Постановление суда № 139947515, 22.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3970/26-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюка О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області щодо застосування за період з 20.05.2023 до 08.10.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 , грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших виплат, нарахованих та виплачених позивачу у зв`язку із проходженням військової служби;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 20.05.2023 до 08.10.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших виплат, нарахованих та виплачених, у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Водночас, після відкриття провадження у справі до суду надійшло клопотання представника відповідача, про залишення адміністративного позову без розгляду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, після внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX строк звернення до суду у спорах щодо виплати належних працівникові сум становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

На думку відповідача, отримуючи щомісячне грошове забезпечення у період з 20 травня 2023 року по 08 жовтня 2023 року, позивач мав можливість дізнатися про розмір нарахованих йому виплат та порядок їх розрахунку. Відтак, тримісячний строк звернення до суду, за твердженням відповідача, сплив 09 січня 2024 року.

Водночас, до відповідача із запитом щодо порядку нарахування грошового забезпечення позивач звернувся лише у березні 2026 року, тобто після спливу зазначеного строку. Відповідач вказує, що позивачем не наведено об`єктивних обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду.

Крім того, відповідач зазначив, що у травні 2025 року представник позивача вже звертався до Управління із адвокатським запитом щодо застосованого при розрахунку грошового забезпечення прожиткового мінімуму, а листом від 27 травня 2025 року № Ш-126/75/21-79 Управління повідомило про застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2018 року, у тому числі при здійсненні відповідних виплат у травні 2023 року. На думку відповідача, це додатково підтверджує обізнаність позивача про спірні обставини задовго до звернення до суду.

Також відповідач послався на те, що у 2025 році позивач уже звертався до суду з аналогічними вимогами щодо попереднього періоду, за результатами розгляду яких у справі № 600/2700/25-а ухвалено судове рішення. На думку відповідача, зазначена обставина також свідчить про обізнаність позивача щодо порядку нарахування йому грошового забезпечення.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі № 600/2999/26-а, якою за аналогічними позовними вимогами встановлено пропуск позивачем строку звернення до суду, причини його пропуску визнано неповажними та позовну заяву повернуто.

З огляду на викладене відповідач вважає, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду, а підстав для його поновлення не наведено, у зв`язку з чим просить застосувати положення статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та залишити позовну заяву без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, судом після відкриття провадження у справі встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом із порушенням строків звернення.

Так, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Як свідчать обставини даної справи, спір у ній виник через неналежну, на думку позивача, виплату йому грошового забезпечення за час проходження служби в Управлінні Служби безпеки України в Чернівецькій області за період з 20 травня 2023 року по 08 жовтня 2023 року. Позивач вважає, що грошове забезпечення за вказаний період виплачувалось йому у зменшеному розмірі.

Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 Кодексу законів про працю України, яка містить спеціальні для даних спірних правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року Кодексу законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, внесенням до статті 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

Однак, п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 03 квітня 2020 року.

Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами КМУ від 23 лютого 2022 року №229, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423. Востаннє цей строк був продовжений Постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року і згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30 червня 2023 року.

Аналіз статті 233 Кодексу законів про працю України у зіставленні з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 Кодексу законів про працю України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 Кодексу законів про працю України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 Кодексу законів про працю України, був прив`язаний до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Такого ж підходу дотримався Верховний Суд в постанові від 12.09.2024 у справі №200/5637/23 з аналогічних правовідносин.

Відповідно, починаючи з 19 липня 2022 року для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоплачених сум заробітної плати передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ. Поряд з цим такий тримісячний строк для звернення з таким позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте, на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, був продовжений до 30 червня 2023 року.

Протягом усього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право у межах строку звернутися до суду з позовом щодо невиплати йому грошового забезпечення у належному розмірі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2023 року по справі №990/139/23 сформулювала висновок, що у зв`язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин, що виникли з 20 травня 2023 року по 08 жовтня 2023 року, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України.

Суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

Як визнається позивачем у позові, він проходив військову службу в УСБУ в Чернівецькій області до 2023 роки (зокрема, у період з 20 травня 2023 року по 08 жовтня 2023 року).

Відповідно, за умови застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на час спірного у цій справі періоду, тримісячний строк звернення позивача до суду з цим позовом тривав з 09 жовтня 2023 року по 09 січня 2024 року.

Натомість, даний позов подано до суду лише 28.07.2026 року (згідно відомостей сформованих в системі "Електронний суд").

При цьому, позивачем не наведено жодних доводів (і не надано відповідних доказів) неможливості своєчасного звернення його до суду з цим позовом протягом періоду з 09 жовтня 2023 року по 09 січня 2024 року.

Суд зауважує, що виплата основних та додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби є періодичним платежем, який виплачується щомісяця. А тому позивач, отримуючи грошове забезпечення у період з 20 травня 2023 року по 08 жовтня 2023 року, мав можливість дізнатися про порушення свого права щодо виплати грошового забезпечення у зменшеному розмірі. Звільнившись з військової служби у 2023 році позивач також не міг не знати про розмір свого грошового забезпечення.

До того ж, з відомостей системи «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що у червні 2025 року ОСОБА_1 звертався до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якому він просив суд: визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області щодо застосування за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших виплат, нарахованих та виплачених мені у зв`язку із проходженням військової служби, зобов`язати Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 2102 грн., за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 2270 грн., за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 2481 грн., за період з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 2684 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі №600/2700/25-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року, визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області щодо застосування у період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року відповідно.

При цьому з матеріалів адміністративного позову у справі №600/2700/25-а судом встановлено, що 20 травня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Шеромов В.Д. звертався до Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про тарифний розряд, тарифний коефіцієнт посади, яку обіймав позивач, а також про прожиткові мінімуми для працездатних осіб, які застосувались для розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у період до 31 травня 2023 року включно.

За результатами розгляду вказаного адвокатського запиту Управлінням Служби безпеки України в Чернівецькій області видано лист від 27 травня 2025 року №Ш-126/75/21-79, яким повідомлено, що при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової винагороди, нарахованої та виплаченої позивачу у період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2023 року, застосовувався прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня 2018 року, що становить 1762,00 грн.

Наведене додатково свідчить про те, що про порушення своїх прав, на захист яких спрямовано цей позов, позивач дізнатися щонайменше на момент звільнення зі служби у 2023 році, а щонайбільше у травні 2025 року після отримання листа Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 27 травня 2025 року №Ш-126/75/21-79, у якому позивачу (його представнику) було вказано про здійснення розрахунку грошового забезпечення позивача виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2018 року, що становить 1762,00 грн, в тому числі у травні 2023 року, тобто періоді, що охоплюється позовними вимогами цього позову.

А тому, звернувшись до суду з цим позовом лише 28 липня 2026 року, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Суд також зауважує, що отримання листа Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 18 березня 2026 року №Ш-69/75/21-66, виданого на запит представника позивача адвоката Шеромова В.Д. від 11 березня 2026 року, не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, і свідчить лише про вчинення адвокатом позивача активних дій, пов`язаних з отриманням в Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області інформації про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний у цьому позові період.

Крім цього, суд повторно наголошує, що із запитом про тарифний розряд, тарифний коефіцієнт посади, яку обіймав позивач, а також про прожиткові мінімуми для працездатних осіб, які застосувались для розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у період до 31 травня 2023 року включно, представник позивача уже звертався до Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області у травні 2025 року та отримав відповідь від Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 27 травня 2025 року №Ш-126/75/21-79.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Проте, всупереч наведеним нормам позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску цього строку та не подано відповідних доказів.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.В. Боднарюк