Решение № 139937183, 07.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.09.2026Справа № 554/5638/26 Провадження № 2/554/3480/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Савченко Л.І.

за участю секретаря судового засідання - Ревеки К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6087626 від 11.05.2023 року у розмірі 40250 грн., а також судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 11.05.2023 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 6087626, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, на умовах та в термін , що визначений кредитом. Згідно п 7.1. Кредитного договору цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. 24.12.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № № 6087626 від 11.05.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 40250 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10000 грн., заборгованість за процентами 29250 грн. , прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1000 грн. Проте вказану заборгованість відповідачем так і не погашено. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 квітня 2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

29 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву ( а.с.54).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 01 червня 2026 року продовжено відповідачу ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на позов та документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи до 15 червня 2026 року включно (а.с.56).

15 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки матеріалами позовної заяви та додатків до неї не підтверджено погодження сторонами всіх умов кредитування, зокрема немає відповідної інформації та підтвердження щодо погодження та підписання сторонами (ТОВ «Мілоан» та ним) Додатку № 1 до кредитного договору № 6087626 від 11.05.2023 року. Наданий в додатках до позову Графік платежів за договором про споживчий кредит № 6087626 від 11.05.2023 не підписаний сторонами, а тому відповідно відсутні будь- які підтвердження, що відповідач взагалі знав та погодився на ці умови кредитування. Позивачем надано до суду кредитний договір № 6087626 від 11.05.2023 року де зазначено строк надання кредиту 105 днів (15 днів пільговий період користування та 90 поточного періоду). В той же час позивачем у додатках до позову надано заяву-анкету до договору № 6087626, де зазначено суму кредиту 10 000 грн. та строк надання кредиту 15 днів з 11.05.2023 року по 26.05.2023 року. Також у наданих позивачем додатках до позову надано підтвердження, що ТОВ «Мілоан» були погоджені умови кредитування по заяві № 6087626 строком на 15 днів в розмірі 10 000 грн. Таким чином, всупереч вимог ст. 638 Цивільного кодексу України щодо укладення договору, сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки в заяві погодженій ТОВ «Мілоан» було зазначено та погоджено строк кредитування 15 днів, проте в кредитному договорі вже чомусь з незрозумілих причин вказано строк кредиту 105 днів. Відповідач зазначає, що позивачем не надано до суду документів, що могли б підтвердити існування заборгованості відповідача у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача, та не є первинними документами, які б підтверджували суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника. Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості є необгрунтованим, оскільки сам розрахунок заборгованості є лише внутрішнім документом фінансової установи. Відповідач вказує, що 24.12.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.12.2024 року. Вказаний договір про відступлення прав вимоги зі сторони ТОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал» було укладено та підписано в особі Генерального директора ОСОБА_2 , яка діє на підставі Статуту. Однак до позовної заяви позивачем не надано сам Статут підприємства, протокол загальних зборів учасників про призначення директора та наказ про вступ на посаду, що відповідно не дає можливості перевірити, чи мала взагалі відповідні повноваження ОСОБА_2 на укладення договору факторингу № 110- МЛ від 24.12.2024 року, за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 6087626 від 11.05.2023 року. Крім того, відповідач вважає заявлений розмір правової допомоги в розмірі 8 000 грн. необгрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та складністю справи, та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.63-65).

22 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив . У відповіді на відзив представник позивача вказує, що особа, яка бажає отримати споживчий кредит на сайті (https://miloan.ua) ТОВ «Мілоан», що має чинну ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуг надання коштів та банківських металів у кредит, має зареєструватись в інформаційно-комунікаційній системі Товариства через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті або шляхом направлення необхідних для реєстрації даних через встановлені канали передачі інформації. Для отримання кредитних коштів Заявник здійснює заповнення Заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Товариства або шляхом направлення необхідних даних через встановлені канали передачі інформації. Оформивши заяву на отримання кредиту інформаційно-комунікаційна система Товариства здійснює реєстрацію Заяви на кредит, за процесом розгляду якої Заявник може слідкувати через Особистий кабінет. У випадку прийняття рішення надати кредит Заявнику, Товариство надсилає в Особистий кабінет Заявника проєкт Кредитного договору (оферта). Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення його в Особистому кабінеті Позичальника. Тож, для отримання кредитних коштів від ТОВ «Мілоан», Відповідач після реєстрації на сайті Товариства, вказавши свої персональні дані, заповнив Заяву на отримання кредиту зазначивши основні умови кредитування, свій РНОКПП, паспортні дані, номер мобільного телефону та інші персональні дані. На підставі погоджених умов, було сформовано заявку на отримання кредиту, кредитний договір, графік платежів які в свою чергу були направлені Відповідачу для підпису в Особистий кабінет. Відповідач ознайомившись з умовами оформленого договору підписав його за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля- ідентифікатора W72127, що передбачено статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Представник позивача зауважує, що зауважити, що без отримання SMS-повідомлення на номер телефону відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на Веб-сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна та пароля, договір між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не був би укладений. Відповідач пройшов ідентифікацію на сайті в результаті чого змогла

укласти Кредитний договір. При укладенні Договору відповідач підтвердив, що вся інформація щодо

порядку видачі, суми кредиту, комісій, процентної ставки, строку кредиту були надані йому в повному обсязі та з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів. Відповідач засвідчив правильне розуміння суті послуги, що виключає можливість стверджувати про нав`язування йому умов договору чи введення в оману. Представник позивача вказує, що відповідач заперечує проти наданої Позивачем редакції Кредитного договору, хоча при цьому мав і має безперешкодний доступ до його оригіналу в Особистому кабінеті. У разі наявності будь-яких розбіжностей Відповідач не був позбавлений можливості надати суду вивантажений екземпляр договору, однак цим процесуальним правом не скористався. Для уточнення заборгованості відповідача за кредитним договором представник позивача у відповіді на відзив надав деталізований розрахунок. Щодо витрат на правничу допомогу представник позивача вказує, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. Позивачем разом із позовною заявою надано належні, допустимі та достатні докази, а саме: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, Акт наданих послуг від 09.03.2026 №Д/19829 та детальний опис до нього. Представник позивача вважає зазначений розмір витрат повністю співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на підготовку процесуальних документів, та ціною позову. Така вартість правової допомоги не є завищеною, відповідає критеріям розумності та актуальним цінам на українському ринку юридичних послуг (а.с.76-79).

Представник позивача надіслав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с.81).

Відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду заяву , у якій просив проводити розгляд справи без його участі. Повідомив , що повністю підтримує свої доводи та заперечення проти позову та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.82).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків,пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 11.05.2023 р. ОСОБА_1 подав до ТОВ «Мілоан» Анкету заяву на кредит № 6087626 (а.с.14 зворот).

11.05.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 6087626, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Строк надання кредиту 105 днів. Пільговий період складає 15 днів, поточний період 90 днів. Комісія з надання кредиту 1 000 грн., яка нараховується за ставкою 10 %від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та складають 2250 грн. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду, які нараховуються за стандартною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду становлять 27000 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 . (а.с.6-11).

Крім того , ОСОБА_1 ознайомивсь з умовами кредитного договору підписавши Паспорт споживчого кредиту № 6087626 (а.с.13).

З довідки ТОВ «Мілоан» вбачається, що ОСОБА_1 кредитний договір підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W72127 (а.с.14).

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну йому суму, що підтверджується Платіжним дорученням № 100231553 від 11/05/2023 року на суму 10000 грн. (а.с.15 зворот).

З наданої на ухвалу суду інформації АТ «УніверсалБанк» вбачається, що на рахунок банківської картки № НОМЕР_2 за період 11.05.2023 по 18.05.2026 р. було зараховано 10000 грн. (а.с.59).

Пункт 7.1. Кредитного договору визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи Кредитний договір № 6087626 від 11.05.2023 р. відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідач був повністю ознайомлений з умовами договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

Без здійснення зазначених дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладеним, цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між кредитором та відповідачем не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Вищевикладене спростовує доводи відповідача щодо непогодження умов кредитного договору, зокрема щодо його строку, оскільки договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Відповідно до п. 3.2.6. Кредитного договору № 6087626 від 11.05.2023 р. Позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

24.12.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т (а.с.17-22).

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 6087626 від 11.05.2023 р., що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т від 24.12.2024 р. (а.с.29).

З Виписки з особового рахунка за кредитним договором № 6087626 від 11.05.2023 р. вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 40250 грн., з яких : 10000 грн. заборгованість за сумою кредиту , 29250 грн. заборгованість за відсотками, 1000 грн. заборгованість за комісією (а.с.17)

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України підставою заміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" є новим кредитором за вказаним кредитним договором.

За змістом ст.ст.3,6,627 ЦК України діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.526,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо твердження відповідача про те, що розрахунок заборгованості не є первісним документом, який підтверджує суму заборгованості суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписка з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Належність банківської виписки клієнта до первинних документів визначено також Переліком типових документів, затверджених наказом МЮ України № 578/5 від 12.04.2012 року.

Саме до такого висновку прийшов і Верховний Суд при розгляді справи № 554/4300/16-ц із аналогічних правовідносин, зазначивши у постанові від 25 травня 2021 року про те, що згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року N 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банкуУкраїни від04.07.2018року N75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Крім того, банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Згідно із бухгалтерським обліком якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.

Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.

Таким чином, розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Основними нормативно-правовими актами які регулюють правовідносини щодо первинної бухгалтерської документації є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України, далі також - Положення).

Відповідно до ч. 1 Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно п. 2.1. Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені вище вимоги до первинних документів є обов`язковими. Аналогічні обов`язкові реквізити викладені в п. 2.4. Положення. Крім того, в п. 2.4. Положення зазначено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Вищезазначені нормативно-правові акти, не містять переліку (виключного переліку) документів первинної бухгалтерської документації. Головним є дотримання вищезазначених вимог під час складання первинних документів.

Верховний Суд у складі колегії судців Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16ц прийшов до висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Додана товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит - капітал» до позовної заяви виписка по особовому рахунку відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону та п. 62 Положення, та такою, що підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 6087626 від 11.05.2023 р

Твердження відповідача про те, що до позовної заяви позивачем не надано сам Статут підприємства, протокол загальних зборів учасників про призначення директора та наказ про вступ на посаду, що відповідно не дає можливості перевірити, чи мала взагалі відповідні повноваження ОСОБА_2 на укладення договору факторингу № 110- МЛ від 24.12.2024 року не спростовує факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 6087626 та погашення заборгованості за вказаним договором..

Таким чином, на час розгляду справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку чи повідомлення позивача про припинення кредитного договору.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 6087626 від 11.05.2023 р. у розмірі 40250 грн., з яких : 10000 грн. заборгованість за сумою кредиту , 29250 грн. заборгованість за відсотками, 1000 грн. заборгованість за комісією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 р. на суму 8 000 грн., Акт №Д/19829 надання послуг від 09.03.2026 р., детальний опис надання послуг до Акту №Д/19829 від 09.03.2026 р. за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 (а.с.32-34).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Враховуючи вищевикладене, складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, ціну позову, обсяг доданих документів, заперечення відповідача проти витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 3000 грн., що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, та підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223,247, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 6087626 від 11.05.2023 р. вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 40250 грн., з яких : 10000 грн. заборгованість за сумою кредиту , 29250 грн. заборгованість за відсотками, 1000 грн. заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя Л.І.Савченко