягнення суми заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, а також комісії за договором. Крім цього, наданих розрахунок заборгованості не охоплює весь строк до дати повернення кредиту, зазначеної самим позивачем.

Також зазначає, що при примусовому виконанні рішення суду з відповідача вже було стягнуто 2400,00 грн, а тому вказана сума має бути врахована при визначенні розміру заборгованості та вимог, які можуть бути заявлені до стягнення, щоб не допустити подвійного стягнення однієї й тієї самої суми. За таких обставин, прохає суд оцінити докази в сукупності, перевірити розрахунок кожної складової заборгованості, врахувати всі фактично здійснені платежі та не стягувати суми, правова підстава або розмір яких належним чином не підтверджені наданими доказами та перевіреним розрахунком.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2026 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2026 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2026 року заяву про зупинення виконання заочного рішення залишено без задоволення. Заочне рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2026 року скасовано. Цивільну справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Крім цього, у поданих заявах по суті прохав врахувати його статус як військовослужбовця та застосувати гарантії у разі наявності підстав для їх застосування.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 29.08.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1594-5927 продукту «MiniKasa», відповідно до умов якого кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором (а.с. 12-22).

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах визначених договором: розмір кредиту 5000 грн, дата надання/видачі кредиту 29.08.2025 року; строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику 365 календарних днів; дата повернення (виплати) кредиту 28.08.2026 року; тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована; стандартна процентна ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору, стандартна процентна ставка 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту; комісійна винагорода не більше 0,7% від суми платежу, що вноситься позичальником; реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 4592,69 відсотків; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 21746,22 грн і включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту, проценти за користування кредитом та комісійну винагороду. Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають 16746,22 грн та включають в себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту, а також комісійну винагороду. Денна процентна ставка на дату укладення договору складає 0,918 відсотків.

Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Базовий період складає 14 календарних дні. Сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені графіком платежів дати, які є останніми днями відповідних базових періодів.

При цьому пунктом 1.1. Договору передбачено, що Базовий період сплати відсотків (далі Базовий період) проміжки часу впродовж строку дії Договору, не пізніше останнього дня яких у Позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через вебсайт Кредитодавця або Мобільний додаток.

Згідно пункту 10.1 Договору знижена процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом (включно), яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

В пункті 5 Договору сторони погодили порядок повернення кредиту. Зокрема, позичальник зобов`язувалася повернути кредитодавцю отриманий кредит в останній день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця, у порядку, визначеному у Правилах.

Також позивачем до договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1594- 5927 (графік платежів за договором), а також паспорт споживчого кредиту із зазначенням інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, підписаних електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (одноразового пароля).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання, надавши кредит відповідачу відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1594-5927 від 29.08.2025 року через систему платежів EasyPay в розмірі 5000 грн (а.с. 86).

Таким чином, вищенаведене підтверджує факт існування кредитних правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , до того ж факт укладення кредитного договору та отримання кредитних кошітв не заперечується і самим відповідачем.

Згідно наданого позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розрахунку за кредитним договором № 1594-5927 від 29.08.2025 року вбачається, що станом на 03.03.2026 року за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 17435 грн, що складається із заборгованості за кредитом (основний борг) 5000 грн, заборгованості за нарахованими процентами (залишок відсотків) 9185 грн, заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України 2500 грн, заборгованості за комісією (залишок комісій) 750 грн (а.с. 87-89).

Детального розрахунку із зазначенням періодів нарахувань відсотків за кредитним договором суду не надано.

Жодного платежу в рахунок погашення заборгованості відповідачем внесено не було.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Суд звертає увагу, що в пункті 3 договору сторони погодили порядок його укладення, зокрема, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Спірний кредитний договір було укладено в електронній формі, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином, судом установлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої обов`язки за договором про відкриття кредитної лінії № 1594-5927 від 29.08.2025 року, у той час як відповідач у порушення вимог кредитного договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір та отримав кредитні кошти на суму 5000 грн відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та факт отримання кредитних коштів не заперечується і самим відповідачем, однак не виконав в повному взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач прохає стягнути на свою користь.

Щодо розміру заборгованості за нарахованими процентами, в тому числі процентами річних та комісією за кредитним договором за користування кредитом суд зазначає таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовослужбовцем на перебуває на військовій службі у військовій частині з 04.04.2022 року і по теперішній час, що підтверджується довідкою форми №5 від 05.08.2026 року, військовим квитком серії НОМЕР_1 .

Також відповідач проходив курси навчання за програмою базової загальновійськової підготовки з отриманням класу класифікації стрілець згідно наказу командира військової частини, що підтверджується відомостями військового квитка.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору 29.08.2025 року та на час розгляду справи відповідач перебуває на військовій службі.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, наведені обставини свідчать про те, що на відповідача поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей",пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином чином, на момент укладення кредитного договору № 1594-5927 від 29.08.2025 року відповідач вже був військовослужбовцем, та на час розгляду справи ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії. За таких обставин, підстав для стягнення з відповідача процентів за кредитним договором у розмірі 9185 грн відсутні.

До того ж, щодо заборгованості за нарахованими процентами на підставі ст. 625 ЦК України суд зазначає, що згідно з п. 13-14 Перехідних положень ЦК України та ЗУ «Про споживче кредитування», у період дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, а нарахування будь-яких штрафів, пені чи інших санкцій є незаконним.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19, згідно у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак, вимога про стягнення з відповідача процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 2500 грн задоволенню не підлягає, оскільки нараховані в період воєнного стану в Україні.

Щодо стягнення комісії за кредитним договором у розмірі 750 грн суд зазначає, що комісія, передбачена кредитним договором нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту. Така комісія за видачу кредиту є одноразовою, та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань, а тому на неї не поширюється дія Закону щодо пільг.

Враховуючи вищевикладене, слід зробити розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1594-5927 авд 29.08.2025 року, відповідно до якого, загальний розмір заборгованості складає 5750 грн, із яких розмір тіла кредиту 5000 грн та разова комісія за надання кредиту 750 грн, а тому ця ж сума з урахуванням норм матеріального права може бути стягнута із нього на користь позивача, в іншій же частині позову щодо стягнення заборгованості за процентами потрібно відмовити, враховуючи пільги відповідача.

Крім цього, судом враховано, що ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20.08.2026 року у справі № 532/1029/26 скасовано заочне рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2026 року, на підставі якого 15.07.2026 року було видано виконавчий лист № 532/1029/26 та відкрито виконавче провадження ВП № 81719493.

21.08.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Деркач І. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з скасуванням рішення, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого листа (а.с. 177). Залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 18277,64 грн. Сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 181,97 грн.

При цьому загальна сума за виконавчим листом становить в сумі 20 097,40 грн (заборгованість за кредитом 17435 грн та судовий збір 2662,40 грн).

Крім цього, судом установлено, що відповідач у рахунок погашення боргу сплатив кошти у розмірі 2400 грн, що підтверджується наданою суду платіжною інструкцією від 14.08.2026 року, призначення платежу: стягнення за ВП № 81719493 за виконання виконавчого документа, виконавчий лист № 532/1029/26 виданий 15.07.2026 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області. Разом з тим, вказана сума була сплачена відповідачем 14.08.2025 року, тобто до закінчення виконавчого провадження (21.08.2026 року), а тому врахована в залишок нестягненої суми заборгованості.

До того ж судом установлено, що позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» погоджено та направлено 19.08.2026 року ОСОБА_1 індивідуальну лояльну пропозицію погашення заборгованості, в якій було запропоновано сплатити частину заборгованості з кредитним договором № 1594-5927 у розмірі 7662,40 грн до 19.10.2026 року, після сплати якої Товариством буде припинено дію кредитного договору у зв`язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу (а.с. 165).

Доказів повного погашення боргу за кредитним договором станом на момент розгляду справи суду не надано.

Таким чином, з огляду на часткове виконання рішення суду в примусовому порядку та сплати кошти на виконавчим листом, враховуючи суму стягнутого виконавчого збору/суми стягненої винагороди приватного виконавця, суд, з урахуванням часткового задоволення позову, вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором з урахуванням сум фактично стягнутих та перерахованих у загальному розмірі 3350 грн (5750 грн (сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором) - 2400 грн (сума погашення відповідачем на користь позивача за виконавчим документом).

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

При вирішенні питання щодо понесених сторонами судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом установлено, що при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги позивача задоволено частково. Заявлені позовні вимоги на суму 17435 грн, а задоволено на 3350 грн ( з урахуванням сплати кошти за виконавчий документом).

Із урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 511,56 грн (виходячи з розрахунку: 3350 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума витрат) / 17435 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Крім того, відповідач, у разі наявності підстав для стягнення заборгованості, прохав розстрочити виконання рішення суду, про що суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.10, 81 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Сторона відповідача вище вказаних вимог закону не виконала та жодних обґрунтованих підстав для розстрочки виконання рішення суду не навела. Позивач уперше звернувся до суду 23.04.2026 року, тобто майже 5 місяців тому та відповідач протягом цього часу жодних платежів із метою виконання свого зобов`язання, окрім як уже примусового виконання заочного рішення суду, не вчинив.

Твердження відповідача про створення надмірного фінансового навантаження, враховуючи визначений розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача, не заслуговує до уваги, до того ж жодних доказів на наявність інших фінансових зобов`язань відповідачем не надано.

Із урахуванням зазначеного, в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду необхідно відмовити.

Керуючись статтями 7, 12, 81, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України; статтями 526, 536, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 1594-5927 від 29.08.2025 року в розмірі 3350 (три тисячі триста п`ятдесят) гривень, яка складається із заборгованості за кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 511,56 (п`ятсот одинадцять гривень п`ятдесят шість копійок) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Сторони:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі України, 26, офіс 407;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя