Решение № 139936403, 21.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5520/26

Провадження №2/442/2365/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І., розглянувши в залі суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», від імені якого діє представник позивача Шкапенко Олександр Віталійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач АТ "Акцент-Банк" звернулось до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101760424062630 від 14.10.2025р. в розмірі - 12730.67 грн.

Свій позов мотивує тим, що 14.10.2025 року ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101760424062630, щодо надання останній кредиту в розмірі 10000.00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 13.10.2028 року) зі сплатою процентів у розмірі 85.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору, у відповідності до п.п.3-5 якого ліміт цього договору: 10000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 13.10.2028 року, терміном на 36 місяці.

Згідно до п.6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 85.00 річних.

Відповідно до п.7 Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн. Станом на 07.07.2026 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 12730,67 грн., яка складається з: 9475,609999999999 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3094,23 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією. 160,83 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав AT «А-Банк». Просить стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за Кредитним договором №ABH0CT155101760424062630 від 14.10.2025р. в розмірі - 12730,67 грн.

Ухвалою від 21.07.2026 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у позовній заяві просить проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи повідомленим про день та час розгляду справи в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавала, ухвалу про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні було надіслано за адресою реєстрації останньої (рекомендоване повідомлення міститься в матеріалах справи), відтак суд знаходить можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Судом оспорюється той факт, що 14.10.2025 року ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» - кредитний договір ABH0CT155101760424062630, щодо надання останній кредиту в розмірі 10000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 13.10.2028 року) зі сплатою процентів у розмірі 85.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору, та у відповідності до п.п. 3-5 Кредитного договору, ліміт цього договору: 10000, 00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 13.10.2028 року, терміном на 36 місяці та відповідно до п.6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 85,00 річних, до п.7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн.

Станом на 07.07.2026 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 12730,67 грн., яка складається з: 9475,609999999999 грн.: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3094,23 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 160,83 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Відповідно до п.11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 2 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 2 ст.615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання, а на підставі ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1, 2 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів сплати зазначеної суми або її частини відповідачем, відповідно вимог ст. 81 ЦПК України, до суду не надано.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та його умовами, а відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч.1 ст.641 ПК України пропозипію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і процрзицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, відтак з урахуванням встановлених обставин справи та умов кредитування суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості та по процентам у розмірі 12 569,84 грн., з яких : 9475,61 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3094.23 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, підлягають задоволенню, а відтак з відповідача слід стягнути суму заборгованості за Кредитним договором № ABH0CT155101760424062630 від 14.10.2025р. в розмірі 12 569,84 грн.

Крім того, при вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, та оскільки позаяк між сторонами було належним чином укладено вищезазначені Кредитні договори, згідно яких сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, та відповідач повністю погодився з умовами кредитних договорів, в яких зокрема чітко вказано розмір відсотків за користування кредитом та комісії, що підтверджується наявністю його електронного підпису, тобто не виникає сумніву, що між при укладенні кредитних договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд також звертає увагу на те, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17).

Крім того, згідно Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем ( позикодавцем) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані виключно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому суд розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за штрафними санкціями згідно Кредитного договору №ABH0CT155101760424062630 від 14.10.2025р., яка складає 160,83 грн. (заборгованість за пенею), відтак з врахуванням положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у стягненні заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за штрафні санкції слід відмовити.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачу витрати на судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства "Акцент-Банк" ( 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, рах. № НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770) суму заборгованості за Кредитним договором № ABH0CT155101760424062630 від 14.10.2026р. у загальному розмірі 12 569,84 грн., з яких : 9475,61 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3094.23 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ,на користь Акціонерного Товариства "Акцент-Банк" ( 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 рах. № НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770) судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне Товариство "Акцент-Банк", юридична адреса : 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Гарасимків Л.І.