Постановление суда № 139946383, 22.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

22 вересня 2026 року Справа № 520/4209/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення у період 24.02.2022 до 13.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік в розмірі 2 481,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік в розмірі 2 684,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік в розмірі 3 028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 13.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік в розмірі 3 028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 р. у справі № 520/4209/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період 24.02.2022 до 13.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік в розмірі 2 481,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік в розмірі 2 684,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік в розмірі 3 028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 13.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік в розмірі 3 028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

12.08.2026 до суду надійшла заява відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якій він просив:

- рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 520/4209/25 скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 520/4209/25 обґрунтоване, зокрема, висновками, викладеними у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24, якими визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Заявник зазначив, що ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на зазначені судові рішення у справі № 320/29450/24.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановою від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнив, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

У заяві зазначено, що Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку про делегування Кабінету Міністрів України повноважень установлювати умови, порядок та розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців. На переконання заявника, до дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України належить також визначення механізму обчислення грошового забезпечення та розрахункової величини для встановлення розмірів посадових окладів і окладів за військовим званням, у тому числі у фіксованому розмірі.

Заявник також посилається на викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 640/33771/20 та від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 висновки про те, що питання визначення грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 361 КАС України, заявник вважає, що скасування Верховним Судом рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 є нововиявленою обставиною, оскільки ці судові рішення, за твердженням заявника, були покладені в основу рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 520/4209/25.

З огляду на викладене заявник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 520/4209/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 відкрито спрощене провадження за нововиявленими обставинами за заявою Військової частини НОМЕР_1 , призначено судове засідання у справі.

09.09.2026 до суду надійшла заява відповідача, в якій він просив:

- розгляд справи проводити без участі представника військової частини НОМЕР_1 .

10.09.2026 до суду надійшла заява позивача, в якій він просив:

- розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.368 КАС України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Вирішуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 361 КАС України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, установлених судом.

За змістом наведених положень перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є винятковою процесуальною процедурою, яка застосовується лише за наявності передбачених законом обставин та не може підміняти апеляційний чи касаційний перегляд судового рішення.

Перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, визначений частиною другою статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є фактичними або юридичними обставинами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та спроможні спростувати факти або юридичні передумови, покладені в основу остаточного судового рішення. Водночас нова правова позиція суду, інше тлумачення норм матеріального права чи зміна судової практики не є нововиявленими обставинами.

Для застосування пункту 3 частини другої статті 361 КАС України недостатньо самого факту скасування іншого судового рішення, на яке суд послався у мотивувальній частині рішення, що переглядається.

Необхідною умовою є встановлення такого безпосереднього зв`язку між судовими рішеннями, за якого скасоване судове рішення мало преюдиційне значення, а встановлені ним обставини або породжені ним юридичні наслідки становили визначальну та необхідну підставу для ухвалення рішення, про перегляд якого подано заяву.

У постанові від 28.05.2019 у справі № 826/5170/15 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Скасування іншого судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, обставинами, встановленими скасованим судовим рішенням, або виходив із такого судового акта як із необхідної юридичної передумови вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 також наголосила, що скасування судового рішення може бути підставою для перегляду іншого рішення за нововиявленими обставинами лише тоді, коли скасоване рішення було покладено в основу рішення, яке переглядається. При цьому нововиявленою обставиною не може бути визнано нове тлумачення норм права або зміну правової оцінки встановлених обставин.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 826/7677/17, від 29.07.2020 у справі № 814/733/15, від 30.07.2020 у справі № 814/1130/15, від 18.02.2021 у справі № 814/1794/15, від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21, від 16.11.2023 у справі № 140/2341/19 та від 14.12.2023 у справі № 600/1865/21-а.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 КАС України дослідженню підлягає не лише факт скасування іншого судового рішення, а й те, чи мало воно преюдиційне значення для справи, чи були встановлені ним обставини покладені в основу рішення, що переглядається, та чи усуває його скасування фактичну або юридичну основу останнього.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 зазначені судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом із тим предметом розгляду справи № 320/29450/24 була правомірність дій Кабінету Міністрів України при прийнятті пункту 2 постанови № 481, а також належність і ефективність обраного позивачем у тій справі способу судового захисту.

У межах справи № 320/29450/24 не вирішувалися питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 і Військової частини НОМЕР_1 , не встановлювалися обставини проходження позивачем військової служби, склад і розміри нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення, розрахункова величина, фактично застосована Військовою частиною НОМЕР_1 , а також наявність у відповідача обов`язку провести перерахунок грошового забезпечення саме ОСОБА_1 за спірний період.

Отже, обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 320/29450/24, не мали преюдиційного значення для вирішення справи № 520/4209/25 у розумінні частини четвертої статті 78 КАС України.

Суд зазначає, що посилання у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 на судові рішення у справі № 320/29450/24 не свідчить про те, що останні стали підставою для його ухвалення в розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.

Вирішуючи спір у справі № 520/4209/25, суд застосував положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у відповідних редакціях, законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, а також надав оцінку встановленим у справі обставинам щодо проходження позивачем військової служби, порядку обчислення та виплати йому грошового забезпечення і розрахункової величини, застосованої відповідачем.

Тому врахування судом висновків, викладених у судових рішеннях у справі № 320/29450/24, становило елемент правового обґрунтування застосування норм матеріального права, а не використання встановлених в іншій справі преюдиційних фактів.

Скасування цих судових рішень не спростовує фактичних обставин, установлених у справі № 520/4209/25, не змінює складу її учасників, предмета спору та змісту спірних правовідносин, а також не усуває фактичної основи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025.

Фактично доводи заявника полягають у тому, що після ухвалення рішення у справі № 520/4209/25 Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 сформулював іншу правову оцінку повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення розрахункової величини для встановлення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням.

Однак правовий висновок, сформований судом касаційної інстанції після ухвалення судового рішення, яке переглядається, не становить нововиявленої обставини. Такий висновок стосується тлумачення і застосування норм матеріального права, а не існування або відсутності певних фактичних обставин у правовідносинах між сторонами цієї справи.

Подальша зміна судової практики, інше тлумачення норми права або формування нового правового висновку Верховного Суду не змінюють характеру спірних правовідносин та не можуть бути самостійною підставою для перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, що виникли внаслідок подальшого розвитку судової практики, і не може використовуватися для повторної перевірки правильності застосування судом норм матеріального права.

Незгода з правовою оцінкою суду, неправильне застосування норм матеріального права або неврахування певного правового висновку можуть бути підставами для апеляційного чи касаційного оскарження судового рішення в установленому процесуальним законом порядку, однак не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України.

Крім того, суд ураховує часові межі спірних правовідносин.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 520/4209/25 вирішено питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період із 24.02.2022 до 13.02.2025.

Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.

Отже, постанова № 481 не регулювала правовідносини щодо обчислення грошового забезпечення позивача за період із 24.02.2022 до 19.05.2023 включно. Відповідно, судові рішення у справі № 320/29450/24 щодо правомірності пункту 2 постанови № 481 не могли бути юридичною підставою для вирішення спору в цій частині.

Незважаючи на це, заявник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні всього позову.

При цьому заявник не розмежовує періоди до та після набрання чинності постановою № 481 і не обґрунтовує, яким чином скасування судових рішень щодо правомірності пункту 2 цієї постанови може впливати на вирішення спору за період, який передував її прийняттю та набранню нею чинності.

Зазначене додатково підтверджує, що заявлені вимоги спрямовані не на врахування нововиявленої обставини, а на повторний перегляд усього спору з огляду на подальшу зміну правової оцінки нормативного регулювання.

Судом також ураховується принцип юридичної визначеності як складова принципу верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Христов проти України», «Рябих проти Росії» та «Желтяков проти України» зазначав, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного судового рішення. Жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення лише з метою повторного розгляду справи й ухвалення нового рішення.

Повноваження суду щодо перегляду остаточного рішення мають використовуватися для виправлення істотних судових помилок за наявності вагомих і непереборних обставин, а не для нового розгляду спору. Сама можливість існування іншої правової позиції щодо предмета спору не є достатньою підставою для відступу від принципу res judicata.

Наведені заявником доводи не свідчать про існування вагомих і непереборних обставин, які б надавали підстави для відступу від принципу юридичної визначеності.

Заява не містить посилань на факти, що спростовують обставини, встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025, або підтверджують існування передбачених частиною другою статті 361 КАС України підстав для його перегляду.

Суд ураховує, що постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 була ухвалена після рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025. Вона не встановлює обставин, які існували на час первісного розгляду справи № 520/4209/25, але не були і не могли бути відомі заявникові, а містить правову оцінку нормативного регулювання в іншій адміністративній справі.

Таким чином, скасування постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 не утворює передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстави для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 520/4209/25 за нововиявленими обставинами.

Доводи заявника по суті спрямовані на повторний перегляд правової оцінки спірних правовідносин з урахуванням правового висновку Верховного Суду, сформованого після ухвалення рішення в цій справі, що не відповідає правовій природі інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно з частиною першою статті 369 КАС України в разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 520/4209/25 за нововиявленими обставинами, у зв`язку із чим у задоволенні заяви належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.А. Полях