Постановление суда № 139947553, 14.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/10615/26

1-в/204/1064/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника закладу з надання психіатричної допомоги ОСОБА_5 ,

особи, відносно якої розглядається заява ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України» про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 .

В заяві, до якої додано висновок комісії лікарів-психіатрів №947 від 21.08.2026 року, зазначено, що за період перебування на лікуванні у відділенні з посиленим наглядом, на тлі проведення медикаментозної терапії у поєднанні з реабілітаційними заходами психічний стан ОСОБА_6 залишається стабільним. Поведінка спокійна, впорядкована. Агресивних та аутоагресивних тенденцій не відмічалось. Афективні розлади нівелювались. Загострення психопродуктивної симптоматики не спостерігалось, маячні ідеї не висловлює. Сформувалось правильне ставлення до свого психічного стану, погоджується з наявністю у себе хронічного психічного захворювання, усвідомлює необхідність подальшого лікування та спостереження у лікаря-психіатра. Визнає негативний вплив алкоголю на свій психічний стан, водночас допускає можливість його епізодичного вживання. З приводу скоєного висловлює жаль. Відповідно до шкали HCR-20 v3 (дослідження від 19.08.2026р.) ризик насильства в майбутньому помірний, ризик серйозної фізичної шкоди є низьким, ризик неминучого насильства низький. Викладене свідчить про усунення значної суспільної небезпеки. ОСОБА_6 за своїм психічним станом потребує зміни застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом на застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

В судовому засіданні представник установи підтримав вказану заяву, просив задовольнити, посилаючись на висновок комісії лікарів-психіатрів № 947 від 21.08.2026 року.

Пацієнт ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що почуває себе добре, вчинив злочин через перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Захисник у судовому засіданні підтримав думку представника установи щодо зміни примусових заходів медичного характеру.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про зміну примусових заходів медичного характеру.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 3 ст. 514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.06.2025 року, відносно ОСОБА_6 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, а саме: ч. 4 ст. 187 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом. ОСОБА_6 знаходиться на лікуванні в Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України» з 04 червня 2025 року по теперішній час. Діагноз: шизоафективний розлад.

В обґрунтування необхідності зміни ОСОБА_6 виду примусових заходів медичного характеру у висновку комісії лікарів-психіатрів № 947 від 21.08.2026 року, зазначено, що за період перебування на лікуванні у відділенні з посиленим наглядом, на тлі проведення медикаментозної терапії у поєднанні з реабілітаційними заходами психічний стан ОСОБА_6 залишається стабільним. Поведінка спокійна, впорядкована. Агресивних та аутоагресивних тенденцій не відмічалось. Афективні розлади нівелювались. Загострення психопродуктивної симптоматики не спостерігалось, маячні ідеї не висловлює. Сформувалось правильне ставлення до свого психічного стану, погоджується з наявністю у себе хронічного психічного захворювання, усвідомлює необхідність подальшого лікування та спостереження у лікаря-психіатра. Визнає негативний вплив алкоголю на свій психічний стан, водночас допускає можливість його епізодичного вживання. З приводу скоєного висловлює жаль. Відповідно до шкали HCR-20 v3 (дослідження від 19.08.2026р.) ризик насильства в майбутньому помірний, ризик серйозної фізичної шкоди є низьким, ризик неминучого насильства низький. Викладене свідчить про усунення значної суспільної небезпеки. ОСОБА_6 за своїм психічним станом потребує зміни застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом на застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

В судовому засіданні ОСОБА_6 не виказував жаль щодо скоєного злочину проти власності. Зазначає, що почуває себе добре. Не усвідомлює, що має психічне захворювання, оскільки зазначає, що вчинив злочин через вживання алкоголю, а не через захворювання.

Також, у п. 24 висновку комісії лікарів-психіатрів № 947 від 21.08.2026 року зазначено, що ОСОБА_6 погоджується, що він хвора людина, однак прояв хвороби в достатній мірі не усвідомлює. У жовтня 2025 року в психічному стані відмічався епізод неупорядкованої поведінки, не спав вночі, заважав іншим, був конфліктним, нав`язливим, дратівливим, рухливо розгальмованим, на зауваження персоналу дратувався. Крім того, визнає негативний вплив алкоголю на свій психічний стан, однак допускає можливості його епізодичного вживання.

Враховуючи викладені обставини, суд робить висновок, що ОСОБА_6 не усвідомлює необхідності подальшого лікування, тому незважаючи на те, що психічний стан його здоров`я хоча і покращився але таке покращення не може свідчити про можливість проведення реабілітаційних заходів не в умовах спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, а тому слід відмовити у задоволенні заяви представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом відносно ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст. 94, 95 КК України, ст.ст.369-372, ст.ст.512, 514 КПК України, ст.19,22 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи діб з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Суддя ОСОБА_1