Решение № 139950209, 21.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3441/26

Провадження № 2-о/346/225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Сольського В.В.,

за участю секретаря судових засідань Пігуляк В.В.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Коломийська міська рада, Приватний нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Галян Галини Михайлівни про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду з заявою в якій зазначила, що вона є спадкоємицею за законом після смерті свого дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявниця звернулась до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галян Г.М. із заявою про прийняття спадщини за законом. До спадкового майна померлого ОСОБА_3 входить квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 була дружиною ОСОБА_3 . ОСОБА_5 був сином ОСОБА_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті свого сина ОСОБА_5 ОСОБА_4 успадкувала належну йому 1/3 частину у квартирі АДРЕСА_2 , оскільки інших спадкоємців у померлого ОСОБА_6 не було, а матір проживала із ним в квартирі АДРЕСА_3 на день його смерті. ОСОБА_5 на праві власності належала квартира АДРЕСА_4 , у який він мав реєстрацію місця проживання. Проте, фактично ОСОБА_7 постійно, до дня смерті, проживав у квартирі АДРЕСА_3 того ж будинку разом із матір`ю ОСОБА_4 та вітчимом ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 . Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину був її чоловік ОСОБА_3 , оскільки на день смерті ОСОБА_8 проживав та був зареєстрований із нею у даній квартирі.

Відповідно до довідки № 108/02-14 від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутнє документальне підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Заявниці роз`яснено право звернення до суду в порядку окремого провадження.

За зазначених обставин, заявниця просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на дату відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року у справі було відкрито окреме провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галян Галини Михайлівни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

16 липня 2026 року від представника заінтересованої особи Коломийської міської ради надійшли письмові заперечення на заяву, в яких просив відмовити в задоволенні заяви з підстав, що заявником не надано вичерпної інформації про родинні зв`язки осіб у межах даної справи та не зазначено жодних відомостей про наявність чи відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .

В судове засідання заявник та її представник не з`явилися, 21 вересня 2026 року представник адвокат Паламарчук О.А. подала заяву, в якій просила справу розглядати за її та заявника відсутності. Заявлені вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Галян Галина Михайлівна в судове засідання не з`явилася, 17 вересня 2026 року подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі.

Заслухавши пояснення заявника та її представнка, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом загс Коломийського міськвиконкому Івано-Франківської області. Батьками її є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Згідно копії свідоцтва про народження № НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батьками зазначені: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Згідно метричної книги про народження від 09.02.1937 року ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_14 , син ОСОБА_15 і ОСОБА_16 .

З вказаних доказів вбачається, що мати заявниці ОСОБА_17 і спадкодавець ОСОБА_3 були рідними братом і сестрою. З цього слідує, що спадкодавець ОСОБА_3 є рідним дядьком заявниці ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_18 укладено шлюб 23 жовтня 1987 року. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини: « ОСОБА_19 ».

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого Бюро по приватизації державного житлового фонду 12 січня 1999 року, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки № 108/02-14 від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутнє документальне підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Заявниці роз`яснено право звернення до суду в порядку окремого провадження.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб вбачається, що 09 вересня 1959 року ОСОБА_20 та ОСОБА_21 укладено шлюб. Після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_22 ».

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батьки: ОСОБА_20 та ОСОБА_23 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян вбачається, що шлюб між ОСОБА_23 та ОСОБА_20 розірвано 25 лютого 1983 року.

Згідно копії акта від 17 червня 2026 року про обстеження житлово-побутових умов комісією встановлено, що ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , був сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . ОСОБА_5 з 1987 року проживав в квартирі АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_4 та вітчимом ОСОБА_3 по день своєї смерті. Підписи членів комісії: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

З копії домової книги № 268/13 на будинок по АДРЕСА_6 вбачається, що з 22.02.1999 року розпочаті записи про прописку громадян, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Згідно копії заповіту, складеного 03 липня 2019 року ОСОБА_3 заповів усе своє майно сину ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

З копії заяви від 23 січня 2026 року ОСОБА_28 повідомив, що відмовляється від прийняття спадщини за заповітом і законом після померлого ОСОБА_3 . Заява посвідчена нотаріусом нотаріального округу міста Пить-Ях-Ханти-Мансійського автономного округу-Югри Тюменської області Антоновою Тетяною Володимирівною.

Згідно повідомлення Коломийського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області від 31 липня 2026 року зазначено, що актові записи про народження дітей, батьком яких записаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відсутні.

Матеріали спадкової справи, аведеної після смерті ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 .01.2026 року звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Довідкою приватного нотаріуса Галян Г.М. від 16.04.2026 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні спадщини після смерті дядька у звязку з тим, що документально не підтверджено факту спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на день його смерті.

Досліджуючи обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, суд виходить з наступних норм права та встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 пояснила, що 28 років жила разом по сусідству з ОСОБА_29 та її сім`єю по АДРЕСА_6 . У ОСОБА_8 був син від першого шлюбу ОСОБА_30 . Після розлучення син ОСОБА_30 переїхав жити до матері ОСОБА_31 . Знає, що в ОСОБА_32 був син, жив біля ОСОБА_33 .

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_34 та ОСОБА_3 з 1983 року. У ОСОБА_31 був син ОСОБА_7 . Знає, що останній зловживав алкогольними напоями. Син ОСОБА_31 помер приблизно 10 років тому. Віра хоронила сина. Своєї квартири ОСОБА_30 не мав, а квартира АДРЕСА_7 належала ОСОБА_35 , тому син проживав з матір`ю.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку про підтвердження ними факту постійного проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на дату відкриття спадщин.

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву в повному обсязі, оскільки встановлення даного факту породжуватиме для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на дату відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Сольський В. В.