Решение № 139943087, 21.09.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/2399/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за період з 13 липня 2019 року по день прийняття рішення;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на день прийняття рішення встановити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду здоров`ю в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком та виплачувати її в подальшому і збільшувати її розмір застосовуючи правила передбачені статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та інвалідом 1 групи. З огляду на що вважає, що він має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач протиправно відмовляє у призначенні такої з посиланням на норми постанови Кабінету Міністрів України № 112. Вважає, що такі норми не підлягають застосуванню, оскільки суперечать Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

04 травня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву №0700-0902-8/28275 від 04.05.2026, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечило. Зокрема, зазначає, що згідно з чинними законодавчими нормами пенсія по інвалідності розраховується у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року. Такий розрахунок передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011, а розмір додаткової пенсії становить 474,50 грн щомісячно. Поряд з цим, згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з інвалідністю І групи внаслідок війни виплачується також доплата у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У разі наявності права на встановлення виплат, передбачених вищезазначеними законами, встановлюється виплата, що є більшою, якщо пенсіонер не звернувся щодо вибору виплати. Отже, оскільки у складових пенсійної виплати позивача наявне підвищення особам з інвалідністю І групи в розмірі 1297,50 грн, то щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої є меншим, не встановлюється.

Ухвалою від 31 серпня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд залишив без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що стосуються призначення та виплати додаткової пенсії за період з 13 липня 2019 року по 14 жовтня 2025 року.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що з 12 липня 2019 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків за норами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується протоколом про призначення пенсії Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області № 072250001823 від 19.07.2019.

Окрім того, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.05.2009. Така інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК № 0288820 від 03.03.2009).

Відповідно до наявних в матеріалах справи протоколів перерахунку пенсії, в 2025 та 2026 роках пенсія ОСОБА_1 виплачувалася з урахуванням цільової допомоги інвалідам війни І групи, підвищення інвалідам війни І групи на державної соціальної допомоги на догляд інвалідам І групи.

03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою, в якій просив призначити та виплачувати йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За результатами розгляду такої заяви листом № 3162-3295/Р-02/8-0700/26 від 23.03.2026 ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовило заявнику у виплаті такої додаткової пенсії з тих підстав, що він вже отримує підвищення особам з інвалідністю І групи, розмір якого є більшим за можливий розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Не погоджуючись із такими діями органу Пенсійного фонду України, вважаючи їх такими, що порушують його право на належний розмір пенсійного забезпечення, ОСОБА_1 звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Положенням ст. 1 Закону № 1788 встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 цього Закону визначені, зокрема такі види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9,10 Закону № 1058.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (ст. 6 Закону № 1788).

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Відповідно до преамбули Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 9 Закону № 796 визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до ст. 10 Закону № 796, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Для встановлення пільг і компенсацій особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12) відносяться до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якщо щодо них встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796).

Згідно зі ст. 49 Закону № 796, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (ст. 50 Закону № 796).

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення порядку призначення додаткової пенсії, передбаченої Законом № 796.

У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Тому нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Суд встановив, що ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до вимог ст. 54 Закону № 796 як особі, що відноситься до 1 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, ч. 1 ст. 54 Закону № 796 передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Поряд з цим, у складі пенсії ОСОБА_1 отримує передбачене ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551) підвищення у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796, а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Відповідно до п. 13 Порядку, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у таких розмірах:

- особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні;

- особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні;

- особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні.

Пунктом 15-1 Порядку встановлено, що особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.

Ключовим питанням у справі є правомірність відмови відповідача виплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до статті 50 Закону №796.

Подібні правовідносини уже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постановах від 10.07.2018 у справі № 363/4035/16-а, від 19.02.2019 у справі № 363/4916/16-а, від 24.04.2019 у справі № 363/3974/16-а, від 21.02.2020 у справі № 363/3520/16-а, від 30.09.2021 у справі № 363/4693/16-а, від 20 квітня 2022 року у справі № 363/4172/16-а Верховний Суд дійшов правового висновку, що припиняючи виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до статті 50 Закону №796, відповідач діяв правомірно, оскільки позивачем було обрано підвищення до пенсії, яке передбачено ч. 4 ст. 13 Закону №3551, а тому вимоги останнього щодо поновлення виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю є необґрунтованим.

Тому оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності з урахуванням передбаченого Законом № 3551 підвищення, суд вважає правомірною відмову ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснювати йому виплату також і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону № 796.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін