Решение № 139944482, 22.09.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/410/26

Провадження № 2/156/388/26

рядок статзвіту 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/410/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

учасники справи не з`явилися,

в с т а н о в и в:

І. Зміст спору

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.04.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 9869520 (надалі Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 5500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. Однак відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Вказує, що 24.09.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 р.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права грошової вимоги і за Кредитним договором № 9869520 від 24.04.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

За розрахунком позивача сума заборгованості відповідача становить 38 680,24 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 500 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 26 959,24 грн; заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання становить 5600 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 621 грн.

Відповідачу надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості за договором № 23929022/4820 від 02.03.2026, однак відповідач не погасив зазначеної заборгованості за кредитним договором ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунок позивача.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9869520 від 24.04.2024 в сумі 38680,24 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

ІІ. Позиції сторін

В судове засідання представник позивача не з`явився, у своєму позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує (п. 5 прохальної частини позову).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився. Причин неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило. Відзиву на позовну заяву не подав.

ІІІ. Процесуальні дії

Ухвалою від 08.05.2026 року попереднім складом суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 30.06.2026 суддею Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевською І. Є. прийнято до свого провадження цивільну справу №156/410/26 на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026, проведеного у зв`язку із тим, що згідно з Указом Президента України від 02 червня 2026 року № 464/2026 «Про призначення судді» наказом голови суду від 03.06.2026 № 10/02-09 «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату суду» 22 червня 2026 року суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області у зв`язку із призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Судом також вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Судову повістку про виклик до суду на 22.09.2026 скеровано відповідачу за місцем його реєстрації, про що свідчить поштовий конверт із вмістом, що повернувся на адресу суду з поштовою відміткою «адресат відсутній».

В судове засідання 22.09.2026 сторони справи не прибули.

Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзиву на позовну заяву, про причини неподання суд не повідомив, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторона позивача скористалася наданим їй правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання, однак конверти повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», а також оголошенням на сайті Судової влади України про його виклик в судове засідання. Отже, в силу вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи та не подав до суду будь-яких заяв чи клопотань, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 22.09.2026 року судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, застосоване законодавство та висновки суду

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог часини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 24.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9869520.

Згідно з умовами договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5500,00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 360 днів з 24.04.2024 (дата надання кредиту). Дата поверння кредиту 19.04.2025. Денна процентна ставка становить 1,16% (п. 1.5 договору).

Комісія за надання кредиту 621,00 грн, яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момет видасі кредиту (п. 1.5.1 договору). Проценти за кристування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.2 договору). Проценти за кристування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п. 1.5.3 договору).

Тип процентної стаки фіксована. Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. нього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, передбачених п. 2.2.3 договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 516875*05 (п.2.1 договору).

У Додатку № 1 до кредитного договору № 8030565 від 14.04.2024 сторонами договору узгоджено Графік платежів, яким визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Суд також звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Договір про споживчий кредит № 9869520 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Отже, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову. Факт підписання кредитного договору відповідач не заперечує. У встановленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнаний і є чинним.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на його платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням № 129208225 від 24.04.2024 про переказ грошових коштів. Відповідач не спростував вказаний факт перерахування коштів належними та допустимими доказами.

Водночас, судом встановлено, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Також встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 24.09.2024.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 24.09.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 22 818,24 грн.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» після набуття права вимоги за договором нарахувало відповідачу 15 862,00 грн заборгованості за період з 25.09.2024 по 18.04.2025.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги, відповідач не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ані на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «Мілоан».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 38 680,24 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 500 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 26 959,24 грн.; заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання становить 5 600 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 621 грн.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення залишку тіла кредиту в розмірі 5500 грн та заборгованості за комісією за видачу кредита в розмірі 621,00 грн, суд зазначає, що вони є повністю обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім тіла кредиту позивач просив стягнути заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 26 959,24 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості у період з 25.04.2024 до 08.06.2024 застосовувалась процентна ставка в розмірі 1,40% в день; з 09.06.2024 до 23.06.2024 1,372%, з 24.06.2024 до 08.07.2024 1,34%, з 09.07.2024 до 23.04.2024 1,316%, з 24.07.2024 до 07.08.2024 1,288%, з 08.08.2024 до 22.08.2024 1,26%, з 23.08.2024 до 06.09.2024 1,232%, з 07.09.2024 до 21.09.2024 1,2040%, з 22.09.2024 до 24.09.2024 1,176%, а з 25.09.2024 по 18.04.2025 відсоткова ставка становила 1,40% в день. Відсотки за кредитом нараховані у межах погодженого сторонами кредитного договору.

Проте, умови договору, в частині нарахування процентів за такими відсотковими ставками не можуть бути застосовані, оскільки такі є нікчемними. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 24.04.2024 кредитний договір за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому первісний кредитор не мав права визначати проценту ставку у розмірі більшому за 1%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Передбачений п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладено 24.04.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,16% є нікчемною в силу положень ч.5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки такий договір укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому в даному випадку відсотки не можуть перевищувати 1%.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

У зв`язку з цим заявлену до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами суд перераховує.

Період нарахування відсотків первісним кредитодавцем та позивачем у розрахунку заборгованості вказано з 25.04.2024 по 18.04.2024 та становить 359 календарних днів, а тому з урахуванням того, що тіло кредиту не зменшувалось, розмір заборгованості за цей період становить 19 745,00 грн (5500 грн (тіло кредиту) х 1% х 359 днів = 19 745,00 грн).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 19 745,00 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання у розмірі 5600,00 грн, суд зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Позивач просить стягнути заборгованість за штрафами у розмірі 5600,00 грн. Однак, відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, нарахування пені у розмірі 5 600,00 грн за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 866,00 грн, яка складається з: 5500,00 грн тіла кредиту; 19 745,00 відсотків за користування кредитними коштами; 621,00 грн комісії за видачу кредиту.

ІV. Судові витрати

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи (а.с.1).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (66,87), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 780,35 грн (2662,40 ? 66,87 % / 100 = 1 780,35).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн., на підтвердження яких, долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг №Д/20465 від 09.03.2026, детальний опис наданих послуг від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025.

Відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9869520 від 24.04.2024 в сумі 25 866 (двадцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» 1 780 (одну тисячу сімсот вісімдесят п`ять) гривень 35 копійок понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти частини вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи та їх місцезнаходження:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "КРЕДИТ- КАПІТАЛ"», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська обл., 79018;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська