Решение № 139951621, 10.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3001/26

Провадження № 2/361/1494/26

10.09.26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

10 вересня 2026 року м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді - Писанець Н.В.,

при секретарі Михальовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась цивільна справа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є членом сім`ї, а саме, донькою наймача житлового приміщення площею 44,8 м2 - квартири АДРЕСА_1 .

На підставі Витягу з рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів № 191 від 16.06.1998 року «Про видачу охоронних свідоцтв, про зміну договорів найму жилих приміщень» право користування вказаною квартирою перейшло до ОСОБА_1 .

У вищевказаній квартирі за вказаною адресою також зареєстроване місце проживання: відповідача доньки позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача племінника позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третьої особи сестри позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, починаючи з 2021 року, відповідач ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації у вказаній квартирі фактично не проживає. ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання у російську федерацію, де отримала посвідку на постійне місце проживання. Станом на сьогодні позивачу не відомо фактичне місце проживання її дочки, адже зв`язки із відповідачем ОСОБА_2 відсутні, так як вказані сторони не підтримують між собою спілкування.

Також, вже більше десяти років у квартирі фактично не проживає й відповідач ОСОБА_3 . Наразі не відоме місце фактичного його проживання, будь-які зв`язки сторін із ним втрачені.

Отже, відсутність у квартирі відповідачів носить постійний характер, триває безперервно понад шість місяців та не пов`язана з будь-якими поважними причинами.

Відповідачі добровільно залишили спірне житлове приміщення та перенесли центр своїх життєвих інтересів за іншою адресою, забравши всі свої особисті речі. З моменту свого вибуття Відповідачі жодного разу не намагалися вселитися у квартиру, не виявляли інтересу до цього житла, не використовують його за цільовим призначенням і не вважають його своїм постійним місцем проживання.

Зі свого боку сторона позивача зазначає, що ані позивач, ані третя особа ОСОБА_4 ніколи не чинили і не чинять відповідачам будь-яких перешкод у користуванні житловим приміщенням. Замки у вхідних дверях не змінювалися (відповідачі мають вільний доступ до житла). Жодних сімейно- побутових конфліктів щодо права користування квартирою між сторонами не виникало. Відповідачі ніколи не звергалися до позивача чи третьої особи ОСОБА_4 , до правоохоронних органів чи до суду із заявами про усунення перешкод у користуванні житлом або про примусове вселення у квартиру, що свідчить про їх добровільну відмову від користування даним приміщенням.

При цьому, не проживаючи у квартирі, відповідачі не несуть будь-яких витрат на покращення умов для проживання у квартирі, не сплачують житлово-комунальні послуги.

Всі витрати по утриманні, ремонтні роботи та сплату за житлово- комунальні послуги здійснює позивач, що підтверджую завіреними належним чином копіями квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг.

У квартирі АДРЕСА_1 проживають позивач ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_4 , місце проживання яких також зареєстровано за вказаною адресою.

На підставі викладеного, просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За ст.5 ЦПК особа, звертаючись до суду самостійно обирає спосіб захисту порушених прав. Суд, враховуючи позовні вимоги, може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на піде гаві закону за рішенням суду.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині четвертій статті 9 Житлового кодексу УРСР закріплено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У ч. 1 ст. 61 Житлового кодексу УРСР встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно статті 123 Житлового кодексу УРСР Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

Стаття 71 Житлового кодексу УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/123 84/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц.

При вирішенні справи про виселення особи чи визнання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, виселення особи має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (Постанова від 18 січня 2023 року у справі № 442/810/22, провадження № 61-8377св22).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є членом сім`ї, а саме, донькою наймача житлового приміщення площею 44,8м2 - квартири АДРЕСА_1 .

На підставі Витягу з рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів № 191 від 16.06.1998 року «Про видачу охоронних свідоцтв, про зміну договорів найму жилих приміщень» право користування вказаною квартирою перейшло до ОСОБА_1 .

У вищевказаній квартирі за вказаною адресою також зареєстроване місце проживання: відповідача доньки позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача племінника позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третьої особи сестри позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 25.02.2026 року, складений депутатом Броварської міської ради Київської області Селько Л.І., який був складений за участю сусідів - мешканців суміжних квартир, відповідачі: ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2019 року, а ОСОБА_3 з 2016 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.319, 383,391, 405,406 ЦК України, ст.ст. 4,5, 12, 81, 141, 258, 259, 280-282,354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Писанець Н.В.