№ 139940343, 14.09.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/943/26

Номер провадження 2-а/700/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І.О.,

представника відповідача Нянько А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка адміністративну справу №700/943/26 провадження №2-а/700/10/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Олійник Наталії Олександрівни, звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Черкаській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позовна заява обґрунтована тим, що постановою серії БАД №912933 від 09 серпня 2026 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. З вказаною постановою позивач не погоджується та вважаєпостанову серії БАД №912933 від 09 серпня 2026 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду справи працівником поліції не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.Представник позивача зазначає, що 09 серпня 2026 року приблизно о 16 год 43 хв позивач керував належним йому мотоциклом та рухався в селі Вотилівка Звенигородського району Черкаської області. У цей час працівник поліції ПОГ СПД №2 Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , керуючи службовим автомобілем, здійснив різкий маневр та фактично перегородив шлях руху мотоцикла позивача. Такі дії були вчинені без попередження та створили реальну небезпеку виникнення дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ОСОБА_1 був змушений екстрено реагувати на раптову зміну дорожньої обстановки з метою уникнення зіткнення зі службовим транспортним засобом поліції. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції висунув вимогу пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Позивач не відмовлявся виконувати законну вимогу поліцейського та одразу повідомив, що необхідні документи містяться у мобільному застосунку «ДІЯ», після чого розпочав їх відкриття для пред`явлення. У зв`язку із технічним завантаженням застосунку «ДІЯ», відкриття електронних документів потребувало певного часу, що не залежало від волі позивача. Після завантаження застосунку позивач пред`явив працівнику поліції електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інформацію про чинний страховий поліс. Незважаючи на це, працівник поліції повідомив позивачу, що пред`явлення документів відбулося «вже пізно», оскільки постанову вже оформлено, та притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Працівник поліції не встановив відсутності у позивача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу чи чинного страхового поліса, а лише констатував, що документи не були продемонстровані миттєво після висунення відповідної вимоги. Позивач не відмовлявся виконувати законну вимогу поліцейського, а навпаки повідомив працівника поліції про наявність необхідних документів у застосунку «Дія» та вчиняв активні дії, спрямовані на їх відкриття та пред`явлення. Будь-якої категоричної відмови виконувати законну вимогу поліцейського позивач не висловлював, документів не приховував та не заперечував їх існування. Після відкриття застосунку «Дія» працівнику поліції були продемонстровані електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інформація про чинний страховий поліс. Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності фактично відбулося не через відсутність документів або відмову їх пред`явити, а виключно через суб`єктивне рішення працівника поліції не враховувати документи, які були йому фактично пред`явлені до завершення спілкування.

У зв`язку з цим, просить суд постанову серії БАД №912933 від 09.08.2026 скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 532,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

26 серпня 2026 року від представника відповідача Нянько Анни Іванівни через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними та абсолютно не підтвердженими, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 912933 від 09.08.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, позивач 09.08.2026 року о 16.40 год. у с. Вотилівка по вул. Галкіна 1, керував мотоциклом Spark, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію даного мотоцикла та полісу обов`язкового страхування, чим порушив п. 2.4 ПДР. Поліцейським офіцером Виноградської ОТГ старшим лейтенантом поліції Дмитром Мельніченком здійснювалося патрулювання території с. Вотилівка Звенигородського району Черкаської області у зв`язку з неодноразовими зверненнями старости села щодо необхідності проведення профілактичних заходів стосовно неповнолітніх мотоциклістів, які, за наявною інформацією, систематично порушували громадський спокій.

Підставою для зупинки ТЗ відповідно п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» слугувала інформація, що свідчила про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Після зупинки транспортного засобу під час перевірки документів у водія мотоцикла ОСОБА_1 , було встановлено, що він не мав при собі та не пред`явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування. У подальшому працівниками поліції позивачу було роз`яснено, що у зв`язку з порушенням ним вимог Правил дорожнього руху, а саме підпункту Б та Ґ 2.1 ПДР України, щодо нього буде винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Перед винесенням постанови ОСОБА_1 було роз`яснено його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП. Після винесення постанови позивач ознайомився з її змістом та власним підписом підтвердив факт роз`яснення йому прав, передбачених статтею 268 КУпАП, а також отримання постанови. Твердження позивача про те, що оскаржувану постанову винесено з порушенням вимог КУпАП та Конституції України у зв`язку з тим, що ним було пред`явлено електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інформацію про чинний страховий поліс, є необґрунтованими та не відповідає дійсності. Зазначені твердження спростовуються відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції, долученими до матеріалів справи. Зокрема, з відеозаписів убачається, що позивач не заперечував факту відсутності у нього при собі свідоцтва про реєстрацію мотоцикла та поліса обов`язкового страхування, просив надати йому можливість привезти відповідні документи, а також під час телефонної розмови просив надіслати документи на його телефон (4:31 хвилина запису бодікамери №967901). У подальшому, під час винесення оскаржуваної постанови, позивач пред`явив працівнику поліції фотознімок свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Водночас зазначений фотознімок не є електронним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу у розумінні законодавства, оскільки електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у застосунку «ДІЯ» відображається у власника такого ТЗ. Однак, відповідно до поданих документів власником мотоцикла Spark, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , а не позивач. Таким чином, твердження позивача про те, що ним під час розгляду справи було пред`явлено саме електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не відповідає фактичним обставинам, зафіксованим на відеозаписах. Отже, на момент перевірки документів позивач не пред`явив працівнику поліції належним чином документів, передбачених пунктом 2.4 Правил дорожнього руху України.

Щодо дотримання працівником поліції вимог законодавства представник відповідача зазначає, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. У даному випадку зупинка транспортного засобу здійснювалася в межах наданих працівнику поліції повноважень, після чого була проведена перевірка документів водія. Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП необхідним є встановлення факту керування транспортним засобом та факту непред`явлення особою передбачених законодавством документів у встановлений спосіб. У даному випадку такі обставини були встановлені працівником поліції безпосередньо під час перевірки документів та підтверджуються матеріалами відеофіксації. Звертають увагу суду, що обставини викладені позивачем у позовній заяві не відповідають тим обставинам, які вбачаються з матеріалів відеозапису, що свідчить про те, що позивач, з метою уникнення адміністративної відповідальності, вводить суд в оману. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Враховуючи вищевикладене вважають, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення серії БДА №912933 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач керував ТЗ не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов`язкового страхування, а ГУНП в Черкаській області, в особі старшого лейтенанта поліції Мельніченка Д.П., поліцейського ПОГ СПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, як суб`єкт владних повноважень під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУНП в Черкаській області на користь позивача судових витрат, зокрема зазначається, що позивач у справі заявив до відшкодування суми сплаченого судового збору й витрати на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Проте відповідно до матеріалів справи предметом спору є скасування штрафу у розмірі 425,00 грн, тому розмір судових витрат у сумі 5000,00 грн, які поніс позивач є необґрунтованим та не пропорційним до предметом спору.

31.08.2026 представник позивача адвокат Олійник Наталія Олександрівна через систему «Електронний суд» направила до суду відповідь на відзив, в якій зазначається наступне. Позивач вважає наведені представником відповідача заперечення необґрунтованими, а викладені у відзиві доводи такими, що не спростовують підстав заявленого позову. Відповідач уперше конкретизує обставини, якими працівник поліції нібито керувався при зупиненні транспортного засобу позивача. Так, відповідач зазначає, що старший лейтенант поліції Мельніченко Дмитро Петрович здійснював патрулювання території с. Вотилівка у зв`язку з «неодноразовими зверненнями старости села щодо необхідності проведення профілактичних заходів стосовно неповнолітніх мотоциклістів», які, за наявною інформацією, систематично порушували громадський спокій. Одночасно представник відповідача стверджує, що юридичною підставою для зупинки транспортного засобу був пункт 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», тобто наявність інформації, що свідчила про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, однак наведені відповідачем фактична та юридична підстави не є тотожними. Загальна інформація про те, що на території населеного пункту певні неповнолітні мотоциклісти систематично порушують громадський спокій, сама по собі не підтверджує наявності інформації про причетність конкретно ОСОБА_1 , пасажира його транспортного засобу або саме мотоцикла Spark, д.н.з. НОМЕР_1 , до конкретного адміністративного, кримінального правопорушення чи дорожньо-транспортної пригоди. Тобто фактично відповідач обґрунтовує індивідуальний превентивний захід щодо конкретної особи загальною інформацією щодо поведінки невизначеного кола інших осіб - «неповнолітніх мотоциклістів». Сам по собі факт проведення поліцейським профілактичних заходів на території населеного пункту не створює необмеженого права зупиняти будь-який транспортний засіб без наявності однієї з передбачених законом підстав. Відповідачем до відзиву долучено постанову БАД №912933, рапорт ОСОБА_2 , витяг з ІПНП щодо реєстрації транспортного засобу та два відеозаписи з бодікамер №967901 та №967034. Водночас серед перелічених відповідачем доказів відсутні самі звернення старости села, на які ГУНП посилається як на фактичну причину проведення відповідних профілактичних заходів. Не надано також будь-якого рапорту, повідомлення, орієнтування, зареєстрованого звернення чи іншого документа, який існував до моменту зупинки та містив би інформацію про причетність саме ОСОБА_1 або керованого ним транспортного засобу до конкретного правопорушення. Отже, твердження про існування відповідної інформації наразі фактично залишається лише твердженням самого суб`єкта владних повноважень.У відзиві відповідач намагається обґрунтувати правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності тим, що під час спілкування з працівником поліції позивач нібито пред`явив не електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в мобільному застосунку «ДІЯ», а лише фотографію свідоцтва, яка містилася у його мобільному телефоні. Однак зазначене твердження саме по собі не доводить наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та не спростовує обставин, викладених у позовній заяві. ОСОБА_1 не заявляв про відсутність у нього необхідних документів та не відмовлявся від їх пред`явлення. Навпаки, з самого початку спілкування з працівником поліції позивач повідомив, що відповідні документи має та може їх пред`явити в електронній формі за допомогою мобільного телефону. Той факт, що під час спроби виконати вимогу працівника поліції позивач демонстрував на телефоні також фотографію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не може автоматично ототожнюватися з відмовою від пред`явлення належного документа. За таких обставин просить доводи ГУНП в Черкаській області, викладені у відзиві на позовну заяву, відхилити як необґрунтовані та такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала щодо позову, просила відмовити в його задоволенні, вказувала на законність оскаржуваної постанови.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до постановипро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії БАД № 912933 від 09.08.2026, позивач 09.08.2026 року о 16.40 год. у с. Вотилівка Звенигородського району Черкаської області, по вул. Галкіна 1, керував мотоциклом Spark, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію даного мотоцикла та полісу обов`язкового страхування, чим порушив п. 2.4. ПДР. Таким чином, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стаття 268 КУпАП передбачає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Статтею 280 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При винесенні постанови інспектором патрульної служби повинно бути з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при розгляді справи обставини свідчать про неналежне з`ясування всіх обставин інспектором, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідач додатково посилається на Інструкцію з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад і зазначає, що до обов`язків поліцейського належить проведення профілактичних заходів, регулювання дорожнього руху та контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів, проте наявність загального повноваження здійснювати профілактичну діяльність не скасовує необхідності дотримання спеціальних законодавчих умов застосування конкретного превентивного заходу - зупинення транспортного засобу.

Також відповідач посилається на наявні звернення старости села щодо «неповнолітніх мотоциклістів», однак самих звернень не надає. Не надано відомостей про їх реєстрацію, дату, зміст, конкретних осіб, яких вони стосувалися, державні номерні знаки транспортних засобів або будь-які інші відомості, за якими можна було б пов`язати ці звернення саме з позивачем.

Суд встановив, що матеріали справи не містять даних про особу заявника та реєстрацію відповідного повідомлення, а тому вказана представником відповідача у відзиві причина зупинки, яка не підтверджена об`єктивними даними, не може бути беззаперечним доказом законності зупинки транспортного засобу.

Відповідач долучив до відзиву рапорт старшого лейтенанта поліції Мельніченка Дмитра Петровича, поліцейського ПОГ СПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області. Однак службовий рапорт особи, яка безпосередньо здійснювала зупинку та надалі винесла оскаржувану постанову, не усуває необхідності доведення об`єктивними доказами фактичного існування тієї інформації, на яку відповідач посилається як на підставу застосування п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Суд звертає увагу, що п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» охоплює декілька можливих фактичних підстав, а тому підстава для зупинки транспортного засобу має бути конкретною, а інформація, на яку посилається поліцейський відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», повинна мати об`єктивне доказове підтвердження. Загальне посилання на профілактичні заходи або на інформацію щодо невизначеного кола «неповнолітніх мотоциклістів» цим критеріям не відповідає.

Крім того, безпідставність зупинки також підтверджується відеофіксацією, з якої видно, що під час руху транспортного засобу підстав для його зупинки не було. Більше того, поліцейський не повідомив водієві причину зупинки. Вже після зупинки транспортного засобу, під час перевірки документів у водія мотоцикла ОСОБА_1 , поліцейський встановив, що водій не мав при собі та не пред`явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що працівником поліції не задокументовано та не доведено належними й допустимими доказами підстав для зупинки водія, які б відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право поліцейському здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. У зв`язку із цим усі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП

Диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Згідно положень ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 вищевказаного Закону встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Обов`язок водія мати при собі страховий поліс також встановлено п. 2.1(ґ) ЗУ «Про Правила дорожнього руху», затвердженого постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року.

Випадки пред`явлення для перевірки страхового полісу (сертифікату) передбачено ст. 21 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до вимог якої, з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З наведеного вбачається два випадки, коли працівники підрозділів Національної поліції мають право здійснювати контроль за наявністю страхових полісів:

1) при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху;

2) при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17.

Отже, Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі №161/7068/16-а.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є не доведеним.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 та ч. 5 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви.

Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви у розмірі 532,48 грн підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №2648-8982-6268-4467 від 11.08.2026.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано договір про надання правничої допомоги №236 від 11 серпня 2026 року, що укладений між ним та адвокатом Олійник Н.О. і згідно з яким, остання зобов`язалася надати позивачу послуги з правової інформації, консультацій з правових питань, складення процесуальних документів, захист та представництво прав, свобод та інтересів позивача в судах, що стосується постанови серії БАД №912933 від 09 серпня 2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також надано детальний опис робіт (наданих послуг) від 11.08.2026, з якого вбачається, що адвокатом була надана позивачу правнича допомога, вартість якої становить 5000,00 грн і яка полягала, зокрема, у проведенні особистого прийому позивача, ознайомлені з наданими позивачем матеріалами, первинній юридичній консультації щодо можливих варіантів захисту прав та інтересів останнього, у підготовці позовної заяви до суду про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та надано квитанцію про оплату цих витрат.

Враховуючи обсяг вищезазначеної наданої адвокатом Олійник Н.О. професійної правничої допомоги, обсяг підготовленої нею позовної заяви, відповіді на відзив, тривалість затраченого на це часу, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, складність справи, характер правовідносин і важливе значення цієї справи для позивача, та беручи до уваги, що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що належить стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень витрати на правничу допомогу адвоката у заявленому позивачем розмірі.

Підстав для зменшення розміру зазначених витрат, суд, з огляду на вищезазначене, не вбачає.

Оскільки вимоги позивача до суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Черкаській області задоволені повністю, тому витрати по оплаті судового збору у вищезазначеному розмірі підлягають стягненню з останнього за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 183, 222, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Визнати протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 912933 від 09 серпня 2026 року, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та скасувати її, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (ЄДРПОУ 40108667, 18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , с. Вотилівка Звенигородського району Черкаської області) понесені ним судові витрати у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) та 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) за правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18.09.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Олійник Наталія Олександрівна, реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_3 , місцезнаходження: вул. Незалежності, 29 селище Лисянка Звенигородського району Черкаської області.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 57 м. Черкаси, код ЄДРПОУ: 40108667.

Суддя Наталія БЕСАРАБ